Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/4940/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2019. Зареєстровано: 17.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2020
Номер судового провадження: 2/591/2560/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 591/4940/19
		Провадження № 2/591/2560/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 грудня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
		               головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
		               при секретарі - Устименко М.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради, 3-ї особи: Головного інженера Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради Сидоренко Ігоря Івановича 
		про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -
		 
		встановив:
		 
		Позивачка ОСОБА_1 (на момент подачі позову ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради, 3-ї особи: Головного інженера Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради Сидоренко Ігоря Івановича про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і свої позовні вимоги мотивує тим, що з 01.03.2010 року працювала на посаді старшого інспектора з кадрів. Наказом № 88-к від 31.12.2010 року «Про переведення» з 01.01.2011 року вона була переведена на посаду начальника відділу кадрів. Згідно наказу №137-к від 03.07.2019 року виконуючого обов`язки директора КП «Шляхрембуд» СМР Сидоренко І .І . позивачку ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за п. 4 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з перебуванням всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у безпосередньому підпорядкуванні близької особи, а саме батькові ОСОБА_4 , який обіймає посаду директора КП «Шляхрембуд» СМР. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що позиція КП «Шляхрембуд» СМР в частині заборони прямого підпорядкування є хибною. Зазначає, що для звільнення за п. 4 ст. 41 КЗпП України безпосереднє підпорядкування повинно суперечити вимогам Закону України «Про запобігання корупції». Позивачка зазначає, що обмеження прямого підпорядкування близьких осіб не поширюється на посадових осіб юридичних осіб публічного права, а тому сам факт наявності між такими посадовими особами родинних стосунків та факт їх роботи в одній юридичній особі в умовах прямого підпорядкування не є порушенням вимог антикорупційного законодавства. З урахуванням викладеного, Позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 03.07.2019 року №137-к в частині її звільнення, поновити на посаді начальника відділу кадрів та стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення до дати ухвалення судом відповідного рішення, допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць.
		Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Чуяшенко Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях. 
		Представник Відповідача Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради - адвокат Маківський О.В. в судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що звільнення відбулося у повній відповідності вимог п. 4 ст. 41 КЗпП України. Зазначив, що ОСОБА_1 (після розлучення ОСОБА_1 ) є дочкою ОСОБА_4 , який обіймає посаду директора КП «Шляхрембуд». Позивачка перебуває в прямому підпорядкуванні ОСОБА_4 .. Представник Відповідача наголошував, що заборона прямого підпорядкування розповсюджується і на юридичні особи публічного права, яким є КП «Шляхрембуд» СМР. 
		29.08.2019 року Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та призначено справу до судового розгляду на 05.11.2019 року. У межах визначеного судом строку від Відповідача відзив на позовну заяву не надійшов. Слухання справи відкладалося з різних підстав.
		Від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Чушенко Д.О. надійшли письмові пояснення по справі, в яких він посилається на наявність практики Верховного суду, а саме постанову Верховного суду від 18.02.2019 року у справі № 490/53/17, в якій судом висловлена позиція, що обмеження щодо прямого підпорядкування близьких осіб не поширюється на посадових осіб юридичних осіб публічного права, а тому сам факт наявності між такими посадовими особами родинних стосунків та факт їх роботи в одній установі в умовах прямого підпорядкування не є порушенням вимог антикорупційного законодавства. 
		Суд, вислухавши сторони, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
		В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Приписами ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
		На підставі положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Судом при розгляді справи встановлено, що у відповідності до наказу від 23.02.2010 року №8-к Позивачку з 01.03.2010 року було прийнято на посаду старшого інспектора з кадрів до Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради.
		Згідно наказу від 31.12.2010 року №88-к Позивачка з 01.01.2011 року була переведена на посаду начальника відділу кадрів КП «Шляхрембуд» СМР.
		Відповідно до наказу від 03.07.2019 року №137-к Позивачку з 03.07.2019 року звільнено з посади начальника відділу кадрів та виплачено компенсацію за 10 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 01.03.2019 року по 03.07.2019 року.
		Позивачка ОСОБА_1 19 листопада 2019 року змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.
		Приписами ст. 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь - якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
		Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).
		Пунктом 4 статті 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні у близької особи.
		Зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначається Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).
		Статтею 1 Закону визначено, що пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.
		Згідно з положеннями частини першої статті 27 Закону особи, зазначені у підпунктах «а», «в»-«з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону, не можуть мати в прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими в зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
		Начальник відділу кадрів комунального підприємства відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону є посадовою особою юридичної особи публічного права.
		Обмеження щодо прямого підпорядкування близьких осіб не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, а тому сам факт наявності між такими посадовими особами родинних стосунків та факт їх роботи в одному підприємстві в умовах прямого підпорядкування не є порушенням вимог антикорупційного законодавства.
		З огляду на викладене заслуговують на увагу доводи представника Позивачки про відсутність передбачених Законом обмежень щодо прямого підпорядкування начальника відділу кадрів директору підприємства.
