Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/1526/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Номер судового провадження: 61-21741ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		 
		12 грудня 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 360/1526/16-ц
		провадження № 61-21741ск19
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання домоволодіння об`єктом права спільної сумісної власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності,
		ВСТАНОВИВ:
		У 2016 році ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання будинку АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визначення, що частка ОСОБА_2 у праві власності на зазначений будинок становить 1/3 частину цього будинку.
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 березня 2019 року позов залишено без задоволення.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що будинок АДРЕСА_1 , не закінчений будівництвом з надвірними будівлями, придбано у період шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Позивач, яка є дочкою ОСОБА_3 та падчеркою ОСОБА_1 , проживала у спірному житловому будинку та своєю працею допомагала матері та вітчиму у завершенні будівництва цього будинку. Суд першої інстанції зробив висновок, що доводи позивача про те, що вона, будучи неповнолітньою, своєю працею та належними їй грошовими коштами брала участь у завершенні будівництва спірного будинку, а тому має право на частину цього будинку, є необґрунтованими. Також, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що спірний будинок придбаний за кошти, одержані від продажу квартири АДРЕСА_2 , яка належала їй та відповідачам на праві спільної часткової власності у порядку безоплатної приватизації.
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на (23,6 %) 59/250 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснено розподіл судових витрат.
		Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалося тим, що рішенням виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 15 березня 2002 року № 51/2 зобов`язано батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за новим місцем проживання забезпечити неповнолітню дочку ОСОБА_5 рівноцінною житловою площею, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивача після продажу квартири АДРЕСА_2 забезпечено житловою площею. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що спірний житловий будинок придбано частково за грошові кошти, отримані від продажу зазначеної квартири, а отже є підстави для визнання за позивачем права власності на відповідну частину спірного житлового будинку. Втім, вимоги позову про визначення часток у праві спільної сумісної власності не підлягають розгляду у цій справі, оскільки між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спір щодо поділу майна подружжя.
		ОСОБА_1 02 грудня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанцій, просить скасувати зазначене судове рішення, залишити без змін рішення суду першої інстанції.
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.
		Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до частини дев`ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року 
		(на час подання касаційної скарги) - 1 921, 00 грн.
		Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання будинку АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визначення, що частка ОСОБА_2 у праві власності на зазначений будинок становить 1/3 частину цього будинку. Відповідно до звіту про оцінку майна вартість спірного житлового будинку становить 383 410, 00 грн. Отже, ціна позову у справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн х 500 = 960 500, 00 грн).
		Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
		Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
		Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
		У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
		При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.
		Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
		З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання домоволодіння об`єктом права спільної сумісної власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                             С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...