Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/1836/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Номер судового провадження: 61-22703ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 листопада 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 456/1826/16-ц
		провадження № 61-22703св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,                      Шеремети Н. О., від 23 січня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до                             ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментних платежах за договором про сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини   ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини                      ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Позов мотивувала тим, що 15 січня 2016 року вона та відповідач уклали договір про сплату аліментів на дітей, який посвідчений нотаріально та відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався щомісячно сплачувати на утримання дітей 5 000 грн в рівних долях кожному. 
		У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору за період з
		15 січня 2016 року до 15 червня 2016 року утворилась заборгованість у сумі 20 200 грн.
		З урахуванням передбаченої умовами договору неустойки у розмірі 3 % від несплаченої суми аліментів за кожен день прострочення зобов`язання                    (18 180 грн) позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача загальну суму заборгованості по аліментах у розмірі 38 380 грн.
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про розірвання договору про сплату аліментів на дітей та скасування заборгованості по сплаті аліментів.
		 
		В обґрунтування позовних вимог вказав, що у зв`язку зі зміною матеріального становища, а саме погашенням ним заборгованості за кредитними договорами укладеними в інтересах сім`ї, а також зміною розміру заробітної плати з вересня 2016 року, він не зміг сплачувати аліменти у встановленому договором розмірі, тому щомісячно переводив на рахунок відповідача  аліменти у розмірі 1 200 грн. Крім того, у нього погіршився стан здоров`я.
		Враховуючи передбачене умовами договору про сплату аліментів його право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання цього договору у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я, він просив суд розірвати вказаний договір про сплату аліментів та звільнити його від обов`язку щодо сплати заборгованості по аліментах.
		 
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнятий до спільного розгляду із позовом ОСОБА_3 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Гулкевича О. В. від 26 жовтня 2016 року у задоволенні позову                              ОСОБА_6 відмовлено.
		Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Розірвано договір про сплату аліментів на дітей, укладений між                          ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 15 січня 2016 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Палінською О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 76.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування заборгованості по сплаті аліментів  відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стягнення з відповідача заборгованості за договором по сплаті аліментів має здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса органами державної виконавчої служби, а не за рішенням суду, а тому у задоволенні позову                            ОСОБА_6 про стягнення аліментів за договором слід відмовити.                     У зв`язку зі зміною матеріального стану відповідача та недосягнення сторонами згоди щодо зміни розміру сплачуваних за договором аліментів позов ОСОБА_2 в частині розірвання цього договору підлягає задоволенню. Відповідач не довів, що зміна його матеріального стану                         з 20 вересня 2016 року та погашення заборгованості за кредитними договорами звільняє його від обов'язку щодо сплати заборгованості по аліментах. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року задоволеноапеляційну скаргу ОСОБА_6 , скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року
		та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення аліментів задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 заборгованість по аліментних платежах на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дитини                                  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі  38 380 грн.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про розірвання договору про сплату аліментів на дітей, скасування заборгованості по сплаті аліментів відмовлено.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу зміни розміру аліментів  у зв'язку зі зміною матеріального становища чи порушення останньою умов договору, що передбачено умовами цього договору, а тому у вимогах про його розірвання слід відмовити. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору утворилася заборгованість, розмір якої не заперечується останнім, а тому він має обов'язок щодо її сплати.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Факт звернення ОСОБА_6 до суду з позовом про стягнення аліментів за договором і є підтвердженням того, що сторони не змогли у досудовий спосіб домовитися про зміну або розірвання цього договору.
		Відзив на касаційну скаргу не подано.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		З 17 липня 1996 року до 16 червня 2016 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		15 січня 2016 року сторони уклали договір про сплату аліментів на дітей, який посвідчений нотаріально та відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язувався щомісячно сплачувати на утримання дітей 5 000 грн в рівних долях кожному.
		 
		Відповідно до пункту 2 договору аліменти повинні бути сплачені не пізніше 20 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім`я матері рахунок.
		 
		За період з 15 січня 2016 року до 15 червня 2016 року на виконання умов договору ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 4 800 грн, заборгувавши                          20 200 грн, що ним не оспорюється. 
		 
		Пунктом 11 укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі невиконання, несвоєчасного чи неналежного виконання умов договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3% від несплаченої суми аліментів за кожен день прострочення зобов`язання.
		 
		Згідно з наданим позивачем розрахунком  розмір неустойки за прострочення зобов'язання за договором становить 18 180 грн.
		 
		З 20 вересня 2016 року ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_8 на посаді менеджера з продажу з окладом 1 550 грн.
		 
		На погашення заборгованості за кредитними договорами ОСОБА_2 з січня 2016 року до квітня 2016 року витратив 100 000 грн.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Таким вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.
		 
