Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/6293/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: 15.12.2019. Зареєстровано: 15.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2019.

Номер судового провадження: 2/760/4588/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №760/6293/19
		Провадження № 2/760/4588/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		11 листопада 2019 року  Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого-судді Кушнір С.І. 
		за участю  секретаря - Гаєвської С.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-2» до ОСОБА_1 про виселення, - 
		В С Т А Н О В И В: 
		Позивач ПрАТ «ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-2» 01.03.2019 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
		виселити ОСОБА_1 з кім. АДРЕСА_1 ;
		пересилити ОСОБА_1 до кім. АДРЕСА_2 ;
		стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-2» суму судового збору у розмірі 1921,00 грн.
		Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 , про виселення шляхом переселення, позивач ПрАТ «ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-2» посилається на наступне.
		Так, ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом на право власності від 18.09.1998 року серія НОМЕР_3 та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 135378618 від 23.08.2018 р.
		Позивач вказує на те, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 , була побудована у 1953 р. та на даний час перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції. Непридатний для проживання (аварійний) стан будівлі підтверджується наступними документами: актом огляду приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 від 11.04.2017 р.; технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 ; висновком за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій будівлі по АДРЕСА_1 від 07.09.2011 р.; науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 26.06.2018 р.; актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта м. Київ № 4904-4 від 30.11.2018 р. за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Вказані обставини також підтверджуються приписом Солом`янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 309 від 04.10.2018 р.
		На підставі вищенаведеного, позивач стверджує про незадовільний стан будівлі, оскільки технічний стан конструкцій гуртожитку відноситься до ІІІ категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та IV категорії технічного стану (аварійний).
		Позивач зазначає, що законодавством України чітко встановлено, що використовувати як жиле можливо виключно приміщення, що відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам. Таким чином, приміщення, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, є нежилим і не може використовуватися для проживання людей.
		Позивач посилається на те, що з метою захисту життя та здоров`я людей, а також запобігання можливого руйнування будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність будинку для проживання та заборону експлуатації будівлі в аварійному стані, приписами ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016, ним, як власником будівлі, було прийнято рішення про проведення комплексу заходів, пов`язаних із відселенням мешканців з непридатного для проживання (аварійного) гуртожитку та проведенням його реконструкції.
		20.08.2018 р. прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій. За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 р., всім мешканцям гуртожитку було запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» за адресою: АДРЕСА_4 .
		Так, починаючи з червня місяця 2018 р. ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано переселитися у інший гуртожиток, що підтверджується відповідними повідомленнями та пропозиціями, які направлялись відповідачеві.
		Однак, ОСОБА_1 листом від 30.01.2019 р. повідомила позивача про свою відмову від переселення. 
		Отже, відповідач, порушуючи вимоги закону, не вчиняє жодних дій, які б свідчили про її намір переселитися у добровільному порядку до кімнати №39/3, гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , і продовжує незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушує права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладає відповідальність за своє життя та здоров`я на посадових осіб ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2».
		Як вказує позивач, в листопаді 2018 р. в Департаменті з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було отримано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, а також контрольну картку № НОМЕР_1 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку.
		Таким чином, перебування відповідача у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», як власника будівлі, права розпочати роботи по її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи.
		З урахуванням вищевикладеного, ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» просить задовольнити позов.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 01.03.2019 р. зазначену справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
		Ухвалою суду від 06.03.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-2» до ОСОБА_1 про виселення, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		08.07.2019 р. на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 
		В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначає, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 побудований в 1953 році і перебуває у незадовільному технічному стані з вини позивача, як власника, однак не є аварійним і обвалом не загрожує. Зазначає, що позивач починаючи з 18 вересня 1998 року, і до цього часу не вчинив жодних дій по поточному ремонту гуртожитку. Вказує на те, що згоди на переселення відповідач ОСОБА_1 не надавала, а тому вважає, що проживання в іншому приміщенні призведе до порушення її прав та в подальшому її виселення без надання іншого приміщення. Посилається на порушення прав відповідача, як мешканця гуртожитку, гарантованих Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку». Позивачем був порушений порядок обстеження будинків для визнання їх непридатними для проживання, а матеріали справи не містять доказів того, що прийнято Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради про обстеження житлового приміщення. Крім того, з поданих позивачем доказів вбачається, що стан приміщення є близьким до аварійного, але не аварійним, що потребує виселення жителів гуртожитку. Виходячи з цього, представник відповідача просить у позові відмовити, оскільки вважає позовні вимоги необгрунтованими та не доведеними доказами по справі.
		10.07.2019 р. на адресу суду від представника ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем заперечувались обставини, викладені представником відповідача у відзиві. У поданій відповіді на відзив, представник позивача вказує на те, що про визнання жилого будинку (гуртожитку) по АДРЕСА_1 , аварійним та непридатним для проживання, Київська міська рада виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлена листом за № 00116 від 24 січня 2019 р.
		Зазначено, що Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом за № 056/920-3940 від 19 лютого 2019 р. повідомив, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.
		Згідно з вимогами закону всі обов`язки щодо утримання у належному санітарному та технічному стані жилих будинків (гуртожитків) належить до компетенції власника будинку. В разі, якщо будинок не відповідає встановленим нормам санітарного та технічного стану, власник будинку може замовити відповідні експертні висновки про придатність його до нормальної експлуатації.
