Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1319/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2019. Зареєстровано: 22.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Результат оскарження 20.11.2020 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		17 грудня 2019 року Справа № 916/1319/19м.Одеса, проспект Шевченка,29
		Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді М.А. Мишкіної 
		суддів    В.В. Бєляновського, К.В. Богатиря         
		(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження  керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи  №704 від 28.10.2019р. та  протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019р.)
		секретар судового засідання Кияшко Р.О.
		 
		за участю представників учасників справи:
		від  Департаменту комунальної власності Одеської міської ради  - Домущі В.С. - за довіреністю;
		від Приватного підприємства «Нобіліс-Транс Груп» - не з`явився 
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні   апеляційну скаргу  Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
		на рішення господарського суду Одеської області від 01 серпня 2019 року  
		у справі №916/1319/19
		за позовом   Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 
		до  Приватного підприємства «Нобіліс-Транс Груп»
		про  стягнення 303567,80грн. та виселення
		 
		суддя суду першої інстанції:  Мостепаненко Ю.І. 
		дата і місце ухвалення рішення: 01.08.2019р., 18:38год, м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №10
		повне рішення складено 02.08.2019р. 
		 
		Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.  
		В судовому засіданні 17.12.2019р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		встановив:
		 
		           14.05.2019р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради  (надалі - позивач, ДКВ Одеської міськради, Департамент) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Нобіліс-Транс Груп» (надалі - відповідач, ПП  «Нобіліс-Транс Груп»), в якому просив:
		- стягнути з відповідача  на свою користь 243688,57грн.  заборгованості з орендної плати, 19649,45грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 40229,78грн.  неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди;
		- виселити ПП «Нобіліс-Транс Груп» з нежилих приміщень першого поверху №1, загальною площею 144,6кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, проспект Добровольського,131, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міськради, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		          В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на  пункти 2.2,2,4, 4.2, 4,7, 5,2, Договору оренди від 31.03.2016р., норми ст.145 Конституції України, ст.4 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст, 525, 526, 549-552, 611, 625, 638,   762, ч.1 ст.764, ч, 1 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 180, 193,291 ГК України,  ч.2 ст.17, ст.ст. 10,18,19, ч, 3 ст. 26, 29, 32 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» зазначав наступне:
		- 31.03.2016р. між  позивачем (Орендодавець) та  відповідачем (Орендар)   був укладений договір оренди №30/98 (надалі - Договір від 31.03.2016р), відповідно до умов якого Орендарю надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежилі приміщення першого поверху №1 загальною площею 144,6кв.м що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Добровольського, 131, строком до 28.02.2019р.;
		- Департамент надіслав на адресу відповідача повідомлення від 26.02.2019р. №01-13/801, в якому  відмовився від Договору оренди від 31.03.2016р.  та вимагав у 15 денний строк сплатити заборгованість з орендної плати, пеню та у той же  час прибути до Департаменту та достроково розірвати Договір та передати приміщення Департаменту;
		- Департаментом було надіслано лист від 06.03.2019р. №01-13/919, яким повідомлено відповідача про те, що 28.02.2019р. термін дії договору закінчився і продовжуватися на новий строк не буде. Також у вказаному листі зазначено, що орендарю необхідно протягом 15 календарних днів, тобто до 14.03.2019р., передати   об`єкт оренди Департаменту за актом приймання-передачі. Вказаний лист   є повідомленням відповідача про відсутність наміру у позивача продовжувати договірні відносини щодо оренди спірного майна, а також доказом заперечення орендодавця на дату закінчення строку договору;  
		- на момент закінчення строку дії Договору від 31.03.2016р. у відповідача залишилася заборгованість з орендної плати в істотному розмірі;
		- відповідач систематично не сплачує орендну плату і станом на 10.04.2019р. існує заборгованість у розмірі 243688,57грн. за період з 17.07.2017р.  по 15.03.2019р., яка підлягає стягненню в судовому порядку;
		- з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату орендної  плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що прямо передбачено умовами п.5.2 Договору від 31.03.2016р. Оскільки відповідач прострочив сплату орендної плати, позивачем нараховано пеню за період з 16.05.2018р. по 30.04.2019 р. у розмірі 19649,45грн.; 
		- відповідач був повідомлений належним чином про необхідність передати Департаменту нежилі приміщення першого поверху №І, загальною площею 144,6 кв.м, що розташовані за адресою; м.Одеса, проспект Добровольського, 131;
		-з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 16.03.2019 р. по 30.04.2019р. складає 40229,78грн.; 
		- відповідача необхідно виселити з нежитлового приміщення, оскільки    відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору  найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана. Договір від 31.03.2016р. припинив свою дію, оскільки позивач 06.03.2019р. надіслав відповідачу лист про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди спірного майна.
		26.06.2019р.  позивач подав місцевому господарському суду заяву про уточнення позовних вимог,  в якій зазначив, що з 03.06.2019р. діє новий рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради для зарахування платежів та просив суд:
