Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/2318/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2019. Зареєстровано: 18.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.03.2020
Результат оскарження 11.03.2020 Другий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 грудня 2019 року  м. ПолтаваСправа № 440/2318/19
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
		представника позивача - Рекотової Т.А., 
		представників відповідача - Озацької О.В., Паславської А.М.,
		розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю  «Татнєфть-АЗС-Україна» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10 січня 2019 року № 0000015018, винесеного Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України /а.с. 52-58/.
		Позов обґрунтований тим, що при прийомі документів на видачу ліцензії поза увагою фіскального органу залишено помилкове відображення товариством іншого РРО (в заяві реєстратор розрахункових операцій вказаний фіскальний номер 1601007779 від 07 вересня 2012 року, який був знятий з реєстрації у зв`язку з закінченням терміну його роботи та виведений з реєстру). Здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через РРО,  не зазначеного в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, не призвело до втрат Державного бюджету, оскільки плата за ліцензію товариством внесена та продаж товарів оприбутковувався відповідно до вимог чинного законодавства. Про факт здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через РРО, не внесеного до ліцензії, відповідач знав ще під час проведення планової перевірки ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 0000215016 від 12 квітня 2018 року. Сума фінансової санкції, визначена цим рішенням, товариством сплачена. При повторному притягненні товариства до відповідальності за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» відповідачем порушено статтю 250 Господарського кодексу України, адже факт порушення правил здійснення господарської діяльності мав місце з 01 січня 2015 року, а адміністративно-господарська санкція застосована до товариства 10 січня 2019 року, тобто пізніш як через рік з дня вчинення порушення.
		Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 97-100/ зазначив, що у заяві на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами позивачем самостійно зазначено інформацію про електронний контрольно-касовий апарат, яку необхідно внести  у Додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Відповідно до вимог пункту 3.2 Наказу Державної фіскальної служби України від 24 жовтня 2014 року  № 213 під час розгляду заяви про видачу ліцензії структурний підрозділ Головного управління перевіряє відповідність поданих у заяві даних щодо реєстраторів розрахункових операцій даним Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Перевіривши відповідність даних у заяві даним у реєстрі, структурним підрозділом Головного управління встановлено, що реєстратор розрахункових операцій, який зазначено в заяві платника включений у Державний реєстр згідно Наказів ДФС України «Про затвердження Державного реєстру РРО». Протягом періоду, за який було встановлено порушення (з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року), ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» із заявою про внесення змін та/або доповнень до виданих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не зверталося. Документальною та фактичною перевірками, за результатами яких складено відповідні акти від 23 березня 2018 року №15/28-10-5016-06/3819448 та від 13 грудня 2018 року №0007/28/10/РРО/38194448, були різні предмети перевірки та за різні звітні періоди. Так, документальною перевіркою встановлено порушення в частині реалізації алкогольних напоїв через РРО, який не зазначений в ліцензії за період з 23 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року, а фактичною перевіркою встановлено порушення в частині реалізації алкогольних напоїв через РРО, який не зазначений в ліцензії за період з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року. А відтак, контролюючим органом притягнуто позивача до відповідальності за вчинення різних податкових правопорушень. У відповідності з пунктом 2 статті 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України,  законами України "Про валюту і валютні операції", "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів, а тому посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 250 ГК України є безпідставним.
		У відповіді на відзив на позовну заяву /а.с. 126-128/ позивачем зазначено, що відповідачем не спростований довід позивача про те, що на дату подання заяв позивача на видачу ліцензій, а саме: 15 листопада 2016 року та 09 листопада 2017 року реєстратор розрахункових операцій Марія-ЛТ-МТМ № 1601007779 від 07 вересня 2012 року був включений до Державного реєстру РРО. Також відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами те, що на дату подання заяв позивача на видачу ліцензій, а саме: 15 листопада 2016 року та 09 листопада 2017 року реєстратор розрахункових операцій Марія-ЛТ-МТМ № 1601007779 від 07 вересня 2012 року був включений до Державного реєстру РРО. Отже, вина у вчиненні правопорушення у позивача відсутня та порушення сталося внаслідок недбалого виконання своїх обов`язків службовими особами структурного підрозділу Головного управління при розгляді заяви про видачу ліцензії. В акті фактичної перевірки від 13 грудня 2018 року вказано, що перевірка проведена в присутності майстра АЗС, проте майстер АЗС  не може вважатися посадовою особою або представником ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», а відтак фактична перевірка проводилася у присутності неуповноваженої особи. Ліцензії з періодом дії з 27 листопада 2016 року по 27 листопада 2017 року та з 27 листопада 2017 року по 27 листопада 2018 року на перевірку не надавалися, а тому висновки фактичної перевірки ґрунтуються на матеріалах попередньої (документальної) перевірки.
