Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/755/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 20.12.2019. Зареєстровано: 22.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 10.03.2020
Результат оскарження 10.03.2020 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 27/67/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  27/67/19
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		10.12.2019                                                                                            Справа №  908/755/19
		 
		          м.Запоріжжя Запорізької області   
		 
		Колегія суддів Господарського суду Запорізької області: Головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Федорова О.В., Зінченко Н.Г.,  при секретарі судового засідання Шолоховій  С.В., розглянувши матеріали справи
		 
		За позовом: Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: 69063 м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 27, оф. 7 , РНОКПП НОМЕР_1 )
		до відповідача 1: Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057 м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29, ідентифікаційний код 40108688) 
		до відповідача 2: Прокуратури Запорізької області (69057 м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29, ідентифікаційний код 02909973)
		до відповідача 3: Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ідентифікаційний код 37941997)
		про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури
		 
		за участю представників:
		представник позивача: не з`явився
		представник відповідача-1: Завгородній В.І., дов. № 469/01/15-2019 від 19.09.2019 
		представник відповідача-2: Стешенко В.Є., дов. № 02/2-2848вих-19 від 06.06.2019 
		представник відповідача-3: Бобир У.Р., дов. № 13-08.2/24-55 від 03.01.2019 
		 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		28.03.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, м. Запоріжжя, Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури, а саме просить суд: .
		- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 37941997, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168) на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області 281 217 грн. (двісті вісімдесят одну тисячу двісті сімнадцять гривень нуль копійок) збитків, понесених у зв`язку із втратою майна;
		- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 37941997, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168) на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області 100   000 грн. (сто тисяч гривень);
		- стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (ідентифікаційний код 40108688, місцезнаходження юридичної особи: 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29) та Прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код 02909973, місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-А) на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) всі документально підтверджені судові витрати.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
		Ухвалою суду від 01.04.2019 позовну заяву залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю Чорному Андрію Івановичу строк для усунення недоліків в термін до 19.04.2019 включно.
		12.04.2019 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Чорного А.І. надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2019.
		Ухвалою суду від 15.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/755/19, присвоєно справі номер провадження 27/67/19 та призначено підготовче засідання на 08.05.2019. 
		Представник відповідача-1 надав відзив № 152/15/01-2019 від 26.04.2019 (вх. № 08-08/8847/19 від 03.05.2019), відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 про надання дозволу на обшук за адресою: Запорізька область. Камянсько-Дніпровський р-н, с. Водяне, пер. Зелений (колишня назва Червоногвардійський), буд. 22, винесена за клопотанням прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2. Проведення обшуку 25.07.2018 за адресою: АДРЕСА_2 здійснено прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2. Ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 про накладення арешту на майно, вилучене 25.07.2018 в ході обшуку, за адресою: АДРЕСА_2, винесена за клопотанням прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2. Ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 про проведення комплексної електротехнічної експертизи майна, вилученого 25.07.2018 в ході обшуку, винесена за клопотанням прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 прийнято залишити без задоволення клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 про накладення арешту на майно вилучене 25.07.2018 в ході обшуку. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 зобов`язано групу процесуальних прокурорів Запорізької місцевої прокуратури №2, зокрема: у межах кримінального провадження № 12018080060001294 від 11.05.2018 року вжити невідкладних заходів щодо негайного повернення Чорному А.І або його представнику всього тимчасово вилученого майна.
		Отже, відсутні процесуальні рішення, які б здійснювались слідчим органу досудового розслідування в структурі Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по відношенню до майна позивача.
		Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою та заподіяною шкодою. Для настання відповідальності за вказаними вище нормами, необхідно, щоб дії були незаконними. Незаконними ж діяннями вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає недоведеним факти незаконних дій та наявності шкоди, також відсутні відповідні докази, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
		Представник відповідача-2 надав відзив № 05/2-2122-19 від 24.04.2019 (вх. № 08-08/8692/19 від 26.04.2019), просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що співробітниками правоохоронних органів проведено обшуки та вилучення предметів і речей на законній підставі. З огляду на проведення обшуку, накладення арешту на майно позивача та призначення щодо нього експертизи на підставі ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від: 20.07.2018, 26.07.2018, 09.08.2018, повного виконання прокурором ухвали слідчого судді Орджоніківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018, а також об`єктивну неможливість повернути позивачу вилучене майно, безпідставними є його доводи щодо протиправності дій відповідача-2 у спірних правовідносинах. Посилання ФОП Чорного А.І. на зміст ухвал Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 та Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 у підтвердження протиправності дій або бездіяльності іідповідачів 1 та 2 є безпідставним. Ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 та слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 не є належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження протиправності, незаконності рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження № 12018080060001294. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації учасникам кримінального провадження свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, рішень слідчого судді, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством. У якості майнової шкоди, завданої правомірним вилученням майна під час обшуку 25.07.2018, позивач вказує його вартість. Разом з цим, як зазначалось вище, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Вилучені під час обшуку 23 технічні прилади з написом Antminer S9 із блоками живлення на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 передані Харківському НДІСЕ для проведення комплексної електротехнічної експертизи. Зі змісту листа вказаної експертної установи від 30.10.2018 № 3581/10-4/18 наразі це майно є об`єктом дослідження та буде повернуте разом з висновком експертизи або після скасування чи зміни іншим чином ухвали слідчого судді про призначення експертизи. Харківським НДІСЕ не повідомлялось про знищення або пошкодження зазначених 23 технічних приладів з написом Antminer S9 із блоками живлення. Відповідних доказів також не надано позивачем. З огляду на викладене, на думку відповідача-2, наразі відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень ст. ст. 22, 1192 ЦК України та стягнення з бюджету 281217 грн. - вартості правомірно вилучених 23 технічних приладів з написом Апгтіпег 89 із блоками живлення. Окрім того, позивачем заявлено до відшкодування 100000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування вказаної вимоги він посилається на зниження свого престижу, ділової репутації внаслідок протиправних, на його думку, дій відповідачів 1 та 2. Позивач жодним чином не обґрунтував заявлений ним розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн.
