Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2216/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-40862ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/2216/15
		 
		провадження № 61-40862 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Головуючого - Крата В. І.
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
		відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , 
		треті особи: Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, Управління Держземагенства у Бориспільському районі, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_13 , першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2018 року в складі судді Величка В. П. та на постанову апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року в складі колегії суддів Журби С. О., Олійника В. І., Сержанюка А. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2015 року Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі                 Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,              ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,                   ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і просив визнати незаконним і скасувати розпорядження Бориспільської РДА Київської області від             07 листопада 2008 року про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам, визнати недійсними видані відповідачам державні акти на право власності на земельні ділянки, скасувати їх державну реєстрацію та витребувати земельні ділянки з чужого незаконного володіння у власність держави.
		 
		В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що в результаті проведеної перевірки дотримання Бориспільською РДА Київської області вимог земельного та водного законодавства під час передачі у власність земельних ділянок встановлено, що передача у власність громадянам спірних земельних ділянок відбулася з порушенням законодавства.
		 
		У зв`язку з цим прокуратура просила вирішити даний спір ц судовому порядку, скасувати відповідне рішення органу місцевого самоврядування та витребувати земельні ділянки на користь держави.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                             від 14 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що з даним позовом прокурор звернувся до суду після спливу строку позовної давності, однак, оскільки він не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, у задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Справа розглядалася апеляційним судом неодноразово.
		 
		Постановою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року в частині мотивів його прийняття змінено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що передача органом місцевого самоврядування у власність відповідачам земельних ділянок проведена з порушенням норм земельного законодавства, однак прокурор звернувся до суду з даним позовом після спливу позовної давності, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову в зв`язку зі спливом позовної давності.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_13 і перший заступник прокурора Київської області подали до Верховного Суду касаційні скарги на зазначені судові рішення.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду 12 серпня 2019 року вказана справа призначена до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі прокуратура просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
		 
		Прокуратура зазначає, що прокурор звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки про порушення інтересів держави дізнався в 2015 році, а тому висновки судів не ґрунтуються на обставинах справи. 
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_13 просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. 
		 
		Уважає, що апеляційний суд не врахував, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту незаконності розпорядження райдержадміністрації, а тому позовні вимоги прокуратури не підлягають задоволенню.
		 
		Відзиви на касаційні скарги
		 
		У надійшли відзиви ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , у яких вони просили залишити касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що на підставі розпорядження Бориспільської РДА Київської області від 07 листопада 2008 року № 6698 було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення громадянам, зазначеним у додатку до вказаного розпорядження, земельних ділянок площею по 0,12 га кожному для ведення індивідуального садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
		 
		Указаний проєкт землеустрою погоджений із відповідними органами державної влади, що підтверджується висновком державної землевпорядної експертизи від 26 червня 2008 року, складеним Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області Держземагенства України.
		 
		Розпорядженням Бориспільської РДА Київської області від 07 листопада 2008 року затверджений проєкт землеустрою та надано у власність громадянам, зазначеним у додатку до розпорядження, земельні ділянки загальною площею 1,56 га сіножатей для ведення індивідуального садівництва, на підставі якого 20 лютого 2009 року видані відповідні державні акти на право власності на вказані земельні ділянки. 
		 
		ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 відчужили свої земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_11 .
		 
		Видані громадянам у власність на підставі даного розпорядження земельні ділянки розташовані у водоохоронній зоні Канівського водосховища річки Дніпро.
		 
		Відповідачі подали до суду першої інстанції заяви про застосування позовної давності.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси  або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		 
		Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна тривалість позовної давності встановлена у три роки. Відповідно до частини першої статті              261 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
		 
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
		 
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц).
		 
		Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
		 
		У даній справі перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, а тому строк позовної давності не порушений, оскільки про порушення прав держави прокуратура дізналася під час проведення перевірки дотримання відповідною радою вимог земельного законодавства, а саме в 2015 році. 
		 
		З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що даний позов поданий після спливу позовної давності не ґрунтується на обставинах справи та зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. 
		 
		У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
		 
		Статтями 13 та 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу, від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		 
		Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі на землі водного фонду, які визначаються на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		 
		Відповідно до статті 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) водний об`єкт це - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
		 
		Пунктами «а», «б» частини першої статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать земельні ділянки, зайняті водосховищами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.
		 
		Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари -25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (частина друга статті 88 ВК України, частина друга статті 60 ЗК України).
		 
		Чинним законодавством установлений особливий правовий режим використання земель водного фонду.
		 
		Статтею 59 ЗК України передбачене обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
		 
		Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.
		 
		Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
		 
		Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від                   06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц.
		 
		Ураховуючи викладене й те, що спірні земельні ділянки належать до таких земель водного фонду, розпорядження Бориспільської РДА Київської області від 07 листопада 2008 року прийняте з порушенням вимог земельного та водного законодавства, а тому наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження.
		 
		Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 у редакції, чинній на час видачі державних актів). 
		 
		Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державних актів та до 01 травня 2009 року).
		 
		У постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого незаконного володіння. А тому суди мали відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
		 
		Таким чином відсутні правові підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на підставі розпорядження Бориспільської РДА Київської області від 07 листопада  2008 року та скасування їх державної реєстрації.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) указано, що Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		 
		Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц).
		 
		Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. 
		 
		На підставі викладеного, наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про повернення спірних земельних ділянок у власність держави.
		 
		З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстнацій неправильно застосували норми матеріального права й дійшли необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в даній справі.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційні скарги  ОСОБА_13 та першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від            14 серпня 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від       21 червня 2018 року скасувати й ухвалити нове рішення.
		 
		Позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті оосби Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, Управління Держземагенства у Бориспільському районі, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок задовольнити частково. 
		 
		Визнати незаконним і скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 07 листопада 2008 року                № 6698.
		 
		Повернути земельні ділянки № № 3220882600:04:001:0917, 3220882600:04:001:0916, 3220882600:04:001:0915, 3220882600:04:001:0914, 3220882600:04:001:0913, 3220882600:04:001:0912, 3220882600:04:001:0911, 3220882600:04:001:0910, 3220882600:04:001:0909, 3220882600:04:001:0908, 3220882600:04:001:0907, 3220882600:04:001:0906 у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації. 
		 
		У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування державних актів серії ЯЖ № № 907305, 907306, 907307, 907308, 907309, 907310, 907311, 907312, 907313, 907314, 907315, 907316, 544110, 292336, 010449 на право власності на відповідні земельні ділянки, скасування державної реєстрації цих державних актів відмовити.  
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       В. І. Крат
		 
		Судді                                                                                                    Н. О. Антоненко 
		 
		                                                                                                               В. І. Журавель
		 
		                                                                                                               І. О. Дундар
		 
		                                                                                                               Є. В. Краснощокова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...