Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/662/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2019. Зареєстровано: 22.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 16.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		16 грудня 2019 року  м. ОдесаСправа № 923/662/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді: Таран С.В.,
		Суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В.,
		при секретарі судового засідання Станковій І.М.,
		за участю представників:
		від Акціонерного товариства "Херсонобленерго" - участі не брали,
		від Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича - Сонько В.В.,
		розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича
		на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019, прийняте суддею Гридасовим Ю.В., м. Херсон, повний текст складено 30.09.2019,
		у справі №923/662/19
		за позовом: Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича
		про стягнення 218 801,67 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2019 р. Акціонерне товариство "Херсонобленерго" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 218801,67 грн вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил по акту про порушення №131743.
		Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства у галузі електроенергетики та умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №7658 від 16.10.2012 у зв`язку з впливом на належний Фізичній особі-підприємцю Очаковському Юрію Олександровичу прилад обліку електричної енергії, в результаті якого електроенергія споживалась, проте розрахунковим електролічильником не враховувалась та, як наслідок, не оплачувалась, що зумовило застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування 218801,67 грн, від сплати яких останній безпідставно ухиляється.
		За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 08.08.2019 відкрито провадження у справі №923/662/19.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 у справі №923/662/19 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" 218801,67 грн вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил по акту про порушення №131743, та 3282,03 грн витрат по сплаті судового збору.
		Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту протиправності дій відповідача, які зумовили порушення законодавства у галузі електроенергетики та умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №7658 від 16.10.2012, та, як наслідок, обґрунтованістю застосування до останнього оперативно-господарської санкції.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Очаковський Юрій Олександрович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 у справі №923/662/19 скасувати та закрити провадження по справі.
		Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на порушенні місцевим господарським судом правил юрисдикції у зв`язку з тим, даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки укладеного між Акціонерним товариством "Херсонобленерго" та Фізичною особою-підприємцем Очаковським Юрієм Олександровичем договору про постачання електричної енергії №7658 від 16.10.2012 не існує, натомість існує інший договір, а саме: договір про постачання електричної енергії №658 від 16.10.2012, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" в особі Бериславського РЕЗ і ЕМ та Очаковським Юрієм Олександровичем як фізичною особою, а не суб`єктом підприємницької діяльності, при цьому акт про порушення №131743 від 25.03.2019, який став підставою для нарахування останньому 218801,67 грн вартості електричної енергії, позивачем складено також щодо фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця. 
		Водночас апелянт заперечує факт підписання з позивачем додаткової угоди б/н від 10.01.2014 до договору про постачання електричної енергії №7658 від 16.10.2012, на підтвердження чого посилається на наступні обставини: вказана додаткового угода підписана з особою, яка має прізвище "Очаківський", між тим прізвищем відповідача є "Очаковський"; в цій угоді зазначається, що зі сторони позивача вона підписана особою, яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, проте у тексті не конкретизовано реквізитів такого свідоцтва, що не дозволяє ідентифікувати підписанта; Очаковський Юрій Олександрович використовує інший підпис, який відрізняється від підпису, проставленого у зазначеній додатковій угоді. 
		Крім того, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно посилається на пункт 2.1 договору про постачання електричної енергії №7658 від 16.10.2012, яким нібито передбачено те, що сторони під час виконання умов договору та при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, домовились керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, оскільки насправді даний пункт договору не містить жодного посилання на вказану постанову, якою дійсно урегульовані відносини між юридичними особами.
