Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/5057/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2019. Зареєстровано: 21.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.04.2020
Номер судового провадження: 1-кп/537/275/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019170110000710

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 1-кп/537/275/2019 
		Справа № 537/5057/19 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   20.12.2019 року Крюківський райсуд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді : ОСОБА_1 
		за участі секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , 
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		 
		адвокат ОСОБА_4 ,
		 
		законний представник ОСОБА_5 ,
		 
		потерпілий ОСОБА_6 ,
		 
		законний представник потерпілого ОСОБА_7 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12019170110000710 від 17 квітня 2019року про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кременчука Полтавської області, громадянин України, з середньою освітою, учень 2-го курсу РЦПТУ № 1 м. Кременчука, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
		21.11.2018року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ст.185 ч.1 КК України до 1року позбавлення волі, ст.75КК України 1 рік іспитового строку;
		у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, суд,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин за наступних обставин:
		16.04.2019 близько 15:00 години,  ОСОБА_3 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_3 , маючи прямий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар правою рукою стиснутою в кулак в область лівого ока потерпілого, після чого наніс один удар лівою рукою стиснутою в кулак в область правого ока. 
		В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, наніс один удар правою рукою стиснутою в кулак в область лівого ока потерпілого, прибравши при цьому його ліву руку, якою останній прикривав обличчя.
		Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 , згідно висновку судовомедичної експертизи №413 від 26.08.2019 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, закритими переломами нижніх стінок правої та лівої орбіти, закритим переломом кісток носу, крововиливами в склеру та під з`єднувальну оболонку обох очей, поверхневою раною нижньої повіки лівого ока, параорбітальними гематомами обох очей, саднами в підочних ділянках, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, з ознакою тривалого розладу здоров`я.
		    В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_3  свою вину визнав частково, пояснив про обставини вчиненого,що дійсно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, декілька разів вдарив потерпілого, але не згодний з висновком експерта щодо тяжкості нанесених ушкоджень.
		Законний представник ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її сином. Дійсно раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але після цього змінився. Постійно допомагає по дому, доглядає брата.
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що дійсно 16.04.2019року до нього в школу зайшов обвинувачений та повідомив, що буде його чекати після школи. Дійсно після закінчення школи його чекав обвинувачений та його друзі. Вони пішли до двору школи. З початку він розмовляв з обвинувачений, а потім обвинувачений декілька разів вдарив його в обличчя. Він намагався закритися рукою але було марно.. Потім він пішов до дому. Обличчя опухло, пішла кров. Потім його батько відвіз його до лікарні. Він відчував себе дуже погано, його нудило, рвота, втрата п`ямати. В лікарні був 10 днів. 
		В судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_7 пояснила, що 15.04.2019року в вечері хтось зателефонував у двері. ЇЇ чоловік потім повідомив, що приходив молодий чоловік до їх сина і він повідом того, що його немає дома.. Потім батько дізнався від ОСОБА_8 , що молодий чолові це молодик дівчини на ім`я ОСОБА_9 , та він, тобто ОСОБА_10 невдачно пошуткував над ОСОБА_11 . На наступний день батько зателефонував ОСОБА_12 та дізнався, що дійсно ОСОБА_10 образив її, батько попередив її що у разі розмови, щоб не було мордобоя. На наступний день, приблизно о 15.00год їй зателефонував ОСОБА_10 та спросив, що необхідно робити, після побоїв.. Потім вона дізналася, що ОСОБА_10 намагався прикладати лід, всюди було багато крові. Вона побачила сина в лікарні. Він самостійно не міг рухатися, возили на каталки, годували з ложки. Після лікарні постійно були разом, тому що потребував постійного нагляду.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що навчалася в одному класі з потерпілим, дійсно потерпілий чіплявся до неї. Вона поскаржилась ОСОБА_14 , який заступився за неї. Дійсно була присутня при бійці. Під час бійки ОСОБА_14 вдарив два-три рази потерпілого, у потерпілого обличчя почервоніло і він пішов додому.
		Експерт ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що дійсно проводив експертизу потерпілого, за результатами якої, у потерпілого було встановлено тілесні ушкодження, які отримав потерпілий. Дані тілесні ушкодження повністю узгоджуються з результатами проведеної томографії і відповідають дійсним обставинам справи. 
		    Безпосередньо дослідивши та перевіривши в судовому засіданні зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена та підтверджується наступними доказами:
		-Виписка із медичної кати стаціонарного хворого №2165 відповідно до якого встановлений діагноз ОСОБА_6 ;
		-Висновок лікарсько0консультативної комісії КНМП «Кременчуцька міська дитяча лікарня» від 02.05.2019року №15 відповідно до якого за станом здоров`я рекомендує звільнити від державної підсумкової атестації за 2018/2019рік ОСОБА_6 ;
		-Висновок мультизрізової комп`ютерної томографії;
		-Консультативний висновок спеціаліста від 19.04.2019року , яким встановлений клінічний діагноз тілесних ушкоджень;
		-Висновок експерта №413 від 25.07.2019року яким встановлені тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_6 ;
		-Протокол проведення слідчого експерименту від 24.09.2019року, яким встановлені механізм нанесення ударів потерпілому ОСОБА_6 ;