		Представник відповідача-3 надав відзив б/н б/д (вх. № 08-08/9183/19 від 07.05.2019), відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що визначивши Головне управління в якості відповідача, позивачем не досліджено повноваження та правовий статус органів Державної казначейської служби України. Згідно з положеннями Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, здійснення інших операцій з бюджетними коштами. До повноважень Головного управління не належить відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування вищевказаної шкоди не відкриваються і відповідно видатки на ці цілі не передбачено. Механізм виконання органами Державної казначейської служби України рішень про стягнення коштів державного бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі по тексту - Порядок № 845). Пунктом 38 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень в Державній казначейській службі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Згідно з додатком 3 до Закону України від 23 листопада 2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на поточний рік передбачено державні видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», яка закріплена за Державною казначейською службою України. Таким чином, саме Державною казначейською службою України, а не її територіальними органами, здійснюється виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Крім того, зазначено, що у позивача відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди, оскільки позивачем не було надано жодного судового документу, яким визначено протиправність дій посадових осіб, то шкода, завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області не підпадає під статті 1173, 1174 ЦК України на які посилається позивач у своїй позовній заяві та згідно зі статтею 1166 ЦК України повинна відшкодовуватись в повному обсязі особою, яка її завдала. Позивачем не надано підтверджуючих доказів за нормою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків через діяльність або бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури. Оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами заподіяння йому моральної шкоди, то підстави для її відшкодування відсутні. Враховуючи вищевикладене, та оскільки позовні вимоги належним чином не обґрунтовано, відповідач-3 вказує на те, що позов задоволенню не підлягає.
		Ухвалою суду від 08.05.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено та призначено на 12.06.2019.
		16.05.2019 направив на адресу суду (супровідний лист № 167/15/01-2019 від 13.05.2019 вх. № 08-08/10018/19 від 16.05.2019) копії уставних документів: Головного управління Національної поліції в Запорізькій області для долучення до матеріалів справи.
		Позивач надав суду відповіді від 28.05.2019 №: 08-08/11171/19, 08-08/11172/19, 08-08/11174/19 від 29.05.2019. Вважає, що обставини якими він обґрунтовує свої вимоги, є такими що ґрунтуються на нормах права та фактичних обставинах, а доводи відповідачів -1, -2 та -3 наведені у відзивах не відповідають дійсності, тому вони є необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають, а саме:
		Відповідно до відповіді на відзив Головного управління Національної поліції в Запорізькій області позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач-1 зазначає, що він є неналежним відповідачем. З цього приводу позивач зазначив, що безпосередньо на слідчого законодавством покладаються обов`язки зі збереження речових доказів. Крім того, саме співробітниками національної поліції було надіслано до Харківського НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса технічні прилади, вилучені у позивача під час проведення обшуку 25.07.2018, про що свідчить лист Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області від 28.08.2018 № 1294/46/-/04-2018. На сьогоднішній день взагалі не відомо чи збережено майно позивача та чи перебуває воно в належному стані. Підтвердження знаходження майна в Харківському НДІСЕ надійшло листом від 30.10.2018. На час написання відповіді на відзив минуло майже 7 місяців, проте ані висновку експертної установи, ані свого майна позивач не отримав. Відповідач-1 є належним відповідачем, оскільки на відповідальних осіб органів національної поліції було покладено обов`язок зі збереження майна, однак внаслідок їх протиправної бездіяльності були порушені права позивача і майно, що належить йому на праві власності, незаконно передано на експертизу. Внаслідок такої бездіяльності позивач зазнав моральних та матеріальних збитків. Щодо аргументу відповідача-1 про відсутність підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності у зв`язку з відсутністю обов`язкових умов настання такої відповідальності повідомляємо наступне. Відповідальність органів державної влади, яким є ГУ НП в Запорізькій області, за шкоду, яка завдана позивачу може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності Прокуратури Запорізької області, наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою. Протиправність поведінки відповідача - 1, 2 полягає у невиконанні прямого припису закону і неповерненні всупереч вимогам ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилученого у позивача майна. Як вже зазначалося раніше, 28.08.2018 ухвалою Апеляційного суду Запорізької області скасовано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018, постановлено нову ухвалу, якою у задоволені клопотання про арешт вилученого майно відмовлено. Таким чином, з моменту винесення ухвали Апеляційним судом Запорізької області, а саме 28.08.2018, вилучене майно в ході обшуку має статус тимчасово вилученого майна та у відповідності до імперативної вимоги ст. 169 КПК України повинно негайно бути повернене його власнику. Слідчому, прокурору КПК України не надає права без згоди власника майна проводити будь-які процесуальні дії з майном, за відсутності ухвали суду про арешт такого майна. Відповідачі - 1, 2 не повернули вилучене майно позивачу, як це вимагає ст. 169 КПК України, навпаки, всупереч відсутності накладеного на нього арешту, без згоди позивача незаконно передали його після скасування арешту на експерте дослідження до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, що підтверджується супровідним листом від 28.08.2018 №1294/46/-/04-2018.