		У відзиві на апеляційну скаргу №07/08-00817 від 25.11.2019 (вх.№4259/19/Д1 від 27.11.2019) Акціонерне товариство "Херсонобленерго" просить апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 у справі №923/662/19 - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №7658 від 16.10.2012 викладено на основі типового договору, тому зазначене у пункті 2.1 цього договору посилання на Правила користування електричною енергією фактично означає посилання на Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, які регулюють відносини, що виникають в процесі купівлі-продажу електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), та поширюють свою дію на всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 
		Позивач також наголошує на тому, що договір про постачання електричної енергії №658 від 16.10.2012 Акціонерне товариство "Херсонобленерго" укладало в особі структурного підрозділу - Бериславського РЕЗ і ЕМ, між тим в подальшому діяльність Бериславського РЕЗ і ЕМ Акціонерного товариства "Херсонобленерго" була припинена у зв`язку з його приєднанням до Новокаховського РЕЗ і ЕМ Акціонерного товариства "Херсонобленерго", який є правонаступником останнього, при цьому після припинення діяльності Бериславського РЕЗ і ЕМ з метою запобігання повторюванню, плутанини та ідентифікації колишніх споживачів Бериславського РЕЗ і ЕМ до номерів вже укладених договорів про постачання електричної енергії внесено зміни, а саме: на початку цих номерів додано цифру "7", у зв`язку з чим номер договору про постачання електричної енергії №658 від 16.10.2012 після приєднання Бериславського РЕЗ і ЕМ до Новокаховського РЕЗ і ЕМ змінено з "658" на "7658", відтак існування вищезазначених обставин і зумовило підписання між сторонами додаткової угоди б/н від 10.01.2014. 
		Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на безпідставність доводів скаржника щодо порушення місцевим господарським судом правил юрисдикції, оскільки договір про постачання електричної енергії №658 від 16.10.2012 між сторонами укладався на виконання приписів Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, що свідчить про здійснення споживачем господарської діяльності, відтак спір, що виник у зв`язку з порушенням вказаного господарського договору, належить до юрисдикції господарського суду.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В. від 12.11.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 28.11.2019 розгляд справи №923/662/19 призначено на 16.12.2019 о 10:00.
		У судовому засіданні 16.12.2019 представник Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича апеляційну скаргу підтримав, представник Акціонерного товариства "Херсонобленерго" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.173).
		За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані скаржником до апеляційної скарги, а саме: копія договору оренди землі б/н від 02.07.2012, копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ХС14212184344 від 09.10.2012, копія технічних умов інженерного забезпечення електропостачання №36/73-334 від 08.05.2012 та копія наказу №1 від 14.09.2012 "Про призначення відповідального за електрогосподарство та експлуатації електроустановок", до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що скаржником взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом з апеляційною скаргою.
		Крім того, незважаючи на відсутність клопотання про приєднання доказів у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу №07/08-00817 від 25.11.2019 (вх.№4259/19/Д1 від 27.11.2019), апеляційний господарський суд вбачає, що таке клопотання Акціонерним товариство "Херсонобленерго" міститься безпосередньо у тексті даного відзиву.
		Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні у зв`язку з ненаданням позивачем до суду апеляційної інстанції жодного доказу неможливості подання вищезазначених додаткових доказів до місцевого господарського суду, а також незазначення Акціонерним товариство "Херсонобленерго" поважних причин їх неподання до суду першої інстанції, відтак документи, додані до відзиву на апеляційну скаргу №07/08-00817 від 25.11.2019 (вх.№4259/19/Д1 від 27.11.2019), Південно-західним апеляційним господарським судом до уваги не беруться.
		Заслухавши пояснення представника Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Херсонобленерго", в особі Бериславського РЕЗ і ЕМ ("Постачальник") та Очаковським Юрієм Олександровичем ("Споживач") укладено договір про постачання електричної енергії №658 (далі - договір №658 від 16.10.2012), відповідно до пункту 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 15,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
		За умовами пункту 2.1 договору №658 від 16.10.2012 під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
		В силу підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору №658 від 16.10.2012 Постачальник електричної енергії зобов`язується постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії та потужності"), згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, вказаних в додатку "Узгоджений рівень надійності електропостачання та показників якості електроенергії на межі балансової належності".
		Підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 договору №658 від 16.10.2012 визначено, що Споживач зобов`язується виконувати умови цього договору та дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки.
		Відповідно до підпунктів 4.2.3 пункту 4.2 договору №658 від 16.10.2012 Споживач сплачує Постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій Споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електричної енергії; пошкодження засобів обліку, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електричної енергії поза засобами обліку; інших умов визначених Методикою.
		У підпункті 4.2.4 пункту 4.2 договору №658 від 16.10.2012 сторони узгодили, що Споживач не несе відповідальності перед Постачальником відповідно до вимог підпунктів 4.2.1-4.2.3 пункту 4.2 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини Постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили.
		Згідно з пунктом 4.4 договору №658 від 16.10.2012 у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стали причиною складання акту, має право внести до акту свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов`язана попередити іншу сторону про необхідність складання акту. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акту. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акту в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.
