Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/11891/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-16440ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/11891/16-ц
		 
		 
		провадження № 61-16440св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року у складі судді Новака А. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., 
		Борисової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У серпні 2016 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка»), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та додаткових витрат.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2016 року о 03 год. 00 хв. на вулиці Васильківська, 74 в місті Києві сталася страхова подія, внаслідок якої автомобіль позивача «Део», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було пошкоджено.
		 
		Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 
		2016 року ОСОБА_3 , водія автомобіля «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. 
		 
		Відповідно до полісу АЕ/5403811 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застраховано у ПрАТ «СК «Уніка». 
		 
		ПрАТ «СК «Уніка» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, що він вважає неправомірним, а тому просив суд стягнути на його користь суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 49 678,86 грн та 
		1 000 грн витрат на здійснення експертної оцінки.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 
		2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку експертного транспортно-трасологічного дослідження АК «Укравтоекспертиза» від 07 квітня 2016 року, версії учасників дорожньо-транспортної пригоди, щодо обставин вказаної пригоди, є технічно не спроможними, тобто, заявник надав страховій компанії неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, а тому, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про страхування», відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
		 
		Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року залишено без змін.
		 
		Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		07 квітня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновок експертного транспортно-трасологінчого дослідження АК «Укравтоекспертиза» від 07 квітня 
		2016 року отриманий не за призначеною судом експертизою, а за особистим зверненням, тому не може бути допустимим доказом по даній справі.
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судами не було враховано, що в матеріалах справи є постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 
		28 березня 2016 року, якою ОСОБА_3 , який керував автомобілем «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Вказаною постановою встановлені фактичні обставини справи щодо події дорожньо-транспортної пригоди, її учасників, пошкоджень, що зазнали автомобілі. Вказана постанова, відповідно до вимог частини четвертої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях), є обов?зковою для суду.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Голосіївського районного суду міста Києва.
		 
		У травні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У квітні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи:
		 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 02 лютого 2016 року о 03 год. 00 хв. на вулиці Васильківській, 74 в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
		 
		Власником автомобіля «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 .. Автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .
		 
		Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 
		2016 року ОСОБА_3 , водія автомобіля «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
		 
		Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована в ПрАТ «СК «Уніка», поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5403811.
		 
		Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності встановлено у розмірі 50 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.
		 
		Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_4 , застрахована в АПрАТ «СК Альфа Страхування», поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 
		№ АЕ/4915425.
		 
		Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності встановлено у розмірі 50 000,00 грн, франшиза -  нуль.
		 
		Відповідно до висновків звіту № 158 про оцінку автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , матеріальний збиток, завданий власнику вказаного автомобіля, становить 49 674,86 грн.
		 
		03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» з заявою про виплату страхового відшкодування.
		 
		04 березня 2016 року ПрАТ «СК «Уніка» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист, в якому просило надати на обстеження автомобілі «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , для з?ясування всіх причин та обставин випадку і відстрочив прийняття рішення у даній справі.
		 
		Висновком експертного транспортно-трасологічного дослідження АК «Укравтоекспертиза» від 07 квітня 2016 року встановлено, що з технічної точки зору пояснення заявників про механізм утворення всього обсягу пошкоджень автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в обсязі наданої слідової інформації не підтверджуються відповідністю форми, розміру розташування пошкоджень на автомобілях, характеру їх зближення при контактуванні, а також навколишньою обстановкою і слідовою інформацією на заявленому місці події, що свідчить про технічну неспроможність заявленої версії в цілому.
		 
		18 квітня 2016 року ПрАТ «СК «Уніка» направило позивачу та винній особі ОСОБА_3 лист про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі статті 26 Закону України «Про страхування», так як страхувальник надав страховику свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до висновку експертного транспортно-трасологічного дослідження АК «Укравтоекспертиза» від 07 квітня 2016 року, версії учасників дорожньо-транспортної пригоди, щодо обставин вказаної пригоди, є технічно не спроможними, тобто, заявник надав страховій компанії неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, а тому, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про страхування», відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
		 
		Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
		 
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		 
		За змістом статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
		 
		Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
		 
		Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;
		 
		За умовою частини першої, другої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		 
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		 
		Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов?язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
		 
		У статті 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судам попередніх інстанцій, (далі - ЦПК України 2004 року) визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.
		 
		Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року).
		 
		Згідно із частиною першою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Частинами шостою та сьомою статті 147 ЦПК України 2004 року встановлено, що висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. 
		 
		Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (частина четверта статті 61 ЦПК України 2004 року).
		 
		Судом встановлено, що факт завдання позивачеві шкоди у результаті ДТП підтверджено постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 
		28 березня 2016 року, згідно якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП , та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
		 
		Відповідно до висновків звіту № 158 про оцінку автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , матеріальний збиток, завданий власнику вказаного автомобіля, становить 49 674,86 грн.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».
		 
		Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.
		 
		Відповідно до підпункту 37.1.3. пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зроблено висновок, що: «у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру».
		 
		Факт настання страхового випадку відповідачем не спростовано і підтверджується копією постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 звернувся своєчасно до ПрАТ «СК «Уніка» з заявою про настання ДТП, розмір завданої шкоди, встановлений звітом № 158 про оцінку автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та становить 49 674,86 грн. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частково задоволенню, а саме в розмірі 49 000,00 грн, тобто в межах суми ліміту страхового відшкодування на підставі полісу про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5403811 (50 000,00 грн) з урахуванням франшизи в розмірі 1 000,00 грн.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд вказаного не врахували та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем надано страховій компанії неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, оскільки такий висновок не відповідає матеріалам справи, зокрема постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 28 березня 
		2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП і встановлено, що в результаті вказаного ДТП, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги:
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).
		 
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
		 
		Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року  та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Щодо судових витрат:
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		У зв?яку із скасуванням судових рішень та ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову, судові витрати понесені позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги в загальному розмірі 1 818,96 грн слід стягнути з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 .
		 
		Також відповідно до статті 141 ЦПК України з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 000,00 грн витрат, понесених позивачем на проведення експертизи.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1  задовольнити частково.
		 
		Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 березня 2017 року скасувати.
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та додаткових витрат задовольнити частково.
		 
		Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 49 000,00 грн матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 1 818,96 грн судових витрат, понесених позивачем за подання позову, апеляційної та касаційної скарг та 1 000,00 грн витрат, понесених позивачем за проведення експертизи.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: А. Ю. Зайцев     Є. В. Коротенко     В. М. Коротун     В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...