Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/1014/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: 61-33666ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		04 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 642/1014/16-ц
		 
		провадження № 61-33666 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,                         Шиповича В. В.,  
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ;
		відповідачі: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна;
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , служба у справах дітей Холодногірського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, служба у справах дітей Московського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради; 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року у складі судді Вікторова В. В. та рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13, треті особи: ОСОБА_2 ,                               ОСОБА_3 , служба у справах дітей Холодногірського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, служба у справах дітей Московського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання дій приватного нотаріуса незаконними, відшкодування майнової та моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 03 квітня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 було посвідчено договір позики, укладений між нею та ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_2 передав їй у власність валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 3 560 доларів США строком до 03 квітня 2016 року. У той же день для забезпечення виконання зобов`язань по поверненню позики між ними було укладено договір іпотеки, посвідчений тим же приватним нотаріусом. Відповідно до умов цього договору вона передала в іпотеку ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . 
		02 жовтня 2015 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», про що укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_13 
		Вважала, що посвідчення вказаних вище правочинів було здійснено нотаріусом з порушенням вимог закону, у результаті неправомірних дій нотаріуса квартира, яка була єдиним житлом для неї та її малолітньої дочки, вибула з володіння власника поза її волею. У зв`язку з цим, їй завдано майнової шкоди у розмірі 1 156 763 грн, що відповідає ринковій вартості квартири. Такими неправомірними діями відповідача їй також було завдано моральної шкоди. 
		Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 щодо посвідчення: договору позики, укладеного 03 квітня 2015 року між нею та ОСОБА_2 , за реєстровим номером 366; договору іпотеки, укладеного 03 квітня                            2015 року між нею та ОСОБА_2 за реєстровим номером 369; договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за реєстровим номером 1449; договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 26 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та                            ОСОБА_4 , за реєстровим № 1834. Стягнути з приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області                         ОСОБА_13 на її користь 1 156 763 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що дії нотаріуса при посвідченні правочинів є незаконними, а тому підстави для відшкодування шкоди відсутні. ОСОБА_1 як мати неповнолітньої ОСОБА_6 , укладаючи договір позики та договір іпотеки квартири, свідчила, що договором не порушуються права малолітніх та неповнолітніх дітей, а також членів сім`ї, які за законом мають право на користування предметом іпотеки. Крім того, нею при посвідченні спірного правочину було надано нотаріусу довідку про склад сім`ї та зареєстрованих осіб, з якої нотаріусом було встановлено факт відсутності будь-яких зареєстрованих осіб у квартирі, відтак, нотаріус був вправі посвідчити такий правочин. Отже, дії                    ОСОБА_1 під час укладення договору іпотеки не можуть вважатися добросовісними, а обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотекодержателя, не встановлено. Доказів того, що на час посвідчення договору купівлі-продажу нотаріусу було достеменно відомо про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем не надано.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення Ленінського районного суду                    м. Харкова від 21 грудня 2016 року висновок про відсутність тяжкої обставини у ОСОБА_1 при укладенні правочинів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що мотивувальна частина рішення Ленінського районного суду м. Харкова                          від 21 грудня 2016 року містить висновок про відсутність тяжкої обставини у ОСОБА_1 при укладенні оспорюваних правочинів. Між тим, такий висновок знаходиться поза межами позовних вимог, зазначені обставини не були предметом доказування у цій справі, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У червні 2017 року  ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.  
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року касаційне провадження                             у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 642/1014/16-ц                                                           із Ленінського районного суду м. Харкова. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві                   Осіяну О. М. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, щосуди не врахували, що згідно з                           абзацом 2 підпункту 2.7 пункту 2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Встановлено, що відповідне повідомлення іпотекодержателя про прийняте ним рішення реалізувати предмет іпотеки отримано нею 04 вересня 2015 року. У зв`язку з цим, право продажу предмета іпотеки іпотекодержатель на день посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2015 року ще не набув, а тому нотаріус                                       ОСОБА_13 в силу статей 5, 49 Закону України «Про нотаріат»,                                  статті 38 Закону України «Про іпотеку» була зобов`язана відмовити в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу предмету іпотеки.
