Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11487/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2019. Зареєстровано: 22.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 21.01.2020
Номер судового провадження: П/520/16208/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Харків 
		18 грудня 2019 р. № 520/11487/19 
		 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,
		при секретарі судового засідання- Андрущенко Д.В.,
		за участі представника позивача  Кобилінської О.К.,
		представника відповідача  Спасибо В.В.,
		представника третьої особи (ФДМУ)  Ізвєкова К.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом 
		Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження Харківського відділення: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30)
		до Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
		1)Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, адреса: вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133),
		2) Харківська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 23912956, адреса: вул. Сумська, б. 64, м. Харків, 61002)
		про стягнення податкового боргу, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Офіс великих платників податків ДПС (далі по тексту  позивач, ОВПП, контролюючий орган) звернувся до суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі по тексту - відповідач, АТ «Харківобленерго», товариство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (далі по тексту  третя особа -1, ФДМУ, Фонд), Харківська обласна державна адміністрація (далі по тексту  третя особа -2, ХОДА, адміністрація) в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить суд стягнути з відкритих рахунків платника податків у банках кошти, в рахунок погашення податкового боргу в загальній сумі 319 977 984,59 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 292 741 228,19 грн, податку на прибуток в сумі 27 236 756,40 грн.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим. що податковий борг у відповідача виник у зв?язку із несплатою ним самостійно визначених сум податкових зобов?язань за відповідними податками, зазначених в поданих відповідачем податкових деклараціях, а також узгоджених сум згідно податкових повідомлень  рішень контролюючого органу. Також позивач стверджує, що з моменту виникнення податкового боргу (30.12.2015р.) він не переривався, що підтверджується поданими позивачем разом із позовом копіями ІКП з ПДВ та податку на прибуток підприємств. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. 
		У поданих до суду відзиві та письмових поясненнях відповідач визнав позовні вимоги на суму 319 977 984,59 грн., який складається з податку на додану вартість в розмірі 292 741 228,19 грн., та податку на прибуток у розмірі 27 236 756,40 грн. Але, як стверджує відповідач, позаяк податковий борг виник з незалежних від нього причин, а саме: систематичні неплатежі комунальних підприємств міста Харкова; включення до структури тарифів за 2016, 2017, 2018 роки від`ємного коригування витрат; здійснення державою в особі НКРЕКП повноважень щодо розпорядження всіма грошовими коштами, що надходять від споживачів відповідача виключно на розподільчий рахунок, кошти з розподільчого рахунку перераховувались на поточний рахунок відповідача згідно з алгоритмом розподілу коштів, що встановлювались окремими постановами НКРЕКП.
		Також відповідач посилається на те, що його основною діяльністю є розподіл електричної енергії. Зупинка діяльності відповідача та неможливість розрахунків з кредиторами неминуче призведе до його банкрутства. Відтак, реальне виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, у разі його постановлення на користь позивача, стане неможливим. В свою чергу, у разі зупинки діяльності відповідача це призведе до надзвичайної ситуації техногенного характеру державного рівня. Відповідач вважає, що вимоги суперечать Конституції України, чинному законодавству України, а також практиці Європейського суду з прав людини. 
		В судовому засіданні представник відповідача просить суд у випадку прийняття рішення про задоволення позовних вимог встановити певний порядок та спосіб виконання судового рішення, що за ствердженням відповідача є єдиним можливим способом реально виконати в повному обсязі судове рішення та погасити податковий борг, а також уникнути описаних вище негативних наслідків від зупинення діяльності відповідача. 
		Третя особа-1, ФДМУ в поданих до суду письмових поясненнях просиь суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач належить згідно з постановою КМУ від 04.03.2015 № 83 до стратегічно важливих підприємств, що здійснює на підставі наданої постановою НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 ліцензії діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Харківської області. Саме відповідачу належить основна частина всіх електричних мереж області і зупинка його основної діяльності призведе до надзвичайної ситуації техногенного характеру Державного рівня, припинення постачання електроенергії всім споживачам м. Харкова та Харківської області і ряду інших негативних наслідків. Основна діяльність відповідача потребує постійних фінансових витрат та без них неможлива. Третя особа просить суд не допустити зупинки основної діяльності відповідача з розподілу електричної енергії.