		Пунктом 7.1 договору №658 від 16.10.2012 передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок та Правил користування електричною енергією. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації".
		Відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком №6 до договору №658 від 16.10.2012, Споживач несе відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні, за збереження засобів обліку та пломб держповірника і енергопостачальної організації. Водночас даним актом передбачено, що до об`єктів Споживача належить господарська споруда для ведення городництва за адресою: Бериславський р-н, с. Веселе.
		10.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" в особі Новокаховського РЕЗ і ЕМ та Фізичною особою-підприємцем Очаківським Юрієм Олександровичем укладено додаткову угоду б/н до договору про постачання електричної енергії №7658 від 16.10.2012 (далі - додаткова угода б/н від 10.01.2014), зі змісту якої вбачається, що сторони домовились змінити найменування договору шляхом зміни його номеру з "№658" на "№7658" (далі - договір №7658 від 16.10.2012), а також змінити назву та реквізити Постачальника, при цьому всі інші умови вищезазначеного договору, які не змінені цією додатковою угодою, залишились чинними у попередній редакції і сторони підтвердили їх обов`язковість щодо себе.
		Згідно з преамбулою додаткової угоди б/н від 10.01.2014 вказана додаткова угода укладається у зв`язку з тим, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" діяльність Бериславського РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК" Херсонобленерго" припиняється шляхом його приєднання до Новокаховського РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК" Херсонобленерго", при цьому останнє є правонаступником Бериславського РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК" Херсонобленерго".
		В силу пунктів 2, 4 додаткової угоди б/н від 10.01.2014 ця угода набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення її печатками сторін. З моменту набрання нею чинності ця угода є невід`ємною частиною договору.
		01.07.2016 на належній відповідачу господарській споруді для ведення городництва на корпусі електролічильника типу НІК 2301 АП1 зав.№0907577 позивачем було встановлено індикатори впливу магнітного поля М9502595, М9502596 та М9502597, при цьому відповідальність за збереження і цілісність розрахункового засобу обліку електроенергії покладена на Очаковського Юрія Олександровича , про що свідчить акт про опломбування №171017 від 01.07.2016.
		Аналогічні положення щодо покладення на відповідача відповідальності за збереження і цілісність розрахункового засобу обліку електроенергії, встановленого на вищезазначеній господарській споруді, відображено в актах про опломбування та встановлення індикаторів №00172205 від 10.08.2016 та №00182474 від 30.05.2017. Крім того, у даних актах зазначено про те, що споживачу продемонстровано цілісність встановлених пломб та індикаторів (відсутність їх спрацювання).
		З адресованого Новокаховському міжрайонному відділенню комерційного обліку Акціонерного товариства "Херсонобленерго" листа Очаковського Юрія Олександровича б/н від 24.03.2019 вбачається, що останній уповноважує Едігарова Ісака Веняміновича представляти його інтереси в Акціонерному товаристві "Херсонобленерго" та підписувати документи, пов`язані зі споживанням і розподілом електроенергії.
		25.03.2019 представниками Акціонерного товариства "Херсонобленерго" за участю зазначеного представника відповідача було проведено перевірку господарської споруди для ведення городництва, що належить Очаковському Юрію Олександровичу та знаходиться за адресою: Херсонська обл., Бериславський район. с. Веселе (ділянка №2 в контурі №45-Б, біля КТП 44), за результатами якої складено акт про порушення №131743, в якому зафіксовано порушення останнім підпункту 8 пункту 5.5.5, пункту 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, зокрема, на момент перевірки зафіксовано наступне: індикатори магнітного поля М9502597 та М7974407 мають спрацьований візерунок, що свідчить про вплив на розрахунковий прилад обліку НІК 2301 АП1 зав.№0907577 дії магнітного поля, при цьому електроенергія споживається, проте розрахунковим електролічильником не враховується та в повному обсязі не оплачується. Водночас у вказаному акті зазначено про те, що прилад обліку №0907577 знято, укладено в пакет, який в подальшому опломбовано, та вилучено представниками енергопостачальника, при цьому повідомлено позивача про те, що засідання комісії постачальника електроенергії з розгляду даного акту відбудеться 30.04.2019 о 13:00-15:00 за адресою: м. Нова Каховка, вул. Французька, 6а, та запропоновано споживачу з`явитися на зазначене засідання.