		Заперечуючи проти відповіді на відзив /а.с. 137-138/, відповідач вказав, що наказами ДПС  (ДФС) України від 05 березня 2013 року № 51,  від 27 квітня 2015 року № 302,  від 07 червня 2017 року № 406 та від 18 грудня 2017 року № 854 до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій внесено  модель реєстратору МАРIЯ ЛТ-МТМ. Відповідно до норм пунктів 80.2, 80.7 статті 80 ПКУ фактична перевірка позивача проведена посадовими особами відповідача у присутності особи, що фактично здійснювала розрахункові операції в момент проведення перевірки, а саме: ОСОБА_1 , що підтверджується направленнями від 04 грудня 2018 року № 189 та від 04 грудня 2018 року № 188, отриманими ОСОБА_1 ; фіскальним чеком РРО № 135507, в якому особою, яка проводить розрахункові операції, значиться  - ОСОБА_1 ; актом фактичної перевірки від 13 грудня 2018 року №0007/28/10/РРО/38194448, підписаним та отриманим ОСОБА_1 ; описом наявних купюр та монет, зробленим ОСОБА_1 ; відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 04.12.2018, складеним ОСОБА_1 .
		У поясненнях на заперечення відповідача /а.с. 161-162/ позивач вказав, що згідно з наказом директора ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» № 888-к від 01 грудня 2014 року ОСОБА_2 прийнято продавцем АЗС № 126, а згідно з пунктами 1.5, 2.7 Посадової інструкції продавця, затвердженої директором ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 11 березня 2013 року продавець використовує у своїй роботі контрольно-касову машину та обслуговує клієнтів на касі. Таким чином, перевірка проводилася за відсутності уповноваженої особи позивача та направлення на перевірку і акт перевірки не вручено уповноваженій особі позивача.
		У додаткових поясненнях /а.с. 168, 211 -212/ відповідач звернув увагу суду на пояснення позивача, згідно з якими громадянка ОСОБА_2 лише є особою, яка уповноважена наказом на призначення та посадовою інструкцією на виконання функцій продавця, але не є особою, яка фактично проводила розрахункові операції в момент проведення фактичної перевірки. Відповідно ж до пункту 80.7 статті 80 ПКУ фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1315 затверджено Положення про Державний реєстр реєстрів розрахункових операцій. Згідно з пунктом 2 цієї постанови до Державного реєстру вносяться такі дані про моделі: назва, версія внутрішнього програмного забезпечення, найменування та місцезнаходження заявника і виробника, строк первинної реєстрації в органах державної податкової служби, дата та номер рішення про включення до Державного реєстру, сфера застосування. Таким чином, Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, що затверджується Наказом ДФС, містить дані лише про моделі реєстрів розрахункових операцій та дані щодо виробника зазначеної моделі РРО та  не містить даних щодо реєстраційного номеру внесеного до реєстру моделі РРО та назви суб`єкта господарювання, що використовує РРО при здійсненні розрахункових операцій (в даному випадку ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»). Також згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 29 серпня 2002 року № 1315 заявник - зареєстрований в Україні згідно із законодавством виробник або постачальник відповідної моделі, який подає заяву про включення її до Державного реєстру. Отже, накази ДФС України від 27.04.2015 № 302, від 07.06.2017 № 406, від 18.12.2017 № 854 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій» містять дані щодо виробника моделі реєстратору розрахункових операцій МАРIЯ ЛТ-МТМ, а саме: ПрАТ «Резонанс» (м. Кривий Ріг). Під час розгляду заяви позивача про видачу ліцензії структурним підрозділом Головного управління встановлено, що модель реєстратора розрахункових операцій, який зазначено в заяві суб`єкта господарювання на отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а саме: МАРIЯ ЛТ-МТМ, був включений до Державного реєстру відповідно до наказів ДПС (ДФС) України «Про затвердження Державного реєстру РРО».
		У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов, а представники відповідача заперечували проти його задоволення.
		Дослідивши письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні до них правовідносини. 
		28 листопада 2018 року Офісом великих платників податків ДФС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виданий наказ «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть -АЗС-Україна» №2237 /а.с. 204/. 
		Відповідно до змісту наказу перевірку провести за період діяльності згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), починаючи з 04 грудня 2018 року тривалістю не більше 10 діб.
		Копію наказу вручено майстру АЗС № 126 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» ОСОБА_1., про що свідчить його особистий підпис /а.с. 157-158/.