		Третя особа -2, ХОДА, повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи свого представника до суду не направила, письмових пояснень не подала, заяв та клопотань про розгляд справи без участі представника або про відкладення розгляд справи без її участі до суду не надала.
		Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані до справи документи та інші докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
		Відповідач є юридичною особою, яка створена і діє відповідно до законодавства України. 
		Основними видами господарської діяльності відповідача є розподіл електричної енергії споживачам Харківської області. Це визнається сторонами та підтверджується копією статуту відповідача та Постановою НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 «Про видачу АТ «Харківобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії. 
		Відповідач є платником податку на додану вартість та платником податку на прибуток підприємств, знаходиться на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками.
		Податковий борг виник з підстав несплати узгоджених податкових зобов`язань за податковими повідомленнями - рішеннями, а також поданих податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, в яких самостійно визначав (а відтак і узгоджував) суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. 
		Так, позивачем було винесено стосовно відповідача наступні податкові повідомлення  рішення з податку на додану вартість за якими сума заборгованості відповідачем не погашена: 
		від 30.05.2018 року № 0001095008 на суму 2948904, 43 грн.;
		від 06.02.2019 року № 0000135008 на суму 692, 67 грн.;
		від 11.05.2019 року № 0001115008 на суму 04, 00 грн.;
		від 11.06.2019 року № 0001565008 на суму 305, 50 грн.;
		від 25.06.2019 року № 0001805008 на суму 208, 87 грн.;
		від 21.03.2019 року № 0000495008 на суму 170, 00 грн.;
		від 10.07.2019 року № 0002105008 на суму 25, 76 грн.;
		від 09.08.2019 року № 0002645008 на суму 69, 93 грн.;
		від 22.12.2018 року № 0002615008 на суму 5098544, 08 грн.;
		від 24.10.2018 року № 0001955008 на суму 5098544, 08 грн.
		та з податку на прибуток:
		від 26.02.2018 року № 0000475008 на суму 221169, 02 грн.;
		від 30.05.2018 року № 0001105008 на суму 538126,69 грн.;
		від 10.04.2018 року № 0000785008 на суму 87495, 33 грн.;
		від 30.07.2018 року № 0001395008 на суму 1176048, 45 грн.
		Крім того, не погашеними відповідачем є суми податкових зобов`язань за податковими деклараціями по податку на додану вартість:
		від 20.12.2018 р. № 9285314469 на суму 27761238,75 грн.;
		від 20.01.2019 р. № 9308335962 на суму 22 306 011,00 грн.;
		від 20.02.2019 р. № 9026624139 на суму 10 002 819.00 грн.;
		від 20.03.2019 р. № 9051314206 на суму 12 746 070.00 грн.;
		від 20.04.2019 р. № 9079502152 на суму 20 490 383.00 грн.;
		від 20.05.2019 р. № 9103805402 на суму 18 086 443.00 грн.;
		від 20.06.2019 р. № 9131353079 на суму 17 887 550,00 грн.;
		від 22.07.2019 р. № 9158662890 на суму 32 631 745.00 грн.;
		від 14.08.2019 р. № 9180469580 на суму 58.00 грн.;
		від 14.08.2019 р. № 9180472472 на суму 4 051.00 грн.;
		від 20.08.2019 р. № 9186582096 на суму 15 807 165.00 грн.;
		від 20.09.2019 р. № 9215717639 на суму 18 496 587,00 грн;
		від 21.10.2019 р. № 9244946025 на суму 21 906 406,00 грн;
		від 20.11.2019 р. № 9276123083 на суму 17 670 438,00 грн.;
		від 22.10.2019 р. № 9246115875 на суму 31 402,00 грн.;
		від № 9246115893 на суму 22 527,00 грн., 
		та податку на прибуток:
		від 07.11.2018 р. № 9243446122 на суму 2 603 237.58 грн.;
		від 27.02.2019 р. № 9310940546 на суму 1 248 381.00 грн.;
		від 06.05.2019 р. № 9090204452 на суму 6 923 936.00 грн.;
		від 06.05.2019 р. № 9090204452 на суму 111 528.00 грн.;
		від 07.08.2019 р. № 9172347681 на суму 12 165 721.00 грн.;
		від 07.08.2019 р. № 9172347681 на суму 39 428.00 грн.
		Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
		Згідно п. 129.4 ст. 129 ПКУ пеня, визначена пп. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
		Згідно приписів ст. 129 ПКУ позивачу було нараховано суми пені, які містяться в ІКП, додатних до матеріалів справи. 
		Таким чином, оскільки відповідач податкові зобов`язання протягом 2017-2019 років здійснював не в повному обсязі та несвоєчасно, то безперервно існував податковий борг відповідача, що виник з 30.12.2015 р. Сума податкового боргу складає на 16.12.2019 року 319 977 984,59 грн., який складається з податку на додану вартість в розмірі 292 741 228,19 грн., та податку на прибуток у розмірі 27 236 756,40 грн., що визнається сторонами та об`єктивно підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, в тому числі: розрахунками податкового боргу та непогашеної пені, картками ІКП, копіями актів перевірок.
		Суд відзначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. 
		Аналогічні норми містяться і в Податковому кодексі України. Зокрема, згідно п.4.1.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі як загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Відповідно до ст. 16 ПК України кожен платник податків зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Відповідно до п.14.1.156 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Відповідно до п. 14.1.175 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Податковим кодексом визначено (п.14.1.137 ст.14), що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно п.41.2 ст.42 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. Відповідно до п. 19-1.1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: 19-1.1.22. здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів. Також контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (п.20.1.34 ст.20 ПК України).
		Суд відзначає, що відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
		Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
		Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
		Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст. 54 ПК України).
		Згідно з п. 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов`язання оскарженню не підлягає.
		Судом з`ясовано, що з метою погашення заборгованості контролюючим органом на адресу АТ «Харківобленерго» направлялась податкова вимога від 12.01.2016 № 1-25.
		Після направлення позивачем податкової вимоги від 12.01.2016 № 1-25 податковий борг не був погашений, у зв`язку з чим податкова вимога додатково відповідачу не надсилалася.
		Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		Згідно п.п. 14.1.153. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
		Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг  сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Тобто, податкове зобов`язання платника податків, вважається узгодженим та набуло статусу податкового боргу.
		Даних щодо сплати відповідачем податкової заборгованості у розмірі 319 977 984,59 грн. на дату розгляду справи суду не надані.
		Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
		Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
		Згідно п.п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
		Водночас, судом встановлено, що відповідач здійснює розподіл електричної енергії між споживачами Харківської області, і тому має постійні договірні відносини з великими комунальними підприємствами м. Харкова, які систематично затримують розрахунки на надані відповідачем послуги. В тому числі, станом на 31.10.2019р. заборгованість комунальних підприємств за електричну енергію та послугу з розподілу складає 1 468 млн. грн.., що підтверджується копіями актів звіряння взаємних розрахунків відповідача з КП «Харківводоканал», КП «Міськелектротранс», КП «Харківські теплові мережі». 
		Матеріалами справи також підтверджено, з 01.05.2016 року до структури тарифів відповідача було включено від`ємне коригування витрат відповідно до п. 2 витягу з протоколу засідання НКРЕКП від 31 березня 2016 року № 16 на суму -100 899 тис. грн. (без ПДВ) (з розрахунку на 8 місяців 151,3 млн. грн. (без ПДВ). Це призвело до того, що в 2016 році відповідач отримав від споживачів послуг коштів на суму, меншу на 151,3 млн. грн. ніж було заплановано, що призвело до браку коштів на виконання затвердженої структури тарифу та фінансування інвестиційної програми. 
		З 01.01.2017 року із структури тарифів відповідача на передачу та постачання електроенергії було вилучено суму 104,2 млн. грн., а з 01.02.2018 в структурі тарифів на розподіл та постачання електричної енергії на 2018 рік для відповідача НКРЕКП затверджено від`ємне коригування витрат у сумі 298,6 млн. грн., через невиконання інвестиційної програми та ремонтів. Все це призвело до недоотримання відповідачем у 2016-2019 роках значних сум коштів з незалежних від нього підстав.