		-Висновок експерта №647 від 11.10.2019року , яким підтверджено покази потерпілого в частині спричинення йому тілесних ушкоджень та не протиріччять даним судово-медичної експертизи;
		-Протокол огляду місця події від 09.11.2019року;
		-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками,відповідно до якого потерпілий вказав на особу, яка спричинила тілесні ушкодження, які безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні та які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
		Також вина обвинуваченого у вчиненні встановленого судом злочину підтверджується належними та допустимими доказами, які, відповідно до вимог ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, судом не досліджувались. 
		       Крім часткового визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в матеріалах справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
		   Обвинувачений  ОСОБА_3  вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.
		Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність  ОСОБА_3 . 
		    Дії обвинуваченого  ОСОБА_3  суд кваліфікує за ст. 122 ч.1 КК України, як умисне заподіяння тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило довготривалий розлад здоров`я.
		   Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим  ОСОБА_3 , всі обставини по справі в їх сукупності, особи обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, вчинення злочину у неповнолітньому віці і визнає ці обставини пом`якшуючими покарання. 
		   Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому  ОСОБА_3  згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Згідно до ст.17Закону Українивід 23лютого 2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Виходячи з положеньст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
		Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вище викладене, суд прийшов до наступних висновків.  ОСОБА_3 , будучи судимим на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин в період іспитового строку . Отже суд вважає, що виправлення та перевиховання його можливе лише в умовах ізоляції від суспільства . Призначаючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як злочин середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тому доцільно обвинуваченому ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі . Підстав для застосування ст.ст.75,76,104 КК України суд не вбачає. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого  ОСОБА_3  та попередження вчинення нових злочинів.
		   Відповідно ч.5 ст.128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ст. 130 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідно до ст.ст. 81,82 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, що не суперечить положенням ч.3 ст.349 КПК України.
		Відповідно до ст.12ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно доч.1ст. 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно із ч.2 ст.1166ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 
		Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Цивільний позов прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_16 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.
		   Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі КНМП «Кременчуцької міської дитячої лікарні» /ЄРДПОУ 05385571, р/р НОМЕР_1 , МФО 831019 ГУДКСУ в Полтавській області/ кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 6960/шість тисяч дев`ятсот шістдесят/грн. 59 коп.
		   Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 4172/чотири тисячі сто сімдесят дві/ 99коп. та 1000/одна тисяча/грн..00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. 
		    Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вище викладене, суд прийшов до наступних висновків. ОСОБА_3 будучи судимим на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин під час іспитового строку. Отже суд вважає, що виправлення та перевиховання його можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Призначаючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_3  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як злочин середньої тяжкості, вчинив злочин під час іспитового строку відповідно до вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.11.2018року, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, тому доцільно обвинуваченому призначити покарання у виді позбавлення волі . В силу ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднавши не відбуту частину покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.11.2018року. Підстав для застосування ст.ст.75,76,104 КК України суд не вбачає. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого  ОСОБА_3  та попередження вчинення нових злочинів. 
		Судові витрати по справі відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд,-
		 
		З А С У Д И В :
		 
		    ОСОБА_3 визнати винним та призначити покарання за ст. 122 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.
		   Відповідно до частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.11.2018року та остаточно визначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1( один) місяць.
		  Запобіжний захід  ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов`язання, поклавши на нього обов`язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання. 
		   Цивільний позов прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_16 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі КНМП Кременчуцької міської дитячої лікарні» /ЄРДПОУ 05385571, р/р 35436018341074, МФО 831019 ГУДКСУ в Полтавській області/ кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 6960/шість тисяч дев`ятсот шістдесят/грн.. 59 коп.
		   Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 4172/чотири тисячі сто сімдесят дві/99коп. та 1000/одна тисяча/грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. 
		Судові витрати по справі  відсутні.
		   Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського Апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом 30днів з дня його проголошення.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		   Головуючий суддя:                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...