		Вказана правова позиція повністю узгоджується з практикою Верховного суду у справі № 490/53/17 від 18.02.2019 року.
		В даному випадку суд вважає необґрунтованим твердження Відповідача про те, що пряме підпорядкування заборонено між працівниками в юридичній особі публічного права.
		Окрім того, судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Положення про відділ кадрів, відділ кадрів - це самостійних структурний підрозділ, підпорядкований головному інженеру.
		Згідно п. 1 посадової інструкції начальник відділу кадрів підпорядкований головному інженеру.
		Таким чином, згідно внутрішніх нормативних актів Відповідача Позивачка не перебувала у прямому підпорядкуванні у директора КП «Шляхрембуд» СМР.
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що звільнення Позивачки з роботи відбулось без законної підстави. Через те суд вбачає правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу Відповідача «Про звільнення» від 03.07.2019 року №137-к в частині звільнення Позивачки з роботи, а відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України Позивачка має бути поновлена на посаді начальника відділу кадрів КП «Шляхрембуд» СМР.
		Вирішуючи питання щодо моменту, з якого Позивача слід поновити на посаді начальника відділу кадрів КП «Шляхрембуд» СМР, суд зазначає, що такою датою є 04.07.2019 року, оскільки саме з цієї дати її звільнено на підставі наказу від 03.07.2019 року №137-к.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне:
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Здійснюючи такий розрахунок, суд враховує роз`яснення Верховного Суду України, надані в абз. 3 п. 32 постанови пленуму цього суду №9 від 06.11.1992 року  «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно якого у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Кабінетом Міністрів України.
		Отже, при визначенні розміру заробітної плати Позивача за час вимушеного прогулу суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати « (надалі - Порядок).
		Згідно довідки Відповідача від 20.11.2019 року №1174/03 заробітна плата Позивачки за травень 2019 року становить 14835,60 грн. за 22 відпрацьовані дні, заробітна плата за червень 2019 року - 2473,03 грн. за 3 відпрацьовані дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата Позивача за травень-червень 2019 року складає - 692,35 грн., яка розрахована наступним чином: заробітна плата за останні два місяці роботи (за травень-червень 2019 року) 17308,63 грн. поділена на 25 днів (кількість фактично відпрацьованих робочих днів у травні-червні 2019 року).
		Суд зазначає, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, яким відбулося врегулювання спору.
		Кількість робочих днів за період з 04.07.2019 року (день звільнення Позивачки) по 06.12.2019 року (день ухвалення судового рішення) становить 108 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 74773,80 грн. (692,35 грн./день помножено на 108 робочих днів вимушеного прогулу).
		Суд встановив, що право Позивача порушене та підлягає захисту в суді, а тому з Відповідача на користь Позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74773грн. 80 коп..
		Водночас, згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Відповідно до ч. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
		Системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з Відповідача на користь Позивача як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Останні підлягають нарахуванню Відповідачем під час виконання відповідного судового рішення, унаслідок чого виплачена Позивачу сума зменшується на суму податків і зборів.
		Таке відрахування податків й обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становища Позивача, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, Позивач отримував би заробітну плату, з якої також відраховувалися б податки та збори.
		Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне: відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки при подачі позову до суду Позивач звільнений від сплати судового збору, а рішення прийнято на користь Позивача у повному обсязі, то судовий збір слід стягнути з Відповідача на користь держави. Положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
		Суд, керуючись нормами ч. 7 ст. 235 КЗпП України та ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допускає негайне виконання рішення в частині поновлення Позивача на роботі на посаді начальника відділу кадрів КП «Шляхрембуд» СМР та стягнення з Відповідача на користь Позивача заробітної плати в межах платежу за один місяць.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 76-81, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		 
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задоволити.
		Визнати наказ Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 05433057, місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Лебединська, 3) «Про звільнення» від 03.07.2019 року №137-к в частині звільнення з посади начальника відділу кадрів ОСОБА_1 (на момент винесення наказу ОСОБА_1 ) незаконним та скасувати його.
		Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу кадрів Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 05433057, місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Лебединська, 3) з 04 липня 2019 року. 
		Стягнути з Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 05433057, місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Лебединська, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 74773 грн. 80 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
		Стягнути з Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 05433057, місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Лебединська, 3) на користь держави судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп..
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу кадрів Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 05433057, місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Лебединська, 3).
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 05433057, місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Лебединська, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітної плати - 13847 грн. 06 коп. в межах платежу за один місяць з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
		Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. 
		В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. 
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Повний текст судового рішення виготовлено 16 грудня 2019 року.
		                       
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...