Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/6399/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2019. Зареєстровано: 21.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.01.2020
Номер судового провадження: 2/629/334/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 629/6399/18
		Номер провадження 2/629/334/19
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 грудня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, - 
		в с т а н о в и в:
		 
		Адвокат Кононенкова Т.В. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батька, який проживає окремо від неї, посилаючись на те, що 16.05.2014 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Відповідач хотіла поїхати до України з донькою та навідати рідних, тому він 01.04.2016 року написав заяву про дозвіл на виїзд у відпустку із сумісною дочкою в період з 22.05.2016 року по 10.06.2016 року. Однак в зазначений час відповідач не повернулася з донькою з України в Німеччину, з 22.05.2016 року вона не надає права йому, як батьку спілкуватися та бачитися з донькою ОСОБА_4 . З 2016 року він змушений звертатися до державних органів влади щодо викрадення дитини та з метою захисту прав дитини. Весь час він намагався налагодити нормальний зв`язок з дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Його права як батька порушені. Він є зразковим батьком, веде належний спосіб життя, працює. З 10.06.2016 року і по сьогоднішній день він постійно направляє листи до ОСОБА_2 з намірами бачитися з дитиною. 12.01.2018 року шлюб між ними було розірвано. 27.02.2018 року виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області було прийнято рішення про визначення побачень з дитиною, однак не було враховано інтереси батька, та його проживання в іншій країні. В зв`язку з цим просить зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити наступні способи участі ОСОБА_1 та його батьків: пана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні доньки та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисте спілкування: 1) кожні шість неділь впродовж трьох днів мати зустріч з ОСОБА_8 в м. Харкові, при цьому мати приїжджає з дитиною чи родичі матері привозять дитину до м. Харкова, де батько та його батьки зможуть проводити час з ОСОБА_3 ; 2) необмежене спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та бабусею Вастль Ельке Евендт; зобов`язати ОСОБА_2 надавати йому інформацію про дитину, фотографії, стан здоров`я та погоджувати з ним точні дати приїзду до доньки; стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
		Представник позивача  адвокат Кононенкова Т.В. в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву в якій просила провести розгляд справи за її відсутності та за відсутності її довірителя, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. 
		Згідно ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		Як вбачається з матеріалів справи інтереси позивача - представляє адвокат Кононенкова Т.В.. У відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
		Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчить довідка про доставку СМС-повідомлення про вручення судової повістки, причину неявки суду не повідомила. Також повістка відповідачу надсилалася за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання та відповідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до п. 2. ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
		Представник відповідача  адвокат Максимов М.І. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать зворотне поштове повідомлення та довідка про доставку СМС-повідомлення про вручення судових повісток, причину неявки суду не повідомив.
		Представник третьої особи служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області Пасічна І.В. в судове засідання не з`явилася, але надала на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд справу за її відсутності.
		У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Встановлено і не заперечується сторонами, що з 16 травня 2014 року у м. Фрайзінг Федеративної Республіки Німеччина було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Фрайзінг Федеративної Республіки Німеччини народилася ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_1 , матірю - є ОСОБА_2 .
		З листопада 2015 року подружжя проживало окремо, за усною домовленістю між ними донька ОСОБА_3 залишилася проживати з матірю ОСОБА_2 
		31 березня 2016 року ОСОБА_1 надав дозвіл на поїздку доньки ОСОБА_3 разом з матірю до України на період з 22.05.2016 року до 10.06.2016 року, а ОСОБА_2 надала особисту обіцянку батькові спільної доньки ОСОБА_3 , щодо якої вони мають спільне право батьківської опіки та склала письмове зобов`язання, що ОСОБА_3 повернеться з відпустки з України вчасно, а саме 10.06.2016 року.
		Встановлено також, що ОСОБА_2 до Федеративної Республіки Німеччини разом з донькою не повернулась, залишилась проживати в Україні, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини із заявою про повернення дитини.
		12 січня 2018 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.
		17 січня 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Харківській області в інтересах ОСОБА_1 звернулося до Київського районного суду міста Харкова з позовом, у якому просило визнати незаконним утримання ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_3 ; повернення малолітньої ОСОБА_3 до місця постійного проживання у Федеративній Республіці Німеччини за адресою: АДРЕСА_1 Німеччини, якщо рішення добровільно не буде виконано; зобов`язати ОСОБА_2 передати малолітню ОСОБА_3 батькові ОСОБА_1 , який приїде в Україну для забезпечення повернення дитини; покласти на неї витрати, пов`язані з поверненням дитини до Федеративної Республіки Німеччини.
		01 серпня 2017 року рішенням Київського районного суду міста Харкова в задоволенні позовних вимог Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яке діяло в інтересах ОСОБА_1 , було відмовлено в повному обсязі.
		Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Харківської області від 09 січня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яким рішення Київського районного суду міста Харкова від 01 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, задоволений частково. Визнано незаконним утримування ОСОБА_2 на території України неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Повернуто неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до місця постійного проживання до Федеративної Республіки Німеччини за адресою: АДРЕСА_1 . У випадку невиконання судового рішення у добровільному порядку, зобов`язано ОСОБА_2 передати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини на територію Федеративної Республіки Німеччини.