		Враховуючи викладене, представник позивача повністю підтримує заявлені позовні вимоги та просить задовольнити позов.
		11.07.2019 р. до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті справи.
		17.09.2019 р. до суду від представника ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» надійшли письмові пояснення по справі.
		25.09.2019 р. представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано до суду Технічний звіт «Обстеження і оцінка технічного стану основних несучих конструкцій (стін, балок перекриття, елементів покриття) будинку гуртожитку по АДРЕСА_1 ».
		25.09.2019 р. до суду від представника ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» надійшли письмові пояснення по справі.
		Представник позивача ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, та надані суду письмові докази, просила позов задовольнити в повному обсязі.
		Додатково зазначала, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» 18 вересня 2019 року звернувся до ТОВ «К.Д.К.БУД» з листом №709 та просив надати роз`яснення відповідно до розділу 6, щодо визначення категорії відповідальності пошкоджених конструкцій «Звіту з обстеження, визначення технічного стану конструкцій та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 » з врахуванням визначених дефектів і недоліків, чи є вірогідність можливого обвалу будівлі у разі її подальшої експлуатації.
		З отриманої відповіді вбачається, що підписана експертом з технічного обстеження будівель і споруд В.О.  Басанським, із посиланням на ДБН В.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки», будівля має конструкції 3 и 4 Категорії технічного стану з класом відповідальності «А», тобто будівля має конструкції та відповідальні елементи, відмова яких може призвести до повної непридатності до експлуатації (обвалу) будівлі в цілому або значної її частини.
		Оскільки даний об`єкт містить чисельний характер відповідальних елементів будівлі, які відносяться до 4КТС (аварійні), дана будівля згідно зазначених ДБН може загрожувати обвалом.
		Враховуючи, що подальша експлуатація без проведення комплексу відновлювальних робіт неможлива, позивачем, як власником будівлі, враховуючи загрозу обвалом та економічну недоцільність подальшої експлуатації будівлі, що має незадовільний технічний стан з елементами аварійності, та враховуючи приписи відповідних кваліфікованих експертів щодо недопущення перебування людей в зоні небезпеки від можливого руйнування та падіння конструкцій та їх фрагментів, власником будівлі 20 серпня 2018 року було прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації.
		Всі договори на постачання комунальних послуг до даної будівлі припинені або розірвані, а позивачем згідно повідомлення про початок виконання підготовчих робіт "Реконструкція гуртожитку, АДРЕСА_1 010183321352 від 28 листопада 2018 року здійснюються заходи у відповідності до отриманих проектних рішень та дозвільних документів.
		Аварійна будівля має статус гуртожитку (тимчасове житло) та належить на праві приватної власності позивачу, тобто відноситься до приватного житлового фонду, а тому правовідносини з відповідачкою регулюються виключно норми Глави 4 ЖК України та п. 17 Постанови КМУ №498 від 20 червня 2018 року «Про затвердження Примірного положення про користування гуртожитками», які кореспондуються із нормами глави 6 ЖК України.
		Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
		Представник відповідача звернула увагу суду на те, що позивачем був порушений порядок обстеження будинків для визнання їх непридатними для проживання, а матеріали справи не містять доказів того, що прийнято Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради про обстеження житлового приміщення. 
		Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, врахувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		За приписами ст.ст. 319, 322, 323 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
		Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Судом встановлено, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» на підставі Свідоцтва про право власності від 18 вересня 1998 р. серія НОМЕР_3 є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 , побудованого в 1953 році, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135378618 від 23.08.2018 р.
		Також встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_1 , проживає відповідач ОСОБА_1 .
		Статтею 7 ЖК України та Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР № 189 від 26 квітня 1984 року, врегульовано питання про порядок визнання житлового будинку непридатним для проживання.
		Згідно з п. 5 зазначеного Положення власник об`єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання на підставі: а) акту обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічного паспорта жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновку проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновку органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам. 
		Відповідно до Акту огляду приміщення гуртожитку від 11.04.2017 р., проведеного відповідно до наказу ПрАТ »Трест`Київміськбуд-2» від 06.04.2017 р., в момент обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. В приміщеннях загального користування - замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.
		При обстеженні внутрішніх приміщень також зафіксовані значні пошкодження.
		Значні пошкодження технічного стану будинку зафіксовані у Висновку НВП «Будконструкція» від 07.09.2011 р.
		З Технічного паспорта на будинок від 27.12.2018 р., виготовленого ФОП « ОСОБА_3 », в графі 21 «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» зазначено, що процент зносу будинку становить 81%.
		Встановлено, що згідно ДБН 8.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об`єктів» залежно від наслідків, які можуть бути викликані відмовою, розрізняють три категорії відповідальності конструкцій та їх елементів: A - конструкції та елементи, відмова яких може призвести до повної непридатності до експлуатації (обвалу) будівлі в цілому або значної її частини. Б - конструкції та елементи, відмова яких може призвести до ускладнення нормальної експлуатації будівлі або до відмови інших конструкцій, які не належать до категорії А . в - конструкції, відмови яких не призводять до порушення функціонування інших конструкцій або їх елементів.
		Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , від 26.06.2018 р., встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні наступні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні. До категорії відповідальності конструкцій -А  відносяться: цегляна віконна конструкція в осях 4;цегляна кладка стін в осях 8;залізобетонні балки балконів в осях7-7/1; залізобетонні плити балконів вздовж фасаду; верхня ділянка вентиляційної труби;ділянка перекриття (4КТС) в осях 6-7; балка перекриття між четвертим поверхом та горищем;ділянки опирання крокв на горищі.
		Згідно вимог п. 5 пп. 5.3.4 ДСТУ-НБ В.1.2-18:2016 експлуатація об`єкту, який має конструкції 4 категорії технічного стану, має бути зупинена до відновлення його експлуатаційної придатності або ліквідації.
		Відповідно до Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта №4904-4 від 30.11.2018 р. вбачається, що будівля не забезпечена гарячим водопостачанням та опалення, а санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний. Також, на першому поверсі використовуються тільки окремі адміністративно-побутові приміщення, інші приміщення не експлуатуються, в зв`язку з незадовільним санітарно-технічним станом.
		Вищезазначеними документами підтверджено незадовільний стан будівлі, а також технічний стан конструкцій гуртожитку, який відноситься до ІІІ категорії технічного стану (непридатний до нормальної експлуатації) та IV категорії технічного стану (аварійний).
		Відповідно до вимог ст.ст. 319, 322, 323 ЦК України, безпечна експлуатація майна покладається на власника майна.
		Наказом ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» № 40 від 01.06.2018 р. у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку було вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17.08.2018 р. та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації.
		Наказом № 53 від 20.08.2018 р. прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій.
		Встановлено, що за два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 р., всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідача ОСОБА_1 повідомленням № 0558 від 06.06.2018 р., повторним повідомленням № 0702 від 23.07.2018 р., пропозицією про переселення № 0876 від 14.09.2018 р., пропозицією про переселення № 1115 від 08.11.2018 р., пропозицією про переселення №1185 від 20.11.2018 р., пропозицією про переселення №0018 від 04.01.2019 р., було повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 р. від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації.
		Цими ж листами відповідачу було запропоновано переселитися в кімнату № 39 / 3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
		Пропозицію про переселення з гуртожитку по АДРЕСА_1 до кімнати № 39 /3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 за № 0018 від 04.01.2019 р. відповідач отримала особисто.
		Однак, відповідач ОСОБА_1 листом від 30.01.2019 р. повідомила ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» про свою відмову від переселення. 
		Представник відповідача в судовому засіданні, не заперечуючи отримання вказаного повідомлення відповідачем, зазначила, що відповідач ОСОБА_1 відмовилася від переселення і заперечує проти цього на даний час.
		Листом від 24.01.2019 р. за № 00116 Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація була повідомлена позивачем про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим), та просив визначитись щодо доцільності додаткового визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 (1953 рік забудови) таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).
		Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом за № 056/920-3940 від 19 лютого 2019 р. повідомлено, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації. Згідно з чинним законодавством всі обов`язки щодо утримання в належному санітарному та технічному стані жилих будинків (гуртожитків) належить до компетенції власника будинку. В разі якщо будинок не відповідає встановленим нормам санітарного та технічного стану, власник будинку може замовити відповідні експертні висновки про придатність його до нормальної експлуатації.
		Відповідно до п. п. 17, 18 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 489 від 20 червня 2018 року, виселення з гуртожитків осіб, які проживають на умовах найму (оренди),здійснюється відповідно до ст. 132 ЖК України.
		Спори, що виникають під час користування жилими приміщеннями в гуртожитку, розв`язуються у судовому порядку.
		Відповідно до ст. 132 ЖК України виселення осіб, які проживають у гуртожитках, проводиться також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом.
		При цьому, виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
		Згідно зі ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.
		Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року № 15 «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України`позови  про  виселення   з   наданням   іншого   жилого приміщення (статті 114, 114-1, 117, 125, ч.3 ст.132 ЖК ( 5464-10 ) не  можуть  бути задоволені,  якщо надане приміщення не відповідає санітарним і технічним вимогам.  Вирішуючи  це  питання,  суд  має враховувати  як визначений згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. № 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» перелік випадків,  коли жилі будинки (жилі приміщення) визнаються невідповідними санітарним і технічним вимогам,  так  і  інші  конкретні обставини (стан здоров`я,  склад сім`ї тощо).Відповідне санітарним   і   технічним   вимогам   інше   жиле приміщення може бути меншим,  ніж займане,  і менш благоустроєним, але разом з  тим  воно  має  відповідати  вимогам,  що  виключають визнання  особи,  яка  поселилась в ньому,  потребуючою поліпшення житлових умов,  у тому числі  у  зв`язку  з  проживанням  в  одній кімнаті осіб різної статі старших за дев`ять років, крім подружжя.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, яка, з точки зору ч. 4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, з урахуванням норм ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Встановлено, що 10.07.2019 р. ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» прийнято рішення про проведення обстеження технічного стану гуртожитку Товариства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , оформлений Наказом № 44 від 10.07.2019 р.