		Відповідно до відповіді на відзив Прокуратури Запорізької області позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач-2 зазначає, що відшкодування шкоди можливе при наявності трьох обов`язкових умов: наявність шкоди; неправомірність дій/бездіяльності; причинний зв`язок між дією/бездіяльністю та шкодою, яка виникла. Відповідач-2 стверджує, що нести цивільно-правову відповідальність він не повинен, у зв`язку з тим, що відсутні усі необхідні елементи при яких настає цивільна відповідальність. Водночас, позивач не заперечує той факт, що відповідальність органів державної влади, яким є прокуратура Запорізької області, за шкоду, яка завдана позивачу може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності прокуратури Запорізької області, наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою. Протиправність поведінки відповідачів - 1, 2 полягає у невиконанні прямого припису закону і неповерненні всупереч вимогам ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилученого у позивача майна. Таким чином, з моменту винесення ухвали Апеляційним судом Запорізької області, а саме 28.08.2018, вилучене майно в ході обшуку має статус тимчасово вилученого майна та у відповідності до імперативної вимоги ст. 169 КПК України повинно негайно бути повернене його власнику. Слідчому, прокурору КПК України не надає права без згоди власника майна проводити будь-які процесуальні дії з майном, за відсутності ухвали суду про арешт такого майна. Відповідач-1, 2 не повернув вилучене майно позивачу, як це вимагає ст. 169 КПК України, навпаки, в супереч відсутності накладеного на нього арешту, без згоди позивача незаконно передали його після скасування арешту на експерте дослідження до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, що підтверджується супровідним листом від 28.08.2018 №1294/46/-/04-2018. На думку позивача, у відповідачів-1, 2 було достатньо часу для того щоб надіслати майно на експертизу до постановлення рішення про скасування арешту. Так, ухвала про проведення експертизи була прийнята 09.08.2018, супровідний лист видано 28.08.2018, а фактично майно було передано 31.08.2018. Позивач зазначив, що на сьогоднішній день взагалі не відомо чи збережено майно позивача та чи перебуває воно в належному стані. Підтвердження знаходження майна в Харківському НДІСЕ надійшло листом від 30.10.2018. На час написання відповіді на відзив минуло майже 7 місяців, проте ані висновку експертної установи, ані свого майна позивач не отримав. Водночас, цього періоду було достатньо для виконання вимоги закону і ухвали суду, а також для повернення вилученого майно особі, якій воно належить. Позивач зазначив, що невиконання відповідачами - 1, 2 покладених на них Кримінальним процесуальним кодексом України обов`язку щодо повернення майна, свідчить про вчинення ними протиправних дій, які призвели до настання наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків. Таким чином, аргументи відповідача - 2 щодо відсутності підстав наслання цивільно-правової відповідальності суперечать положенням законодавства та, на думку позивача, не повинні братись судом до уваги. Відповідач-2 зауважує, що майно Позивача було передано на експертизу Харківському НДІСЕ на виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018. Оскільки арешт майна було фактично скасовано, Відповідач-2 не мав права передавати відповідне майно вже після ухвалення рішення Апеляційним судом Запорізької області, так як достатні правові підстави відсутні. Майно позивача було передане Харківському НДІСЕ 28.08.2018 за супровідним листом №1294/46/704-2018. Про даний факт Прокуратурою Запорізької області повідомляється у відзиві. Позивач зазначає, що факт передання майна на експертне дослідження саме 28.08.2018 року вже свідчить про порушення вимог законодавства, оскільки відповідач-2 всупереч відсутності накладеного на майно арешту, без згоди позивача незаконно передав його після скасування арешту на експерте дослідження. Крім того, фактично майно позивача було передано Харківському НДІСЕ лише 31.08.2018, тобто через 3 дні після скасування його арешту. Даний факт підтверджується відміткою Харківського НДІСЕ на листі Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області від 28.08.2018 № 1294/46/-/04-2018. Зазначене свідчить про протиправний характер передання майна позивача на експертизу без його згоди та про грубе порушення відповідачем-2 вимог діючого законодавства, чим було завдано шкоди позивачу. Відповідач-2 у своєму відзиві зазначає про необізнаність з рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 по справі № 335/7706/18 у зв`язку з тим, що прокурор не брав участі у даному судовому засіданні повідомляємо наступне. 28.08.2018 у судовому засіданні по розгляду справи № 335/7706/18 в Запорізькому апеляційному суді був присутній представник прокуратури, а саме прокурор Шелудько З.Л. , що підтверджується ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 по справі №335/7706/18. Таким чином, позивач вказав на те, що відповідач-2 умисно вводить суд в оману шляхом зазначення недостовірних відомостей з метою виправдати вчинені ним незаконні дії, що спричинили моральну та матеріальну шкоду позивачу. Представником позивача 29.08.2018 було подано клопотання про негайне повернення тимчасово вилученого майна до прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Пам`ятки А.С., в якому повідомлено про винесення Апеляційним судом Запорізької області ухвали, якою скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про накладення арешту на майно. Тому, посилання прокуратури Запорізької області на необізнаність про існування відповідної ухвали є абсолютно неправдивим. Отже, дані, які видаються відповідачем-2 за фактичні є цілком недостовірними, з огляду на що не повинні братись судом до уваги. До відзиву відповідача-2, поданого до суду за підписом заступника прокурора області Вознюка Ю.М., додано: копію ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 по справі №335/7706/18; копію ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 по справі №335/7706/18; копію ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 по справі №335/7706/18; копію супровідного листа Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 28.08.2018. Дані документи є матеріалами досудового розслідування. Водночас, ОСОБА_3 не є одним з процесуальних керівників в кримінальному провадженні №120180800601294, в рамках якого були винесені зазначені матеріали. З огляду на це, враховуючи положення ст. 222 КПК України, відповідач-2 не мав права долучати такі матеріали до справи № 908/755/19, оскільки це порушує принцип недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Долучені відповідачем-2 до матеріалів справи ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та копія супровідного листа Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області є недопустимими доказами за визначенням ГПК України, тому не мають бути прийняті судом. Таким чином, позивач зазначив, що аргументи відповідача-2 наведені у відзиві є необґрунтованими, неправдивими та такими, що суперечать положенням діючого законодавства.
