Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/152/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано судом: 16.12.2019. Зареєстровано: 16.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 2036 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" грудня 2019 р.                                                                         Справа № 913/152/18  
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач),  Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В.за участю представників: від прокуратури:Перегонцева Н.С., посвідчення №044395 від 04.10.2016р.від позивача:не з`явився від відповідача-1:не з`явивсявід відповідача-2:Амельченко С.О., довіреність №10 від 03.07.2019р. від третьої особи:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків (вх.№2036 Л/3 від 04.07.2019р.)на рішення  господарського суду  Луганської областіухвалене 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р. у м.Харкові)у справі №913/152/18 (суддя Лісовицький Є.А.)за позовом Заступника прокурора Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Міністерства освіти і науки України, м.Київдо відповідачів:1.Приватного підприємства "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс", м.Сєвєродонецьк Луганської області;  2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача   Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище", м.Сєвєродонецьк Луганської областіпро визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути приміщення
		В С Т А Н О В И В:
		У березні 2018р. заступник прокурора Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Міністерства освіти і науки України, м.Київ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідачів - Приватного підприємства "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс", м.Сєвєродонецьк Луганської області, (далі - відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області, (далі - відповідач-2) за участю  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище", м.Сєвєродонецьк Луганської області, (залучена до участі у справі ухвалою господарського суду Луганської області від 10.04.2018р.; далі - третя особа) про: 
		- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №004426/09 від 13.01.2017р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Приватним підприємством "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс"; 
		- зобов`язання Приватного підприємства  "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 91,74кв.м, вартістю 173.200,00грн. на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення (інвентарний №10310716), розміщене за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22, та повернути його Державному навчальному закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (балансоутримувачу).
		Рішенням господарського суду Луганської області від 05.07.2018р. у справі №913/152/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. (повний текст складено та підписано 04.12.2018р.), у задоволенні позовних відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №913/152/18 названі судові акти скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому судом касаційної інстанції зазначено, що при новому розгляді справи суду необхідно: належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст.86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); встановити, з якою метою використовуються приміщення і яким видом діяльності займається відповідач-1 у приміщеннях, орендованих під розміщення офісу, врахувавши, що приміщення, які перебувають на балансі державних закладів освіти, в оренду можуть передаватись лише для здійснення діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, а невикористання таких приміщень навчальним закладом для навчального процесу не надає права передати їх в оренду з іншою метою, ніж для навчального процесу; належним чином встановити наявність чи відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним та повернення спірних приміщень балансоутримувачу. 
		За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Луганської області від 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р.) у справі №913/152/18 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №004426/09 від 13.01.2017р., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області та Приватним підприємством "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс". Зобов`язано Приватне підприємство "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс" звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 91,74кв.м, вартістю 173.200,00грн. на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення (інвентарний №0310716), розміщене за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22, та повернути його Державному навчальному закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (балансоутримувачу).
		Не погодившись із зазначеним рішенням, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Луганській області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить      скасувати рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р.) у справі №913/152/18 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного:
		- Міністерство освіти і науки України є єдиним належним та уповноваженим органом, який представляє інтереси держави в освітній та науковій діяльності та має право самостійно звернутися з позовом до суду за захистом своїх порушених прав, у зв`язку з чим твердження Заступника прокурора Луганської області щодо наявності правових підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом подання позову, є юридично неспроможними, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи;
		- ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» встановлює заборону використання не за призначенням саме об`єктів освіти як цілісних майнових комплексів, до складу яких входять усі види майна у сукупності, у зв`язку з чим частина приміщення будівлі, яка є складовою об`єкта освіти, може бути використана для проведення діяльності, не пов`язаної  з навчально-виховним процесом;
		- враховуючи факт надання згоди Міністерством освіти і науки України на укладення спірного договору (що підтверджується листом Міністерства освіти і науки України №04-06-02012 від 05.10.2016р.), а невикористання спірного нежитлового приміщення у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності (підтверджується листами Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" №563 від 03.10.2016р. та №166 від 26.03.2018р.), необґрунтованим є застосування обмежень, встановлених ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту»;
		- безпідставним є посилання суду на те, що відповідачем-2 не дотримано порядку укладення договору оренди, а саме не розміщено оголошення про намір передати майно в оренду та не проведено конкурс, оскільки на виконання приписів ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 28.12.2016р. у друкованому виданні «Відомості приватизації» орендодавцем було розміщене оголошення про намір передати в оренду об`єкти державного майна, у відповідь на зазначене оголошення було подано лише одну заяву про оренду майна від  Приватного підприємства "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс", тому відповідно до приписів ч.4 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» конкурс на право оренди не проводився. 
		Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2019р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Білецька А.М., Чернота Л.Ф.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2019р. вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.
		Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.07.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області на  рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р.) у справі №913/152/18 та зобов`язано учасників справи у строк до 09.08.2019р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.
		На поштову адресу суду 02.08.2019р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Першого заступника прокурора Луганської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), згідно резолютивної частини якого заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. За коротким змістом відзиву прокурор наголошує, що, всупереч твердженням скаржника, прокуратура мала підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України. Так, позов подано у зв`язку з порушенням прав держави на мирне володіння, користування та розпорядження своїм майном та бездіяльністю органу, який наділений правом захищати інтереси держави. Крім того, прокурор з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду (зокрема, від 20.02.2018р. у справі №910/9914/17, від 30.01.2018р. у справі №905/1266/17, від 10.04.2018р. у справі №906/165/17, від 04.07.2018р. у справі №902/653/17), наголошує, що висновки скаржника про те, що обмеження, встановлені ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту», відносяться не до усього майна, яке знаходиться на балансі об`єктів освіти, а виключно до тієї його частини, яка використовується за цільовим призначенням його створення -  для навчального процесу, є помилковим.   
		Інші учасники справи своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.
		У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Білецької А.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.08.2019р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко   І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
		Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2019р. призначив справу №913/152/18 до розгляду на 11.09.2019р.
		20.08.2019р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на адресу суду від скаржника надійшла відповідь на відзив Першого заступника прокурора Луганської області. За змістом відзиву відповідач-2 наголошує, що оскільки приміщення, що були предметом оспорюваного договору, станом на дату його укладення не використовувались і не могли використовуватися для навчального процесу, ці приміщення могли бути об`єктами оренди. 
		У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко   І.В., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
		У судове засідання 11.09.2019р. учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Враховуючи зміну складу судової колегії, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 02.10.2019р.
		У зв`язку зі знаходженням на лікарняному судді - члена колегії Радіонової   О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.10.2019р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко   І.В., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.
		У судовому засіданні 02.10.2019р. представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні. Прокурор заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на неї. Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, належне повідомлення про час та місце розгляду справи підтверджене матеріалами справи. 
		Заслухавши пояснення представника відповідача-2 та прокурора, судова колегія дійшла висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.11.2019р.
		У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Медуниці О.Є., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.11.2019р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко   І.В., судді Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.
		06.11.2019р. через канцелярію Східного апеляційного господарського суду від відповідача-2 з супровідним листом було подано копію договору б/н від 28.10.2019р. про розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13.01.2017р. №004426/09 та копію акту б/н від 01.11.2019р. приймання-передавання державного майна, що перебуває на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" та знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22.
		У судовому засіданні 06.11.2019р. представник відповідача-2 підтримав вимоги апеляційної скарги, а також просив врахувати подані через канцелярію документи при ухваленні рішення у справі. Прокурор зазначив про необхідність надання додаткового часу для надання пояснень у справі. Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з`явились. 
		У зв`язку зі зміною складу судової колегії згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019р., необхідністю отримання від учасників справи пояснень, судова колегія Східного апеляційного господарського суду оголосила перерву в судовому засіданні до 27.11.2019р. 
		На поштову адресу суду апеляційної інстанції від Заступника прокурора Луганської області надійшли пояснення у справі, за змістом яких прокурор зауважив, що розірвання оспорюваного договору оренди не є підставою для задоволення апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області та не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, прокурор наголосив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Прокурор, разом з іншим, зазначив, що оспорюваний договір оренди суперечить вимогам Закону України «Про освіту», оскільки приміщення передане Приватному підприємству «Секьюріті Бізнес Компані-Індекс» для використання в підприємницькій діяльності орендаря, не пов`язаній з навчально-виховним процесом, що згідно з ч.1 ст.203, ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою недійсності правочину.  