		Актом загального огляду будівлі гуртожитку на вулиці АДРЕСА_4 . Києва від 11.07.2019 р. встановлено - стан будівлі задовільний.
		10.07.2019 р. ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» прийнято Наказ № 44 «Про проведення обстеження приміщень (житлових кімнат) у гуртожитках Товариства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
		Актом обстеження приміщення (житлової кімнати) гуртожитку по АДРЕСА_4 від 11.07.2019 р. встановлено, кімната № 39/3 підлягає нормальній експлуатації за призначенням.
		30.07.2019 р. Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта м. Київ № 3491-4, встановлено, що будівля гуртожитку по АДРЕСА_4 обладнана ліфтом та підключена до централізованих мереж холодного, гарячого водопостачання, каналізування, електропостачання, опалення.
		ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» надано Протокол доручень № 003/68 від 17.09.2018 р. напрацьованих за результатами зустрічі з мешканцями гуртожитку на АДРЕСА_1 , затверджений Заступником голови Київської міської державної адміністрації П. Пантелеєв, в якому зазначено, що за результатами обговорення вирішено: Департаменту житлово - комунальної інфраструктури підготувати проект листа за підписом заступника голови КМДА П. Пантелеєва на адресу ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» щодо необхідності здійснення переселення мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 , які проживають в ньому на законних підставах, відповідно до вимог чинного законодавства України виключно за згодою сторін або за рішенням суду (п. 5 Протоколу доручень).
		Таким чином, даним Протоколом доручень Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган КМР, визначила для ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» спосіб захисту свого порушеного права, шляхом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
		25.04.2019 р. направлено лист до ПАТ «Київгаз» за № 551 про заборону користування газовими приладами в гуртожитку в АДРЕСА_1 з проханням припинити газопостачання по вказаному об`єкту для уникнення тяжких наслідків, згідно вимог Акту № 804.19 від 24.04.2019 р.
		У висновках даного Акту зазначено, що димові і вентиляційні канали за адресою: АДРЕСА_1 непридатні до експлуатації з причин: Повністю розрушені оголовки, димові та вентиляційні канали.
		Згідно висновків Науково-технічного звіту з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від 26.06.2018 р. (Звіт 2018 р.), вбачається, що в цілому технічний стан дослідженої будівлі на час обстеження можна оцінити як непридатний до нормальної експлуатації (3 категорія технічного стану) за виключенням наступних ділянок конструкцій у аварійному стані (4 категорія технічного стану) (стр. 145 звіту).
		Як зазначено в Звіті 2018 р. оцінка технічного стану будівлі за результатами обстеження виконувалась відповідно до «ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану».
		Технічний стан конструкції аварійний - категорія «4»: порушені вимоги першої групи граничних станів (або неможливо запобігти цим порушенням), і аналіз дефектів та пошкоджень з перевіреними розрахунками показує неможливість гарантувати цілісність конструкції, до проведення її ремонту, підсилення або зміни (особливо, якщо можливий «крихкий» характер руйнування), або остаточно втрачена можливість нормальної реалізації захисних функцій конструкцій. Необхідно негайно виключити знаходження людей в зоні можливого обвалення та/або вжити заходів, які унеможливлюють таке обвалення до проведення ремонту, підсилення або заміни конструкції або до ліквідації об`єкта.
		Об`єкт відносять до категорії технічного стану «3» непридатний до нормальної експлуатації, за умови, що в ньому є конструкції категорії відповідальності AI, А або Б з технічним станом категорії «3» і відсутні конструкції цих категорій відповідальності з технічним станом категорії «4».
		Об`єкт відносять до категорії технічного стану «4» аварійний, за умови, що в ньому є конструкції категорії відповідальності AI, А або Б з технічним станом категорії «4». Експлуатація об`єкта має бути зупинена до відновлення його експлуатаційної придатності або ліквідації.
		Отже, Згідно норм ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 після отримання даного Звіту, який визначив чисельну наявність на об`єкті несучих конструкцій 4 КТС (аварійні) класу відповідальності А, Б (стр. 145-148 Звіту 2018 р.) ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», як власник будівлі на підставі ст. 18 Житлового кодексу Української РСР прийняв рішення про вивід будівлі з експлуатації,
		18.09.2019 р. ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» звернувся до TOB «К.Д.К.БУД» з листом № 709, відповідно до якого просив надати роз`яснення відповідно до розділу 6, щодо визначення категорії відповідальності пошкоджених конструкцій «Звіту з обстеження, визначення технічного стану конструкцій та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 » з врахуванням визначених дефектів і недоліків, чи є вірогідність можливого обвалу будівлі у разі її подальшої експлуатації.
		Згідно отриманої відповіді TOB «К.Д.К.БУД» № 1809-19/01 від 18.09.2019 р. та Додатку №1 до неї, що підписана експертом з технічного обстеження будівель і споруд В.О. Басанським, із посиланням на ДБН В.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки», будівля має конструкції 3 и 4 Категорії технічного стану з класом відповідальності «А», так як будівля має конструкції та відповідальні елементи. Відмова яких може призвести до повної непридатності до експлуатації (обвалу) будівлі в цілому або значної її частини.
