Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/6984/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 14-534цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		11 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 639/6984/14-ц
		Провадження № 14-534 цс 19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Пророка В. В.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
		 
		розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Игнат» про стягнення заборгованості за кредитним договором
		 
		за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року, постановлену в складі суддів Пилипчук Н. П., Піддубного Р. М., Гуцал Л. В.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог 
		 
		1.             У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до Жовтневого районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Игнат» (далі - ТОВ «Игнат») про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів у сумі 850 930,78 грн.
		 
		2.             Позовна заява мотивована тим, що 24 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 58 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 23 листопада 2021 року (далі - кредитний договір).
		 
		3.             Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечене договором поруки від 24 листопада 2006 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 , а також договором поруки від 24 листопада 2006 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» і ТОВ «Игнат».
		 
		4.             30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України (далі - НБУ) було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань від ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшли й права та обов`язки ТОВ «Укрпромбанк» за відповідними договорами.
		 
		5.              ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у результаті чого утворилась заборгованість у сумі 850 930,78 грн.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій 
		 
		6.             Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 25 листопада 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволений: з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Игнат» на користь ПАТ «Дельта Банк» у солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 850 930,78 грн, судовий збір відшкодований на користь ПАТ «Дельта Банк» за рахунок відповідачів у рівних частках.
		 
		7.             Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цей суд встановив порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору, яке призвело до утворення відповідної заборгованості.
		 
		8.             Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Игнат» та позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 24 листопада 2006 року до 26 березня 2010 року скасовані, провадження у справі в відповідній частині закрите.
		 
		9.             Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ «Игнат» є юридичною особою, а тому справа в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Игнат» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивачу роз`яснено його право звернутись із цими вимогами до господарського суду.
		 
		10.         У частині вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 апеляційний суд встановив, що банк заявив до стягнення заборгованість цих боржників, частину якої вже було вирішено з них стягнути відповідно до рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2010 року. Зокрема, рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2010 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Игнат» на користь ТОВ «Укрпромбанк» стягнута заборгованість за вищевказаним кредитним договором, яка утворилася станом на 26 березня 2010 року, у сумі 446 936,00 грн.
		 
		11.        Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року змінене заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 25 листопада 2014 року в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 (про стягнення заборгованості за кредитним договором за період після 27 березня 2010 року) -з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнута заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором у сумі 83 452,35 грн, а в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 (про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 27 березня 2010 року до 16 квітня 2014 року та судових витрат) - заочне рішення скасоване, у задоволенні позову в цій частині позовних вимог апеляційний суд відмовив.
		 
		12.        Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють окрему відповідальність за невиконання кожного з цих обов`язків, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності щодо захисту кожного такого порушеного права починається з моменту прострочення кожного такого платежу. Тому в межах позовної давності за період з 02 липня 2011 року до 02 липня 2014 року не є простроченою заборгованість за процентами в загальній сумі 7 322,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на час складення розрахунку 16 квітня 2014 року становило 83 452, 35 грн.
		 
		13.        Відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 за період з 27 березня 2010 року до 16 квітня 2014 року випливає з того, що вимогу до поручителя про повернення заборгованості шляхом пред`явлення позову було заявлено позивачем 02 липня 2014 року. За період з 02 січня 2014 року до 02 липня 2014 року відсотки за кредитним договором не нараховувались, а порука за заборгованістю зі сплати відсотків, що нараховані за період з 27 березня 2010 року до 02 січня 2014 року, є припиненою.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		14.        У березні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та «вирішити питання по суті».
		 
		15.         Цього ж дня ПАТ «Дельта Банк» подало до ВССУ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та «вирішити питання по суті», задовольнивши позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» та стягнувши з відповідачів відшкодування судових витрат позивача.
		 
		16.        Касаційні скарги мотивовані тим, що посилання відповідача на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2010 року, яким було стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Игнат» на користь ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість за кредитним договором за період з 24 листопада 2006 року до 26 березня 2010 року, не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні розрахунки заборгованості за кредитним договором, які б підтверджували подвійне стягнення вказаної заборгованості з відповідачів.
		 
		17.        Крім того, скаржник в касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував норми чинного законодавства, не дослідив у повному обсязі надані позивачем належні докази, тому зробив помилковий висновок щодо закриття провадження у справі в частині відповідних вимог до ТОВ «Игнат», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		18.        15 червня 2017 року відповідачі надіслали до ВССУ заперечення на касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року. Відповідачі вважають касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду вважають законною та такою, що не підлягає скасуванню.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		19.        Ухвалою ВССУ від 27 квітня 2017 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.
		 
