Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/11664/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.12.2019. Оприлюднено: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-44766ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                      
		Іменем  України                                            
		27 листопада 2019 року
		м. Київ
		справа № 754/11664/15-ц
		провадження № 61-44766св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		відповідач -   ОСОБА_4 ,
		представник відповідача - ОСОБА_5 ,
		треті особи: Броварський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пуртова Ірина Володимирівна, ОСОБА_6 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником - ОСОБА_5 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року у складі судді Грегуль О. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Федорчук Я. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.        Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , 2002 року народження та ОСОБА_3 , 2002 року народження, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Броварський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 
		(далі - Броварський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Київській області), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пуртова І. В., ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства.
		Позовна заява мотивована тим, що в період з 2001 року по 2012 рік вона перебувала у відносинах з ОСОБА_7 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилося дві дочки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Оскільки шлюб між ОСОБА_7 та нею зареєстровано не було, тому в свідоцтвах про народження дітей батьком зазначений ОСОБА_8 , тобто запис про батька проведено за прізвищем матері у відповідності до частини другої статті 55 КпШС України.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, у зв`язку з чим відкрилася спадщина і нею в інтересах дітей подано заяву про прийняття спадщини, тому виникла необхідність встановити факт батьківства. Зазначала, що у період з 2001 року по 2012 рік вона з ОСОБА_7 періодично проживали за місцем його проживання в АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та спільно виховували дітей. Покійний ОСОБА_7 визнавав своє батьківство щодо дочок, з 2008 року сплачував аліменти на дітей, що підтверджується розписками, а також показами свідків.
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дочок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису про народження обох дітей, вказавши ОСОБА_7 батьком дітей та змінити прізвище дітей з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни до актового запису № 04, вчиненого 26 лютого 2002 року виконавчим комітетом Заворицької сільської ради Броварського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вказавши, що батьком є ОСОБА_7 , а прізвище дитини « ОСОБА_9 » змінено на прізвище « ОСОБА_10 ». Внесено зміни до актового запису № 05, вчиненого 26 лютого 2002 року виконавчим комітетом Заворицької сільської ради Броварського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вказавши, що батьком є ОСОБА_7 , а прізвище дитини « ОСОБА_9 » змінено на прізвище « ОСОБА_10 ». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що показаннями свідків підтверджено визнання ОСОБА_7 за життя свого батьківства по відношенню до дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником - ОСОБА_5 , залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва 
		від 07 травня 2018 року залишено без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підтвердження доказів батьківства ОСОБА_7 позивач посилалась на показання свідків, світлини батька та дітей в різні періоди життя. Щодо оцінки показань свідків судом першої інстанції, то колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що показання свідків, допитаних за клопотанням відповідача не спростовують показання свідків, допитаних за клопотанням позивача та надані ОСОБА_1 докази. Ураховуючи наведене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про доведення факту визнання батьківства ОСОБА_7 . Відповідач беззаперечних доказів на спростування батьківства ОСОБА_7 щодо дітей, народжених позивачем, в процесі розгляду справи суду не надала. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду,                    ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_4 , подане представником - ОСОБА_5, про зупинення дії рішення суду задоволено. Зупинено дію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
		У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року справу за позовом 
		ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , 2002 року народження та ОСОБА_3 , 2002 року народження, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Броварський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пуртова І. В., ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення у справі помилково ухвалені у порядку позовного провадження та вирішення спору про будь-яке право, за відсутності предмета спору. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив батьківство з підстави визнання ОСОБА_7 за життя свого батьківства по відношенню до дітей, тобто використав підставу, яка 