		 
		 
		Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором
		 
		Нормами сімейного законодавства встановлюється порядок укладення  договору про сплату аліментів на дитину та зазначаються правові наслідки у разі невиконання такого договору.
		Згідно з частиною другою статті 181 Сімейного кодексу України (далі -                  СК України) за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
		Частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
		Установлено,  що спірний договір містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, умови надання коштів на утримання дітей, їх розмір, що відповідає інтересам дітей та є обов`язковими для сторін договору. Цей договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений. 
		Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Згідно із частиною четвертою статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
		В абзаці 4 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України                                від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена статтею 196 СК України санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це у договорі.
		З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором про сплату аліментів від 15 січня 2016 року в період з 15 січня 2016 року до 15 червня 2016 року, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 38 380 грн, яку останній має сплатити на користь ОСОБА_3 з урахуванням передбаченої пунктом 11 договору неустойки.
		Частиною другою статті 189 СК України встановлено, що у разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		Встановлений частиною другою статті 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.
		За таких обставин не ґрунтуються на законі доводи касаційної скарги про те, що на підставі судового рішення неможливо стягувати аліменти, розмір та строки виплати яких визначено договором про сплату аліментів. Інші доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в частині вирішення позову ОСОБА_3 є необґрунтованими.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 без змін.
		 
		Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору
		 
		Відповідно до пункту 11 укладеного між сторонами договору у випадку суттєвої зміни матеріального чи сімейного стану сторін та у разі недосягнення згоди про зміну або розірвання цього договору, а також у випадку порушення його умов, кожна із сторін має право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору.    
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору про сплату аліментів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів передбаченого умовами цього договору звернення відповідача до позивача з приводу зміни розміру аліментів у зв`язку зі зміною його матеріального стану чи порушення останньою умов договору.
		 
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
		 
		Згідно із статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
		 
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		 
		Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей. Проте у ході виконання договору можуть виявитися обставини, які хоча і не були враховані сторонами при укладенні договору, але можуть істотно впливати на інтереси однієї чи обох сторін. Саме на ці випадки розраховані правила статті 652 ЦК України, які допускають можливість зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин.
		 
		Застосування цієї статті є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
		 
		За загальним правилом зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання (частина 1 статті 652 ЦК України).
		 
		Стороні, що вимагає зміни або припинення спірного договору про сплату аліментів, при неотриманні згоди іншої сторони надано право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору.
		 
		Матеріали справи дійсно не містять досудової вимоги відповідача про розірвання договору, однак це не позбавляє його права звернутись до суду за захистом своїх прав, виходячи з фундаментальних положень права особи на розірвання договору у судовому порядку.
		 
		Отже, відмова у розірванні договору у судовому порядку через відсутність доказів досудового врегулювання є перешкодою особі в доступі до правосуддя і порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому такі мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах закону.
		 
		За таких обставин, мотиви, на підставі яких суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_2 у задоволенні його вимог про розірвання договору про сплату аліментів підлягають зміні. 
		 
		Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею  61 ЦПК України 2004 року.
		 
		Звертаючись з цим позовом, ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог зазначив, що у зв`язку зі зміною матеріального становища, а саме погашенням ним заборгованості за кредитними договорами та погіршенням стану здоров'я, він не зміг сплачувати аліменти у встановленому договором розмірі, тому, на його переконання, відповідно до пункту 11 укладеного між сторонами договору його слід розірвати.
		Разом із тим на підтвердження зміни свого матеріального стану ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 61 ЦПК України 2004 року не надав належних та допустимих доказів.
		 
		Так, судами встановлено, що з 20 вересня 2016 року оклад ОСОБА_2 складає 1 550 грн, натомість матеріали справи не містять відомостей щодо розміру доходів відповідача та його матеріального стану до укладення аліментного договору.
		 
		Надана ОСОБА_2 довідка про невеликий розмір його заробітної плати суперечить наданим ним даним про сплату кредитної заборгованості за період з березня до травня 2016 року в розмірі 100 000 грн, тому сама по собі не може свідчити про суттєве погіршення матеріального становища відповідача після 15 січня 2016 року (дати укладення договору про сплату аліментів).
		 
		У зв'язку із неможливістю порівняти матеріальний стан платника аліментів до та після укладення аліментного договору за відсутності відповідних відомостей у матеріалах справи та ненаданням відповідачем доказів на підтвердження вказаного, висновок апеляційного суду про зміну матеріального становища останнього, а саме погіршення такого становища, є таким, що не ґрунтується на матеріалах та обставинах справи.
		 
		Разом із тим колегія суддів вважає, що у разі доведеності зміни свого матеріального становища ОСОБА_2 не позбавлений права повторно звернутись до суду за захистом своїх прав.
		 
		Погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до пункту 10 аліментного договору, а не розірвання цього договору як помилково вважав відповідач.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що аліментний договір слід визнати недійсним як такий, що написаний внаслідок вчинення на відповідача психологічного тиску, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суди розглядали справу лише в межах заявлених позовних вимог, а з цих підстав позов ОСОБА_2 не пред'являв.
		 
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.
		 
		Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...