Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/1929/13-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2019.
Дата набрання законної сили: 10.12.2019
Номер судового провадження: 51-9380км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013210120000081

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		10 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа № 601/1929/13-к
		провадження № 51-9380км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від11липня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210020000081, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, щонемає судимостей,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
		За вищевказаним вироком  ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання увиді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		Стягнуто з  ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 по 150000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, кожному.
		Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
		За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 15 травня 2013року близько 23:50, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю приблизно 78-82 км/год. повул.107-ї Кременецької дивізії у м. Кременці з боку с. Великих Млинівців унапрямку центра міста, порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3. «б», 12.3., 12.4. Правил дорожнього руху, перевищив установлену швидкість руху, не встежив задорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який рухався по проїзній частині в попутному напрямку, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП, а ОСОБА_6 , не надавши потерпілому допомоги, поїхав із місця пригоди.
		Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора, представника потерпілих ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_6  беззадоволення.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на недоведеність винуватості, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України прокримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень тапризначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що не винуватий у вчиненні злочину, а матеріали кримінального провадження сфальсифіковано слідством. Стверджує, що огляд місця події проведено поверхнево, без його участі, апри затриманні йому не було надано захисника. ОСОБА_6 вважає, що факту вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння не доведено, оскільки вінвживав алкоголь вже після ДТП, а орган досудового розслідування порушив порядок відібрання біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, через щовідповідні докази (лікарський висновок, висновок експерта) суд повинен був визнати недопустимими. Місцевий суд безпідставно відмовив йому в задоволенні ряду клопотань, зокрема про надання доручення органу досудового розслідування щодо проведення слідчого експерименту та про виклик для допиту слідчих, безпідставно не взяв до уваги висновку експерта про відсутність у ОСОБА_6 технічної можливості уникнути наїзду, та обґрунтував вирок суперечливими показаннями свідка ОСОБА_15 , яка безпосередньо не допитувалася судом, аїї показання було отримано з порушенням вимог ст. 545 КПК щодо отримання запиту про міжнародну правову допомогу. Крім того, касатор стверджує, щоапеляційний суд повторно не дослідив доказів, залишаючи його скаргу беззадоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, неможуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
		Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно довимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зположеннями ст. 94 КПК.
		Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді обвинуваченим ОСОБА_6 , який не заперечував факту наїзду на потерпілого, показаннями свідка ОСОБА_15 щодо обставин ДТП, показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , показаннями судово-медичних експертів ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз таіншими письмовими доказами.
		Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності  достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
		Доводи ОСОБА_6 про те, що він не порушував правил дорожнього руху, єбезпідставними та спростовані висновками судових автотехнічних експертиз від10 липня 2013 року № 5-294/13 та від 23 липня 2013 року № 5-317/13, згідно яких порушення ОСОБА_6 вимог пункту 12.3. ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП (т. 2, а.п. 87-96).
		Розглянувши кримінальне провадження, суд обґрунтовано послався у вироку навищезазначені висновки експертів і критично поставився до наданого стороною захисту висновку транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження від 10 червня 2014 року № 774/13-22 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з огляду на те, що він ґрунтується на неправильних і неповних вихідних даних, зокрема на показаннях ОСОБА_6 , а також на припущеннях (щодо можливої причини ДТП  раптовий вихід пішохода на проїзну частину тощо) (т. 3, а.п. 189-196).
		Місцевий суд визнав показання свідка ОСОБА_15 послідовними й такими, щоспівпадають між собою, не містять істотних суперечностей. Підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було, а тому суд обґрунтовано поклав відповідний протокол допиту вказаного свідка у Кіровському районному суді м. Курська Російської Федерації 19 вересня 2016 року в основу вироку (т. 4, а.п. 176-181). Посилання засудженого на порушення ст. 23 КПК є безпідставними, оскільки вказаного свідка було допитано іноземним судом у порядку глав 42, 43 КПК зазапитом про міжнародну правову допомогу згідно клопотання прокурора (т.4,а.п.88). До запиту було додано перелік питань, які необхідно поставити свідку, як те передбачено ч. 3 ст. 552 КПК (т. 4, а.п. 90), при цьому сторона захисту не була позбавлена можливості внести до переліку свої питання. Допустимість як доказу вказаного протоколу визначено судом на підставі ч. 2 ст. 550 КПК. Всуперечдоводам ОСОБА_6 суд не порушив вимог ч. 2 ст. 545, ст. 551 КПК, оскільки 12.05.2016 року Головному територіальним управлінням юстиції у Тернопільській області Міністерства юстиції України суд надіслав ухвалу та Запит «Про міжнародно правову допомогу» (т. 4, а.п. 164, 169), тобто через уповноважений орган.
		 