		У судовому засіданні 27.11.2019р., за участі прокурора, представник відповідача-2 заявив усне клопотання про відкладення судового засідання з метою надання пояснень та відповідних доказів стосовно здійснення правонаступництва. Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 
		З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, а також враховуючи необхідність надання додаткового часу учасникам справи для надання пояснень у справі, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 11.12.2019р.
		Через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення (з наданням відповідних доказів), за змістом яких зауважено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
		У судовому засіданні 11.12.2019р. представник відповідача-2 наголосив на необхідності здійснення процесуального правонаступництва, прокурор заперечень з цього питання не висловив. Встановивши на підставі аналізу наданих відповідачем-2 документів наявність правових підстав для здійснення правонаступництва у контексті приписів ст.52 ГПК України, ст.106, 107 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про заміну відповідача-2 у справі №913/152/18 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області на його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, про що постановлена відповідна ухвала.
		Крім того, у судовому засіданні 11.12.2019р. представник відповідача-2 підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, однак, враховуючи належне та своєчасне їх повідомлення про дату, час та місце судового засідання, визнання їх явки у судове засідання необов`язковою, беручи до уваги достатність наявних матеріалів справи та тривалість строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті.
		Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
		Відповідно до   ст.ст.222,   223 ГПК України   та п.17.7   Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.
		У судовому засіданні 11.12.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, відповідь на відзив, письмові пояснення, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Як встановлено господарським судом Луганської області та вбачається з матеріалів справи, листом №04-06-02012 від 05.10.2016р., на виконання приписів ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідач-2 отримав від органу, уповноваженого управляти майном, - Міністерства освіти і науки України дозвіл на укладення договору оренди на строк до трьох років. При цьому Міністерство освіти і науки України зобов`язало керівників під час передачі приміщень в оренду урахувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.   
		13.01.2017р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі - орендодавець) та Приватним підприємством "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс" (далі - орендар) укладено договір оренди №004426/09 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення, площею 91,74кв.м. на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення (інв.№10310716) (далі - майно), яке розміщене за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22, та обліковується на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30.09.2016р. і становить за незалежною оцінкою 173.200,00грн.
		Відповідно до п.1.2 договору майно орендодавець передає орендареві під розміщення офісу.
		Згідно з п.10.1 договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 13.01.2017р. по 11.01.2020р. включно.
		У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.4).
		Пунктом 10.9 договору сторонами погоджено, що, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. 
		13.01.2017р. за актом приймання-передавання, підписаним сторонами договору, майно за договором оренди №004426/09 від 13.01.2017р. було передане в строкове платне користування орендарю.
		Листом №166 від 26.03.2018р. Державний навчальний заклад "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (балансоутримувач) повідомив прокуратуру Луганської області, зокрема, про те, що третя особа при укладанні договорів оренди надає згоду на оренду лише тих приміщень, які в учбовому та виховному процесі не використовуються. Спірне приміщення, що передано за договором оренди №004426/09 від 13.01.2017р., багато років не використовується та у зв`язку з малим учнівським навантаженням у найближчі роки використовуватись не буде.
		Вважаючи, що договір оренди №004426/09 від 13.01.2017р. укладений з порушенням приписів ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", та укладений без дотримання порядку, визначеного ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом. 
		Східний апеляційний господарський суд, враховуючи встановлену статтею 316 ГПК України обов`язковість для суду апеляційної інстанції вказівок, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність  правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
		Спір у розглядуваній справі стосується визнання недійсним договору оренди №004426/09 від 13.01.2017р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Приватним підприємством "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс", предметом якого є окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення, площею 91,74кв.м. на першому поверсі п`ятиповерхового адміністративно-господарського приміщення, яке розміщене за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22, та яке обліковується на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище". 
		Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17.
		Частиною 2 статті 18 Закону України «Про освіту» (далі - Закон; у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди) визначено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
		Відповідно до ст.28 Закону система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
		Згідно зі ст.29 Закону структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; самоосвіту.
		Частинами 1, 4 статті 61 Закону унормовано, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
		За приписами ч.1 ст.63 Закону матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. 
		Отже, у контексті приписів ч.4 ст.61 Закону майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень.
		Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.63 Закону об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
		У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» зазначено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001р. №63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
		Виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачена можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №906/164/17, від 20.02.2018р. у справі №910/9914/17, від 30.01.2018р. у справі №905/1266/17, від 10.04.2018р. у справі №906/165/17, від 04.07.2018р. у справі №902/653/17.
		Скасовуючи рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2018р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. (повний текст складено та підписано 04.12.2018р.) та спрямовуючи справу №913/152/18  на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 13.02.2019р. зауважив, що суди належним чином не дослідили, для яких цілей відповідачем-1 було розміщено в спірних приміщеннях офіс і яким видом діяльності в цьому офісі займається відповідач-1 (чи є така діяльність пов`язаною з навчально-виховним процесом).  При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає орендодавцю права передати ці приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції під час нового розгляду справи, предмет спірного договору оренди №004426/09 від 13.01.2017р. згідно інвентарних карток обліку основних засобів Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" розміщується в будівлі гуртожитку та є об`єктом освіти.
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс" здійснює діяльність приватних охоронних служб (основна) та діяльність у сфері права.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2018р. між Державним навчальним закладом "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (замовник, одержувач) та Приватним підприємством "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс" (охорона, благодійник) було укладено договір централізованого спостереження за станом системи типу дозвону на мобільний телефон і реагування охорони на відповідні сигнали.
		У свою чергу, за змістом п.1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №563 від 01.08.2001р., навчально-виховний процес є системою організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об`єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо.
		Згідно Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №419 від 30.05.2006р., навчально-виробничий процес у професійно-технічному навчальному закладі - це система організаційно-педагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію змісту і завдань ступеневої професійно-технічної освіти відповідно до державних стандартів.
		Отже, як вірно зазначено господарським судом Луганської області, у контексті наведених приписів, укладений 01.11.2018р. між відповідачем-1 та третьою особою договір централізованого спостереження за станом системи типу дозвону на мобільний телефон і реагування охорони на відповідні сигнали, не є підтвердженням приймання Приватним підприємством "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс" участі в навчально-виховному процесі освітнього закладу. Разом з іншим, судова колегія звертає увагу, що умови названого договору не містять положень про взаємовідносини сторін з питань навчально-виховного процесу.
		Таким чином, спірне приміщення передане в оренду Приватному підприємству "Секьюріті Бізнес Компані - Індекс" для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності, провадить господарську діяльність приватних охоронних служб і у сфері права, тобто виключно в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов`язаної з навчально-виховним процесом навчального закладу.
		Сам лише факт укладення договору між відповідачем-1 та третьою особою не є підставою для визнання відсутності порушень вимог законодавства під час укладання спірного договору оренди державного майна №004426/09 від 13.01.2017р.
		При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом. У зв`язку з наведеним висновок господарського суду Луганської області про те, що спірні приміщення передані в оренду Приватному підприємству "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс" всупереч забороні, встановленій законодавством, є обґрунтованим і, відповідно, спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі приписів статей 203, 215 ЦК України.
		Разом з іншим, за висновками місцевого господарського суду відповідачем-2 не було дотримано порядку укладення договору оренди, а саме не розміщено оголошення про намір передати майно в оренду та не проведено конкурс. Однак, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта про те, що такі висновки господарського суду Луганської області є безпідставними, з огляду на наступне.
		Відповідно до приписів ч.4 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.
		Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.
		Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
		За висновками суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розміщення відповідачем-2 оголошення про намір передати майно в оренду та докази проведення конкурсу на право оренди державного майна, тобто, останнім  не виконано умови ч.ч.4, 6 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". 
		Разом з тим, судовою колегією на підставі аналізу матеріалів справи встановлено, що відповідачем-2 здійснені заходи, пов`язані з розміщенням оголошення про намір передати майно в оренду. Так, у матеріалах справи наявна копія листа відповідача-2 вих.№01-06-02392 від 22.12.2016р. про опублікування оголошення про намір передати в оренду та копія газети "Відомості приватизації" від 28.12.2016р. №104 (1020) з відповідним оголошенням (т.1 а.с.133-135).
		Як вказує відповідач-2, і прокурором доказів протилежного не надано, оскільки було подано лише одну заяву про оренду, конкурс на право оренди не проводився і договір оренди було укладено із Приватним підприємством  "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс". 
