Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 649/1009/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2019. Зареєстровано: 20.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/819/1813/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Єдиний унікальний номер справи: 649/1009/18 Головуючий в І інстанції: Соловйов В.В.
		Номер провадження: №22-ц/819/1813/19 Доповідач: Майданік В.В.
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 грудня 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого         Майданіка В.В.,
		       суддів:         Кутурланової О.В.,
		                               Орловської Н.В.,
		       секретар                Павловська Ю.О.         
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Херсонської області, діючого в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року, у складі судді Соловйова В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку, 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		       11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: 
		--- визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, сховища загальною площею 415,8 кв.м та земельної ділянки кадастровий номер 6521555100:07:126:0009, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, площею 1,39 га, розташованих по АДРЕСА_1 , що був укладений 04.09.2018 року між ним та ОСОБА_2 ; 
		--- визнати за ним право приватної власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, сховище загальною площею 415,8 кв.м розташовану по АДРЕСА_1 ;
		--- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1,39 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6521555100:07:126:0009, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №645622, виданого Відділом Держкомзему у Верхньорогачицькому районі Херсонської області 26.08.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010971801527.
		       Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		04.09.2018 року між ним, як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, було досягнуто угоди щодо купівлі-продажу належної останньому нежитлової будівлі, сховища загальною площею 415,8 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Вартість майна, яка складає 35450,00грн, він сплатив одразу ж після купівлі нерухомого майна, про що свідчить розписка ОСОБА_2 від 04.09.2018 року. 
		Право власності ОСОБА_2 на вказане сховище підтверджується договором купівлі-продажу від 03.02.2003 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №864840 від 26.06.2003 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №123335919 від 10.05.2018 року. 
		Разом з приміщенням сховища ОСОБА_2 передав йому і належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 6521555100:07:126:009, на якій і розташоване вказане сховище, оскільки останній є її власником, що підтверджується: Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №645622 від 26.08.2009 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123328639 від 10.05.2018 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6504075322018 від 08.08.2018 року. 
		Позивач зазначив, що за домовленістю між ними ОСОБА_2 зобов`язався нотаріально оформити договір купівлі-продажу сховища та земельної ділянки. Так, 04.09.2018 року він спільно з представником відповідача ОСОБА_2 подали до Верхньорогачицької державної нотаріальної контори документи для реєстрації договору купівлі-продажу приміщення сховища та земельної ділянки, але у вчиненні нотаріальних дій їм було відмовлено на тій підставі, що у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 645622 зазначені дві земельні ділянки з різними кадастровими номерами, що нібито є порушення норм чинного законодавства, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 04.09.2018 року.
		Нотаріусом їм було роз`яснено, що ОСОБА_2 , як власник, має привести документи на земельну ділянку у відповідність з діючим законодавством, але ОСОБА_2 відмовляється це зробити. Позивач зазначив, що після купівлі нерухомого майна він сплатив його вартість, прийняв майно, провів у приміщенні сховища ряд ремонтних та будівельних робіт, використовує його як свою власність за цільовим призначенням, але на протязі всього цього часу він так і не має можливості оформити право власності на придбане у ОСОБА_2 приміщення, хоча з його сторони були виконані всі умови договору купівлі-продажу. Тобто виконавши умови договору він не набув права власності, на яке розраховував при його укладенні з вини відповідача. 
		На підставі, зокрема, ч.2 ст.220 ЦК України, ст.120 ЗК України просить задовольнити позов.
		 
		У своїй заяві на адресу суду від 26.10.2018 року відповідач ОСОБА_2 зазначив, що позов підтримує й просить розглянути справу за його відсутності у зв`язку з виїздом а межі району.
		 
		Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року позов було повністю задоволено. 
		 
