Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/1793/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: 61-15766ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 641/1793/17
		провадження № 61-15766св19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,    
		 
		за касаційною скаргою адвоката Флінта Владислава Ігоровича як представника ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Колтунової А. І., Маміної О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 10 000 дол. США заборгованості за договором позики.
		 
		В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 21 квітня 2015 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого відповідач отримав у позивача 10 000 дол. США, які зобов`язався повернути до 11 травня 2015 року. 
		Оскільки ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за договором позики не виконав, борг у встановлений строк не повернув, позивач просив позов задовольнити.  
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 16 квітня 2018 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 21 квітня 2015 року в розмірі 261 249 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що укладення між сторонами договору позики підтверджується розпискою від 21 квітня 2015 року, доказів повернення ОСОБА_1 позичених коштів відповідач не надав.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Харківський апеляційний суд постановою від 29 липня 2019 року рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір позики від 21 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у формі розписки на суму позики у розмірі 10 000 дол. США зі строком повернення боргу до 11 травня              2015 року, з підстав безгрошовості, оскільки коштів ОСОБА_2 від                     ОСОБА_1 за цим договором не отримував, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, яких позичальник не отримував, відсутні. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій 22 серпня 2019 року до Верховного Суду,                    адвокат Флінт В. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2019 рокуі залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року.
		Касаційна скарга мотивована тим, що факти укладання договорів позики, внесення в них припису про отримання позики та написання розписки особисто позивач підтверджує. Отже, факт написання даних розписок не оспорюється, а лише оспорюється факт отримання у позику грошових коштів. Таким чином, укладений договір позики із зазначенням факту передання позики, а також надана розписка позичальником позикодавцю, за своєю суттю є документами, підтверджуючими укладання договору позики, погодження сторонами його умов, а також засвідчують отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Подаючи позов з вимогою про визнання договору позики недійсним, позичальником не надано жодного доказу, який би спростовував обставини, викладені в розписці.
		Що стосується поданого договору поставки, вказаний документ стосується відносин між ТОВ «Інлай» та ФОП ОСОБА_2 , і не стосуються відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 особисто передавав власні кошти ОСОБА_2 , а не як директор ТОВ «Інлай». ОСОБА_2 особисто було складено розписки та передано їх особисто ОСОБА_1               ОСОБА_1 не отримував жодних розписок від Ватраліка, останньому жодних доручень не давав з приводу отримання грошових розписок будь якого роду.
		З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок довести, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця.
		Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.  
		Відомостей про звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій матеріали справи не містять.
		20 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що він із зазначеною правовою позицією викладеною у касаційній скарзі не згоден, оскільки він ніколи не визнавав наявність боргу.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в цивільній справі № 642/1512/18 визнано, зокрема, недійсним договір позики від 21 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у формі розписки на суму позики у розмірі 10 000 дол. США зі строком повернення боргу до                      11 травня 2015 року.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м. Харкова.
		 
		16 вересня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно  з  положенням   частини   другої   статті   389   ЦПК   України   підставами 
		касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального 
		права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи встановлені судами
		21 квітня 2015 року ОСОБА_2 написав розписку про те, що він взяв у борг у ОСОБА_1 . 10 000 дол. США, зі строком повернення до 11 травня 2015 року.
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, прийнятою у цивільній справі № 642/1512/18 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано, зокрема, недійсним договір позики від 21 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у формі розписки на суму позики у розмірі 10 000 дол. США ,зі строком повернення боргу до 11 травня 2015 року.
		 
		При цьому апеляційний суд установив, що між ОСОБА_1 та                        ОСОБА_2 існували договірні відносини з поставки товарів. Укладені між сторонами розписки приховували договірні відносини, пов`язані з поставкою товару та були гарантією оплати за поставлений товар. Хоча форма та зміст розписок, зокрема, і розписки від 21 квітня 2015 року, й містять всі ознаки договору позики, однак вона є безгрошовою, оскільки коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 за нею не отримував. Укладена розписка не є борговою, а є гарантією оплати за поставлений товар.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у встановлений договором строк.
		Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.  
		Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно врахував преюдиційний характер вказаного судового рішення, оскільки обставини, встановлені ним не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. 
		Клопотання заявника про зупинення провадження у цій справі до розгляду Касаційним цивільним судом справи № 642/1512/18 задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року, постановлено у справі № 642/1512/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року.
		Аргументи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться, зокрема, до незгоди з встановленими у справі                    № 642/1512/18 фактичними обставинами справи щодо дійсності договору позики від 21 квітня 2015 року та до переоцінки доказів у цій справі. 
		Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів та встановлених обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. 
		Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ                  від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає  касаційну  скаргу  без  задоволення,  а  рішення  без змін, якщо відсутні 
		підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для  залишення касаційної скарги  без  задоволення,  а  оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін. 
		 
		З урахуванням наведеного не підлягає і задоволенню заява ОСОБА_1   подана його адвокатом Флінтом В. І. про компенсацію витрат на професійну допомогу. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Флінта Владислава Ігоровича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня 2019 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                А. Ю. Зайцев
		                                                                                                            
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                            В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...