		Пунктом В. 2 Додатку В до ДБН В. 1.2-14:2018 «Прогнозування можливих аварійних ситуацій, складання сценарію розвитку аварії і оцінка ризику виникнення збитків» зазначено, що сценарій аварії - це модель послідовності подій, що можуть статися внаслідок виникнення ініціюючого аварійного впливу на конструкції об`єкта. При цьому, слід використовувати так званий принцип одиночної відмови, коли вважається, що аварійна ситуація ініціюється лише одним чинником (відмовою одного елемента конструкції, однією помилкою, одним порушенням технологічного процесу).
		Оскільки даний об`єкт містить чисельний характер відповідальних елементів будівлі, які відносяться до 4КТС (аварійні), дана будівля згідно зазначених ДБН та норм ДСТУ-Н В. 1.2-18:2016 може загрожувати обвалом.
		Згідно аналізу наданих до суду Звітів експертів, виконаного Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (ДП «НДІБВ») встановлено, що з аналізом дефектів наданих у всіх звітах, у складі будівлі є елементи, стан яких характеризується як аварійний або мають ознаки аварійності. Динаміка розвитку погіршення цих пошкоджень простежується у всіх звітах. Для ліквідації аварійності необхідно розробити проектні рішення та техніко-економічне обґрунтування за результатами якого, не виключно, вартість ліквідації аварійності може, в окремих випадках, перевищувати вартість нового будівництва. Тому відновлення конструкцій, які носять ознаки аварійності та є складовою можливого аварійного стану будівлі в цілому, має бути обґрунтоване виходячи з економічних можливостей власника будівлі. Для гарантування безпеки мешканців, відновлення аварійних конструкцій доцільно виконувати за умови повного їх відселення.
		Таким чином, враховуючи, що подальша експлуатація без проведення комплексу відновлювальних робіт неможлива, ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», як власником будівлі гуртожитку, враховуючи загрозу обвалу та економічну недоцільність подальшої експлуатації будівлі, що має незадовільний технічний стан з елементами аварійності та враховуючи приписи відповідних кваліфікованих експертів щодо недопущення перебування людей в зоні небезпеки від можливого руйнування та падіння конструкцій та їх фрагментів, 20.08.2018 р. прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації.
		Як вбачається з наданих суду письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, всі договори на постачання комунальних послуг до даної будівлі припинені або розірвані, а позивачем, згідно повідомлення про початок виконання підготовчих робіт "Реконструкція гуртожитку, вул. АДРЕСА_1 № КВ 010183321352 від 28.11.2018 р., здійснюються заходи у відповідності до отриманих проектних рішень та дозвільних документів.
		Стаття 132 ЖК України надає право власнику гуртожитку у разі існування загрози обвалу будинку , вимагати виселення осіб, що проживають в гуртожитку з наданням таким особам іншої жилої площі в гуртожитку.
		Житлове приміщення (кімната № 39/3) в АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , що запропонована для переселення, відповідає вимогам ч. 2 ст. 114 ЖК України, що підтверджується Актом загального огляду будівлі гуртожитку на вулиці АДРЕСА_4 м. Києва від 11.07.2019 р., Актом обстеження приміщення (житлової кімнати) гуртожитку по АДРЕСА_4 від 11.07.2019 р. та Актом санітарно-епідеміологічного обстеження м. Києва № 3491-4 від 30.07.2019 р.
		Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що діями відповідача порушуються права позивача, як власника будівлі, а дії позивача направлені на створення безпечних умов проживання в належному йому на праві власності гуртожитку, а тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими.
		Надавши до суду докази аварійності (можливого обвалу) спірного гуртожитку та його потребу в реконструкції, а також небезпечних умов для проживання людей, позивач довів існування підстав, необхідних для виселення відповідача з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення.
		Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що кімната № 39 /3 в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , має належний санітарний та технічний стан, в гуртожитку проведений ремонт та підготовлений для переселення та проживання людей.
		Надавши до суду докази аварійності спірного гуртожитку та його потребу в реконструкції, а також небезпечних умов для проживання людей, позивач довів існування підстав, необхідних для виселення відповідачів з гуртожитку.
		Таким чином, з точки зору закону, обов`язок довести обставини, зазначені у відзиві, а саме незаконність дій позивача, покладається на відповідачів, які оспорюють це право.
		Тобто, спростувати цю презумпцію - наявність підстав для реконструкції, аварійності гуртожитку та підстав для виселення має сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, визначеним ст. ст. 77-78 ЦПК України, та за правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком даної сторони.
		За змістом ч. 1 ст. 80 ЦПК України  достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Заперечуючи право позивача на відселення мешканців гуртожитку з метою його реконструкції, представником відповідача надано до суду Технічний звіт «Обстеження і оцінка технічного стану основних несучих конструкцій (стін, балок перекриття, елементів покриття) будинку гуртожитку по АДРЕСА_1 », виготовлений експертом Білик А.С .