		Акт про порушення №131743 від 25.03.2019 підписаний двома представниками позивача та представником відповідача - Едігаровим І.В. без зауважень.
		В подальшому листом Новокаховського міжрайонного відділення комерційного обліку Акціонерного товариства "Херсонобленерго" відповідача було проінформовано про перенесення дати розгляду акту про порушення №131743 від 25.03.2019 з 30.04.2019 на 02.05.2019 о 14:00-16:00, а також повідомлено про зміну адреси, за якою відбудеться засідання відповідної комісії позивача.
		02.05.2019 у присутності представника відповідача відбулося засідання комісії Акціонерного товариства "Херсонобленерго" з розгляду акту про порушення №131743 від 25.03.2019, на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом №14, з якого вбачається, що розрахунок по вищезазначеному акту позивачем проведено згідно з пунктом 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (зі змінами та доповненнями), за період з 25.03.2018 по 25.03.2019. У графі "Вид порушення" зазначено - підпункт 2.1.3 Методики, а саме: пошкодження приладу обліку у зв`язку з пошкодженням індикатору магнітного поля.
		Згідно з протоколом №14 від 02.05.2019 та додатковим рахунком №7658 по акту №131743 відповідачу нараховано недообліковану електроенергію обсягом 79747 кВт/год на суму 218801,67 грн з урахуванням ПДВ.
		Протокол №14 від 02.05.2019 та додатковий рахунок №7658 по акту №131743 відповідач отримав 02.05.2019, що підтверджується проставленим на них підписом представника відповідача Едігарова І.В. з зауваженням наступного змісту: "З розрахунком не згоден".
		Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вартості не облікованої електричної енергії у розмірі 218801,67 грн, нарахованої на підставі акту про порушення №131743 від 25.03.2019.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на обґрунтованість застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у визначеному позивачем розмірі.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
		Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
		Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
		Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
		Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
		В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
		Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №7658 від 16.10.2012 є договором енергопостачання.
		Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
		Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №7658 від 16.10.2012 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
		За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		В силу частини першої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
		Згідно з частиною другою статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, пошкодження приладів обліку, використання приладів обліку електричної енергії, неповірених або неатестованих в установленому порядку тощо.
		Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.
		Статтею 236 Господарського кодексу України встановлено перелік оперативно-господарських санкцій та визначено, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
		Приписами статті 237 Господарського кодексу України унормовано, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
		Зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини другої статті 20 Господарського кодексу України.
		Колегія суддів враховує, що під час вирішення спору про застосування енергопостачальником електричної енергії до споживача оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення останнім законодавства у галузі електроенергетики, суд повинен дослідити обставини щодо вчинення споживачем такого порушення, а також перевірити правильність визначення енергопостачальником розміру застосованої санкції відповідно до вимог Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656 (далі - Методика), яка була чинною на момент проведення перевірки та складання за її результатами акту про порушення №131743 від 25.03.2019.
		Південно-західний апеляційний господарський суд вбачає, що станом на момент укладення між сторонами договору №7658 від 16.10.2012 та додаткової угоди б/н від 10.01.2014 були чинними Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, проте на момент проведення позивачем перевірки та складання за її результатами акту про порушення №131743 від 25.03.2019 Правила користування електричною енергією втратили чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018, якою затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, що набрали чинності з 11.06.2018.
		За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд застосовує приписи Правил роздрібного ринку електричної енергії та положення Методики, які були чинними на час проведення перевірки, складання акту про порушення №131743 від 25.03.2019 та на дату прийняття рішення, оформленого протоколом №14 від 02.05.2019.
		Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018.
		Відповідно до пункту 1.1.1 зазначених Правил (в редакції, чинній на час проведення перевірки, складання акту про порушення та прийняття позивачем відповідного рішення; далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії) ці правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
		В силу підпунктів 5, 6, 8, 20 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії Споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України; забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача;
		Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що необлікована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно.
		За умови пункту 4.4 договору №7658 від 16.10.2012 у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стали причиною складання акту, має право внести до акту свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов`язана попередити іншу сторону про необхідність складання акту. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акту. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акту в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.