		Відповідно до відповіді на відзив Головного Управління державної казначейської служби України у Запорізькій області вбачається, що належним відповідачем у даній справі має бути Державна казначейська служба України, а не її територіальний орган - ГУ ДКСУ у Запорізькій області. Необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, як і не встановлювала відповідна норма у редакції ГПК України, чинній до 15 грудня 2017 року, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Наведене вище свідчить про те, що позивач вірно визначився із суб`єктним складом даних правовідносин, що виключає обґрунтованість доводів відповідача 2 про зворотне. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Тобто, так само розмежувальною ознакою при застосування положень ч. 6 ст. 1176 ЦК України та ст. 1174 ЦК України є суб`єктний склад, а саме: особа, якою було завдано шкоду. Так за змістом ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Поряд із цим, за приписами ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Слідчий, здійснюючи свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. Позивач вказав, що слідчий при виконанні службових обов`язків є самостійним суб`єктом кримінального провадження зі сторони обвинувачення. В даному ж випадку шкоду позивачу завдано внаслідок протиправних дій службової особи органу державної влади при виконанні ним власних службових повноважень, а не органу досудового розслідування в цілому. Тобто, саме на такий випадок законодавцем передбачено ст. 1174, якою й обґрунтовані позовні вимоги. Звідси, як вже зазначалось вище, наявність вини встановленню при розгляді даної справи не підлягає в силу ст. 1174 ЦК України. Підсумовуючи вищевикладене, позивач вважає обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги, такими, що ґрунтуються як на нормах права, так і на фактичних обставинах справи, а доводи відповідача-3, наведені у відзиві на позовну заяву, такими, що не відповідають дійсності, тому вважаємо позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		04.06.2019 відповідач 2 надіслав на адресу суду заперечення № 05/2-2122-19 від 03.06.2019 (вх. № 08-08/11540/19 від 04.06.2019 р.) на відповідь на відзив позивача. Вважає, що позивачем не доведено факту знищення або пошкодження вилученого майна, зниження престижу, ділової репутації, вимоги про стягнення з бюджету 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди є безпідставними. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що вилучені під час обшуку 23 технічні прилади із блоками живлення на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 передані Харківському НДІСЕ для проведення комплексної електротехнічної експертизи. Зі змісту листа вказаної експертної установи від 30.10.2018 № 3581/10-4/18 зазначене майно є об`єктом дослідження та буде повернуте разом з висновком експертизи або після скасування чи зміни іншим чином ухвали слідчого судді про призначення експертизи. Харківським НДІСЕ не повідомлялось про знищення або пошкодження зазначених 23 технічних приладів із блоками живлення. Відповідних доказів також не надано позивачем. З огляду на викладене, на думку відповідача-2 наразі відсутні докази завдання збитків позивачу. Окрім того, ФОП Чорним А.І. не доведено факт протиправності дій відповідачів. Відповідно до обставин справи слідчим відділом Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080060001294 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 188-1, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України. У межах указаного кримінального провадження 25.07.2018 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 проведено обшук будівлі за адресою: Запорізька обл., Кам`янсько-Дніпровський р-н, с. Водяне, пер. Зелений (колишня назва Червоногвардійський), буд. 22, під час якого виявлено та вилучено 23 технічні прилади із блоками живлення, які належать Чорному А.І. Таким чином, співробітниками правоохоронних органів проведено вказані обшуки та вилучення предметів і речей на законній підставі. Також, як зазначає відповідач-2 на законних підставах зазначене майно передане Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса для проведення експертизи. Зокрема, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 задоволено клопотання прокурора про арешт вилучених під час обшуку 25.07.2018 технічних приладів. Окрім того, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 призначено комплексну електротехнічну експертизу, її проведення доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (далі - Харківський НДІСЕ). Враховуючи чинність судових рішень про накладення арешту та про проведення експертного дослідження, виявлені та вилучені під час обшуку 23 технічні прилади із блоками живлення супровідним листом від 28.08.2018 № 1294/46/-/04-2018 спрямовані до Харківського НДІСЕ. Передання майна на експертне дослідження на підставі ухвали слідчого судді згідно з положеннями ст. ст. 242, 243 КПК України не передбачає отримання згоди його власника, як на те помилково посилається позивач. Винесення пізніше, цього ж дня, Апеляційним судом Запорізької області ухвали від 28.08.2018 не спростовує законність дій правоохоронних органів, оскільки вказаним судовим рішенням не зобов`язувалось повернути вилучене під час обшуку майно. Окрім того, залишилась чинною ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 про проведення експертизи. З огляду на обґрунтованість вказаних доводів, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 частково задоволено подану у порядку ст. 303 КПК України скаргу ФОП Чорного А.І. Зазначеним судовим рішенням групу прокурорів зобов`язано лише вжити невідкладних заходів щодо негайного повернення вилученого майна. Вказана ухвала суду після її надходження прокурором виконана. До Харківського НДІСЕ 17.09.2018 та 22.10.2018 направлено листи з вимогою забезпечити можливість повернення вилученого майна (№ 9155вих18 та №50-10241вих-18). Разом з цим, зазначена експерта установа листом від 20.10.2018 № 3581/10-4/18 з посиланням на абз. 2 п. 2.2 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 повідомила про неможливість задоволення відповідних вимог прокурора, оскільки доручена їй експертиза призначена ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 09.08.2018, яка не скасована. Крім того відповідне дослідження не завершене. З огляду на проведення обшуку, накладення арешту на майно позивача та призначення щодо нього експертизи на підставі ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018, 26.07.2018, 09.08.2018 відповідно, повного виконання прокурором ухвали слідчого судді Орджоніківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018, а також: об`єктивну неможливість повернути позивачу вилучене майно, безпідставними є його доводи щодо протиправності дій відповідача-2 у спірних правовідносинах. На підставі викладеного ФОП Чорним А.І. не доведено жодної складової «генерального делікту», що у сукупності дають право на підставі змісту ст. ст. 1166, 1173, 1176 ЦК України вимагати відшкодування шкоди. Твердження позивача щодо наведення у відзиві прокуратури області недостовірних відомостей ґрунтуються на неуважному ознайомленні зі вказаною заявою по суті спору та не спростовує факт правомірності дій правоохоронних органів у спірних правовідносинах. Зокрема, вказувалось лише про відсутність прокурора у судовому засіданні під час винесення слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ухвали від 14.09.2018, яка згодом виконана. Про необізнаність з ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 у вказаній заяві по суті спору не зазначалось. Натомість факт ухвалення вказаного судового рішення без зобов`язання повернути вилучене майно, чинність обов`язкової до виконання в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК України ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 про проведення експертного дослідження, а також часткове задоволення ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 скарги Чорного А.І. доводить правомірність дій правоохоронних органів у спірних правовідносинах. Жодних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України прокуратурою області при поданні відзиву в рамках господарського судочинства на позов ФОП Чорного А.І. не допущено. Вказані документи стали відомі нам від самого позивача. На них він посилається у своєму позові, вони зазначені у додатку та були долучені до нього. Окрім того, позивачем не спростовано наші доводи щодо безпідставності вимог про відшкодування 100000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування вказаної вимоги він посилається на зниження свого престижу, ділової репутації внаслідок протиправних, на його думку, дій відповідачів 1 та 2. За доводами ФОП Чорного А.І. таке зниження престижу, ділової репутації є наслідком вилучення майна, за допомогою якого він здійснював господарську діяльність і для її відновлення потрібні значні час та зусилля. Відповідач-2 зазначив, що заявник не навів жодної норми Конституції України або іншого закону, яка б визначала цивільне право суб`єкта господарювання, яке було порушено бездіяльністю відповідачів, та не надано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу заподіяння йому моральної шкоди. Також, позивач жодним чином не обґрунтував заявлений ним розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. відповідач-2 зазначає, що з огляду на недоведеність факту знищення або пошкодження вилученого майна, зниження престижу, ділової репутації позивача, безпідставним є вимоги останнього про стягнення з бюджету 100000 грн. моральної шкоди.