		04 липня 2018 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.
		При цьому колегією суддів зазначено, що повернення ОСОБА_3 за місцем її постійного проживання у м. Фрайзінг ФРН відповідає якнайкращим інтересам дитини. Також зазначено, що обидвом з батьків, враховуючи інтереси дитини та інтереси їх самих, доцільно здійснювати права піклування дитиною. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦАК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		   23 листопада 2018 року адвокат Кононенкова Т.В. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити наступні способи участі ОСОБА_1 та його батьків: пана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні доньки та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисте спілкування: 1) кожні шість неділь впродовж трьох днів мати зустріч з ОСОБА_8 в м. Харкові, при цьому мати приїжджає з дитиною чи родичі матері привозять дитину до м. Харкова, де батько та його батьки зможуть проводити час з ОСОБА_3 ; 2) необмежене спілкування з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та бабусею Вастль Ельке Евендт; зобов`язати ОСОБА_2 надавати йому інформацію про дитину, її стан здоров`я, фотографії та погоджувати з ним точні дати приїзду до доньки; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.
		   За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
		Відповідно до статей 3, 18 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
		Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
		На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
		На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошується у практиці Європейського суду з прав людини, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року (Рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk vs. Switzerland», п. 135; Рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року «M.S. vs. Ukraine», п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur vs. Ukraine», п. 100).
		Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
		Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.
		Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
		Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.
		Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
		У відповідності до ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
		При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд не повинен надавати пріоритет інтересам батьків, а вирішувати спір, беручи до уваги передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи.
		До предмету доказування у вказаній категорії справ входить встановлення наявності або відсутності перешкод, які створюються відповідачем щодо участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а крім того наявність умов, які батьки можуть запропонувати задля участі кожного з них у вихованні своїх дітей, а також способів участі кожного з них у спілкуванні з дітьми, усунення при цьому існуючих перешкод, що не повинно шкодити інтересам дітей.
		Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що діючим законодавством визначено порядок вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Рішення органу опіки та піклування з вищезгаданого питання є обов`язковим для батьків, і лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
		У відповідності до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		На підставі частин 1 та 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
		Належними, відповідно до ст. 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		В зв`язку з вищевикладеним, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання ОСОБА_2 надавати інформацію про дитину, фотографії, її стан здоров`я та погоджувати точні дати приїзду до доньки, так як позивачем не доведено необхідність захисту його прав обраним шляхом, оскільки є рішення апеляційного суду Харківської області від 26.10.2017 року, яке постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 року залишено без змін. Цим рішенням права позивача відновлені та малолітню ОСОБА_3 повернуто до місця постійного проживання до Федеративної Республіки Німеччина.
		Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 26.10.2017 року, яке постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 року залишено без змін, міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження щодо повернення неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до місця постійного проживання до Федеративної Республіки Німеччина.
		В частині позовних вимог щодо визначення способу участі батьків позивача: пана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисте спілкування, суд відмовляє з наступних підстав.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.
		Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		ОСОБА_10 та пані ОСОБА_11 Евендт не є учасниками даної справи, не висловили власного суб`єктивного уявлення про порушене право та не зазначили спосіб його захисту, а тому суд позбавлений можливості захистити їх права та обов`язки.
		За таких обставин, дослідивши усі докази у справі, з урахуванням всього вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо в позові відмовлено, судові витрати покладаються на позивача. 
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 19, 141, 150-153, 157-159 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-288, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї  відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення,має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Повний текст судового рішення виготовлений 20 грудня 2019 року.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м. Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
		Представник позивача  ОСОБА_12 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1886 від 27.04.2010 року, видане Радою адвокатів Одеської області, адреса проживання: АДРЕСА_3 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка м. Лозова, Харківської області, громадянка України, закордонний паспорт НОМЕР_1 , виданий 11 травня 2912 року, органом 6301, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
		Представник відповідача  ОСОБА_13 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5194 від 26.09.2018 року, видане Радою адвокатів Донецької області, адреса листування: м. Харків, проспект Московський, 199 АДРЕСА_5 -5, АДРЕСА_6 . 108.2.
		Представник третьої особи  служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, юридична адреса: м. Лозова, Харківської області, вул. Ярослава Мудрого, 1.
		 
		 
		 
		Суддя                                    Н.А. Смірнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...