		статтею 53 КпШС України не передбачена. Оскаржувані рішення ґрунтуються не на первинних повідомленнях, а на показаннях із чужих слів за відсутності підтверджень обставин, на які посилається позивачка, іншими допустимими доказами. Докази, які надала суду у заперечення позову відповідачка, відповідають ознакам допустимих та достовірних, які, на її думку, є достатніми для відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту визнання батьківства. Зокрема вона посилалась на те, що з відповіді Управління соціального захисту населення Броварської РДА Київської області ОСОБА_1 з лютого 2003 рок отримує державну допомогу на дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яка, на її думку свідчить про те, що від народження дітей і до смерті ОСОБА_7 позивачка не визнавала померлого як особу, яка повинна утримувати її дітей, тобто не вважала його їх батьком, а звернення її до суду з таким позовом не за життя, а після смерті останнього, розглядала як намагання позивачки заволодіти його майном. Відповідно довідки начальника ЖЕКу, ОСОБА_7 був прописаний та проживав у м. Києві за адресою АДРЕСА_3 з 1991 року і до смерті, що, на її думку, спростовує доводи позивача про його періодичне проживання у с. Заворичі, Броварського району Київської області разом із позивачкою у неіснуючому будинку НОМЕР_4 , будівництво якого, за поясненнями свідків, було розпочато лише у 2004 році будинку, та на час розгляду справи відсутня відповідна реєстрація права власності на такий будинок, а наявність в померлого квартири у м. Києві та половини житлового будинку у м. Києві спростовує ці доводи. З відповіді ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1» та копії наказу про звільнення 
		ОСОБА_7 , він безперервно з 1974 року по 27 червня 2013 року працював на підприємстві, яке розташоване у м. Києві і був звільнений у 2013 році у зв`язку з виходом на пенсію. З анкет, для бажаючих прийняти участь у лотереї Грінкарт 2005 року, які були заповнені усіма членами сім`ї ОСОБА_10 , сім`я усім складом збиралася емігрувати до Америки, не зважаючи на формальне розлучення, підтримувала фактичні сімейні відносини станом на 2005 рік, а запрошення сестри померлого ОСОБА_7 , адресоване його дружині ОСОБА_14 для усіх членів сім`ї останнього у листі з Америки у листопаді 2003 року, підтверджує наявність спільного проживання померлого 
		ОСОБА_7 у 2003 році разом із своєю сім`єю.
		Крім цього, відповідачка посилалась на те, що при розгляді цієї справи про встановлення факту батьківства у позовному провадженні суди мають з`ясовувати, як вирішення цього спору стосується прав та обов`язків   ОСОБА_4 , яку визначено відповідачем у справі, та те, що у відповідності до статті 51 КпШС України правовідносини можуть виникати лише між батьками та дітьми, а розгляд вказаної справи без встановлення змісту спірних правовідносин між сторонами у справі не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства. 
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила двох дочок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується повторними свідоцтвами про народження від 12 лютого 2013 року серії НОМЕР_1 та 
		серії НОМЕР_2 . Згідно зазначених свідоцтв, батьком дітей зазначено ОСОБА_8 , тобто запис про батька дітей був вчинений за вказівкою матері дітей на підставі статті 55 КпШС України (а. с. 8-9, т.1)
		ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 07 червня 1980 року, народженою в період шлюбу, який розірвано 17 грудня 1987 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17 грудня 1987 року (а. с. 76, 229, т. 1)
		ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 грудня 2014 року серії НОМЕР_3 (а. с. 10, т. 1).
		Згідно довідки Заворицької сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 організувала та проводила похорони померлого цивільного чоловіка ОСОБА_7 (а. с.11, т. 1)
		Після смерті ОСОБА_7 відкрито спадкову справу.
		Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись ОСОБА_4 та від імені неповнолітніх: ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 їхня мати - ОСОБА_1 (а. с. 21, 30, т. 1).
		2.        Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_4 , подана представником - ОСОБА_5 , підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
		При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
		Відповідно до статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Згідно статті 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		У статті 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Рішення щодо визнання/встановлення батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
		Тобто при вирішенні спору про встановлення батьківства мають враховуватись усі докази в сукупності.
		На підтвердження доказів батьківства ОСОБА_7 позивач посилалась на показання свідків, світлини батька та дітей в різні періоди життя                                                             (а. с. 23-27 т. 1).
		Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 
		1995 року із змінами № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що суд розглядає заяви про встановлення факту визнання батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених статтею 53 КпШС України.
		Таким чином, за змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
		Частина третя статті 53 КпШС України не обмежує коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.