		Представник відповідача-3 у підготовчому засіданні 12.06.2019 проти позову заперечив на підставах викладених у відзиві б/н б/д (вх. № 08-08/9183/19 від 07.05.2019),  07.06.2019 надіслав на адресу суду заперечення № 13-12/3308 від 06.06.2019 (вх. № 08-08/11800/19 від 07.06.2019) на відповідь на відзив позивача. Вважає, позовні вимоги належним чином не обґрунтованими. Просить суд врахувати при розгляді справи та приєднати до справі зазначені заперечення та відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та вказав на те, що розглянувши відповідь позивача на відзив Головного управління, вдруге повідомляємо, що визначивши Головне управління в якості відповідача, позивачем не досліджено повноваження та правовий статус органів Державної казначейської служби України. Відповідно до Положення про Головне управління, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 № 124, у редакції наказу Державної казначейської служби України від 10.05.2018 № 145, Головне управління є юридичною особою публічного права, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Згідно з положеннями Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, здійснення інших операцій з бюджетними коштами. До повноважень Головною управління не належить відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування вищевказаної шкоди не відкриваються і відповідно видатки на ці цілі не передбачено. Механізм виконання органами Державної казначейської служби України рішень про стягнення коштів державного бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі по тексту Порядок № 845). Пунктом 38 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірною списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень в Державній казначейській службі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Згідно з додатком 3 до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на поточний рік передбачено державні видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», яка закріплена за Державною казначейською службою України. Таким чином, саме Державною казначейською службою України, а не її територіальними органами, здійснюється виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. У відзиві Головного управління від 02.05.2019 № 13-12/1813 зазначалось про відсутність підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди. Головне управління підтримує позицію, викладену у зазначеному відзиву. Оскільки позивачем у відповіді на відзив Головного управління не надано жодних підтверджуючих доказів за нормою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, на думку відповідача-3, підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні.
		В судовому засіданні 12.06.2019, суд дійшов висновку про необхідність за власною ініціативою призначення колегіального розгляду справи.
		Ухвалою суду від 12.06.2019 враховуючи, що справа розглядається в порядку загального позовного провадження та перебуває на стадії підготовчого провадження, а також, враховуючи  категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом та з метою забезпечення об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи, судом з власної ініціативи справу № 908/755/19 передано  на колегіальний розгляд у складі трьох суддів.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.06.2019, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.06.2019 справу № 908/755/19, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, враховуючи складність справи, категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом, з метою забезпечення об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи  призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Топчій О.А., Смірнов О.Г.
		Ухвалою від 12.06.2019 прийнято справу № 908/755/19 до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Топчій О.А., Смірнов О.Г.  та призначено підготовче засідання на 10.07.2019.
		До початку судового засідання 10.07.2019 позивачем надано до Відділу автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярія) клопотання про долучення письмових доказів, а саме копії клопотання про негайне повернення тимчасового вилучення майна з відміткою про отримання від 18.04.2019 та копію відповіді Харківського НДІ судових експертиз ім. М.С, Бокаріуса № 60/05-26/11/19. Крім того, позивач просив суд визнати причини пропуску строку подання доказів поважними.
		Ухвалою суду від 10.07.2019, на підставі ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, відповідно до 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 15.08.2019.
		Відповідачем - 2 подане пояснення № 05/2-2122-19 щодо клопотання про долучення письмових доказів, відповідно до якого зазначено, що висновок судової електротехнічної експертизи № 20311/2605-2626 за матеріалами кримінального провадження № 12018080060001294 направлений 19.03.2019 на адресу прокурора запорізької місцевою прокуратури № 2 Некрашевича В. Одночасно об`єкти дослідження 23 електротехнічні прилади можуть бути отримані у порядку та спосіб визначені п. 4.22 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та п. 10.17 Інструкції з діловодства в науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України. Електротехнічні прилади можуть бути повернуто суду, який своєю ухвалою призначив експертизу або уповноваженій особі, вказане підтверджується листом інституту від 08.02.2019 № 20311/2605-2626. Долучений позивачем доказ підтверджує наявність даних приладів, що виключає застосування до спірних відносин положень ст. 22 ЦК України та стягнення з бюджету матеріальної шкоди в розмірі їх вартості.  
		Представником позивача заявлено клопотання (вх. № 08-08/16761/19 від 15.08.2019) про долучення до матеріалів справи копії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 11/2/4-997дс-143дп-19 від 05.08.2019 з супровідним листом.
		Представник відповідача-1 не заперечив проти задоволення клопотання позивача.
