Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/6547/15ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.12.2019
Номер судового провадження: 61-36244ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		          справа № 712/6547/15-ц
		          провадження №61-36244св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,  
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особи: Черкаська міська рада, Реєстраційна служба Черкаського міського управління юстиції,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду від 01 лютого 2016 року у складі судді       Токової С. Є. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року  у складі колегії суддів: Ювшиної В. І., Сіренка Ю. В., Новікової О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		Учервні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 , треті особи Черкаська міська рада, реєстраційна служба Черкаського управління юстиції про виділ частки із майна , що є у спільній частковій власності, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним і зняття його з реєстрації та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
		Позов мотивовано тим, що   ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 04липня 2001 року має у приватній власності 1/4 частину будинковолодіння по        АДРЕСА_1 . Згідно рішення Черкаської міської ради        № 4-562 від 13 березня 2014 року їй надано дозвіл на розроблення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0150 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).  ОСОБА_2 відповідно до договору дарування від   16жовтня 2001 року та свідоцтва про право на спадщину від 13 січня 1998 року має у приватній власності 3/4 частини будинковолодіння за адресою:                              АДРЕСА_1 . Крім того він має частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 446,5 кв. м.
		Ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від 26 листопада       2003 року затверджено мирову угоду, згідно якої  ОСОБА_1 відступила відповідачу земельну ділянку, площею 11,93 кв. м з визначеної експертом земельної ділянки площею 150 кв. м згідно ідеальної частки, що не відповідає припису. В ухвалі вказано, що розподіл будинку здійснено на підставі висновку   № 84 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 17 вересня 2002 року ТОВ «Контакт-сервіс». Фактичний розподіл будівель та споруд будинковолодіння по АДРЕСА_1 станом на дату оцінки має таке співвідношення:            ОСОБА_2 має 70,88% будинковолодіння; ОСОБА_1 має 29,12% будинковолодіння; різниця між ідеальним та фактичним значенням часток складає 4,12% будинковолодіння або 1318 грн, які ОСОБА_1 необхідно виділити ОСОБА_2 
		ОСОБА_1 вказує на те, що угоди про спосіб виділення в натурі часток із сумісного спільного користування земельною ділянкою не досягнуто, а            ОСОБА_2 має претензії до позивача з приводу користування господарськими спорудами. У зв`язку з чим, позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд визнати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на імя  ОСОБА_2 площею 446,5 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд недійсним та скасувати його державну реєстрацію. Встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , загальною площею   591,35 кв. м відповідно до ідеальних часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільній частковій власності на домоволодіння згідно ухвали Соснівського районного суду № 2-115-03 від 26 листопада 2003 року, висновку № 84 та доповнення до висновку № 84 судової будівельно-технічної експертизи, виділивши ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 431,78 кв. м, ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 159,56 кв. м. Визнати за нею право власності на 4,12% частки спільного нерухомого майна та припинити право власності на 4,12% нерухомого майна  ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від                 26 листопада 2003 року затверджено мирову угоду, згідно якої був встановлений порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Земельну ділянку розділено у відповідності з частками у праві власності - ОСОБА_2 (частка ѕ) виділено земельну ділянку площею 450 кв. м; ОСОБА_1 (частка ј) - 150 кв. м виходячи з того, що за вказаним будинковолодінням рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради була закріплена земельна ділянка загальною площею 600 кв. м.
		Підстав для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, яка передана у власність ОСОБА_2 недійсним не встановлено.
		Суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку з порушенням меж.
		Позивачем не доведено обставини, які б свідчили про порушення її прав як користувача земельної ділянки внаслідок зменшення площі земельної ділянки .
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2016 року відхилено, а рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2016 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, яким встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_1 , так як ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку в межах розміру визначеного мировою угодою між сторонами та за письмовим погодженням з ОСОБА_1 , тому правових підстав для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним не має.
		Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року, та передати справу на новий розгляд.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року                № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами повно та всебічно не з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено належним чином наявні у справі докази.
		ОСОБА_1 зазначила, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2003 року про затвердження мирової угоди. В ухвалі не відобразилося співвідношення вартості та перевищення частки, що відповідає 4,12% частки спільного нерухомого майна.
		ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині не прийнятий висновок експертизи № 1457/14 від 10 грудня 2014 року. Висновком якої земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 не відповідає плану меж земельної ділянки, акту визначення та погодження меж земельної ділянки та мировій угоді.
		Після затвердження мирової угоди ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не внесли зміни про розмір фактичних часток у свої правовстановлюючі документи, що призвело в подальшому до грубих помилок у розподілі земельної ділянки між співвласниками будинку, яка на той час була в користуванні сторін, тому ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 4,12% частки спільного нерухомого майна.
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до договору дарування від 04 липня 2001року реєстраційний № 2-2285, посвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 є власником 1/4 частини будинковолодіння по                 АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 згідно з договором дарування від 16 жовтня 2001 року та свідоцтвом про право на спадщину від 13 січня        1998 року є власником 3/4 частини вищевказаного будинковолодіння. Рішенням Черкаської міської ради від 05 липня 2007 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 446,5 кв. м.
		Згідно зі статтею 21 ЦПК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		У частині 1 статті 153 ЗК України зазначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
		Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 листопада 2003 року затверджено мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний розподіл домоволодіння та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, згідно з якою ОСОБА_2 , як власнику 3/4 частин будинку по               АДРЕСА_1 виділено приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12 та надвірні споруди сарай «Б», погріб « Г», підвал «а»; відповідачу ОСОБА_1 , як власнику 1/4 частини житлового будинку виділено приміщення 1-6, 1-7, 1-8, надвірні споруди погріб «Д». При цьому, ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_2 різницю у вартості ідеальних часток в сумі 1318 грн, а ОСОБА_2  приймає цю суму. Розподіл будинку здійснено на підставі висновків судово-будівельної експертизи від 17 вересня 2002 року, складеної ТОВ «Контакт-Сервіс».
		Позивач та відповідач визначили порядок користування земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка розміром 450 кв. м в межах визначеному експертом і зазначених в схематичному плані розподілу земельної ділянки. 
		ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка в розмірі 150 кв. м в межах, визначених експертом. ОСОБА_1 уступає ОСОБА_2 частку земельної ділянки розміром 1,70 х 7,017 м, яка зазначена в схематичному плані розподілу земельної ділянки і являється невідємною частиною даної мирової угоди.
		Доводи касаційної скарги, що з дати винесення ухвали про затвердження мирової угоди сторони не внесли зміни про розмір фактичних часток в свої правостановлюючі документи, що призвело у подальшому до грубих помилок у розподілі земельної ділянки між співвласниками будинку, яка на той час була в користуванні сторони, тому ОСОБА_1 має право власності на 4,12 % частки нерухомого майна, не заслуговують на увагу.
		Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що між співвласниками нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в установленому законом порядку вже проведено розподіл будинковолодіння, уточнено реальні частки в будинковолодінні до їх ідеальних часток, проведено грошову компенсацію та встановлено порядок користування земельною ділянкою.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Отже,  суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку про відсутність порушеного права позивачки, так як ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку в межах розміру визначеного мировою угодою між сторонами та за письмовим погодженням з ОСОБА_1 , а тому правових підстав для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним не має.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.   
		 
		Рішення Соснівського районного суду від 01 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області  від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                І. А. Воробйова 
		 
		 
		                                                                                                  Р. А. Лідовець  
		 
		 
		                                                                                                  Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...