		У разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором (пункт 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
		Згідно з пунктом 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача. У разі відмови споживача або представника споживача підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженим представником оператора системи та двома незаінтересованими особами (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення їх осіб. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням.
		Системний аналіз викладених норм законодавства та умов укладеного між сторонами договору свідчить про те, що у разі підписання споживачем (уповноваженою особою споживача) акта про порушення Правил користування електричною енергією без заперечень та зауважень, за умови дотримання порядку складання цього акта та відсутності дефектів останнього, споживач, який у майбутньому заперечує викладені в акті дані, повинен довести обставини, які перешкоджали поданню таких заперечень при складанні акта або інші поважні причини, з яких заперечення не були надані.
		Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 29.05.2018 у справі №913/868/17.
		Як зазначалося вище, 25.03.2019 представниками Акціонерного товариства "Херсонобленерго" за участю представника відповідача проведено перевірку господарської споруди для ведення городництва, що належить Очаковському Юрію Олександровичу та знаходиться за адресою: Херсонська обл., Бериславський район. с. Веселе (ділянка №2 в контурі №45-Б, біля КТП 44), за результатами якої складено акт про порушення №131743, в якому зафіксовано порушення останнім підпункту 8 пункту 5.5.5, пункту 8.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, зокрема, на момент перевірки зафіксовано наступне: індикатори магнітного поля М9502597 та М7974407 мають спрацьований візерунок, що свідчить про вплив на розрахунковий прилад обліку НІК 2301 АП1 зав.№0907577 дії магнітного поля, при цьому електроенергія споживається, проте розрахунковим електролічильником не враховується та в повному обсязі не оплачується. Водночас у вказаному акті зазначено про те, що прилад обліку №0907577 знято, укладено в пакет, який в подальшому опломбовано, та вилучено представниками енергопостачальника, при цьому повідомлено позивача про те, що засідання комісії постачальника електроенергії з   розгляду даного акту відбудеться 30.04.2019 о 13:00-15:00 за адресою: м. Нова Каховка,  вул. Французька, 6а, та запропоновано споживачу з`явитися на зазначене засідання. Акт про порушення №131743 від 25.03.2019 підписаний двома представниками позивача та представником відповідача - Едігаровим І. В . без зауважень.
		З адресованого Новокаховському міжрайонному відділенню комерційного обліку Акціонерного товариства "Херсонобленерго" листа Очаковського Юрія Олександровича б/н від 24.03.2019 вбачається, що останній уповноважив Едігарова Ісака Веняміновича представляти його інтереси в Акціонерному товаристві "Херсонобленерго" та підписувати документи, пов`язані зі споживанням і розподілом електроенергії.
		Крім того, колегія суддів враховує, що Едігаров І.В. мав доступ до господарської споруди для ведення городництва, що належить Очаковському Юрію Олександровичу та знаходиться за адресою: Херсонська обл., Бериславський район. с. Веселе (ділянка №2 в контурі №45-Б, біля КТП 44), та допустив представників позивача до перевірки, що також свідчить про те, що вказана особа може вважатися уповноваженим представником.
		Зазначений висновок повністю узгоджується з правовою позицію, викладеною Верховним Судом в постановах від 27.03.2018 у справі №916/1385/17 та від 31.10.2018 у справі №911/3328/17.
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що складений позивачем акт №131743 від 25.03.2019 фіксує факт порушення відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, між тим не містить жодних заперечень чи зауважень останнього щодо відображеного в акті правопорушення або стосовно порушення уповноваженими особами Акціонерного товариства "Херсонобленерго" порядку проведення перевірки та складання даного акту.
		При цьому будь-які докази на підтвердження порушення працівниками відповідача порядку складення акту про порушення №131743 від 25.03.2019 або наявності недоліків (дефектів) зазначеного акту у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не подані.
		Пунктом 8.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
		02.05.2019 у присутності представника відповідача відбулося засідання комісії Акціонерного товариства "Херсонобленерго" з розгляду акту про порушення №131743 від 25.03.2019, на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом №14, з якого вбачається, що розрахунок по вищезазначеному акту позивачем проведено згідно з пунктом 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (зі змінами та доповненнями), за період з 25.03.2018 по 25.03.2019. У графі "Вид порушення" зазначено - підпункт 2.1.3 Методики, а саме: пошкодження приладу обліку у зв`язку з пошкодженням індикатору магнітного поля.