		Представник відповідача-2 заперечив проти долучення до матеріалів справи вказаного рішення, вважає його таким що не має відношення по суті справи № 908/755/19. 
		Представник відповідача-3 вирішення питання щодо доручення до матеріалів справи наданого позивачем рішення залишив на розсуд суду.
		Колегія суддів заслухавши позицію сторін з приводу заявленого позивачем клопотання, долучила до відома до матеріалів справи рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 11/2/4-997дс-143дп-19 від 05.08.2019.
		Ухвалою суду від 15.08.2019, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 12.09.2019.  
		Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 26.02.2018 № П-66/18, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/755/19 призначено на повторний автоматизований розподіл справ, у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Смирнова О.Г.  з 11.09.2019 по 14.09.2019. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2019 призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Топчій О.А., Зінченко Н.Г. 
		Ухвалою від 12.09.2019 прийнято справу № 908/755/19 до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Топчій О.А., Зінченко Н.Г. та призначено підготовче засідання на 03.10.2019.
		Представник відповідача-2 підтримав клопотання № 05/2-2122-19 від 12.09.2019 (вх. № 08-08/18823/19) надане суду 12.09.2019, просить суд долучити до матеріалів справи № 908/755/19 копію розписки від 16.08.2019, якою підтверджується отримання Чорним А.І. вилученого в ході обшуку комп`ютерного обладнання в кількості 23 штук. Оригінал зазначеної розписки знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12018080060001294, яке перебуває в СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області. Повідомив, що у зв`язку з тим, що зазначена розписка була складена 16.08.2019, тобто після направлення прокуратурою Запорізької області відзиву на позовну заяву та закриття підготовчого засідання у справі № 908/755/19, зазначений доказ неможливо було подати у строки визначені судом та ст. 80 ГПК України. Клопотання судом прийнято.
		Ухвалою суду від 03.10.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче провадження було відкладено на 07.11.2019. 
		Від позивача надійшла заява (вх. № 08-08/23225/19 від 07.11.2019) про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав.
		Ухвалою суду від 07.11.2019 колегія в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Топчій О.А., Зінченко Н.Г.  закрила підготовче провадження у справі № 908/755/19 та призначила справу до розгляду по суті в судовому засіданні 13.11.2019. 
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 13.11.2019 № П-635/19 відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/755/19 призначено на повторний автоматизований розподіл справ, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Топчій О.А.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019 призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді  Федорова О.В.,Зінченко Н.Г.
		Ухвалою суду від 14.11.2019 прийнято справу № 908/755/19 до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Зінченко Н.Г., Федорова О.В., розгляд справи по суті призначено на 10.12.2019.
		У судовому засіданні 10.12.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		У судовому засіданні 10.12.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
		Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи. 
		Відводів складу суду не заявлено.
		10.12.2019 представник позивача в судове засідання не з`явився, від позивача надходила заява (вх. № 08-08/23225/19 від 07.11.2019) про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		10.12.2019 представники відповідачів 1,2,3 в засіданні суду заперечили проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, просили суд в позові відмовити.
		В засіданні суду 10.12.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
		У судовому засіданні 10.12.2019, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
		Заслухавши представників відповідачів, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.
		Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників відповідачів, колегія суддів 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
		Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
		Позивач посилається на те, що Фізична особа - підприємець Чорний Андрій Іванович займається наступними видами господарської діяльності: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, оптова торгівля фруктами й овочами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та інше.
		В період з листопада 2017 року по березень 2018 року, позивачем придбано 23 технічних прилади, зокрема: Antminer S9 - 21 шт., Antminer S7 - 1 шт., Antminer d3 - 1 шт., у стандартній комплектації.
		В той же час, в провадженні слідчого відділу Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області знаходились матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120180800601294 від 11.05.2018, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 1881, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України, про що свідчить копія витягу з ЄРДР.
		25.07.2018 прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2, в межах кримінального провадження № 120180800601294 від 11.05.2018, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 у справі № 335/7706/18, провадження № 1-кс/335/5664/2018, проведено обшук за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Водяне, пер. Зелений, буд. 22 (копія ухвали додається).
		За результатом проведення обшуку складено відповідний протокол від 25.07.2018, копія якого міститься в матеріалах справи, згідно з яким, прокурор вилучив майно, яке належить позивачу, а саме:
		1.          Технічний прилад Antminer S9 s/n bld1mpag2a2bb0118 з блоком живлення;
		2.          Технічний прилад Antminer S9 s/n djz14vag3ag1982 з блоком живлення;
		3.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pahjbjb9173 з блоком живлення;
		4.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ypft14pagjijf4344 з блоком живлення;
		5.          Технічний прилад Antminer S9 s/n chdz14qafagaa5501 з блоком живлення;
		6.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14gagjcaf2631 з блоком живлення;
		7.          Технічний прилад Antminer S7 s/n ckdz11iafgage1404 з блоком живлення;
		8.          Технічний прилад Antminer d3 s/n hqdz71 dagajaf0713 з блоком живлення;
		9.          Технічний прилад Antminer S9 s/n byt14qagaaj10336 з блоком живлення;
		10.          Технічний прилад Antminer S9 s/n dgzt14pagaaag1984 з блоком живлення;
		11.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjhaa2889 з блоком живлення;
		12.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pahgbjb9251 з блоком живлення;
		13.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14bahjbjb9234 з блоком живлення;
		14.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pahjbjb9204 з блоком живлення;
		15.          Технічний прилад Antminer S9 s/n dgzt14pagaaag1954 з блоком живлення;
		16.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjhjb3785 з блоком живлення;
		17.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjijg5808 з блоком живлення;
		18.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjhaf3151 з блоком живлення;
		19.          Технічний прилад Antminer S9 s/n dgcc14pagapja3103 з блоком живлення;
		20.          Технічний прилад Antminer S9 s/n pydt14pagaap11064 з блоком живлення;
		21.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydfd14pagjhaae1199 з блоком живлення;
		22.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydfd14pagjhjb3794 з блоком живлення;
		23.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagaabb4786 з блоком живлення.