		При цьому, суд критично відноситься до такого звіту, оскільки при його складанні не проводилося обстеження фундаменту будівлі, зовнішніх стін, інженерних мереж, про що вказано у самому звіті. Інженерно-геологічні вишукування не проводилися і потребують окремого вивчення. У даному ж звіті зазначено, що будівля гуртожитку побудована у 1953 році і не піддавалася під час експлуатації реконструкції, істотним перебудовам, що стосуються змін несучих конструкцій. Основні несучі конструкції не підсилювалися, капітальні ремонти в будівлі не проводилися. Будівля має деформаційний шов у місці примикання одноповерхової будівлі котельної. Крім того, обстеження будівлі проводилося без участі позивача, як власника гуртожитку, без витребування необхідної технічної документації, шляхом лише візуального огляду.
		Цим же висновком рекомендовано виконати капітальний ремонт або реконструкцію будівлі з приведенням переліку значного обсягу робіт.
		Тобто, навіть на замовлення відповідача спеціаліст з технічного обстеження будівель прийшов до висновку про непридатність гуртожитку для проживання та необхідність його капітального ремонту.
		Як зазначено вище, Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання врегульовано порядок визнання житлового будинку непридатним для проживання.
		У відповідності до вказаного положення позивачем були виконанні всі, законодавчо встановлені вимоги, докази чого ним і було надано до суду.
		Натоміть обстеження будівлі та моніторинг пошкоджень будівельних конструкцій проводилося позивачем з 2013 року, після отримання висновку, складеного ТОВ «НПП «БудКонструкція» 07.09.2011. В результаті виконаного моніторингу встановлено, що у період обстежень з травня 2013 року по березень 2017 року відбулися зміни у раніше зафіксованих і були зафіксовані нові пошкодження: порушилася цілісність гіпсових маяків під віконними отворами і стіни; з`явилися вертикальні тріщини, ділянки замокання, висоли, розморожування лицьового шару цегляної кладки; з`явилося відшарування штукатурки і руйнування цегляної кладки; здуття штукатурки горищного перекриття на ділянках сходових майданчиків; з`явилися горизонтальна і похила тріщина в перегородці 1-го поверху внаслідок просідання підлоги під перегородкою. За результатами моніторингу встановлено, що порівняно з результатами технічного стану будівельних конструкцій має місце розвиток існуючих і поява нових пошкоджень у будівельних конструкціях, у зв`язку з чим рекомендовано виконати реконструкцію будівлі з усуненням існуючих пошкоджень, оскільки їх подальший розвиток може привести до руйнування несучих будівельних конструкцій будівлі.
		Згідно з ДБН 8.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об`єктів» залежно від наслідків, які можуть бути викликані відмовою, розрізняють три категорії відповідальності конструкцій та їх елементів: A - конструкції та елементи, відмова яких може призвести до повної непридатності до експлуатації (обвалу) будівлі в цілому або значної її частини. Б - конструкції та елементи, відмова яких може призвести до ускладнення нормальної експлуатації будівлі або до відмови інших конструкцій, які не належать до категорії А. В. - конструкції, відмови яких не призводять до порушення функціонування інших конструкцій або їх елементів.
		Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів спірного гуртожитку від     26.06.2018 встановлено, що в обстеженій частині будівлі наявні наступні ділянки та конструкції категорій технічного стану: 3 - непридатні до нормальної експлуатації; 4 - аварійні. До категорії відповідальності конструкцій - А  відносяться: цегляна віконна конструкція в осях 4; цегляна кладка стін в осях 8; залізобетонні балки балконів в осях 7-7/1; залізобетонні плити балконів вздовж фасаду; верхня ділянка вентиляційної труби;ділянка перекриття (4КТС) в осях 6-7; балка перекриття між четвертим поверхом та горищем; ділянки опирання крокв на горищі.
		Відповідно до листа Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» за наслідками аналізу першого звіту за результатами моніторингу, складеного ТОВ «БудКонсрукція» (2017 рік), другого науково-технічного звіту, складеного ТОВ «К.Д.К.Буд» (2018 рік) та третього звіту обстеження будівлі гуртожитку, складеного ФОП ОСОБА_6 , всі три звіти частково мають тотожну інформацію. За аналізом дефектів, наведених у звітах, у складі будівлі є елементи, стан яких характеризується як аварійний. Фізичний знос, зазначений у третьому звіті є такий, що носить ознаки суб`єктивності, оскільки відсутній розрахунок питомої ваги аварійних конструкцій у складі розрахунку загального фізичного стану будинку та фізичний знос визначено лише шляхом зовнішнього огляду. У даному листі також вказано, що відновлення конструкцій, які носять ознаки аварійності та є складовою можливого аварійного стану будівлі вцілому, має бути обгрунтоване виходячи з економічних можливостей власника будівлі.  Для гарантування безпеки мешканців, відновлення аварійних конструкцій доцільно виконувати за умови повного їх відселення.
		Відповідно до акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта № 4904-4 від 30.11.2018 спірна будівля не забезпечена гарячим водопостачанням та опаленням, а санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний. Також, на першому поверсі використовуються тільки окремі адміністративно-побутові приміщення, інші приміщення не експлуатуються, в зв`язку з незадовільним санітарно-технічним станом.
		Згідно вимог п. 5 п.п. 5.3.4 ДСТУ-НБ В.1.2-18:2016 експлуатація об`єкту, який має конструкції 4 категорії технічного стану, має бути зупинена до відновлення його експлуатаційної придатності або ліквідації.
		Наказом ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» № 40 від 01.06.2018 у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17.08.2018 та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації.
