Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/1922/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2019. Зареєстровано: 18.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.12.2019
Номер судового провадження: А/855/19341/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1922/19                                                                 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
		                                                                                                    Суддя-доповідач: Губська Л.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2019 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді:                                                  Губської Л.В., 
		суддів:                                                                      Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС   про визнання протиправними та скасування рішень,-
		 
		                                                  В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про відмову в митному оформленні від 16.01.2019, про витребування додаткових документів від 17.02.2019, про відмову в митному оформленні від 17.02.2019, про коригування митної вартості від 17.02.2019, а також зобов`язати відповідача відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 8  800, 00 грн та моральну шкоду в розмірі 50  000, 00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення, у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про витребування додаткових документів від 16.02.2019; визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про корегування митної вартості від 17.02.2019 № UA 102000/2019/000030/2; визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про відмову в митному оформленні від 17.02.2019 № UA 102040/2019/00096. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Доводи апелянта обґрунтовані тим, що наданий позивачем до митного оформлення пакет документів не підтверджує заявлену ним митну вартість придбаного автомобіля (банківські платіжні документи, касові або товарні чеки), при цьому, зважаючи на те, що контракт від 14.02.2019 № 2-19-102 містить виправлення у даті його укладання, на момент митного оформлення спірного транспортного засобу митниця не мала достовірних відомостей щодо вартості товару, тому наполягає на правомірності використання  інформації ресурсів autoplius.lt та Schwacke. 
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 16.02.2019 декларантом до митниці була подана митна декларація № UA102040/2019/630118 та задекларовано товар «Легковий автомобіль, з двигуном внутрішнього згоряння, із запалюванням відтиснення (дизелем), такий, що використовувався, марка - MAZDA, модель - 3; номер кузова НОМЕР_1 ; тип двигуна - дизель з робочим об`ємом циліндрів - 1560 куб. см.; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; призначення - для використання на дорогах загального користування; номер двигуна - немає даних; відповідає вимогам екологічного стандарту - ЄВРО 4; тип кузова - хетчбек; кількість дверей - 5; колісна формула - 4х2; колір - чорний; календарний рік виготовлення - 2005 рік; модельний рік виготовлення - 2006 рік; країна виробництва - Японія. Торгівельна марка - MAZDA. Виробник - Mazda Motor Corp.»
		Разом з митною декларацією до митного оформлення були надані наступні документи:          
		- інвойс; 
		- договір купівлі-продажу;
		- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;
		- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
		- паспорт громадянина України.
		Митну вартість автомобіля визначено у розмірі 450,00 Євро.
		За результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками, Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до статті 337 Митного кодексу України в автоматизованому порядку за митними деклараціями було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів, а саме ризик 105-2, 106-2 та 117-2, що свідчить про те, що митному органу необхідно перевірити достовірність складових митної вартості та ретельно опрацювати документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 МКУ.
		16.02.2019 посадовою особою митниці декларанту було направлене електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.
		У зв`язку з тим, що позивачем додаткові документи подані не були, Чернігівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості № UA102000/2019/000030/2 та самостійно визначила митну вартість цього транспортного засобу за резервним методом в розмірі 1 490, 00 Євро.
		Одночасно митним органом було оформлено і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102040/2019/00096.
		Підставою для коригування митної вартості автомобіля слугував висновок Чернігівської митниці ДФС про те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена митна вартість останнього документально не підтверджена, а також задекларована позивачем митна вартість автомобіля не відповідає інформації про вартість даного транспортного засобу, яку згенеровано АСАУР ДФС.
		За зверненням декларанта спірний автомобіль випущено у вільний обіг згідно  ч. 7 ст. 55 МКУ шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Сума гарантійних зобов`язань становить 10  213, 54 грн.
		Не погоджуючись з такими діями та рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, разом з тим, відповідачем не доведено, що такі документи не є достатніми для перевірки митної вартості товару, а також з того, що здійснюючи коригування митної вартості імпортованого товару за резервним методом, відповідачем не доведено відповідних розрахунків, не обґрунтовано, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на її формування тощо. При цьому заявлена вимога про відшкодування матеріальної шкоди стосується повернення надміру сплачених митних платежів, для повернення яких існує законодавчо встановлена процедура. Відмовляючи у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що позивачем не наведено та не надано суду жодних обґрунтованих доказів на підтвердження своїх вимог.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Так, згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
		Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
		Відповідно до частини першої статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
		Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
		1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
		2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 МК України).
		Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
		1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
		а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
		б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
		в) не впливають значною мірою на вартість товару;
		2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
		3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
		4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що Митним кодексом України  передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
		Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Частинами 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
		Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
		У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
		У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
		Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом,  за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
		Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).
		Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
		При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
		Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
		Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
		При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
		При цьому, як вірно зазначає суд першої інстанції, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. 
		В свою чергу, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Але, в той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року в справі № 814/1996/15, від 22 травня 2018 року в справі № 808/178/16, від 23 жовтня 2018 року в справі № 820/1761/17.
		Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).
		Як наголошувалось вище і не є спірним, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів до Чернігівської митниці ДФС було подано: рахунок фактуру (інвойс) № 102/19-02 від 14.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 13.02.2019; контракт (договір) на поставку/продаж товару № 2-19-102 від 14.02.2019; довідку про зняття автомобіля з обліку від 14.02.2019 та паспорт громадянина України.
		Проте, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2019/000030/2 від 17.02.2019, яким митну вартість визначено за резервним методом та встановлено митну вартість автомобіля на рівні 1 490, 00 Євро. При цьому відповідач користувався ціновою інформацією інтернет-ресурсу «autoplius.lt» та ресурсу системи оцінки транспортних засобів «SchwackeNet».
		Апелянт серед іншого посилається на ту обставину, що до митного оформлення надавались два документи про передачу/прийняття даного автомобіля (від 08.02.2019 та від 14.02.2019). Так, в даних документах зазначено один і той же державний номер, марку та модель транспортного засобу, але різні VIN-коди та показники одометру.
		Колегія суддів відхиляє такий довід апелянта з тих підстав, що в переліку документів, що міститься в картці відмови в прийнятті митної декларації, які були опрацьовані митницею, нема жодного документу від 08.02.2019. Відсутні посилання на цей документ і в тексті самої картки відмови, і в рішенні про витребування додаткових документів, що свідчить про те, що відомості цього документа не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості автомобіля. 
		В свою чергу, наданий позивачем рахунок-фактура (інвойс) № 102/19-02 від 14.02.2019, на переконання судової колегії, містить усі необхідні дані, які дають змогу ідентифікувати як сам товар, так і його вартість, а саме:
		- марку, модель, рік випуску та номер кузова транспортного засобу;
		- вартість транспортного засобу.
		При цьому, слід звернути увагу й на те, що не завжди декларант має можливість надати документальні докази оплати товару, оскільки умовами договору може бути передбачено і розрахунок готівкою протягом певного періоду. До того ж, Митний кодекс України не вимагає саме платіжний документ, а передбачає тільки рахунок або інший документ, який визначає дійсну вартість товару.
		Пунктом 5.1 контракту (договору) на поставку/продаж товару № 2-19-102 від 14.02.2019 визначено, що товар має бути оплачений протягом 3-х місяців з моменту поставки товару, або передоплатою або іншим способом у безготівковій або готівковій формі за домовленістю сторін.  
		Факт сплати узгодженої сторонами ціни підтверджується відповідною відміткою на самому інвойсі, який скріплено підписом та печаткою посадової особи продавця.
		Разом з цим, відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
		Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в даному випадку, документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення автомобілю.
		Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України чітко зазначає банківський  платіжний документ, як підтвердження оплати, як один із видів документів, які можуть засвідчувати обставину придбання товару згідно переліку, визначеного підпунктом «б» пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (далі - Правила № 1118).
		У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком- фактурою, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту «б» пункту 2 Правил № 1118 підтверджує митну вартість товару та є документом, який підтверджує придбання транспортного засобу.
		Безпосередній зміст підпункту «б» пункту 2 Правил № 1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.
		Всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил № 1118 не вимагають обов`язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.
		При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16, згідно якої посилання митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
		В свою чергу, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України. 
		Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, які використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: 
		- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
		- невірно проведений розрахунок митної вартості;
		- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
		- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
		У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
		Сторонами не заперечується проведення такої консультації, під час якої позивачеві було запропоновано надати додаткові документи, яких надано не було, що має своє відображення в у графі 33.
		Проте, надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.
		Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, документально не підтверджується.
		У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
		Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною, визначеною в рахунку-фактурі (інвойсі), відповідачем  не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
		Зі змісту рішення Чернігівської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA102000/2019/000030/2 від 17 лютого 2019 року вбачається, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Отже, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року в справі № 809/4367/15.
		За змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:
		- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;
		- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
		- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
		- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
		- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
		- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;
		- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;
		- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
		- інформація отримана з мережі Інтернет.
		З приводу доводів апелянта щодо правомірності використання ним відомостей офіційного довідника ринку Європи «Schwacke» з посиланням на пункт 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, апеляційний суд зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів щодо правомірності використання даного інформаційного ресурсу, щодо об`єктивності висвітлених ним даних та їх експертному дослідженні, а також щодо можливості їх застосування до автомобіля, імпортованого саме позивачем, з урахуванням його технічних характеристик. Більш того, у вказаному ресурсі, на який посилається сам же апелянт, зазначено, що висвітлений на ньому товар підлягає технічній експертизі.
		При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий висновок Верховного Суду з даного питання, викладений в постанові  від 23.07.2019  у справі №1140/3242/18.
		Доводи апелянта щодо ненадання позивачем при ввезенні товару документів, що містять відомості про транспортування автомобіля до митного оформлення є необґрунтованими з підстав, наведених вище, а також з урахуванням того, що в разі належного та фактичного, а не формального проведення процедури консультацій з позивачем, митний орган мав реальну можливість зажадати від нього конкретних пояснень щодо способу доставки транспортного засобу до Українського кордону, оскільки витребування таких документів пов`язано із конкретними обставинами.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач формально підійшов до перевірки заявленої митної вартості та прийняв невиважене рішення.
		При цьому, відсутність таких документів не може слугувати підставою для неможливості перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару.
		Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. 
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
		 
		 
		Головуючий-суддя:                                                                      Л.В. Губська
		 
		 
		Судді:                                                                                           О.В. Карпушова
		 
		 
		                                                                                                    А.Г. Степанюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...