		- стягнути з ПП «Нобіліс-Транс Груп»  пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 19649,45грн. та неустойку за прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 40229,78грн.;  
		- виселити ПП «Нобіліс-Транс Груп»  з нежилих приміщень першого поверху №1, загальною площею 144,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського,131, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
		Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2019р. (суддя Ю.І.Мостепаненко) позов   задоволено частково: стягнуто з ПП «Нобіліс-Транс Груп»  на користь Департаменту комунальної власності Одеської міськради 243688,57грн. заборгованості з орендної плати, 19649,45грн. пені, 33524,72грн. неустойки та 6369,78 грн. витрат по сплаті судового збору; виселено ПП «Нобіліс-Транс Груп»   з нежилих приміщень першого поверху №1, загальною площею 144,6 кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, проспект Добровольського,131 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міськради; в решті позову відмовлено.
		          Рішення обґрунтоване посиланням на норми  ст.ст.175, 291 ГК України, ст.ст.11, 530, 549, 610, 611, 627, 759, 762, 764, 785  ЦК України, ст.ст.17, 18, 19 (ч.3), 27  ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та вмотивоване наступним:
		- за договором   оренди нежитлового приміщення №30/98   відповідач мав сплатити в період з 01.05.2017р. по 15.03.2019р. 270971,49грн. орендної плати, проте останній сплатив лише 25000грн., в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 243688,57 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині  підлягають задоволенню;
		-  умовами п.2.4 договору оренди № 30/98 від 31.03.2016р. встановлено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний;
		- перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення здійснення орендних платежів за травень 2018р. - березень 2019р. в загальній сумі 19649,45грн., здійснений за період з 16.05.2018р. по 30.04.2019р., суд визнав його вірним та таким, що підлягає задоволенню;
		- позивач повідомив ПП «Нобіліс-Транс Груп»  про те, що строк дії договору оренди №30/98 від 31.03.2016р. закінчився 28.02.2019р., при цьому, договір оренди на новий строк продовжуватись не буде, а також зауважив про необхідність звільнення орендованого приміщення шляхом передачі позивачу його за актом приймання-передачі. Договір оренди №30/98 від 31.03.2016р. припинив свою дію 28.02.2019р. - у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Відповідач мав повернути позивачу приміщення до 15.03.2019р. включно;
		- неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України, безумовно, є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України, та, відповідно до ст.185 ПК України,  не є об`єктом оподаткування та нарахування ПДВ;
		- розрахунок стягуваної суми неустойки, наданий позивачем та здійснений за період з 16.03.2019р. по 30.04.2019р., перевірено судом та встановлено, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ, з огляду на що, судом здійснено власний розрахунок неустойки, що підлягає стягненню з відповідача за допомогою системи «Ліга-Закон»  - сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача за період прострочення повернення приміщень з 16.03.2019р. по 30.04.2019р., складає 33524,72грн.;
		- з огляду на встановлення  факту припинення договором оренди своєї дії у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та враховуючи відсутність правових підстав на зайняття ПП «Нобіліс-Транс Груп» нежилих приміщень першого поверху №1, загальною площею 144,6 кв.м., що розташовані за адресою: м .Одеса, проспект Добровольського ,131, після закінчення строку дії договору оренди,  позовні вимоги про виселення  є обґрунтованими.
		27.08.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області   надійшла апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради     (подана скаржником     21.08.2019р.), в якій скаржник     просить     оскаржене рішення     в частині відмови у задоволенні   стягнення неустойки скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача неустойку у повному обсязі, іншу частину рішення залишити без змін.                       
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги  позивач зазначив, що не погоджується із висновком суду щодо того, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України,   є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України, та, відповідно до ст. 185 ПКУ не є об`єктом оподаткування та нарахування ПДВ; рішення підлягає скасуванню з огляду  наступного:
		- особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст. 785 ЦК України. При цьому обставини, чи продовжує орендар, стосовно якого припинився договір оренди, фактично користуватись орендованим приміщенням, сплачувати плату за користування таким приміщенням та інші платежі, отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності у такому приміщенні не виключають відповідальність, встановлену ч. 2 ст. 785 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/9328/17;
		- згідно з п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
		- судом першої інстанції помилково ототожнено неустойку, передбачену ч.2 ст.785 ЦК України із штрафними санкціями у розумінні норм ст.230 ГК України, що відповідно до ст.277 ГПК України є підставою для скасування рішення.
		          Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді К.В.Богатир, І.Г.Філінюк):
		- від 30.08.2019р.  апеляційну скаргу   залишено без руху;  
		- від 09.09.2019р. продовжено  скаржнику  строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду від 30.08.2019р. до 01.10.2019р.;
		- від 23.09.2019р. відкрито провадження у справі;
		- від 11.10.2019р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 29.10.2019р.
		           У зв`язку із перебуванням судді І.Г.Філінюка з 28.10.2019р. по 22.11.2019р. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №704 від 28.10.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1319/19.