		Наказом № 53 від 20.08.2018 прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації.
		За вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що позивач довів належними та допустимими доказами той факт, що будівля спірного гуртожитку є аварійною та подальше перебування у ній відповідача створює загрозу її життю та здоров`ю, а відтак остання має бути відселена у інше жиле приміщення. Дії позивача направлені на створення безпечних умов проживання мешканців гуртожитку, а тому його вимоги є обґрунтованими.
		При цьому, представник відповідача в судовому засіданні зазначила про те, що кімната у гуртожитку, яка надається позивачем не є придатною для проживання, не відповідає санітарно-технічним вимогам. Разом з тим, представник відповідача зазначила, що жодного разу не відповідач не оглядала приміщення, у яке їй запропоновано переселитися. Будь - яких доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем та її представником не надано. Відтак, суд вважає, що доводи відповідача про неналежний стан приміщення, у яке їй запропоновано переселитися ґрунтуються на припущеннях, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно ж до акту загального огляду будівлі гуртожитку на вул. Академіка Туполєва , 16-і від 11.07.2019 р., зазначена будівля прийнята в експлуатації у 1976 році та знаходиться у задовільному стані.
		Відповідно до акту санітарно-епідеміологічного обстеження, складеного ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві від 30.07.2019 р. житлові кімнати у гуртожитку по АДРЕСА_4 , згруповані у блоки з виходом в коридор та у своєму складі мають чотири житлові кімнати, два туалети та санвузел. На кожному поверсі розміщена загальна кухня та приміщення для сушіння білизни. Внутрішнє опорядження місць загального користування (коридори, сходові клітки) потребують проведення косметичного ремонту. Душові мають задовільний санітарно-технічний стан, будівля гуртожитку обладнана ліфтом та підключена до централізованих мереж холодного, гарячого водопостачання, каналізування, електропостачання, опалення.
		Відповідно до акту обстеження кімната № 39/3, у яку запропоновано переселитися відповідачу, відповідає технічним та санітарним вимогам законодавства, перебуває у стані придатному для проживання, обладнана електропостачанням, в кімнаті виконано ремонтні роботи.
		У даному спорі  не ставиться питання про позбавлення відповідача права на житло, а вирішується питання про відселення з будинку, який є аварійним, а відтак небезпечним для життя та здоров`я осіб, які в ньому проживають, у інше житлове приміщення, яке знаходитися у межах того ж населеного пункту, де проживає відповідач, та яке відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам.
		Враховуючи дані обставини справи та викладене вище, умови проживання відповідача в гуртожитку по АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що права відповідача переселенням у гуртожиток по АДРЕСА_4 , не порушені, а тому її заперечення в судовому засіданні не можуть бути прийняті до уваги.
		При цьому, суд зауважує, що позивач як власник гуртожитку зобов`язаний утримувати будівлю гуртожитку у належному стані, вирішувати питання про проведення капітального ремонту чи реконструкції даної будівлі.
		При цьому, враховуючи, що спірний гуртожиток використовується для проживання робітників та службовців на період їх роботи право власності позивача щодо розпорядження даним гуртожитком є обмеженим.
		Відповідно до статті 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.
		Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
		Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
		Надане громадянам у зв`язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.
		Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселюваним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
		За вказаних обставин відповідач не могла бути виселена без надання іншого жилого приміщення.
		За змістом ч. 2 ст. 132 ЖК України дана норма захищає право осіб, які звільнилися на житлове приміщення, проте не обов`язково на те житлове приміщення, яке вони займали у зв`язку з роботою. Так, у роботодавця може перебувати у власності чи оперативному віданні декілька  гуртожитків за різними адресами. Саме роботодавець визначає конкретні кімнати у певному гуртожитку для проживання своїх працівників, а також конкретний гуртожиток. Це може бути пов`язано з різними факторами, у тому числі і залежати від місця знаходження будівельного майданчика, на якому працюють особи, яких заселяють у гуртожиток, враховуючи специфіку діяльності організацій, що займаються будівництвом. Так, роботодавець може надати кімнату в гуртожитку ближче до робочого місця діючому працівнику, а звільненого працівника переселити в інший гуртожиток.
		Житлове законодавство не надає права особам, які заселяються обирати конкретну кімнату для проживання, чи конкретний гуртожиток.
		Дана норма також надає право роботодавцю переселити осіб, які звільнені з роботи у інше житлове приміщення. Головною умовою є те, що надаване громадянам у зв`язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 114 ЖК України, а саме воно повинно знаходитися у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.
		Відтак, ще позивач має право виселити відповідача, надавши інше жиле приміщення на підставі ч. 3 ст. 132 ЖК України.
		При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Про це ж зазначається і в рішенні Європейського Суду з прав людини  в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 02 березня 2011 року.
		Суд вважає, що дії позивача, як власника аварійного житла, направлені на створення та забезпечення безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання та його реконструкції, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливого руйнування будівлі, не є порушенням прав відповідача, як мешканця гуртожитку, а дії по виселенню відповідача  з цією метою, в контексті ст. 8 Конвенції, є виправданими та відповідають вимогам закону.    
		Щодо доводів представника відповідача про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» слід зазначити наступне.