		Згідно з протоколом №14 від 02.05.2019 та додатковим рахунком №7658 по акту №131743, які представник відповідача отримав 02.05.2019, Фізичній особі-підприємцю Очаковському Юрію Олександровичу нараховано недообліковану електроенергію обсягом 79747 кВт/год на суму 218801,67 грн з урахуванням ПДВ.
		Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №562 від 04.05.2006 (в редакції, чинній на час проведення перевірки, складання акту про порушення та прийняття позивачем відповідного рішення; далі - Методика) ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
		В силу підпункту 2.1.3 Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, у разі виявлення порушень, зокрема, пошкодження приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу тощо), інших дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку (фіксація індикатором впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів (у разі підтвердження факту встановлення та передачі на збереження споживачу цього індикатора), використання фазозсувного трансформатора тощо).
		За умовами останнього абзацу пункту 2.1 Методики факт установлення індикаторів має бути зазначений в акті про пломбування або в іншому документі, що підтверджує факт установлення таких індикаторів на приладах обліку та передачу цих приладів обліку, пломб та індикаторів на збереження, який складається в двох примірниках представниками енергопостачальника в присутності споживача (власника об`єкта або наймача) або уповноваженої ним особи та підписується ними.
		З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2016 на належній відповідачу господарській споруді для ведення городництва на корпусі електролічильника типу НІК 2301 АП1 зав.№0907577 позивачем було встановлено індикатори впливу магнітного поля М9502595, М9502596 та М9502597, при цьому відповідальність за збереження і цілісність розрахункового засобу обліку електроенергії покладена на Очаковського Юрія Олександровича , про що свідчить акт про опломбування №171017 від 01.07.2016.
		Аналогічні положення щодо покладення на відповідача відповідальності за збереження і цілісність розрахункового засобу обліку електроенергії, встановленого на вищезазначеній господарській споруді, відображено в актах про опломбування та встановлення індикаторів №00172205 від 10.08.2016 та №00182474 від 30.05.2017. Крім того, у даних актах зазначено про те, що споживачу продемонстровано цілісність встановлених пломб та індикаторів (відсутність їх спрацювання).
		Отже, з огляду на вищевикладені приписи Методики та положення актів про опломбування, колегія суддів зазначає про те, що саме на відповідача покладено відповідальність за технічний стан, охорону, збереження і цілісність розрахункового приладу обліку електроенергії, встановленого на господарській споруді для ведення городництва, що належить Очаковському Юрію Олександровичу та знаходиться за адресою: Херсонська обл., Бериславський район. с. Веселе (ділянка №2 в контурі №45-Б, біля КТП 44).
		Пунктом 2.6 Методики встановлено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору або в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2.1 цієї Методики, у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (Wдоб.с.п., кВт*год), визначається за формулою 2.7. Для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вбачає, що позивачем правомірно проведено нарахування за формулою 2.7 за період з 25.03.2018 по 25.03.2019, тобто за 12 місяців, що передували дню усунення порушення - даті складання акту про порушення №131743 від 25.03.2019.
		Перевіривши зроблений позивачем розрахунок нарахування Фізичній особі-підприємцю Очаковському Юрію Олександровичу вартості недооблікованої електроенергії за актом про порушення №131743 від 25.03.2019, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок Акціонерним товариством "Херсонобленерго" здійснено правильно.
		Відповідно до підпунктів 4.2.3 пункту 4.2 договору №7658 від 16.10.2012 Споживач сплачує Постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій Споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електричної енергії; пошкодження засобів обліку, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електричної енергії поза засобами обліку; інших умов визначених Методикою.
		У підпункті 4.2.4 пункту 4.2 договору №658 від 16.10.2012 сторони узгодили, що Споживач не несе відповідальності перед Постачальником відповідно до вимог підпунктів 4.2.1-4.2.3 пункту 4.2 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини Постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили.