		Крім того, відповідачу було достеменно відомо про її наміри як позичальника повернути отриману нею суму основного боргу повністю у розмірі                                             3 560 доларів США, про що свідчить її заява, направлена на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_13 від 27 липня 2015 року за № 02-24/288, яку остання передала ОСОБА_2 та запропонувала з`явитись 31 липня 2015 року до нотаріальної контори. Однак для отримання суми позики у розмірі 3 560 доларів США ОСОБА_2 у призначені дату та час не з`явився, що підтверджується свідоцтвом від 31 липня 2015 року за реєстровим № 1065, виданим приватним нотаріусом ОСОБА_13 на підтвердження того, що лише вона знаходилась в приміщенні нотаріальної контори 31 липня 2015 року о 12 год. 05 хв., її особу було встановлено.
		У подальшому вона просила приватного нотаріуса ОСОБА_13 надати депозитний рахунок згідно зі статтею 537 ЦК України для повернення суми позики у розмірі 3 560 доларів США та вказувала на те, що ОСОБА_2 навмисно створені умови для неможливості своєчасного повернення нею чергових платежів позики з метою звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказувала про існування спору з приводу нарахованої суми неустойки, яка із засобу розумного стимулювання позичальника виконувати основне грошове зобов`язання фактично перетворилася на несправедливо непомірний тягар для неї, як позичальника та на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позикодавцем ОСОБА_2 Вона повідомляла нотаріуса, що даний спір має бути вирішений виключно в судовому порядку. Все вищенаведене підтверджується її повідомленням, здійсненим приватному нотаріусу ОСОБА_13, яке було отримане останньою                            26 серпня 2015 року, індексний № 01 16/325. Проте у порушення                                      статті 85 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не повідомила депозитний рахунок з підстав відсутності такого у неї та не відмовила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу предмета іпотеки за правилами статті 38 Закону України «Про іпотеку».
		Таким чином, на дату укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу предмету іпотеки від 02 жовтня 2015 року нотаріус знала про наміри позивача виконати свої зобов`язання по поверненню суми основного грошового зобов`язання у розмірі 3 560 доларів США та про її незгоду із нарахованою неустойкою, яка в рази перевищила суму позики за два місяці прострочення сплати чергового платежу у розмірі 80 доларів США, та загальний розмір суми заборгованості, яку вимагав ОСОБА_2 , склав                         9 007 доларів США, що підтверджується його повідомленням від 27 липня 2015 року.
		Суд апеляційної інстанції також помилково послався на звіт про оцінку майна від 02 жовтня 2015 року, який був наданий приватному нотаріусу для продажу предмета іпотеки, оскільки в цьому висновку про вартість об`єкта нерухомого майна відсутня печатка оцінювача - товариства з обмеженою відповідальністю «Арк-консалт», а в самому звіті зазначено, що звіт недійсний без печатки товариства.
		Крім того, нею було надано до суду звіт про оцінку квартири вартістю у 1 156 763 грн, що свідчить про реальну її ринкову вартість з урахуванням існуючих цін. Отже, в результаті продажу предмету іпотеки за 190 тис. грн вона не отримала жодної компенсації від продажу предмета іпотеки - двокімнатної квартири, реальна вартість якої складала 1 156 763 грн.
		Вважала, що унаслідок незаконних дій нотаріуса вона була протиправно позбавлена права власності на єдине для неї та її малолітньої дочки житло. Зазначала, що судом не враховано, що статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		За змістом зазначених норм матеріального права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.
		Вона разом зі своєю дочкою  ОСОБА_6 , 2010 року народження, постійно проживала в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що адресою місця її реєстрації була визначена адреса проживання її батьків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ). При посвідченні договору іпотеки такий дозвіл органом опіки та піклування нотаріусом не вимагався та у зв`язку з цим не надавався. Вважала, що саме в результаті протиправних дій приватного нотаріуса ОСОБА_13 відбулось порушення її конституційних прав, зокрема права власності на належне їй майно та права її та її малолітньої дочки на житло.
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2017 року представник приватного нотаріусу Харківського                      міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 - ОСОБА_10 - подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.  
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		03 квітня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 було посвідчено та зареєстровано у реєстрі за № 366 договір позики, укладений між          ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), за яким позикодавець передав у власність позичальнику, а позичальник прийняв валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 3 560 доларів США 00 центів та зобов`язався повернути їх позикодавцеві не пізніше 03 квітня 2016 року у порядку та в строки, визначені даним договором, а саме не пізніше 03 числа кожного місяця (а.с. 13-14, т. 1).