		Судом також встановлено, що відповідач до 2019 року не отримував грошові кошти від своєї основної господарської діяльності безпосередньо на власний банківський рахунок. Всі грошові кошти перераховувались споживачами послуг відповідача спочатку виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання , як це передбачено ст. 151 Закону України «Про електроенергетику», який контролювала НКРЕКП. Згідно ст. 1 зазначеного Закону, поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
		Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання перераховувались на поточний рахунок відповідача (який був доступний до контролю відповідачем) згідно з алгоритмом розподілу коштів, що встановлювались окремими постановами НКРЕКП щодо нормативу відрахування коштів на поточний рахунок відповідача. 
		Суд також враховує, що детальне викладення причин несвоєчасного проведення розрахунків відповідача за податковим боргом був предметом розгляду на спільній нараді, яка відбулася за участю начальника Департаменту погашення боргу ДФС України Янчука С.А. та заступника начальника Департаменту погашення боргу ДФС України Бугасова В.М. За результатами наради ДФС України листом від 13.03.2019 № 5402/5/99-17-03-16 підтвердила наявність об`єктивних причин виникнення боргу та необхідність пошуку можливих шляхів врегулювання цього питання. 
		Факт наявності важкого фінансового стану відповідача також визнає Фонд державного майна та Кабінет Міністрів України, що підтверджено їх листами від 20.06.2019 № 10-17/11416 та від 24.06.2019р. № 12629/0/2-19 відповідно. 
		Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи, що відповідач самостійно визначив і цим самим узгодив суми податкових зобов?язань, але своєчасно їх не сплатив, у позивача виникло повноваження на звернення до суду з позовом про стягнення грошового зобов?язання з відповідача, як з платника податків і тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Заперечення відповідача в частині відсутності у нього грошових коштів для погашення податкового боргу з незалежних від нього обставин та причин не можуть бути підставою у відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення суми податкового боргу.
		Разом із тим суд враховує, що згідно ст.244 Кодексу адміністративного судочинства, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Частиною 6 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення. 
		Розглядаючи питання про наявність підстав для визначення порядку та строку, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення в резолютивній частині рішення суд враховує наступне. 
		Відповідно до ч.1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п. 4.1 Рішення КС України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004). 
		Нормою ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Слід врахувати, що відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). 
		Хоча предметом спору не є оскарження рішень (дій) податкового органу, суд вважає можливим застосувати норми ч.2 ст. 2 КАС України до справи, що розглядається, за аналогією, так як вони за своєю суттю є універсальними для будь-яких адміністративно-правових спорів і спрямовані на досягнення загального завдання адміністративного судочинства, зазначеного в ч.1 ст. 2 КАС України.
		Згідно до ч.2 ст.8 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. 
		Відповідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського Суду є частиною національного законодавства і є обов`язковими для правозастосування органами правосуддя.
		Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)). 
		У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		В Рішенні від 23.09.1982р. (заяви №7151/75, №7152/75) по справі «Спорронг и Льоннрот проти Швеції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд при розгляді спорів повинен визначити, чи було дотримано справедливу рівновагу між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту основних прав приватних осіб. 