		            Протоколом   повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя  - М.А.Мишкіна, судді:   В.В. Бєляновський, К.В. Богатир.            Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019р. прийнято справу  до провадження  у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: В.В. Бєляновський, К.В. Богатир.          Судове засідання, призначене на 29.10.2019р. було відкладене на підставі ч.11 ст.270 ГПК України на 19.11.2019р. у зв`язку із неявкою представника ПП «Нобіліс-Транс Груп» із відсутністю у суду відомостей  щодо повідомлення відповідача про дату час і місце судового засідання (поштове повідомлення про отримання копії ухвали від 11.10.2019р. до суду не повернулось).
		          Судове засідання, призначене на 19.11.2019р. було відкладене на 17.12.2019р. за клопотанням представника ПП «Нобіліс-Транс Груп» (адвоката Суменко В.О.), поданим   до канцелярії суду 18.11.2019р.
		          В засіданні суду апеляційної інстанції 17.12.2019р. представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
		          ТОВ «Нобіліс-Транс Груп» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції 17.12.2019р. не направило, було повідомлено про   дату час і місце судового засідання належним чиномё шляхом вручення йому 09.12.2019р. ухвали від 19.11.2019р. (що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення). Крім того, копія ухвали  суду від 19.11.2019р. також була отримана 25.11.2019р. адвокатом Суменко В.О.
		Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.
		          Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника,   обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених скаржником, колегія суддів  дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.
		  Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що   31 березня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством  «Нобіліс-Транс Груп» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №30/98 (а.с.14-15),  відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху №1, загальною площею 144,6кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 131. 
		Відповідно до п.1.3 Договору від 31.03.2016р. термін дії договору оренди з 31.03.2016р. до 28.02.2019р.
		За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить, за перший, після підписання договору оренди, місяць 8 600,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. (п.п.2.2 Договору від 31.03.2016р.).  
		Згідно із п.2.4 Договору від 31.03.2016р. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. 
		Відповідно до п. 3.4 Договору від 31.03.2016р.Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду приміщення за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.    
		У пункті 4.1 Договору від 31.03.2016р. сторони узгодили, що вказані у п. 1.1 договору приміщення передаються орендарю виключно для використання під надання побутових послуг.
		Відповідно до  п.4.7 Договору від 31.03.2016р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.
		Згідно із п.4.10 Договору від 31.03.2016р. у випадку припинення дії Договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
		Відповідно до п.5.2 Договору від 31.03.2016р. за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний. 
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором (п. 7.8 Договору від 31.03.2016р.). 
		Відповідно до п.7.11 Договору від 31.03.2016р. дія договору оренди припиняється, в тому числі, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
		01.12.2016р. між сторонами був складений Акт прийому-передачі нежитлового приміщення першого поверху №1, загальною площею 144,6кв.м., за адресою: м.Одеса, пр-т Добровольського, 131 (а.с.16).
		Департамент комунальної власності Одеської міськради направило ПП «Нобіліс-Транс Груп» повідомлення №01-13/801  від 26.02.2019р., в якому зазначив, що станом на 19.02.2019р. заборгованість відповідача  з орендної плати складає  237606,81грн. та вимагав сплатити заборгованість з орендної плати у вищезазначеній  сумі, пеню у сумі 19733,39 грн. та здійснити фактичну передачу нежилих приміщень.  Також у повідомленні зазначено,  що Департамент  відмовляється від Договору від 31.03.2016р. та  відповідно до ст.ст.785,795 ЦК України  з моменту отримання ПП «Нобіліс-Транс  Груп» цього повідомлення договір є розірваним, та відповідач зобов`язаний повернути орендоване приміщення протягом 15 днів з дня отримання даного повідомлення (а.с.23-24).
		Вищезазначене повідомлення було отримане відповідачем 14.03.2019р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.25).
		  06.03.2019р. позивач листом №01-13/919 повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення №30/98 від 31.03.2016р. закінчився 28.02.2019р., при цьому, договір оренди на новий строк продовжуватись не буде, а також зауважив про необхідність звільнення орендованих приміщень у термін до 14.03.2019р.  шляхом передачі Департаменту комунальної власності Одеської міськради їх за актом приймання-передачі (а.с.26).
		Лист від 06.03.2019р. був отриманий ПП «Нобіліс-Транс Груп» 14.03.2019р. (а.с.27).
		Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог - стягнення з ПП «Нобіліс-Транс Груп» 243688,57грн. заборгованості з орендної плати, 19649,45грн. пені, 33524,72грн. неустойки та 6369,78 грн. витрат по сплаті судового збору; виселення ПП «Нобіліс-Транс Груп»  з нежилих приміщень першого поверху №1, загальною площею 144,6 кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса , проспект Добровольського,131 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міськради.
		В частині позовних вимог про стягнення неустойки 6705,05грн. суд зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, з чим не погодився Департамент, оскаржуючи рішення в цій частині в апеляційному порядку.
		Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а згідно ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		   Департамент комунальної власності Одеської міської ради оскаржує рішення господарського суду Одеської області в частині відмови у стягненні неустойки у сумі 6705,06грн., отже суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише в частині   стягнення з ПП «Нобіліс-Транс Груп» неустойки.