		       Діючи в межах своїх повноважень на підставі ст.1311 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратору" та статті 56 ЦПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99, з метою захисту економічних інтересів держави, заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема вказав, що суд не звернув увагу на те, що факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не доведено, як і не доведена, що можливість нотаріального посвідчення договору втрачено. А саме ці обставини є умовами застосування ч.2 ст.220 ЦК України. Також зазначив, що судом порушено вимоги ч.1 ст.30 ЦПК України, оскільки справу відносно нерухомого майна, що розташоване в смт. Верхній Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської області, було розглянуто Великолепетиським районним судом Херсонської області. 
		 
		       У своєму відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить апеляційну скаргу задовольнити.
		 
		Справу двічі було призначено до апеляційного розгляду (на 03.12.2019 року об 11-00 год. та на 17.12.2019 року об 11-15 год), однак в судове засідання відповідач не з`явився і не повідомив суд про причини неявки. Також в судове засідання не з`явився і позивач, однак з`явився його представник адвокат Бебік О.О. Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка їх не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
		 
		Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		 
		З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
		 
		Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03.02.2003 року ОСОБА_2 купив у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора" нежиле приміщення - сховище загальною площею 415,8 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 (а.с.6).
		 
		Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що право власності за ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно було зареєстровано в Каховському ДБТІ 26.06.2003 року (а.с.7).
		 
		На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №645622 від 26.08.2009 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,7520 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована у Верхньорогачицькій селищній раді по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка складається з двох окремих земельних ділянок: площею 1,39 га з кадастровим номером 6521555100:07:126:009, а також площею 0,3620 га з кадастровим номером 6521555100:07:126:008 (а.с.32).
		 
		Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 123328639 від 10.05.2018 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6504075322018 від 08.08.2018 року підтверджується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,39 га з кадастровим номером 6521555100:07:126:009 площею 1,39 га з кадастровим номером 6521555100:07:126:009 (а.с.33, 34).
		 
		Матеріали справи містять копії відповідних рішень та документів, що передували виділенню та передачі вказаної земельної ділянки розміром 1,7520 га у власність відповідачу (а.с.16-31).
		 
		Відповідно до письмової розписки від 04.09.2018 року: ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 належне йому сховище по АДРЕСА_1 . Грошові кошти в сумі 35450,00грн отримав від ОСОБА_1 Передає ОСОБА_1 приміщення - сховище, земельну ділянку, на якій воно розташоване, та правовстановлюючі документи на них. Наявна дата 04.09.2018 та підпис. Також зазначено, що ОСОБА_1 приміщення складу, земельну ділянку та правовстановлюючі документи на них отримав. Наявна дата 04.09.2018 та підпис. Також вказано, що ОСОБА_2 відмовляється у переоформленні технічної документації на землю. Наявна дата 04.09.2018 та підпис (а.с.5).
		 
		Матеріали справи містять нечітку копію зведеного акту вартості будівель та споруд по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , копію плану будівлі, копію оціночного акту, копію експлікації та копію журналу зовнішніх обмірів будівель за вказаною адресою (а.с.10-14).
		 
		04.09.2018 року з метою нотаріального оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,39 га, розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Верхньорогачицької державної нотаріальної контори відповідні документи, але у нотаріальному посвідченні земельної ділянки площею 1,39 га було відмовлено відповідно до постанови від 04.09.2018 року на тій підставі, що у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 645622 зазначені дві земельні ділянки з різними кадастровими номерами (а.с.37-38).
		 
		Відповідно до звіту про оцінку майна від 19.04.2018р вартість вказаного нерухомого майна - сховища складає 35450,00грн (а.с.15).
		 
		Задовольняючи позов на підставі ст.ст.638, 656, ч.2 ст.220 ЦК України, ст.120 ЗК України, суд першої інстанції виходив з того, що сторони домовилися щодо істотних умов договору та відбулося часткове його виконання, а нотаріальне посвідчення договору не відбулось через відмову відповідача привести у відповідність з діючим законодавством правовстановлюючі документи.
		 
		Однак до такого висновку суд дійшов при неповному з`ясуванню обставин справи та порушенні норм процесуального права й неправильному застосуванні норм матеріального права. 
		 