		Також до матеріалів справи відповідачем надано Експертний висновок Харківського НДЕКЦ від 13.12.2019 № 8/233СЕ-19. Відповідно до цього документу, експерти за результатом дослідження документів бухгалтерського обліку відповідача та інших доказів прийшли до наступних висновків:
		1. Серед економічних факторів виникнення у АТ «Харківобленерго» податкового боргу в розмірі 322 100,6 тис. грн. слід виділяти наступні чинники:
		- в першу чергу дефіцит обігових коштів викликаний непроведенням розрахунків дебіторами за постачання та розподіл електричної енергії, зокрема, із заборгованості КП «Харківводоканал» - 1 088 058 тис.грн та КП «Харківські теплові мережі» - 368 011 тис.грн., яка є простроченою понад три роки;
		- як наслідок, через брак обігових коштів, до підприємства застосовувався «нульовий алгоритм» за постановами НКРЕКП, коли регулятором були установлені відрахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії у розмірі 100% від сум надходжень коштів на поточні рахунки АТ «Харківобленерго» із спеціальним режимом використання як оплата за електроенергію за регульованими тарифами, 
		- зважаючи на те, що виконання АТ «Харківобленерго» зобов`язань по договору купівлі електричної енергії в ДП «Енергоринок» відбувалось в примусовому порядку (через «нульовий алгоритм» та «щодобові відрахування»), наявність судових рішень із забороною припинення електропостачання КП «Харківводоканал», товариство фактично здійснювало закупівлю електричної енергії для потреб комунального підприємства за власний рахунок,
		- як наслідок, виникає необхідність залучення позикових коштів для розрахунків з контрагентами, з бюджетом, з працівниками по заробітній платі, що є додатковими витратами підприємства;
		- при сплаті Товариством поточних податкових зобов`язань, застосовуються вимоги пункту 87.9 статті 87 ПК України, згідно з якими у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, що, в свою чергу, призводить до накопичення податкового боргу внаслідок нарахування пені та штрафних санкцій.
		Вищенаведені економічні фактори виникнення у АТ «Харківобленерго» податкового боргу є найбільш впливовими, проте не є виключними. 
		2. Станом на 01.11.2019 залишок власних обігових коштів АТ «Харківобленерго» складає 11 407 тис.грн., тобто не існує можливості за рахунок власних обігових коштів, та без залучення зовнішніх джерел фінансування погасити податковий борг в розмірі 322 100,6 тис. грн.
		3. З урахуванням відповіді на перше та друге питання, на підставі проведеного фінансового аналізу, можна зробити висновок, що у АТ «Харківобленерго», ймовірне виникнення неплатоспроможності в разі повного погашення податкового боргу без залучення зовнішніх джерел фінансування, та/або здійснення розрахунків дебіторами КП «Харківводоканал» та КП «Харківські теплові мережі», загальна сума боргу яких складає 1 456 069 тис.гривень.
		4. З урахуванням відповіді на перше, друге та трете питання, та виходячи з наданих товариством розрахунків на підставі структури тарифів, встановленою НКЕКП, у разі погашення усієї суми податкового боргу, у АТ «Харківобленерго», як оператора системи розподілу, не буде достатньо коштів для придбання електричної енергії для компенсації втрат під час надання послуги з розподілу електричної енергії, у тому числі для населення, тобто АТ «Харківобленерго» не зможе в повному обсязі здійснювати свою основну статутну діяльність. 
		Таким чином, суд вважає встановленим ту обставину, що у випадку задоволення позову без визначення порядку та строків, відстрочення чи розстрочення виконання рішення може призвести до банкрутства відповідача з причин, що частково були поза його волею та можливістю впливу. Це не надасть можливості в повному обсязі виконати судове рішення, а також не відповідатиме засадам справедливості, як основоположному принципу здійснення правосуддя в адміністративних справах, і може розглядатись як надмірний тягар з точки зору судової практики Європейського суду з прав людини. І навпаки, у випадку визначення судом порядку та строків, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, його повне і належне виконання є реальним. 
		Перелічені вище фактичні обставини справи дозволяють стверджувати про наявність підстав для встановлення порядку та строків, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення в його резолютивній частині, доцільність чого не заперечував у судовому засіданні представник позивача. 
		Крім того суд враховує, що електричні мережі та обладнання, яке забезпечує розподіл електричної енергії у м. Харкові та Харківській області, знаходяться на балансі відповідача, тому відповідач є єдиним підприємством на території Харківської області, який може здійснювати розподіл електроенергії. Саме тому відповідач був включений до переліку об`єктів, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83. 
		Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» розподілом є транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу. Належне здійснення такої діяльності потребує постійного обслуговування електричних мереж (аварійний, поточний та капітальний ремонт, заміна аварійних ділянок, перемикання тощо), що потребує постійних витрат. У разі відсутності коштів та нездійснення зазначеної роботи, а також відсутності коштів для сплати постачальникам вартості електричної енергії, її розподіл стане неможливим, що в свою чергу призведе до повної зупинки діяльності відповідача. 