		Враховуючи викладені вище висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності визнання місцевим господарським судом спірного договору оренди недійсним, помилкові висновки господарського суду Луганської області щодо порушення відповідачем-2 визначеного ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку укладання договору оренди не призвели до винесення помилкового рішення.
		Наслідком недійсності  правочину є обов`язок Приватного підприємства  "Секьюріті Бізнес Компані-Індекс" звільнити спірне майно та повернути його Державному навчальному закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (балансоутримувачу) за актом приймання-передачі.
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем-2 з супровідним листом було подано копію договору б/н від 28.10.2019р. про розірвання договору оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.01.2017р. №004426/09 та копію акту б/н від 01.11.2019р. приймання-передавання державного майна, що перебуває на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" та знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22.
		У свою чергу, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.269 ГПК України   суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.   Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Однак, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем-2 докази не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі докази створені вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення.
		Так, у постанові Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №916/3130/17, зокрема, зазначено, що системний аналіз статей   80,   269 ГПК України   свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Така обставина, як відсутність доказів на момент ухвалення рішення суду, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку   статті 269 ГПК України   не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.   Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
		Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, а також викладену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів не приймає до розгляду надані відповідачем-2 докази, а саме: копію договору б/н від 28.10.2019р. про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 13.01.2017р. №004426/09 та копію акту б/н від 01.11.2019р. приймання-передавання державного майна, що перебуває на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" та знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 22, оскільки такі докази подані з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
		Крім того, судова колегія Східного апеляційного господарського суду звертає увагу, що подані відповідачем-2 документи не засвідчені належним чином, у зв`язку з чим не є належними доказами у розумінні норм чинного ГПК України.
		При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для закриття провадження у розглядуваній справі у контексті приписів п.2 ч.1 ст.231, ч.1 ст.278, ст.226, ст.231 ГПК України.
		Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваного рішення, Регіональне відділення Фонду державного майна України, разом з іншим, наголосило, що Міністерство освіти і науки України є єдиним належним та уповноваженим органом, який представляє інтереси держави в освітній та науковій діяльності та має право самостійно звернутися з позовом до суду за захистом порушених прав, у зв`язку з чим твердження Заступника прокурора Луганської області щодо наявності правових підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом подання позову, є юридично неспроможними, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. З цього приводу Східний апеляційний господарський суд наголошує наступне.
		   Згідно зі   статтею 1 Закону України «Про прокуратуру»   прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені   Конституцією України   функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
		У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 названого Закону).
		Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
		Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009р. у справі «Менчинська проти Росії»).
		Згідно зі ст.23 Закону України «Про прокуратуру»   представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді      полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		У розглядуваному випадку необхідність захисту прокурором економічних інтересів держави зумовлена порушеннями, допущеними під час передачі в оренду державного майна - приміщень навчального закладу суб`єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності, не пов`язаної з навчальним процесом.
		На підтвердження неналежного виконання Міністерством освіти і науки України покладених законом повноважень щодо управління спірним майном, прокурор під час звернення з позовом зазначав, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, не вжито заходів щодо захисту державного майна від нецільового використання. Звернення прокурора з розглядуваним позовом до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду майна, що належить до державної власності. 
		Східний апеляційний господарський суд зазначає, що сам факт не звернення до суду Міністерством освіти і науки України з позовом свідчить про те, що вказаний орган державної виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження щодо повернення приміщення, у зв`язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі №903/129/18.
		Крім того Східний апеляційний господарський суд враховує, що в контексті приписів ст.ст.310, 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. При цьому у постанові Верховного Суду немає висновку щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора з розглядуваним позовом до суду, як і немає вказівки щодо необхідності дослідження наявності таких підстав. 
		Отже, доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовані матеріалами справи та викладеними вище висновками господарських судів, а також не впливають на правомірність прийнятого господарським судом Луганської області рішення.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.
		За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків, на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р.) у справі №913/152/18 - залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р.) у справі №913/152/18 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
		 
		У судовому засіданні 11.12.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2019р. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    І.В. Зубченко
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.В. Гребенюк  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Л.Ф. Чернота

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...