		Відповідно до преамбули Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 № 500 -VI регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 цього Закону передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 19 цього Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, - до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до ст.ст. 25 і 26 цього Закону.
		Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до ч. 1 ст. 20 цього Закону.
		Відповідно до ст. 20 цього ж Закону рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.
		Спір щодо правомірності вселення відповідача у гуртожиток по за адресою: АДРЕСА_1 , чи спір щодо правомірності користування жилим приміщенням у цьому гуртожитку відсутній.
		За обставинами справи встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 , належить на праві власності позивачу та протягом більше ніж десяти років з часу прийняття Закону № 500 -VIу власність територіальних громад на договірних засадах не передавався та орган місцевого самоврядування не звертався з поданням про передачу йому цього гуртожитку.
		Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 500 -VI введено мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад (п.3).
		Згідно з п. 6 цих Перехідних положень органи місцевого самоврядування зобов`язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом створити постійні комісії із забезпечення реалізації житлових проблем громадян та подати проекти рішення про них на затвердження місцевим радам; протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: розробити і затвердити місцеві програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад; протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом розпочати процес прийняття у власність територіальних громад гуртожитків відповідно до цього Закону; вжити заходів щодо забезпечення фінансування реалізації цього Закону та державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
		Оскільки органи місцевого самоврядування не виконали обов`язків щодо прийняття у власність територіальних громад гуртожитків, позивач 24.01.2019 р., як власник гуртожитку у зв`язку з аварійним станом будівлі, звернувся до голови Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації з питанням додаткового визнання будинку по АДРЕСА_1 , таким, що є непридатним для проживання.
		На своє звернення позивач 19.02.2019 р. отримав відповідь від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якій зазначалося, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.
		Відтак, позивач вжив усіх необхідних заходів з тим, щоб виконавчий орган  місцевої ради міг обстежити будівлю, перевірити документи щодо її технічного стану та прийняти рішення про те, чи є дана будівля аварійною чи ні, незважаючи на те, що гуртожиток у власність територіальної громади не передано.
		За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що права відповідача, які передбачені  Законом № 500-VI не порушуються їх переселенням з аварійної будівлі гуртожитку до іншого гуртожитку, який також належить на праві власності позивачу та який  відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам.
		Закон № 500 -VI регулює питання передачі всіх гуртожитків, які увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації у власність територіальних громад. А тому у разі виконання цього Закону державою, відповідач матиме ті ж самі права щодо приватизації житлового приміщення, яким користується і у гуртожитку по АДРЕСА_1 . Разом з тим, питання приватизації житла не входить до компетенції позивача. 
		Позивач же має лише обмеження щодо неможливості виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення. Проте, предметом даного спору є виселення відповідача з наданням іншого жилого приміщення. Крім того, п. 3 Прикінцевих положень Закону № 500 -VI передбачено виселення з гуртожитків мешканців за рішенням суду на час дії мораторію.
		Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У рішеннях ЄСПЛ суд часто підкреслює важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб. Потреба змінити законодавство, не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладається на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх  обов`язків.
		Позивач є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 з 18.09.1998 р. Ввівши мораторій на виселення з гуртожитків мешканців та відчуження гуртожитків, що увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації, держава протягом більше десяти років не виконала зобов`язання щодо реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Відповідно ж до п. 3 Прикінцевих положень Закону № 500 -VI мораторій діє з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
		Наданими позивачем доказами підтверджено незадовільний стан будівлі (аварійний), у якому проживає відповідач.
		Відповідно до вимог ст.ст. 319, 322, 323 ЦК України, безпечна експлуатація майна покладається на власника майна.
		До передачі гуртожитку у власність територіальних громад виконавчий орган відповідної місцевої ради не може прийняти рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання, оскільки за положеннями ст. 20 Закону № 500 -VI у такому разі обов`язок надання житла мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання покладається на орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.
		За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що положення Закону № 500 -VI не можуть бути перешкодою у виселенні мешканців гуртожитку, який є непридатним для проживання до іншого гуртожитку. Суд вважає, що діями відповідача, яка продовжує займати приміщення гуртожитку, будівля якого визнана непридатною для проживання та частково - аварійною, порушуються права позивача, як власника будівлі, на якого покладено обов`язок забезпечити безпечні умови проживання мешканців гуртожитку та тим самим, відповідач покладає непомірний тягар на позивача щодо відповідальності за її життя та здоров`я.
		Крім того, відповідно до Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498 користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера; у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.  
		Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи відсутність доказів з боку відповідача незаконності дій позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позивачем доведено існування підстав, необхідних для виселення відповідача з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.
		Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» 1921,00 грн. судового збору.  
		Керуючись Конституцією України, Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 489, Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189, ст.ст. 15, 16, 20, 316, 319, 322, 323 ЦК України, ст. ст. 7, 50, 132 ЖК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		Позов Приватного акціонерного товариства «ТРЕСТ «КИЇВМІСЬКБУД-2» до ОСОБА_1 про виселення задовольнити.
		Виселити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_8 ), з кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_9 .
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_8 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (код ЄДРПОУ: 04012661, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 26-А) 1921 грн. судового збору. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення  до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя:                                                                                       С.І. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...