		На підставі наказу виписані направлення на перевірку № 188 та № 189 від 04 грудня 2018 року, копії яких також вручені ОСОБА_1 , а також останньому пред`явлені службові посвідчення /а.с. 157-158/.
		04 грудня 2018 року Харківським управлінням Офісу великих платників ДФС розпочата фактична перевірка АЗС № 126 з магазином за адресою: вул. Пушкіна, 85, м. Богодухів, Харківська область, в якому здійснює свою діяльність ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна».
		За результатами перевірки складено акт №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року /а.с. 107-108/, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» внаслідок здійснення товариством роздрібної торгівлі алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій, що не зазначений у ліцензії, а саме: у періоді з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними напоями на АЗС №126 з магазином через РРО МАРIЯ-303А2, заводський № БК1991001953, фіскальний №3000175758, зареєстрований 19 листопада 2015 року, який не зазначений у ліцензіях на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №162004649025 та №172004649052. Загальна сума вартості алкогольних напоїв, реалізованих в роздріб через РРО МАРIЯ-303А2, фіскальний номер 3000175758 за період з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року склала 32001,28 грн.
		Акт перевірки №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року підписаний від суб`єкта господарювання особою, в присутності якої проводилася перевірка, - майстром АЗС ОСОБА_1 . Йому ж і вручено один примірник акта перевірки, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 / а.с. 107-108/.
		Не погодившись з актом перевірки №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року з двох підстав: 1) при прийомі документів на видачу ліцензії поза увагою фіскального органу залишено помилкове відображення товариством іншого РРО, який був знятий з реєстрації у зв`язку з закінченням терміну його роботи та виведений з реєстру, 2) здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через РРО,  не зазначеного в ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, не призвело до втрат Державного бюджету, оскільки плата за ліцензію товариством внесена та продаж товарів оприбутковувався відповідно до вимог чинного законодавства, ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» подано заперечення від 19 грудня 2018 року № 21/04-1505 на акт фактичної перевірки /а.с. 103-105/.
		Розглянувши заперечення на акт фактичної перевірки, ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» надана відповідь від 04 січня 2019 року № 449/10/28-10-50-18-14 /а.с. 67-68/, згідно з якою висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення. 
		За результатами перевірки Офісом ВПП ДФС прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000015018 від 10 січня 2019 року /а.с. 112-113/, згідно з яким до ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» на підставі абзацу 7 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» застосовано фінансові санкції у сумі 64002,56 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії.
		Не погодившись із рішенням про застосування фінансових санкцій №0000015018 від 10 січня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
		Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України /далі - ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) / передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). 
		Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Отже, наведена норма дозволяє проведення фактичної перевірки на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів  статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»  покладені на відповідача.
		Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
		За правилом пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
		Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
		При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. 
		Судовим розглядом встановлено, що позивач не висловлював зауважень до змісту наказу, в тому числі до правових підстав проведення перевірки та періоду перевірки, та допустив посадових осіб до проведення фактичної перевірки. 
		Перевірка здійснювалася в присутності особи, яка на момент перевірки фактично проводила розрахункові операції, а саме: ОСОБА_1 .
		Так, у фіскальному чеку РРО № 135507, виданому при проведенні контрольно-розрахункової операції 04 грудня 2018 року, ОСОБА_1 визначено особою, яка проводить розрахункові операції (касиром) /а.с.109/.
		Також ОСОБА_1 зроблено Опис наявних купюр та монет, що знаходяться на місці проведення розрахунків станом на 04 грудня 2018 року, що є додатком до акта перевірки №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року /а.с. 109/, та складено Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 04 грудня 2018 року, що є додатком до акта перевірки №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року /а.с. 111/.
		ОСОБА_1 отримав копію наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»» № 2237 від 28 листопада 2018 року; розписався в направленнях на перевірку № 188 та № 189 від 04 грудня 2018 року; підписав акт перевірки №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року та отримав один його примірник.
		Зазначаючи про те, що особою, уповноваженою на проведення розрахункових операцій, відповідно до наказу про прийняття на роботу № 888-к від 01 грудня 2014 року /а.с. 163/ та посадової інструкції продавця, затвердженої ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»11 березня 2013 року /а.с. 164/, є громадянка ОСОБА_2 , позивач не врахував того, що у статті 80 Податкового кодексу України вжито термін «особа, яка фактично проводить розрахункові операції», а не термін «особа, яка уповноважена на проведення розрахункових операцій». А відтак, довід позивача стосовно того, що фактична перевірка проводилася в присутності неуповноваженої особи позивача, не заслуговує на увагу.