		З 01 січня 2013 року набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року, яким державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна була скасована. 
		 
		Вказаним Законом були внесені зміни, зокрема, до ст.ст.334, 640 та 657 ЦК України.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2018 рік), договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
		 
		Згідно ст.657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2018 рік), встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. 
		 
		Відповідно до ст.220 ЦК України: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1); якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч.2). 
		 
		Таким чином, з 2013 року норма ч.2 ст.220 ЦК України може, за наявності підстав, застосовуватись до спірних правовідносин. 
		 
		Відповідно до п.13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК України.
		 
		Отже, однією з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. 
		 
		Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі за № 6-1288цс17.
		 
		Встановлюючи факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, суд першої інстанції виходив з відмови відповідача привести у відповідність з діючим законодавством правовстановлюючі документи. Тобто, суд прийняв за встановлений факт ухилення від такого посвідчення просте небажання продавця належним чином оформити свої документи.
		 
		Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач позовні вимоги визнав, що свідчити про відсутність спору між сторонами, а відтак відсутність підстав для визнання правочину дійсним і визнання права власності на спірне майно за позивачем.
		 
		При цьому також слід звернути увагу й на обставинам справи посилань позивача, з якими погодився суд першої інстанції. Так, він зазначив, що спільно з представником відповідача ОСОБА_2 подали до нотаріуса документи для реєстрації договору купівлі-продажу приміщення сховища та земельної ділянки, але у вчиненні нотаріальних дій їм було відмовлено. Однак згідно постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії до нотаріуса звернулися вказані особи з метою посвідчити лише договір купівлі-продажу земельної ділянки. 
		 
		З огляду на встановлені судом фактичні обставини, позивач не довів, а суд першої інстанції не обґрунтував в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі статтею 220 ЦК України.
		 
		Без надання належної оцінки зазначеним фактичним обставинам, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
		 
		Отже апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрату можливості з будь-яких причин його посвідчити, тобто не доведено наявність підстав для застосування ч.2 ст.220 ЦК України, а тому в задоволенні позову слід відмовити. 
		 
		Крім того, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ч.1 ст.30 ЦПК України.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. 
		 
		У цій справі позов виник із приводу нерухомого майна (сховище та земельна ділянка), які розташовані по АДРЕСА_1 .
		 
		Отже, справа підлягала розгляду Верхньорогачицьким районним судом Херсонської області.
		 
		Суд же першої інстанції на вказане уваги не звернув.
		 
		За положеннями ст.378 ЦПК України: судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) (ч.1); справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (ч.2).
		 
		Враховуючи встановлені обставини справи, незаявлення в суді першої інстанції про непідсудність справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		 
		 
		Відповідно до положень ст.141 ЦПК України: 
		--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених
		позовних вимог (ч.1); 
		--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно
		розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
		 
		При поданні апеляційної скарги скаржником сплачено 3171,60грн судового збору, при цьому підлягало сплаті 2114,40грн судового збору у встановленому законом розмірі ((704,80грн + 704,80) х 150%). Тобто переплата становить 1057,20грн (3171,60грн - 2114,40грн), щодо якої відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" може бути вирішено питання про повернення судового збору за клопотанням особи.
		 
		Отже, з позивача на користь скаржника слід стягнути судові витрати в сумі сплаченого судового збору у встановленому законом розмірі 2114,40грн. 
		 
		Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, ч.2 ст.220 ЦК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		       Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області, діючого в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, задовольнити.
		 
		       Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року скасувати й ухвалити нове рішення.
		 
		       У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку відмовити. 
		 
		       Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Херсонської області судові витрати у розмірі 2114,40грн. 
		 
		 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Дата складення повного тексту постанови - 19 грудня 2019 року. 
		 
		 
		 
		Головуючий                                        _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                   В.В. Майданік
		 
		Судді:                                                _ _ _ _ _ _ _ _ _ _                  О.В. Кутурланова
		 
		                                               _ _ _ _ _ _ _ _ _ _         Н.В. Орловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...