		26.07.2018 за результатом розгляду клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Некрашевича В.В. про накладання арешту на вилучене майно, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у справі № 335/7706/18 виніс ухвалу, якою заявлене клопотання задовольнив, наклав арешт на майно ФОП Чорного А.І., яке було вилучено 25.07.2018 в ході обшуку та зазначено у протоколі обшуку від 25.07.2018, копія ухвали міститься в матеріалах справи.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 у справі № 335/7706/18 (провадження № 11-сс/778/952/18) задоволено апеляційну скаргу власника майна - ФОП Чорного А.І. на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 та скасовано її, із прийняттям нової ухвали, якою у задоволені клопотання прокурора Некрашевича В.В. про накладення арешту на майно залишено без задоволення копія ухвали міститься в матеріалах справи.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018, у справі № 335/7706/18 (провадження № 1-кс/З35/6676/2018), задоволено скаргу власника майна - ФОП Чорного А.І., зобов`язано групу процесуальних прокурорів Запорізької місцевої прокуратури № 2, зокрема: Некрашевича В.В. , Масалова П.В. , Смірнова В.Ю. , Пам`ятку А.С. , Ковалевського М.А. , негайно повернути ФОП Чорному А.І. все тимчасово вилучене майно, копія ухвали міститься в матеріалах справи.
		Згадані вище ухвали не оскаржувались та з моменту їх проголошення набрали законної сили, однак, як зазнає позивач, відповідач -1, 2 їх не виконали.
		Незважаючи на скасування арешту на тимчасово вилучене майно, зобов`язання усієї групи прокурорів повернути це майно, а також неодноразові вимоги позивача щодо його повернення, станом на день подачі позовної заяви майно власнику не повернуто.
		Вартість майна, що не повернуто позивачу складає згідно з звітом про оцінку вартості обладнання Asic-майнінгу від 18.03.2019 - 281 217 грн. 00 коп.
		Позивач послався на те, що відповідальність органів державної влади, яким є Головне управління Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратура Запорізької області, за шкоду, яка завдана позивачу може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратури Запорізької області, наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою. На думку позивача, протиправність поведінки відповідачів - 1, 2 полягає у невиконанні прямого припису закону і неповерненні всупереч вимогам ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилученого у Позивача майна.
		Пунктом 2 ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
		Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України ).
		З моменту винесення ухвали Апеляційним судом Запорізької області від 28.08.2018 вилучене майно в ході обшуку має статус тимчасово вилученого майна та у відповідності до імперативної вимоги ст. 169 КПК України повинно негайно бути повернене його власнику. Слідчому, прокурору КПК України не надає права без згоди власника майна проводити будь-які процесуальні дії з майном, за відсутності ухвали суду про арешт такого майна.
		Як зазначає позивач, відповідачі - 1, 2 не повернули вилучене майно позивачу, як це вимагає ст. 169 КПК України, навпаки, в супереч відсутності накладеного на нього арешту, без згоди позивача незаконно передали його після скасування арешту на експерте дослідження до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Як наслідок, невиконання відповідачами - 1, 2 покладених на них Кримінальним процесуальним кодексом України обов`язку щодо повернення майна, свідчить про вчинення ними протиправних дій, які призвели до настання наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків.
		Наявність шкоди, завданої позивачу, полягає у протиправному позбавленні позивача об`єктів права приватної власності на загальну суму 281   217 грн., що й складає розмір завданої шкоди. Неправомірні дії відповідачів - 1, 2 щодо вилучення майна, прийняття незаконного рішення про передачу такого майна сторонній особі без правової підстави та неповернення його власнику призвели до завдання позивачу збитків, оскільки він втратив належне йому майно, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між цими діями, рішеннями та бездіяльністю, та шкодою, що завдано.
		Позивач зазначає, що станом на день подання позову майно вилучене у ході проведення обшуку не було повернуто власнику. Тобто встановлений рішенням суду і законом обов`язок повернення майна відповідачами - 1, 2 не виконаний.
		В зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області 281 217 грн. збитків, понесених у зв`язку із втратою майна
		Також позивач вказав на те, що протиправність поведінки відповідачів - 1, 2 щодо безпідставного та необґрунтованого кримінального переслідування та незаконного вилучення майна встановлена ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 у справі № 335/7706/18 та ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 у справі № 335/7706/18 та не потребує доказування у даній справі. Безпідставне вилучення майна позивача та незаконна відмова у його поверненні є не лише позбавленням права власності позивача на таке майно, а й позбавлення права на здійснення господарської діяльності, адже майнінг криптовалют можливо здійснювати лише за наявності відповідного обладнання. Позивач з метою відновлення своїх прав, порушених відповідачами - 1, 2 був змушений звертатися до суду з скаргами на дії відповідача - 2, користуватися адвокатськими послугами, доводити свою невинуватість та нести інші витрати пов`язані із захистом порушених прав. Повернення незаконно вилученого майна триває вже понад вісім місяців. Враховуючи час, який довелось позивачу витрати на відновлення його порушених прав та безумовне позбавлення його можливості користуватися незаконно вилученим майном та здійснювати за допомогою нього господарську діяльність, позивач вважає, що ступінь зниження престижу, ділової репутації внаслідок протиправних дій відповідачів - 1, 2 є значним. А тому для відновлення попереднього стану ділової репутації позивача необхідні значні час та зусилля. З огляду на викладене вище, позивач зазначає, що в даному випадку мало місце завдання моральної шкоди позивачу, оскільки він зазнав втрат немайнового характеру.
		Враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації позивача, тривалість неможливості здійснювати господарську діяльність, користуватися майном, час та зусилля необхідні для відновлення репутації позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, останній вважає, що обґрунтованим є розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, що просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області в розмірі 100   000 грн. 
		За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України (далі ГК України), збитки, завдані суб`єкту господарюванні порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
		Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.
		Отже, як вбачається з матеріалів цієї справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування збитків внаслідок прийняття рішень.
