Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/1863/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Надіслано судом: 21.12.2019. Зареєстровано: 22.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 21.12.2019
Номер судового провадження: 857/10652/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10652/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		судді-доповідача:                                                  Гінди О.М.
		суддів:                                                                      Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
		за участю секретаря судових засідань -                    Чопко Ю.Т.
		розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу члена релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області ОСОБА_1 на ухвалу  Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя: Щербаков В.В., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом члена релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів, -
		 
		встановив:
		 
		член релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с. Будераж Здолбунівського район Рівненської області ОСОБА_1 08.08.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив: 
		- визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Свято - Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області шляхом реєстрації Статуту Релігійної громади Свято - Покровської парафії Рівненської єпархії Української Правосланової Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області в новій редакції;
		- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» № 255 від 26.03.2019 стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято - Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області в новій редакції з новою юридичною назвою;
		- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука Олега Богдановича про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято - Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області, на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15961050005000839 та № 15961070006000839 від 27.03.2019;
		- визнати протиправним та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15961050005000839 та № 15961070006000839 від 27.03.2019, що внесений державним реєстратором Кир`янчуком Олегом Богдановичем щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято - Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області.
		Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі. Роз`яснено, що розгляд вказаного спору віднесений до юрисдикції Господарського суду Рівненської області
		Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така суперечить нормам процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що предметом спору є порушення відповідачами положень закону, якими регулюється порядок внесення змін і доповнень статутних документів юридичної особи - релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області, на підставі яких прийняті оскаржуване розпорядження та рішення державного реєстратора, а тому вказаний спір має публічно-правовий характер і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 зупинено апеляційне провадження у розглядуваній справі, до набрання чинності рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8132/19 (провадження 12-165гс19).
		Оскільки, рішення у справі № 910/8132/19 набрало законної сили, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, поновлено апеляційне провадження у розглядуваній справі.
		Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. 
		У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
		Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача, а тому позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в  законі  на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		ГПК України  установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої  статті 20 цього Кодексу).
		Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої  статті 20 ГПК України.
		Натомість відповідно до положень  статті 19 Цивільного процесуального кодексу України  (далі -  ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
		Разом з тим третя особа у цій справі є релігійною організацією, і суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано  Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-ХІІ (далі Закон № 987-ХІІ). 
		За змістом  статті 7 Закону № 987-ХІІ,  релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
		Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому  статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого  статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).
		За правилами, встановленими  статтею 12 Закону  № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому  статтею 14 вказаного Закону. Частина перша  статті 14 Закону  № 987-ХІІ  передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
		Перевищення встановленого цим  Законом  терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті  14, частина друга статті  15  Закону  № 987-ХІІ).
		  Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
		Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
		За змістом позовної заяви, доводів апеляційної, вимоги позивача про визнання, скасування розпорядження від 26.03.2019 № 225 в частині реєстрації статуту релігійної громади та скасування рішення про реєстрацію, подані на захист релігійних  прав позивача, як учасника релігійної громади.
		Отже,  правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті  14, частини другої статті  15 Закону № 987-ХІІ, тобто вирішення цього спору має здійснюватися за нормами  ЦПК України.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19 (провадження 12-165гс19).
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Крім того, відповідно до ч. 2  ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України  суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Згідно  ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		За практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити, оскільки розглядуваний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. 
		Таким чином, покликання суду першої інстанції, що позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства є помилковим, однак вказана обставина, на думку суд апеляційної інстанції, не є підставою для скасування ухвали від 13.08.2019. Оскільки, відповідно до п 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у цій справі.
		Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. 
		Керуючись ст. ст.  313, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
		 
		постановив:
		 
		апеляційну скаргу члена релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української православної Церкви с. Будераж Здолбунівського району Рівненської області ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі № 460/1863/19 - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
		 
		Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха   В. В. Ніколін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...