Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/1724/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2019. Зареєстровано: 22.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 857/9409/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2019 рокуЛьвів№857/9409/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді:                                               Матковської З.М.,
		суддів:                                                             Бруновської Н.В., Кузьмича С.М., 
		при секретарі судового засідання:                     Герман О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №140/1724/19 (головуючий суддя у першій інстанції Смокович В.І., справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004101302, №0004121302 від 12 березня 2019 року.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 23 по 25 січня 2019 року ГУ ДФС у Волинській області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку платника податків ОСОБА_1 . При цьому, повідомлення і наказ про проведення цієї перевірки позивач отримав лише 23 січня 2019 року, тобто після початку її проведення. Вказані обставини є порушенням пункту 79.2 статті 72 Податкового кодексу України в частині організації та проведення такої перевірки. Збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору за 2015 рік позивач вважає протиправним, оскільки при здійсненні вказаних нарахувань контролюючий орган не врахував вимоги пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що зумовило помилкове визначення бази оподаткування.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0004101302 від 12 березня 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 357 805 грн 39 коп. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0004121302 від 12 березня 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору на 27 520 грн 53 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області судовий збір у сумі 3 853 грн 26 коп. 
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції суперечить  нормам матеріального та процесуального права з огляду на незабезпечення судом першої інстанції повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.  Зазначає, що невірними є висновки суду про те, що відповідачем  порушено порядок проведення перевірки, що позбавило платника податків можливості реалізації свого права на ознайомлення із документами, оскільки при проведенні перевірки, яка є предметом дослідження у цій справі, норма ПК України, якою врегульовано належний легальний порядок ознайомлення платника податків про проведення невиїзної перевірки сформована наступним чином: документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК України).
		В свою чергу, згідно п. 2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Доказами наявними у матеріалах справи підтверджується належне виконання контролюючим органом визначеної вище умови щодо вручення наказу про проведення перевірки. Більше того, фактично наказ було отримано платником податків 23.01.2019. При цьому, перевірка тривала 3 робочих дні: з 23.01.2019 по 25.01.2019. У платника податків, до завершення контрольного заходу, була можливість надати усі документи та пояснення, які він мав намір надати для підтвердження власної позиції, тобто баланс приватного та публічного інтересів було забезпечено в повному обсязі. Крім того, єдиною метою прийняття оскаржуваного наказу, податкового повідомлення-рішення та дій пов`язаних з цим було забезпечення соціальної справедливості проявом якої, в тому числі, є виконання кожним обов`язку сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 67 Конституції України).
		Щодо обґрунтування законності винесених податкових повідомлень-рішень від 12.03.2019 № 0004101302 та № 0004121302, то апелянт вказує на те, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 отримав у IV кварталі 2015 року дохід у вигляді додаткового блага в сумі 1 467 761,54 грн. від AT «Райффайзен Банк Аваль».  Відповідно до наданих AT «Райффайзен Банк Аваль» документів, встановлено, що дохід нарахований ОСОБА_1 , як боржнику відповідно до повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу та відображення суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ за підсумками звітного періоду, у якому борг було анульовано, становив 1 467 761,54 грн. 
		Відповідно до п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу « 126».
		Оскільки, кредитором виконано вимоги пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, то боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
		Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкова декларація для платника податку на доходи фізичних осіб подається до 1 травня року, що настає за звітним. При цьому згідно з п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у податковій декларації.
		ОСОБА_1 дохід, отриманий від AT «Райффайзен Банк Аваль» в 2015 році задекларований.
		Також відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України ОСОБА_1 є платником військового збору.
		Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 України зокрема, загальний місячний (річний) оподаткований дохід.
		Щодо висновку суду першої інстанції про застосування положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, то такий апелянт вважає невірним, оскільки пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Проте судом першої інстанції не було встановлено, а матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов кредитного договору від 05.02.2008 №014/2080/74/22337605 щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.
		З урахуванням наведених доводів просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що  щ апеляційною скаргою відповідача не погоджується, а рішення суду першої інстанції в повному обсязі відповідає чинному законодавству, прийняте з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду  першої інстанції без змін. 
		В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		Позивач в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання, по що свідчить повілмоленні про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з  огляду на наступне.
		Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитором) і ОСОБА_1 (позичальником) 05 лютого 2008 року було укладено кредитний договір № 014/2080/74/223372605. Відповідно до умов вказаного договору кредитор надав позичальнику кредит у сумі 69 380 доларів США під 13% річних для придбання житла на вторинному ринку. Сторони визначили, що датою остаточного погашення кредиту є 05 лютого 2028 року. 
		Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) 30 вересня 2015 року прийняло протокольне рішення № 114-0-0-00/9-2218 від 23 вересня 2015 року за кредитним договором № 014/2080/74/223372605 від 05 лютого 2008 року. Так, вказаним рішенням скасовано пеню за кредитним договором; здійснено прощення залишку боргу за кредитним договором шляхом підписання договору про припинення зобов`язань.
		На виконання вказаного рішення 05 жовтня 2015 року між Банком і ОСОБА_1 укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/2080/74/223372605 від 05 лютого 2008 року.
		За умовами вказаного договору розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на 05 жовтня 2015 року складає 70 240,45 доларів США та 1 201 122 грн 23 коп. пені, що у еквіваленті разом становить 2 686 528 грн 23 коп. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору, із яких: сума основного боргу - 69 406,10 доларів США, що становить 1 467 761 грн 54 коп.; проценти, нараховані за користування кредитом, - 834,35 доларів США, що становить 17 644 грн 37 коп.; пеня - 1 201 122 грн 32 коп.
		За умовами пункту 2 цього ж договору із 05 жовтня 2015 року боргові зобов`язання за кредитним договором припиняються унаслідок звільнення позичальника від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а кредитний договір є розірваним. Відповідно до пункту 3 договору від 05 жовтня 2015 року сторони засвідчили, що вони не мають і не матимуть надалі одна до одної жодних претензій, пов`язаних із виконанням чи припиненням зобов`язань за кредитним договором.
		У період із 23 по 25 січня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 01 лютого 2019 року №2029/03-20-13-02/НОМЕР_1
		Відповідно до висновків вказаного акта перевірки, контролюючий орган установив, зокрема, порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 286 244 грн 31 коп.; пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено військовий збір на 22 016 грн 42 коп.
		На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0004101302 від 12 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 357 805 грн 39 коп. (286 244 грн 31 коп. за податковим зобов`язанням, 71 561 грн 08 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення № 0004121302 від 12 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору на 27 520 грн 53 коп. (22 16 грн 42 коп. за податковим зобов`язанням, 5 504 грн 11 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).
		Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема не дотримано вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, оскільки наказ на проведення перевірки і направлення на проведення перевірки вручено платнику податку після початку проведення такої перевірки - 23 січня 2019 року, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із цими документами до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів щодо предмету перевірки.
		Щодо оскаржених податкових повідомлень - рішень, то контролюючий орган при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , предметом якої було установлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету вказаних платежів за період із 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року повинен був застосувати положення пункту 8 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України та виключити з бази оподаткування (загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню (05 жовтня 2015 року), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, що в свою чергу відповідачем зроблено не було та призвело до неправильного визначення суми грошових зобов`язань позивача.
		Проте, апеляційний суд вважає  таки висновки суд першої інстанції невірними та такими, що суперечать нормам матеріального права з огляду на наступне.
		Згідно п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
		Положеннями п.п. 8.1, 8.2 ст. 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		До загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито (п. 9.1 ст. 9 ПК України).
		Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (ст.36 ПК України).
		Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
		Платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (п.162.1 ст.162 ПК України).
		Згідно пп.163.1.1 ст.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Відповідно до абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
		Положеннями пп. 14.1.47 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених сума з якої відповідачем нормами розділу IV цього Кодексу).
		Аналіз правових норм свідчить про те, що сума анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням боргу є додатковим благом, яке включається до оподаткованого доходу платника податків.
		Судом встановлено, що 05.10.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/2080/74/223372605 від 05.02.2008р. (надалі - Договір).
		Згідно з п. 1 Договору сторони визнали та підтвердили, що розмір непогашеної заборгованості Позичальника за кредитним договором (боргові зобов`язання) станом на 05.10.2015р. складає 70 240,75 доларів США та пені 1 201 122,32 гривень, що складає еквівалент 2 686 528,23 гривень по офіційному курсу НБУ станом на дату укладення Договору, в тому числі:
		-          сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 69 406,10 доларів США, що складає еквівалент 1 467 761,54 гривень по офіційному курсу НБУ станом на дату укладення Договору;
		-          проценти, нараховані за користування кредитом - 834,35 доларів США, що складає еквівалент 17 644,37 гривень по офіційному курсу НБУ станом на дату укладення Договору;
		-          розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 1 201 122,32 гривень. 
		Відповідно до п. 2 вказаного Договору, у зв`язку із виконання Позичальником умов Кредитора, сторони домовились, що з 05 жовтня 2015 року боргові зобов`язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення Кредитором Позичальника від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним.