		20.        28 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі позивача доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно із цією частиною статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		21.        З огляду на те, що ПАТ «Дельта Банк» вимагає скасування ухвали Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року, якою, в тому числі закрите провадження у частині позовних вимог позивача до ТОВ «Игнат» з підстав помилкового визначення юрисдикції розгляду таких вимог, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 вересня 2019 року прийняла справу до розгляду в частині касаційного оскарження цієї ухвали з підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України та призначила у зазначеній частині справу до розгляду в порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		22.        Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		23.        У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		24.        За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		25.        За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		26.        З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		27.        Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		28.        Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		29.        Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		30.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
		 
		31.        По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		32.        Закриваючи провадження в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Игнат» суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позов в цій частині пред`явлено до юридичної особи, його слід розглядати в порядку господарського судочинства. 
		 
		33.        ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). 
		 
		34.        Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		35.        Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час подання позову, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (пункт 1 частини другої статті 12).
		 
		36.        Заявлена у цій справі вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя - юридичної особи, могла бути предметом розгляду як в порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України у редакціях, чинних на час звернення позивача до суду, не встановлювали відповідної заборони. Проте поряд з предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.
		 
		37.        Стаття 1 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову, обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не належали спори щодо виконання умов кредитного договору між юридичною особою-кредитором, фізичною особою-позичальницею і фізичною та юридичною особами-поручителями. Натомість ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, не встановлював обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу.
		 
		38.        За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
		 
		39.        Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.
		 
		40.        Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач як кредитор звернувся до суду з позовом до фізичної та юридичної осіб як поручителів за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є фізична особа. 
		 
		41.        Вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором була заявлена у цій справі до позичальника-фізичної особи, а також до його поручителів за кредитним договором - фізичної та юридичної осіб, кожна з яких за умовами договорів поруки погодилася розділити відповідальність із позичальником за наслідки невиконання ним обов`язків за кредитним договором.
		 
		42.        Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя та боржника, які є фізичними особами, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
		 
		43.        З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог до одного з поручителів, який є юридичною особою.
		 
		44.        Схожі висновки вже неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в її постановах від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (провадження № 14-219 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70 цс 19), від 05 грудня 2018 року у справі 524/4996/13-ц (провадження № 14-461 цс 18), від 27 червня 2018 року у справі № 534/1898/14-ц (провадження № 14-215 цс 18), від 13 березня 2018 року у справі №415/2542/15-ц (провадження № 14-40 цс 18).
		 
		45.        Відтак, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що цей спір в частині вимог позивача до поручителя-юридичної особи має розглядатися за правилами цивільного судочинства. А тому касаційна скарга у цій частині є обґрунтованою.
		 
		46.        Cудом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2010 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ИГНАТ» на користь ТОВ «Український промисловий банк» стягнуто заборгованість, яка утворилася станом на 26 березня 2010 року у розмірі 446 936,00 грн за кредитним договором.
		 
		47.        30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпрмбанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед НБУ. Отже, ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитним договором.
		 
		48.        Частина заявлених позивачем у липні 2014 року вимог вже була предметом судового розгляду і щодо них було ухвалено рішення, тому суд апеляційної інстанції вважав за необхідне закрити провадження в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 24 листопада 2006 року по 26 березня 2010 року.
		 
		49.        Згідно з пунктом третього частини першої статті 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		 
		50.        Таким чином, висновок суду першої інстанції в цій частині позовних вимог, про те, що судом уже розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є обґрунтованим.
		 
		51.        Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в цій частині та не підлягають до задоволення. Копія рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2010 року міститься в матеріалах справи - т. 1, а. с. 109.
		 
		52.        Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		53.        Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		54.        Згідно із частиною четвертою цієї ж статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		55.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		постановила:
		 
		1.        Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року задовольнити частково.
		 
		2.        Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року в частині закриття провадження в частині вирішення позовних вимог до ТОВ «Игнат» скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		3.        В іншій частині ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач   В. В. Пророк  Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко   Т. О. АнцуповаВ. С. Князєв   С. В. БакулінаЛ. М. Лобойко   В. В. БританчукН. П. Лященко   Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко   М. І. ГрицівЛ. І. Рогач   Д. А. Гудима О. М. Ситнік   Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук   О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...