		02.12.2016 року з Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області до Кременецького районного суду Тернопільської області надіслані матеріали складені російської стороною за результатами виконання запиту щодо надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні.
		 
		Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_13 сам вийшов на проїзну частину перед автомобілем ОСОБА_6 , суд визнав недостовірними й такими, щоспростовані вищезазначеними доказами, з чим погоджується колегія суддів.
		Висновки місцевого суду про знаходження ОСОБА_6 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння є вмотивованими та обгрунтованими.
		Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, про те, що він був тверезим під час скоєння ДТП, а біологічні зразки для проведення судово-медичного дослідження (даними висновку якого підтверджено стан алкогольного сп`яніння) були взяті з порушенням закону та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України N 400/666 від 09.09.2009 року, яка була чинною на момент вчинення злочину, є безпідставними. 
		 
		Згідно висновків місцевого суду факт перебування ОСОБА_6 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння підтверджено наявними в матеріалах кримінального провадження актом медичного огляду (т. 5, а.п. 40), висновком щодо результатів медичного огляду зметою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 16 травня 2013 року (т.1,а.п.194), висновками судово-медичних експертиз від 07 червня 2013 року №637 та від 20 червня 2013 року № 722/675 (т. 1, а.п. 197-201, 204-207). 
		Відбір біологічних зразків згідно з Інструкцією покладається на лікаря, який пройшов відповідне тематичне удосконалення. Лікар ОСОБА_16 та медсестра ОСОБА_17 в судовому засідання пояснили, що згідно з наказом вони мають право відбирати біологічні зразки. Вони ж повідомилипро обставини проведення огляду ОСОБА_6 на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння, зокрема й про ознаки, за якими вказаний стан було встановлено. Також ці свідки надали показання про обставини відібрання у ОСОБА_6 біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження, зазначивши, щоємності, в які було відібрано зразки, були належним чином упаковані, засвідчені підписами понятих та слідчого. 
		 
		Відбір біологічних зразків (кров) у лікарні було зроблено двічі. Проте в Інструкції немає застережень про можливу кількість відбору біологічних зразків. Тобто здійснення відбору двічі не заборонено.
		 
		Допитані в судовому засіданні судово-медичні експерти ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пояснили, що надані на дослідження біологічні зразки відповідали нормам, були належно збережені та опечатані, не було порушено цілісності упакування, про що також зазначено в їхніх висновках. В іншому випадку, експерти мали б скласти акт про неналежність наданих біологічних зразків для експертизи.
		 
		Той факт, що слідчий забрав із лікарні та самостійно передав зразки біологічного матеріалу длядослідження експерту, не є підставою для визнання відповідних висновків недопустимими доказами.
		 
		Необхідності для отримання зразків для проведення експертизи в порядку, передбаченому ст.245 КПК, у слідчого не було, оскільки положеннями 1.8. Інструкції передбачено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди (далі  ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у вищезазначених закладах охорони здоров`я, що й було виконано. 
		 
		Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив стороні захисту у виклику для допиту слідчих з приводу обставин відібрання у ОСОБА_6 біологічних зразків дляпроведення лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки, як уже було зазначено вище, ці обставини підтвердили свідки та експерти.
		Всупереч доводам засудженого, при затриманні йому було надано захисника ОСОБА_25 (т. 2, а.п. 52-56).
		Огляд місця події було проведено із дотриманням вимог ст. 237 КПК в період з01:40 по 04:45, а отже ОСОБА_6 , якого було затримано о 02:00, не був позбавлений права клопотати перед слідчим про проведення огляду за його участі (т. 2, а.п. 108-134, 140-147). 
		Безпідставним є посилання ОСОБА_6 на те, що суд відмовив йому в задоволенні клопотання щодо надання доручення органу досудового розслідування для проведення слідчого експерименту, оскільки таке клопотання було задоволено судом (т. 4, а.п. 221-222), однак від проведення вказаної слідчої дії останній відмовився (т. 5, а.п. 35-37).
		Посилання засудженого на фальсифікацію кримінального провадження єголослівними й нічим не підтвердженими.
		Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_6 і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
		Аудіозаписом та журналом судового засідання від 26 лютого 2019 року підтверджено, що сторона захисту не заявляла перед апеляційним судом клопотань про повторне дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК, а тому підстав для такого дослідження у апеляційного суду не було (т. 5, а.п. 175-180).
		Покарання  ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК таєсправедливим.
		Колегія суддів вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду  вимогам ст. 419 цього Кодексу.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а його касаційну скаргу  беззадоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню непідлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...