		Відповідно до п. 2 вказаного Договору, у зв`язку із виконання Позичальником умов Кредитора, сторони домовились, що з 05 жовтня 2015 року боргові зобов`язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення Кредитором Позичальника від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним.
		Також, відповідно до  п. 5 Договору про припинення зобов`язань сторони засвідчили, що ОСОБА_1 вважається повідомленим відповідно до пп.«д» п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що зазначена в п. 1 Договору, та про те, що сума анульованого (прощеного) боргу буде включена Кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргу було анульовано (прощено), а також про те, що на Позичальника відповідно до Податкового кодексу України покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) основного боргу у річній податковій декларації.
		Як слідує з матеріалів справи, згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 отримав у IV кварталі 2015 року дохід у вигляді додаткового блага в сумі 1 467 761,54 грн. від AT «Райффайзен Банк Аваль».
		Відповідно до наданих AT «Райффайзен Банк Аваль» документів, встановлено, що дохід нарахований ОСОБА_1 , як боржнику відповідно до повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу та відображення суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ за підсумками звітного періоду, у якому борг було анульовано, становив 1 467 761,54 грн.
		Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
		Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
		Фізична особа зобов`язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п.179.7 ст.179 ПК України).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач як платник податку, зобов`язаний була подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 1467761,54 грн., отриманий від ПAT «Райффайзен Банк Аваль» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 1467761,54 грн. та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.
		Судом встановлено, що позивачем податкова декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік до контролюючого органу подана не була та відповідно дохід, отриманий від ПAT «Райффайзен Банк Аваль»» в 2016 році не задекларований, податок на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2016 році, не сплачено.
		Відповідно до пп. 54.3.5 п.54.3 ст. 53 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
		Згідно п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, оскільки встановлено факт отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1467761,54  грн., останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК України, а тому позивач зобов`язаний був сплатити податок на доходи фізичних осіб.
		Крім того, відповідно до положень п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 ПК України).
		За таких обставин, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004101302 від 12 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 357 805 грн 39 коп. (286 244 грн 31 коп. за податковим зобов`язанням, 71 561 грн 08 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).
		Водночас, згідно пп.1.2, 1.3, 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5 % є доходи, визначені ст.163 ПК України, а платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначений ст. 176 ПК України для податку на доходи фізичних осіб.
		З огляду на зазначене дохід платника податку фізичної особи-резидента, отриманий у вигляді додаткового блага включається до загального місячного оподаткованого доходу такого платника та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%, тому, сума військового збору, згідно податкового повідомлення-рішення № 0004121302 від 12 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору на 27 520 грн 53 коп. (22 16 грн 42 коп. за податковим зобов`язанням, 5 504 грн 11 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).нарахована позивачу податковим органом  також правомірно.
		Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що підлягає застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, то колегія суддів в цій частині також  погоджується із доводами апелянта з огляду на наступне.
		Пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. 
		Проте судом першої інстанції не було встановлено, а матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов кредитного договору від 05.02.2008 № 014/2080/74/22337605 щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.
		Даний висновок повністю відповідає позиції викладеній в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №821/707/17 (К/9901/40853/18), а також постановам від 20.06.2018 у справі №804/4182/17 (К/9901/18974/18) та від 07.06.2018 у справі № 809/1343/17 (9901/49585/18).
		Таким чином, доводи позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є невірними, адже відносно заборгованості по кредитному договору від 05.02.2008 № 014/2080/74/22337605 відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.
		Щодо порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, що в свою чергу позбавило платника податків можливості реалізації свого права на ознайомлення з документами, колегія суддів зазначає наступне.
		При проведенні перевірки, яка є предметом дослідження у даній справі, норма Податкового кодексу України, якою врегульовано належний легальний порядок ознайомлення платника податків про проведення невиїзної перевірки сформована наступним чином: документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК України).
		В свою чергу, згідно  із пунктом другим статті 42 Податкового Кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
		Доказами наявними у матеріалах справи підтверджується належне виконання контролюючим органом визначеної вище умови щодо вручення наказу про проведення перевірки. Зокрема фактично наказ було отримано платником податків 23.01.2019. При цьому, перевірка тривала 3 робочих дні: з 23.01.2019 по 25.01.2019, тобто у позивача до завершення контрольного заходу, була можливість надати усі документи та пояснення, які він мав намір надати для підтвердження власної позиції. Тобто баланс приватного та публічного інтересів було забезпечено в повному обсязі.
		З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставними, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача,  апеляційний суд вважає, що такі відповідають  критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
		Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції  та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
		Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - задовольнити, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі №140/1724/19 - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська   С. М. Кузьмич      Повний текст постанови складено 21.12.2019р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...