Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/294/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2019.
Дата набрання законної сили: 13.12.2019
Номер судового провадження: 61-232ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа №359/294/18
		провадження №61-232св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2018 року у складі судді Яковлєвої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду            від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - ТОВ «Нова пошта»), в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Нова пошта»            від 27 грудня 2017 року; поновити її на посаді директора філії м. Бориспіль  ТОВ «Нова пошта»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням та моральну шкоду в розмірі 88 100 грн.
		Позов мотивовано тим, що  ОСОБА_1 в період з 01 червня 2016 року по             27 грудня 2017 року працювала в ТОВ «Нова пошта» на посаді директора філії м. Бориспіль.
		20 червня 2017 року до відома позивача доведено наказ від 20 червня           2017 року, згідно якого в ТОВ «Нова пошта» 21 серпня 2017 року заплановано провести скорочення штату департаменту філіальної мережі в кількості однієї штатної одиниці, а саме директора філії товариства в м. Бориспіль.
		У зв`язку із зазначеним зобов`язано начальника відділу кадрового обліку            01 липня 2017 року провести переведення працівників філії в м. Бориспіль у філію в м. Бровари; погодити скорочення штатної одиниці з головою ВПСП; у термін до 21 червня 2017 року ознайомити під підпис з цим наказом і попередженням про скорочення посади відповідного працівника; у термін з      21 червня 2017 року по 21 серпня 2017 року запропонувати працівнику переведення на інші вакантні посади.
		В період з 21 червня 2017 року по 21 серпня 2017 року позивачу не пропонували жодної посади та не погоджено скорочення штатної одиниці з головою ВПСП. 
		21 серпня 2017 року скорочення посади ОСОБА_1 так і не відбулось, у зв`язку з чим вона вважала, що наказ ТОВ «Нова пошта» від 20 червня            2017 року втратив чинність і до грудня 2017 року продовжувала працювати на посаді директора філії в м. Бориспіль і отримувала заробітну плату.
		11 грудня 2017 року позивачу запропоновано три посади, від яких вона відмовилась, оскільки вони не відповідали рівню її кваліфікації, досвіду.  
		Наказом ТОВ «Нова пошта» від 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, який вона вважає незаконним, оскільки звільнення відбулось без законної підстави з чисельними порушеннями, що є підставою для поновлення її на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду           від 04 грудня 2018 року,  у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що при звільненні позивача роботодавцем виконано вимоги статей 43, 49-2 КЗпП України та дотримано відповідного порядку вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 вказаного Кодексу, а отже відсутні правові підстави для поновлення позивача на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов. 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано положення пункту 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України. 
		Судами не враховано, що норма частини третьої статті 49-2 КЗпП України передбачає обов`язок власника запропонувати працівнику усі наявні вакантні посади у період процедури скорочення.
		ОСОБА_1 пропонувались вакантні посади 11 грудня 2017 року, а саме: посади керівника відділення ТОВ «Нова пошта» в м. Бориспіль, м. Бровари та в м. Києві, від яких позивач відмовилась.
		Однак, не можна погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про виконання власником або уповноваженим ним органом у цьому випадку вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки матеріалами справи та наданими позивачем доказами доведено наявність у період скорочення позивача посад, які відповідали її кваліфікації та з невідомих причин не були їй запропоновані.
		Судами не досліджено період часу та наявність вакантних посад у відповідача за період з 21 серпня 2017 року по 11 грудня 2017 року.
		У ТОВ «Нова пошта» у період з 20 червня 2017 року (день попередження про наступне вивільнення) по 27 грудня 2017 року (день звільнення) існували вакантні посади, які за кваліфікацією підходили позивачу, однак з невідомих причин не були запропоновані всупереч положень частини третьої статті 49-2 КзпП України. 
		Крім того, судами порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів, зокрема не досліджено та не надано належної оцінки усім зібраним доказам у справі. 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи         
		У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ «Нова Пошта», заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведено у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників.
		Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкруцтва або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Із змісту наведеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
		Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої           статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		Встановивши, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме, скорочення чисельності штату працівників, позивач попереджалась про наступне вивільнення за два місяці з дати її попередження, з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення їй пропонувались усі вакантні посади, що були на підприємстві і відповідали її кваліфікації, та від яких позивач відмовилась, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не порушено вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.
		При звільненні позивача роботодавцем також дотримано вимоги статті 43 КЗпП України щодо отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
		Установивши, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням трудового законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідач не запропонував усіх наявних на підприємстві вакантних посад є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, згідно з яких, позивачу після попередження про наступне вивільнення, 20 червня 2017 року було запропоновано вакантну посаду менеджера територіальної філії в ТОВ «Нова пошта» в м. Києві з посадовим окладом в розмірі 16011 грн, від якої вона відмовилась, 11 грудня 2017 року запропоновано три вакантні посади керівника відділення ТОВ «Нова Пошта» в м. Борисполі, в м. Бровари та в             м. Києві, від яких позивач також відмовилась. В період з червня по серпень 2017 року включно у ТОВ «Нова пошта» були відсутні вакантні посади директора філії, у зв`язку з чим роботодавець не мав можливості запропонувати їх для переведення, що підтверджується переліком вакантних посад у період з 20 червня по 21 серпня 2017 року.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що позивача звільнено на підставі наказу, який на момент звільнення не діяв та втратив чинність, є необґрунтованими, оскільки після 21 серпня 2017 року вимоги наказу від 20 червня 2017 року, продовжували дію та виконувались, усіх працівників звільнено або переведено на інші вакантні посади, вказаний наказ не визнавався недійсним і не скасовувався. При цьому, позивач була обізнана про скорочення займаної нею посади, а також про те, що у ТОВ «Нова пошта» відбувалась оптимізація організаційної структури, у зв`язку з чим проводилось укрупнення відділень. 
		За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема щодо наявності у відповідача обов`язку її працевлаштувати, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		У справі, яка переглядається апеляційний суд дав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.  
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                     В. С. Висоцька
		 
		      І. В. Литвиненко
		 
		      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...