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи жодного доказу сплати відповідачем 218801,67 грн вартості недооблікованої електричної енергії, розрахованої за актом про порушення №131743 від 25.03.2019, доказів на підтвердження того, що зафіксоване вказаним актом порушення виникло з вини позивача або внаслідок дії обставин непереборної сили, а також доказів того, що рішення Акціонерного товариства "Херсонобленерго", оформлене протоколом №14 від 02.05.2019, визнано недійсним, нечинним, незаконним, протиправним або скасовано, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову у даній справі.
		Стосовно доводів апелянта про непідписання ним додаткової угоди б/н від 10.01.2014 колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
		Скаржником до суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження визнання недійсною у передбаченому чинним законодавством порядку вказаної додаткової угоди або будь-яких доказів непідписання відповідачем додаткової угоди б/н від 10.01.2014, зокрема, висновку експерта, складеного за результатами проведення почеркознавчої експертизи, при цьому скаржником під час розгляду справи у суді першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлялось, між тим в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Водночас статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується.
		Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами цього правочину, повинні безперешкодно реалізовуватись, а прийняті обов`язки підлягають виконанню.
		Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 12.12.2019 у справі №910/13985/19.
		Таким чином, до спростування презумпції правомірності укладеної між сторонами додаткової угоди б/н від 10.01.2014 у колегії суддів відсутні правові підстави не враховувати зазначений правочин.
		Колегія суддів також зауважує, що неконкретизація в преамбулі додаткової угоди б/н від 10.01.2014 реквізитів належного Фізичній особі-підприємцю Очаковському Юрію Олександровичу свідоцтва про державну реєстрацію жодним чином не свідчить про неукладення відповідачем вказаного правочину, як і не підтверджує факт неукладення цієї угоди зазначення прізвища "Очаківський" замість правильного "Очаковський", оскільки вказане є очевидною опискою, при цьому апеляційний господарський суд враховує, що аналогічної описки припустився і сам представник відповідача у поданій ним заяві про ознайомлення з матеріалами даної справи (а.с.108).
		Доводи скаржника про безпідставність врахування місцевим господарським судом пункту 2.1 договору №7658 від 16.10.2012 у зв`язку з тим, що вказане положення договору не містить посилання на постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996, якою затверджено Правила користування електричною енергією, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки, по-перше, зміст договору №7658 від 16.10.2012 свідчить про те, що останній укладено на основі типового договору, який є додатком до цих Правил користування електричною енергією, а по-друге, на час проведення перевірки, складання акту про порушення та прийняття позивачем відповідного рішення зазначені Правила користування електричною енергією втратили чинність, відтак суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин чинні Правила роздрібного ринку електричної енергії.
		Щодо посилань апелянта на порушення місцевим господарським судом правил юрисдикції, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства у зв`язку з тим, що договір про постачання електричної енергії №658 від 16.10.2012 був укладений з Очаковським Юрієм Олександровичем як фізичною особою, а не суб`єктом підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає наступне.
		Реалізація фундаментального права на захист судом прав особи, закріпленого у національній правовій системі Конституцією України, неможлива без утвердження в Україні комплексу необхідних умов для забезпечення кожному права на "справедливий суд" як однієї з основних конвенційних засад, встановлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.
		Захист прав, свобод та законних інтересів особи, гарантованих національною правовою системою та загальновизнаними міжнародними стандартами, є декларативним та малоефективним без формування усталеного та зрозумілого механізму реалізації такого захисту, що повинен сприяти належному здійсненню процесуального порядку діяльності судової гілки влади як системи найбільш авторитетних суб`єктів правозахисту.
		У зазначеному контексті дотримання правових основ здійснення судочинства має фундаментальне значення для осіб, які беруть участь у судовому процесі, зокрема, під час розгляду справ господарської юрисдикції. Насамперед, до таких засад традиційно включають об`єктивність (неупередженість), компетентність та незалежність суду, законність та справедливість при розгляді справи. Зазначені процесуальні канони реалізуються виключно у випадку, коли розгляд справи здійснюється судом, якому держава делегувала повноваження розглянути вказану конкретну справу.
		Керівні принципи, які глобально запроваджують у правову реальність сьогодення основні засади здійснення судочинства, містяться серед положень міжнародно-правових актів. Одним із таких еталонних орієнтирів є право на розгляд справи судом, встановленим законом.
		Так, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплюється право на розгляд справи з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом. 
		Крім того, пунктом 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).
		Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		За умовим статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
		В силу частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		Здійснення судочинства ґрунтується на загальновизнаних принципах та нормативних положеннях міжнародного права, що характеризуються субсидіарним характером їх застосування та, враховуючи міжнародні зобов`язання України, виступають частиною національного законодавства і складовими державної правової системи. Реалізація зазначених принципів насамперед забезпечується ефективною діяльністю судової гілки влади шляхом публічного та справедливого розгляду справ компетентним, незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону (пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Право на розгляд справи компетентним судом, тобто тим органом судової влади, до юрисдикції якого така справа віднесена законом, відіграє роль однієї із найважливіших складових права на доступ до правосуддя, гарантією запобігання зловживання процесуальними правами.
		Право особи на розгляд справи компетентним судом є юридично забезпеченою можливістю особи звернутися за захистом до суду, який законодавством наділений необхідною сукупністю повноважень щодо розгляду даної справи.
		Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).
		Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
		Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Отже, під час відкриття провадження для розгляду певної господарської справи виникає об`єктивна необхідність вирішення питання щодо підвідомчості та підсудності даної справи суду, тобто постає нагальна потреба у з`ясуванні того, який суд повинен її розглядати. Саме для цього у господарському процесі запроваджено питання визначення юрисдикції.
		Колегія суддів враховує, що юрисдикція є багатоаспектним явищем, зміст якого неможливо повністю розкрити, застосовуючи лише один критерій.
		Серед найбільш значимих характеристик "юрисдикції" як фундаментальної правової категорії господарського процесуального права слід зазначати наступні: юрисдикція стосується здатності конкретного суду вирішувати справу; відзначається поширеністю компетенції конкретного суду на конкретну територію (судовий округ); залежна від місця виникнення обставин справи (місце відкриття провадження у справі визначає місце закінчення її розгляду); встановлюється, виходячи із правил певного виду судочинства (цивільного, кримінального, господарського, адміністративного).
		Отже, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		При цьому критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
		Як зазначалося вище, 16.10.2012 між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії №658, відповідно до пункту 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 15,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
		В силу пункту 1.1 Правил користування електричною енергією ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
		Згідно з пунктом 1.6 Правил користування електричною енергією, які були чинними на час укладення вищезазначеного договору, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об`єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. 
		Дослідивши зміст договору №658 від 16.10.2012, колегія суддів дійшла висновку, що останній укладено на основі типового договору, який є додатком до Правил користування електричною енергією.
		Відносини між населенням (громадянами-споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками на час укладення договору №658 від 16.10.2012 регламентувались Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999, за умовами пункту 3 яких споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.
		З огляду на викладене, беручи до уваги те, що на основі типового договору, який є додатком до Правил користування електричною енергією, між сторонами було укладено саме договір про постачання електричної енергії, який передбачає врегулювання правовідносин з енергопостачання між господарюючими суб`єктами, а не договір про користування електричною енергією, розроблений законодавцем для регламентації правовідносин енергопостачальника з населенням, тобто не з суб`єктами підприємницької діяльності, враховуючи наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця як на час укладення договору №658 від 16.10.2012, так і на час розгляду судом цієї справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що укладений сторонами 16.10.2012 договір за своєю юридичною природою є господарським договором, а відтак дана справа про стягнення з Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" 218801,67 грн в якості оперативно-господарської санкції належить до юрисдикції господарського суду.
		Крім того, обставина укладення відповідачем договору №7658 від 16.10.2012 саме як фізичною особою-підприємцем підтверджується тим, що додаткову угоду б/н від 10.01.2014 до вказаного договору позивачем було укладено саме з Фізичною особою-підприємцем Очаковським Юрієм Олександровичем, що вбачається з преамбули зазначеної додаткової угоди.
		За таких обставин, Південно-західним апеляційним господарським судом відхиляються доводи скаржника щодо порушення місцевим господарським судом правил юрисдикції.
		В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").
		Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 24.09.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
		Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Очаковського Юрія Олександровича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 24.09.2019 у справі №923/662/19 - без змін.
		Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Очаковського Юрія Олександровича.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2019.
		 
		Головуючий суддя                                                                       С.В. Таран
		 
		 
		Суддя                                                                                           Л.О. Будішевська
		 
		 
		Суддя                                                                                           Л.В. Лавриненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...