		Обґрунтовуючи заперечення проти задоволення позову, та доводи апеляційної скарги відповідачка посилалась на те, що вимоги позивачки  ґрунтуються не на первинних повідомленнях, а на показаннях з чужих слів за відсутності підтверджень обставин, на які посилається позивачка, іншими допустимими доказами. Докази, які вона надала суду у заперечення на позов, відповідають ознакам допустимих та достовірних, які є достатніми для відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту визнання батьківства. Зокрема посилалась на те, що з відповіді Управління соціального захисту населення Броварської РДА Київської області ОСОБА_1 з лютого 2003 рок отримує державну допомогу на дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яка, на її думку свідчить про те, що від народження дітей і до смерті ОСОБА_7 позивачка не визнавала померлого як особу, яка повинна утримувати її дітей, тобто не вважала його їх батьком, а звернення її до суду з таким позовом не за життя, а після смерті останнього, розглядала як намагання позивачки заволодіти його майном. Відповідно довідки начальника ЖЕКу, ОСОБА_7 був прописаний та проживав 
		у м. Києві за адресою АДРЕСА_3 з 1991 року і до смерті, що, на її думку, спростовує доводи позивача про його періодичне проживання у с. Заворичі, Броварського району Київської області разом із позивачкою у неіснуючому будинку НОМЕР_4 , будівництво якого за поясненнями свідків було розпочато лише у 2004 році будинку, та на час розгляду справи відсутня відповідна реєстрація права власності на такий будинок, а наявність в померлого квартири у м. Києві та половини житлового будинку у м. Києві спростовує ці доводи. З відповіді ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій                 № 1» та копії наказу про звільнення ОСОБА_7 , він безперервно з 1974 року по 27 червня 2013 року працював на підприємстві, яке розташоване у м. Києві і був звільнений у 2013 році у зв`язку з виходом на пенсію. З анкет, для бажаючих прийняти участь у лотереї ГРІНКАРТ 2005 року, які були заповнені усіма членами сім`ї ОСОБА_10 , сім`я усім складом збиралася емігрувати до Америки, не зважаючи на формальне розлучення, підтримувала фактичні сімейні відносини станом на 2005 рік, а запрошення сестри померлого ОСОБА_7 , адресоване його дружині ОСОБА_14 для усіх членів сім`ї останнього у листі з Америки у листопаді 2003 року підтверджує наявність спільного проживання померлого ОСОБА_7 у 2003 році разом із своєю сім`єю.
		Крім цього, відповідачка посилалась на те, що при розгляді цієї справи про встановлення факту батьківства у позовному провадженні суди мають з`ясовувати, як вирішення цього спору стосується прав та обов`язків   ОСОБА_4 , яку визначено відповідачем у справі та те, що у відповідності до статті 51 КпШС України правовідносини можуть виникати лише між батьками та дітьми, а розгляд вказаної справи без встановлення змісту спірних правовідносин між сторонами у справі не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства. 
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди не надали оцінку усім доказам у справі у їх сукупності, не навели мотивів відхилення доказів, на які посилалась відповідачка, не з`ясували, чи не пов`язане встановлення такого факту з вирішенням у майбутньому спору про право на майно померлого, про який зазначала відповідачка, суд першої інстанції не уточнив позовних вимог позивачки, з чим вона пов`язує встановлення такого факту і чи не заявляє у зв`язку з цим вимоги щодо права її дітей на майно померлого, та необхідності залучення до участі у справі усіх осіб, яких може стосуватись вирішення питання про право на спадкове майно померлого, про встановлення батьківства якого щодо її дітей вона заявила такі вимоги у позовному провадженні.
		При цьому, суд не дав оцінку доводам відповідача про те, що встановлення факту батьківства померлої особи у позовному провадженні, без вимоги щодо спору про право, суперечить змісту позовного провадження, предметом якого, на її думку, обов`язково має бути спір про право, оскільки вирішення такого питання та встановлення такого факту може вплинути на права спадкоємців майна померлого, і відповідачка заявляє про такий спір, тобто не визнає такого факту, та не навів мотивів відхилення цих доводів. 
		За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
		При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
		Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15.
		Верховний Суд України, аналізуючи практику судів при вирішенні питань про встановлення фактів вважав, що заяви про встановлення факту батьківства (материнства)суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком.
		Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, заяви, встановленим статтей 119 ЦПК України 2004 року, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 258 цього Кодексу.
		 
		Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.                З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
		 
		Зміст рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, повинен містити крім іншого, мету його встановлення.
		Відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		У порушення статей 12, 89, 263-265, 315, 318, 319 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не врахував не роз`яснив учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, не визначився з колом осіб, прав та інтересів яких стосується встановлення такого факту, необхідність якого позивачка обґрунтувала прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_7 та який заперечувала відповідачка, з посиланням на наявність спору про право на спадщину,  обставини справи не перевірив, що свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що мають значення для правильного вирішення спору, та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, з яким погодився суд апеляційної інстанції.
		В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Оскільки вищенаведені порушення норм процесуального права допущені судами обох попередніх інстанцій, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, вимоги частини п`ятої статті 411 ЦПК України про те, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовані судові рішення є обов`язковими для суду під час нового розгляду справи, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення згідно із встановленими обставинами та вимогами закону.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану представником - ОСОБА_5 , задовольнити частково.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                               О. М. Осіян
		                                                                                                       Н. Ю. Сакара
		С. Ф. Хопта
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...