		Згідно із п.4.10 Договору від 31.03.2016р. у випадку припинення дії Договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
		У зв`язку із закінченням строку дії Договору від 30.03.2016р.  та неповерненням орендованого ПП «Нобіліс-Транс Груп», Департамент нарахував відповідачу неустойку за період часу  - 16 днів березня 2019 року - квітень 2019 року у сумі 40229,78грн. (розрахунок заборгованості а.с.22). 
		Відповідно до зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.  При цьому,  за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Відповідно до ст.29 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
		Згідно із ч.1  ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.  Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
		 Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. 
		 Згідно із ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
		Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Враховуючи, що Департамент не виявив бажання продовжити строк дії Договору від 31.03.2016р., договір  припинив свою дію 28.02.2019р.  у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, проти чого відповідач заперечень не висловив.
		Як вбачається з матеріалів справи (розрахунок заборгованості - а.с.22), позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 16.03.2019р. по 30.04.2019р.  (40229,78грн.) з урахуванням  суми податку на додану вартість.
		Статтею 185 Податкового кодексу України, визначені об`єкти нарахування податку на додану вартість.
		Відповідно до ст.185 ПК України (в редакції, яка діє з 01.01.2017р.) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;  постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
		Згідно із п.188.1 ст.188 ПК України (в редакції, яка діє з 01.01.2017р.) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
		Отже неустойка  не відноситься до об`єктів оподаткування, відтак, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, ПДВ  на неустойку не нараховується.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.  Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
		Базовою ставкою орендної плати згідно п.2.2 договору є 8600грн. за місяць (без урахування ПДВ та індексу інфляції) - за перший місяць після підписання договору оренди приміщення, в подальшому згідно п.2.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції. 
		За вищезазначених обставин суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 ЦК України,   є штрафною санкцією   та відповідно до норм ст.185 ПК України  не є об`єктом оподаткування ПДВ.
		Нормами ч.2 ст.785 ЦК України передбачена неустойка за неповернення речі, а не орендна плата за користування орендованим майном (до складу якої входить податок на додану вартість).
		Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок неустойки:
		- березень 2019 року - сума орендної ставки 5672,64грн., період нарахування - 16.03.2019р. - 31.03.2019р., сума неустойки (у розмірі подвійної плати) 11345,28грн.;
		- квітень 2019 року - сума орендної ставки 11089,72грн., період нарахування - 01.04.2019р. - 30.04.2019р., сума неустойки (у розмірі подвійної плати) 22179,44грн., -
		що разом складає 33524,72грн., - суд апеляційної інстанції погоджується із його правильністю.
		 Правова позиція, яка викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.04.2018р. у справі №910/9328/17 не підлягає врахуванню при розгляді даної справи, оскільки у справі №910/9328/17 перед судом не   поставало питання щодо правомірності включення до розрахованої неустойки податку на додану вартість, обставини цієї справи   відрізняються від обставин справи №916/1319/19.
		Посилання скаржника на роз`яснення, наведені Вищим господарським судом України  у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. №12  «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно як до п.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»  так і до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судом при застосуванні таких норм права; закон не визначає правові позиції Вищого господарського суду України як такі, що є обов`язковими для врахування господарськими судами. 
		Крім того, згадані роз`яснення не стосуються досліджуваного питання та надавалися Вищим господарським судом України в контексті застосування до вимог за ст.785 ЦК України про стягнення неустойки спеціального строку позовної давності.
		Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про часткове задоволення   позовних вимог про стягнення неустойки та відмову у стягненні 6705,06грн. з відповідача.
		В процесі апеляційного розгляду справи  колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою  підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Одеської області  залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України (в оскаржуваній Департаментом частині рішення).
		Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 01.08.2019р.), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
		 
		Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 235, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284   ГПК України,
		колегія  суддів -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення. 
		Рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2019р. року у справі №916/1319/19  залишити без змін.
		Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на   скаржника. 
		 
		Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України. 
		Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.
		 
		Повна постанова складена  21   грудня 2019 року.  
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    М.А. Мишкіна 
		 
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Бєляновський  
		 
		 
		           Суддя                                                                                           К.В. Богатир

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...