		У той же день для забезпечення виконання зобов`язання по поверненню позики між ОСОБА_2 (позикодавець, іпотекодержатель) та                               ОСОБА_1 (позичальник, іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 368. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 передала в іпотеку ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . Також договором іпотеки передбачені застереження, які надають іпотекодержателю право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні іпотекодавцем сплати чергової частини боргу більш ніж на 5 днів, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі (а.с. 15-20, т. 1).
		05 травня 2015 року на виконання вимог договору позики ОСОБА_1 здійснила повернення частини позики у розмірі 80 доларів США згідно з графіком платежів, про що ОСОБА_2 було надано позичальнику відповідну розписку про отримання коштів (а.с. 21, т. 1).
		26 липня 2015 року ОСОБА_1 здійснила три перекази по 1 960 грн (платежі за травень, червень, липень) з пропуском строків, встановлених графіком відповідно до договору позики, які відповідно до листа відділення поштового зв`язку від 31 липня 2015 року № 1 ОСОБА_2 отримав                           29 липня 2015 року особисто. (а.с. 22-25, т. 1).
		27 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області                     ОСОБА_13 із заявою, у якій просила приватного нотаріуса повідомити ОСОБА_2 про її намір повернути отриману суму позики повністю у розмірі 3 560 доларів США та у цей же день за вих. № 02-24/229 від 27 липня 2015 року приватний нотаріус відправила ОСОБА_2 заяву                     ОСОБА_1 (а.с. 26-27, т. 1).
		Листом від 28 липня 2015 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про порушення нею основного зобов`язання та повідомив про вимогу протягом тридцяти днів сплатити суму боргу у розмірі 9 007 доларів США, яка складається з суми основного боргу у розмірі 3 480 доларів США та пені у розмірі 5 447 доларів США, в іншому випадку позикодавець повідомив позичальника, що прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 28, т. 1).
		26 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 з повідомленням про невизнання заявленої ОСОБА_2 суми боргу, яку не можна було вважати безспірною, оскільки вона перевищувала фактично в  три рази суму позики. Крім того, ОСОБА_1 просила приватного нотаріуса надати рахунок депозиту нотаріуса для перерахування коштів у розмірі 3 480 доларів США на виконання договору позики (а.с. 29, т. 1).
		01 вересня 2015 року за вих. № 02-24/330 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 із заявою, в якій просив приватного нотаріуса повідомити ОСОБА_1 про його намір реалізувати предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 03 квітня 2015 року у зв`язку з заборгованістю за договором позики від 03 квітня 2015 року. Зазначеним повідомленням також було запропоновано позивачу на протязі тридцяти днів з моменту його отримання повідомити про свій намір купити предмет іпотеки (а.с. 31, т. 1).
		01 вересня 2015 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 за № 02-24/262 направила ОСОБА_1 повідомлення про намір ОСОБА_2 реалізувати предмет іпотеки та зазначеним повідомленням також було запропоновано позивачу на протязі тридцяти днів з моменту його отримання  повідомити про свій намір купити предмет іпотеки, яке ОСОБА_1 отримала 04 вересня 2015 року (а.с. 32-33, т. 1).
		03 вересня 2015 року ОСОБА_1 на виконання умов договору позики здійснила черговий платіж у розмірі 1 960 грн (а.с. 30, т. 1).
		15 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними, оскільки такі правочини були укладені на вкрай невигідних та фактично кабальних умовах під впливом тяжкої для неї обставини, суперечать актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства (а.с. 36-39, т.1).
		29 вересня 2015 року ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням направила на адресу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 заяву про існування спору відносно предмета іпотеки та надала копію позовної заяви з відміткою суду про її прийняття (а.с. 34-35, 40, т. 1).
		02 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки згідно зі статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 42-45, т. 1).
		26 грудня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 було посвідчено за реєстровим номером 1834 договір купівлі-продажу вказаної вище квартири між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_11 , діючого від імені ОСОБА_4 (покупець) (а.с. 53-55, т. 1).
		20 січня 2016 року було посвідчено за реєстровим номером 28 договір іпотеки укладений між ОСОБА_12 (іпотекодержатель) та ОСОБА_11 , діючого від імені ОСОБА_4 (іпотекодавець) для забезпечення виконання зобов`язання по поверненню позики відповідно до договору позики                                  від 20 січня 2016 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 (а.с. 238-240, 243-244, т. 1).
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		За змістом статей 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана особі і майну громадянина або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між діями і шкодою є безпосередній зв`язок, наявна вина зазначеної особи.
		 
		Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
		 
		Частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		 
		Частиною другою статті 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
		 
		Згідно зі статтею 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам
		 
		Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
		 
		У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні»                                 від 31 січня 1992 року № 2 судам роз?яснено, що при вирішення питання щодо обґрунтованості вимог суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суровій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому як потурання відхиленням від зазначеного порядку, так і формального скасування нотаріальної дії, коли ці відхилення не вплинули на її вчинення.
		Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних відносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
		 
		Нотаріальна дія по посвідченню правочину не є правочином у розумінні статті 204 ЦК України.
		 
		Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат»,                  де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.
		 
		Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.
		 
		Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у статті 49 Закону України «Про нотаріат» не є вичерпним.
		 
		Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема вчинення такої дії суперечить законові.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
		 
		Частиною другою статті 54 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.
		 
		Згідно з підпунктом 2.7 пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженого наказом Міністерства юстиції України від22 лютого 2012 року № 296/5, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки (відмовитися від права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з дня одержання повідомлення щодо наміру продажу письмово повідомити іпотекодержателя або нотаріуса про свій намір. Особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя з дня отримання іпотекодержателем повідомлення про згоду на купівлю предмета іпотеки. Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб, які мають право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла, нотаріус вправі посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій іншій особі на розсуд іпотекодержателя.
		 
		Згідно з пунктом 9 договору іпотеки від 03 квітня 2015 року у випадку невиконання боржником письмової вимоги Іпотекодержателя про усунення порушень зобов?язань за договором позики у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу Іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки. Це застереження, відповідно до закону вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
		 
		Згідно з підпунктом 2.13 пунктом 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від22 лютого 2012 року № 296/5, ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди щодо ціни продажу предмет іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується відповідним актом про оцінку.
		 
		Із змісту договору іпотеки від 03 квітня 2015 року вбачається, що сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 107 тис. грн.
		 
		Відповідно до пунктів 1.8-1.9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від22 лютого 2012 року № 296/5, з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім`ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову до приватного нотаріуса про відшкодування шкоди, суди правильно виходили з того, що порушень чинного законодавства у вчиненні нотаріальних дій приватний нотаріус не допустив.  ОСОБА_1 як мати неповнолітньої ОСОБА_6 , укладаючи договір позики та договір іпотеки квартири, свідчила, що договором не порушуються права малолітніх та неповнолітніх дітей, а також членів сім`ї, які за законом мають право на користування предметом іпотеки. Крім того, нею при посвідченні спірного правочину було надано нотаріусу довідку про склад сім`ї та зареєстрованих осіб, з якої нотаріусом було встановлено факт відсутності будь-яких зареєстрованих осіб у квартирі, відтак, нотаріус був вправі посвідчити такий правочин. Отже, дії ОСОБА_1 під час укладення договору іпотеки не можуть вважатися добросовісними, а обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотекодержателя, не встановлено. 
		 
		При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність тяжкої обставини у ОСОБА_1 при укладенні оспорюваних правочинів знаходиться поза межами позовних вимог, оскільки зазначені обставини не були предметом доказування у цій.
		 
		За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку відповідно до статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року та дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2016 року в незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников 
		 
		Судді:                                                                                               О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		С. Ф. Хопта 
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...