Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/20244/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-16986ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/20244/15-ц
		провадження № 61-16986св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., 
		 
		Описова частина
		Короткий зміст вимог позовної заяви
		 
		У листопаді 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги.
		 
		Вимоги обґрунтовували тим, що до 05 лютого 2014 року власниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (до 2012 року - ОСОБА_6 ) та ОСОБА_4 в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Київській універсальній біржі 28 грудня 1995 року за № А 8427/11510. 
		 
		На підставі договору дарування від 05 лютого 2014 року власником Ѕ частини квартири, що раніше належала ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , стала ОСОБА_2 
		 
		До січня 2014 року особовий рахунок зі сплати вартості комунальних послуг за утримання будинку та прибудинкової території був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , а з лютого 2014 року - на ім`я ОСОБА_2 
		 
		Із серпня 2002 року до моменту подання позову відповідачі ухиляються від сплати платежів, що нараховуються житлово-експлуатаційною організацією за утримання будинку та прибудинкової території, послуги з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, газопостачання. 
		 
		У зв`язку з наведеним просили стягнути:
		 
		- із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 5 500 грн 80 коп. заборгованості за комунальні послуги та по 45 грн 16 коп. інфляційних втрат за період із січня 2002 року до січня 2014 року з кожної;
		 
		- із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 1 714 грн 52 коп. заборгованості за комунальні послуги та по 6 грн 76 коп. інфляційних втрат за період із лютого 2014 року до липня 2015 року з кожної.  
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено. 
		 
		Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати за оплату комунальних платежів по 5 500 грн 80 коп. та інфляційні втрати по 45 грн 16 коп. із кожної. 
		 
		Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати за оплату комунальних платежів по 1 714 грн 52 коп. та інфляційні втрати по 6 грн 76 коп. із кожної. 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд виходив із того, що відповідачі є співвласниками та зареєстрованими у квартирі АДРЕСА_1 , проте тривалий час не здійснюють плати за житлово-комунальні послуги, а саме: щодо утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення, газопостачання.
		 
		Ураховуючи те, що позивачі оплатили вартість вказаних комунальних послуг у повному обсязі за вказаний період, зазначені суми підлягають стягненню з відповідачів разом із інфляційними втратами.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		 
		Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1                      1/2 частину сплачених коштів за утримання будинку та прибудинкової території та за опалення у квартирі АДРЕСА_1 за період із листопада 2012 року до січня 2014 року в розмірі 2 071 грн 22 коп. 
		 
		Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1/2 частину сплачених коштів за утримання будинку та прибудинкової території та за опалення у квартирі АДРЕСА_1 за період з лютого 2014 року до квітня 2015 року у розмірі 2 270 грн 31 коп. 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		При скасуванні заочного рішення суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив із того, що відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції.
		 
		Апеляційний суд, застосувавши наслідки спливу позовної давності за заявою ОСОБА_3 , зробив висновок про необхідність стягнення з відповідачів половини витрат за житлово-комунальні послуги за період із листопада 2012  року до квітня 2015 року. 
		 
		Крім того, суд визнав необґрунтованими вимоги про стягнення сплачених коштів за послуги з водопостачання, водовідведення і газопостачання, оскільки відповідачі цими послугами не користувалися.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги
		 
		У червні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 і ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		 
		Справу № 760/20244/15-ц передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи касаційної скарги  
		 
		Заявники не погоджуються з висновком апеляційного суду про те, що відповідачі були неналежним чином повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції.
		 
		У зв`язку з цим безпідставним є застосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу позовної давності за заявою ОСОБА_3 щодо обох відповідачів. ОСОБА_4 не заявляла про пропуск позовної давності.
		 
		Крім того, при визначенні суми сплачених ними (позивачами) платежів, частину яких зобов`язані сплачувати відповідачі, апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення витрат на послуги з постачання холодної та гарячої води, водовідведення, не зважаючи на те, що такі вимоги не заявлялися. 
		 
		Водночас у позові просили стягнути вартість послуг з газопостачання, оскільки вартість таких послуг розраховується за єдиним критерієм - залежно від реєстрації фізичної особи у квартирі незалежно від користування чи некористування послугою.
		 
		Обставини справи
		Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Київській Універсальній біржі 28 грудня 1995 року за № А8427/11510, співвласниками спірної квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (до 2012 року - ОСОБА_6 ) та ОСОБА_4 в рівних частках.
		На підставі договору дарування від 05 лютого 2014 року ОСОБА_2 прийняла в дар від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
		Станом на 23 січня 2014 року у спірній квартирі зареєстровані:                     ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який до січня 2014 року був власником особового рахунку квартири.
		З лютого 2014 року власником особового рахунку є ОСОБА_2 .
		Відповідно до наданого позивачами розрахунку загальна сума, яку відповідачі повинні були сплатити за житлово-комунальні послуги (утримання будинку та прибудинкової території, центральне опалення, водопостачання, водовідведення) за період із серпня 2002 року до січня 2014 року, становить 14 430 грн 64 коп. та інфляційні втрати у розмірі 103 грн 82 коп. 
		Відмова відповідачів сплатити вищевказані суми у досудовому порядку стала підставою для звернення до суду з даним позовом.   
		При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 заявила про застосування наслідків спливу позовної давності.
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду                                                                                                            
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Таким вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
		 
		При частковому задоволенні позову апеляційний суд застосував наслідки спливу позовної давності, у зв`язку з чим стягнув із відповідачів витрати на житлово-комунальні послуги за період із листопада 2012 року до квітня 2015  року. 
		 
		Крім того, суд відмовив у стягненні витрат на постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, посилаючись на те, що відповідачі фактично не користувалися цими послугами.
		 
		Колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції із таких підстав.
		 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 був співвласником до 05 лютого 2014 року.
		 
		Відповідно до наданих позивачами копій квитанцій протягом 2002-2015 років ними здійснені витрати на оплату вартості комунальних послуг на загальну суму 14 430 грн 64 коп.
		 
		Установивши, що відповідачі, які є співвласниками квартири, не сплачують комунальних послуг, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про стягнення з них на користь позивачів частини вартості таких послуг.
		 
		Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
		 
		Суди не встановили, що позивачі до моменту звернення до суду пред`являли вимогу до відповідачів про виконання зобов`язання.
		 
		За таких обставин, перебіг позовної давності не розпочався і підстави для застосування позовної давності апеляційним судом були відсутні.  
		 
		При перегляді справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції вказаних норм не врахував, унаслідок чого помилково застосував до спірних правовідносин положення матеріального права про позовну давність за заявою ОСОБА_3 .
		 
		Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат, колегія вважає, що в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.
		 
		Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
		 
		Ураховуючи те, що судами не встановлено факт звернення до відповідачів із вимогою про повернення конкретної суми сплачених ними комунальних послуг, тобто відсутнє прострочення з їх сторони, а тому підстав для стягнення інфляційних втрат немає.
		 
		Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення апеляційного суду - скасуванню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення комунальних послуг - залишенню в силі, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року скасувати.
		 
		Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у частині вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги у сумі 14 430  гривень 64 копійок залишити в силі.
		 
		Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у частині вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат у сумі 103 гривень 84 копійок скасувати.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат у сумі 103 гривень 84 копійок відмовити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий     Судді:В. І. Крат     Н. О. Антоненко     В. І. Журавель     Є. В. Краснощоков     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...