		Крім того, згідно з пунктом 81.2 статті 81,  пунктами 86.5, 86.7 статті 86 ПК України посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
		У запереченнях на акт фактичної перевірки №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року, а також у позовній заяві директор  ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» ОСОБА_3 жодним чином не висловлював свою незгоду щодо процедури проведення перевірки, підстав її призначення та періоду перевірки та лише у ході судового розгляду справи позивач заперечив правомірність проведення такої перевірки.
		В контексті наведеного суд відхиляє також доводи позивача щодо інших порушень відповідачем порядку проведення фактичної перевірки.
		Так,  статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
		Отже, вказаний перелік матеріалів не є виключним. 
		Окрім цього, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова інформація застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію", а за визначенням, наведеним у статті 16 вказаного Закону, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
		Таким чином, контролюючий орган вправі робити висновки на підставі наявних у нього даних та матеріалів, зокрема поданих суб`єктом господарювання заяв на видачу ліцензій та самих ліцензій.
		Позивач вказує на повторність притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення, яке встановлювалося попередньою документальною плановою перевіркою з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки №15/28-10-5016-06/3819448 від 23 березня 2018 року.
		Втім, з таким аргументом позивача не можна погодитися, виходячи з наступного:
		В ході проведення документальної та фактичної перевірок, за результатами яких складено акти від 23 березня 2018 року №15/28-10-5016-06/3819448 та від 13 грудня 2018 року №0007/28/10/РРО/38194448, встановлені порушення за різні періоди діяльності товариства /а.с. 213-219/. Так, документальною перевіркою, за результатами якої складено акт №15/28-10-5016-06/3819448 від 23 березня 2018 року, встановлено порушення ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» в частині реалізації алкогольних напоїв через РРО, який не зазначений в ліцензіях №АЕ466802, №АЖ044903, №162004649025, у період діяльності товариства з 23 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року. Фактичною перевіркою, за результатами якої складено акт №0007/28/10/РРО/38194448 від 13 грудня 2018 року, встановлено порушення в частині реалізації алкогольних напоїв через РРО, який не зазначений в ліцензіях №162004649025 та №172004649052, у період діяльності товариства з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року. 
		При цьому охоплений перевіркою період (з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року) відповідає строку давності (1095 днів), визначеному статтею 102 Податкового кодексу України.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року / далі - Закон № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.
		Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.  Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання. У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
		З метою забезпечення належного виконання вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та відповідно до пункту 1.1.5 наказу ДФС України від 19.08.2014 N 50 "Про результати аудиту ефективності надання послуг з видачі ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі, та тютюновими виробами, на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами" наказом Державної фіскальної служби України  № 213 від 24 жовтня 2014 року затверджено Рекомендації щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами /далі - наказ № 213/.
		Вказаним наказом визначений порядок розгляду заяви про видачу ліцензії.
		Так, згідно з пунктом 3.2 зазначеного порядку (в редакції, чинній на момент подання позивачем заяв про видачу ліцензій 15 листопада 2016 року та 09 листопада 2017 року) розгляд заяви про видачу ліцензії здійснює структурний підрозділ Головного управління у такому порядку: перевіряє відповідність поданих документів законодавству України; здійснює перевірку фактичного надходження коштів за видачу ліцензії (дубліката) до бюджету; перевіряє відповідність поданих у заяві даних щодо реєстраторів розрахункових операцій даним Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій; здійснює обстеження наявності місця торгівлі в новоствореного суб`єкта господарювання або новоствореного місця торгівлі, зазначеного у заяві (за наявності ризиків відсутності місця торгівлі); приймає рішення про видачу ліцензії (дубліката) або готує вмотивоване рішення про відмову у видачі ліцензії; проводить видачу ліцензії або дубліката; вносить відповідні дані до ліцензійного реєстру та направляє відомості до Єдиного ліцензійного реєстру.
		Отже, при розгляді заяви про видачу ліцензії структурний підрозділ Головного управління перевіряє відповідність поданих у заяві даних щодо реєстраторів розрахункових операцій даним Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315 затверджено Положення про Державний реєстр реєстрів розрахункових операцій /далі - постанова КМУ № 1315/.
		Згідно з пунктом 1 постанови КМУ № 1315 Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) - перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва (далі - моделі), які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
		Відповідно до пункту 2 постанови КМУ № 1315 до Державного реєстру вносяться такі дані про моделі: назва; версія внутрішнього програмного забезпечення; найменування та місцезнаходження заявника і виробника; строк первинної реєстрації в органах державної податкової служби; дата та номер рішення про включення до Державного реєстру; сфера застосування. 
		Пунктом 5 постанови КМУ № 1315 встановлено, що ведення Державного реєстру забезпечує Державна податкова адміністрація.