		В свою чергу, це може стати причиною припинення постачання електричної енергії всім споживачам Харківської області, в тому числі населенню, соціальним об`єктам (лікарні, школи, садки), органам державної влади, військовим частинам. 
		Відповідно до Кодексу цивільного захисту, «Правил техногенної небезпеки», затверджених наказом №879 від 05.11.2018р. це свідчитиме про наявність надзвичайного стану. А відповідно до Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.2004 № 368, це буде надзвичайною ситуацією техногенного характеру державного рівня. 
		Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про наявність достатніх об?єктивних підстав для визначення в резолютивній частині рішення порядку і строків, відстрочення чи розстрочення його виконання, для забезпечення повного та належного виконання судового рішення, з врахуванням суспільних інтересів країни в цілому, населення та мешканців Харківської області (забезпечення безперебійної роботи з розподілу електричної енергії), а також відповідача, як суб?єкта приватного права, фінансовий стан якого зазнав впливу внаслідок рішень і дій підприємств  контрагентів та державних органів. 
		Таким чином, буде дотриманий принцип «пропорційності» втручання держави у приватні права на володіння майном, оскільки воно буде проведене не тільки у суворій відповідності з національним законодавством (ПК України) і в інтересах суспільства, але і буде дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Такий захід буде ефективним з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційним щодо прав відповідача як приватної особи, оскільки дозволяє досягти легітимної мети за допомогою заходів, які є менш обтяжливими для прав і свобод відповідача, для якого ці заходи не стають надмірними. Також цим самим забезпечується виконання самого судового рішення. Так, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі „Шмалько проти України від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
		При визначенні порядку та строків виконання судового рішення суд враховує висновки Експертного економічного дослідження, відповідно до яких (пункт 5) З урахуванням відповіді на перше, друге, трете та четверте питання АТ «Харківобленерго» та за умови отримання Товариством щорічних доходів та понесених щорічних витрат, зазначених в дослідницькій частині, розрахунок АТ «Харківоблоенерго» доводить реальну перспективу протягом 2020-2024 років погасити податковий борг у розмірі 322 101 тис. грн.., тож, відповідно до Розрахунку доходів та витрат за період, в якому може бути здійснене погашення АТ «Харківоблоенерго» податкового боргу: щомісячно протягом 2020 року - у сумі 4000 тис.грн., щомісячно протягом 2021-2024 років  у сумі 5 711 тис. гривень. 
		Також погашення боргу можливе шляхом залучення зовнішніх ресурсів: інвестицій, цільових субвенцій, кредитних ресурсів тощо. 
		Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов Офісу великих платників податків (вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження Харківського відділення: 61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) до Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, адреса: вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133), Харківська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 23912956, адреса: вул. Сумська, б. 64, м. Харків, 61002) про стягнення податкового боргу  задовольнити у повному обсязі.
		Стягнути з Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954)з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 319 977 984,59 грн. (триста дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 59 коп.) у наступному порядку:
		протягом січня-грудня 2020 року - у сумі 48 000 000,00 грн. (сорок вісім мільйонів гривень), зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 4000000,00 грн. (чотири мільйони гривень), у тому числі з податку на додану вартість - 3 660 000,00 грн. (три мільйони шістсот шістдесят тисяч гривень) та з податку на прибуток - 340 000,00 грн. (триста сорок тисяч гривень); 
		протягом січня 2021 року-листопада 2024 року - у сумі 266 311 776,00 грн. (двісті шістдесят шість мільйонів триста одинадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень) зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами по 5 666 208,00 грн. (п`ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч двісті вісім гривень), у тому числі з податку на додану вартість  5 183 775, 57 грн. (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят п`ять гривень 57 копійок) та з податку на прибуток  482 432,43 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві гривні 43 копійки);
		в грудні 2024 року  5 666 208, 59 грн. (п`ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч двісті вісім гривень 59 копійок), у тому числі податок на додану вартість  5 183 776, 40 грн. (п`ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят шість гривень 40 копійок) та податок на прибуток  482 432, 19 грн. (чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві гривні 19 копійок). 
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
		В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне рішення складено 20.12.2019 р.
		 
		Суддя Бадюков Ю.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...