		Згідно з пунктом 14 постанови КМУ № 1315 кожна модель для конкретної сфери застосування включається до Державного реєстру лише один раз.
		На виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1315, Наказом ДПС України від 05 березня 2013 року № 51 /а.с. 148-150/ внесено  до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій модель реєстратору МАРIЯ ЛТ-МТМ.
		Під час розгляду заяв позивача про видачу ліцензій від 15.11.2016 № 11222/10 та від 09.11.2017 №23110/10 /а.с. 118-119/ структурним підрозділом Головного управління перевірено, що модель реєстратора розрахункових операцій МАРIЯ ЛТ-МТМ, яка зазначена в заявах  ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» на отримання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, включена до Державного реєстру РРО згідно Наказів ДФС України «Про затвердження Державного реєстру РРО» відповідно до заяв виробника моделі РРО ПрАТ «Резонанс» (м. Кривий Ріг): № 302 від 27 квітня 2015 року /а.с. 145-147/,  № 406 від 07 червня 2017 року /а.с. 142-144/ та № 854 від 18 грудня 2017 року /а.с. 139-141/, а відтак підстав для невидачі позивачу ліцензій № 162004649025  та № 172004649052 /а.с. 115-116/ не було.
		У заявах ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна» на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, поданих до ДФС у Харківській області від 15.11.2016 № 11222/10 та від 09.11.2017 №23110/10, позивачем самостійно зазначено про необхідність внесення у Додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями інформації про електронний контрольно-касовий апарат МАРІЯ ЛТ-МТМ, заводський номер ВЗ 8712001200, реєстраційне посвідчення № 1601007779 від 07 вересня 2012 року. 
		Таким чином, ліцензії видані позивачу на підставі даних, вказаних ним у заявах.
		В той же час фактичною перевіркою виявлено, що у період  з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними напоями на АЗС №126 через РРО МАРIЯ-303А2, заводський № БК1991001953, фіскальний №3000175758, що зареєстрований 19 листопада 2015 року.
		Отже, позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензіях №162004649025 та №172004649052. 
		Оскільки ані статтею 15 Закону №481/95-ВР, ані наказом № 213 не передбачено здійснення структурним підрозділом Головного управління перевірки даних в заяві про видачу ліцензії даним  РРО за місцем здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання, суд не знаходить фактичних даних для спростування факту вчинення позивачем порушення статті 15 Закону N 481/95-ВР, на чому наполягає позивач.
		Також судом взято до уваги положення статті 15 Закону №481/95-ВР, згідно яких  у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
		З матеріалів справи вбачається, що  ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» протягом періоду, за який було встановлено порушення (з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року), із заявою про внесення змін та/або доповнень до виданих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями до фіскального органу не зверталося.
		Твердження позивача про те, що використання іншого контрольно-касового апарату не призвело до втрат бюджету, не спростовує самого факту допущення позивачем порушення  статті 15 Закону №481/95-ВР  та не звільняє його від відповідальності, передбаченої абзацом 7 частини другої   статті 17 цього Закону.
		Відповідно до абзацу 7 частини другої статті 17 Закону №481/95  до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
		Як встановлено перевіркою та зафіксовано в акті перевірки від 13 грудня 2018 року №0007/28/10/РРО/38194448, загальна сума вартості алкогольних напоїв, реалізованих в роздріб через РРО МАРIЯ-303А2, фіскальний номер 3000175758 за період з 01 жовтня 2017 року по 16 січня 2018 року склала 32001,28 грн.
		З огляду на викладене, розмір штрафу складає 64002,56 грн (200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат продукції).
		Щодо посилання позивача на порушення відповідачем строку притягнення його до відповідальності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
		Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України,  законами України "Про валюту і валютні операції",  "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
		Відповідно до статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. 
		Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. 
		Також відповідно до підпункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. 
		Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
		Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (пункт 114.1 статті 114 ПК України). 
		Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1 статті 102 ПК України).
		Таким чином, твердження позивача щодо порушення контролюючим органом строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, суперечить нормі самої статті, яка передбачає, що її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що штраф накладено на позивача правомірно,  а тому суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10 січня 2019 року № 0000015018, винесеного Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.
		Отже, у задоволенні позову слід відмовити.
		Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
		Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		В И Р І Ш И В:
		 
		Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" (вул. Половки, буд. 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, ідентифікаційний код 38194448) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м.Київ, 04119, ідентифікаційний код 39440996) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0000015018 від 10 січня 2019 року, винесеного Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складено 17 грудня 2019 року.
		 
		Суддя Н.І. Слободянюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...