		Відповідно до обставин справи слідчим відділом Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080060001294 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 188-1, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.
		В межах указаного кримінального провадження 25.07.2018 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 проведено обшук будівлі за адресою: Запорізька обл., Кам`янсько-Дніпровський р-н, с. Водяне, пер. Зелений (колишня назва Червоногвардійський), буд. 22, під час якого виявлено та вилучено 23 технічні прилади з написом Antminer S9 із блоками живлення (перелік міститься вище), які належать Чорному А.І.
		Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченого ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
		З метою виконання вказаних вимог законодавства прокурор звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про арешт вилучених під час обшуку 25.07.2018 технічних приладів.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 вказане клопотання було задоволено.
		Таким чином, саме внаслідок вказаного вище судового рішення накладено арешт на вилучені під час обшуку 25.07.2018 технічні прилади.
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 задоволено клопотання прокурора та доручено проведення комплексної електротехнічної експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (Харківський НДІСЕ). На дослідження передані виявлені та вилучені під час обшуку 23 технічні прилади з написом Antminer S9 із блоками живлення (перелік міститься вище).
		Вказане майно, на виконання судового рішення, супровідним листом від 28.08.2018 № 1294/46/-/04-2018 передане Харківському НДІСЕ.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 про накладення арешту на вилучене майно. 
		ФОП Чорний А.І. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у порядку ст. 303 КПК України зі скаргою, яка ухвалою від 14.09.2018 частково задоволена. Зобов`язано групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні вжити невідкладних заходів щодо негайного повернення Чорному А.О. або його представнику вилученого майна.
		Листами від 17.09.2018 № 9155вих18 та від 22.10.2018 № 50-10241вих-18 прокурор звертався до Харківського НДІСЕ з вимогою забезпечити можливість повернення вилученого спірного майна.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.2 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи, експерт зобов`язаний негайно повернути матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
		Вказаною нормою передбачено повернення предметів, що використовувалися для проведення експертизи лише на підставі ухвали суду.
		У зв`язку вищевикладеним, листом від 20.10.2018 № 3581/10-4/18 Харківський НДІСЕ повідомив про неможливість повернення переданих на дослідження 23 технічних приладів з написом Antminer S9 із блоками живлення, в зв`язку з відсутністю ухвали про скасування ухвали слідчого судді.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу, яка може бути про: скасування рішення слідчого або прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
		Таким чином, вищевказані ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 та слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 не є належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження протиправності, незаконності рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження № 12018080060001294.
		Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації учасникам кримінального провадження свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, рішень слідчого судді, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.
		Відшкодування збитків передбачено Цивільним та Господарським кодексами України, законами, іншими нормативними актами.
		Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. 
		Згідно зі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).
		Також, норми ст.ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.
		Виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що юридичною підставою такої відповідальності є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам у результаті прийняття незаконних рішень, вчинення неправомірних дій або бездіяльності при здійсненні ними виконавчих функцій і повноважень.
		Необхідними елементами такої відповідальності (незалежно від вини цих органів та осіб) є: шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, наявність якої має бути доведена позивачем.
		З приписів зазначених норм статей вбачається, що для застосування  такого заходу відповідальності, як стягнення шкоди (збитків) необхідна наявність складу правопорушення:
		- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи);
		- наявність майнової шкоди (шкідливого результату такої поведінки);
		- причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою;
		- вини особи, яка заподіяла шкоду.
		Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, суду необхідно з`ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача.
		Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
		Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (…). Виходячи з цього, відповідно до ст. 1172 ЦК України, позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
		Суд зазначає, що в процесі розгляду справи, позивачем отримано спірне обладнання, про що свідчить копія розписки від 16.08.2019, якою підтверджується отримання Чорним А.І. вилученого в ході обшуку комп`ютерного обладнання в кількості 23 штук. Оригінал зазначеної розписки знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12018080060001294, яке перебуває в СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області. 
		Наведене свідчить про належне його зберігання, без пошкодження та отримання спірного обладнання позивачем, за яке останній мав намір стягнути з відповідачів його вартість.
		Таким чином, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами та засобами доказування наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Позивач не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами того, що в наслідок неправомірних дій відповідачів йому спричинені збитки в розмірі 281217 грн. 00 коп., у зв`язку з втратою майна, оскільки спірне майно отримано позивачем, отже, підстави для застосування до відповідачів такої міри відповідальності як відшкодування збитків відсутні.
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про стягнення 281217 грн. 00 коп. збитків, понесених у зв`язку з втратою майна.
		Що стосується вимоги позивача про стягнення 100000 грн. моральної шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області, суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, з огляду на наступне.
		Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України   передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Відповідно до пункту 3 частини 2 зазначеної статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		За приписами частини 1, пункту 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до частини 1, пункту 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України   особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 56 Конституції України   кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Водночас під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Зокрема, підлягають з`ясуванню такі обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України   передбачають спеціальні підстави і умови відповідності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб`єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб`єктів та характері їх дій (владно-адміністративний, юридично-обов`язковий, односторонній).
		Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв`язку з прийняттям зазначеними суб`єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених   Конституцією   і законодавством України.
		Так, за приписами статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Отже, на відміну від загальної норми статті 1167 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб`єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, заподіяної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою).
		Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Частиною 2 пункту 5 зазначеної постанови також роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		При цьому відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
		В свою чергу, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
		Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) органу державної влади, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди позивачу. Неправомірність дій (бездіяльності) органу державної влади має підтверджуватись належними доказами.
		Однак, сам лише факт неправомірності дій органу державної влади не підтверджує наявності іншого елементу цивільного правопорушення - заподіяної шкоди. Обставини заподіяння моральної шкоди юридичній особи повинні бути доведені суду належними та допустимими доказами.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5   постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
		Однак, до позовної заяви, позивачем не додано жодних доказів на підтвердження викладених вище тверджень про заподіяння позивачу моральної шкоди, а також не подано доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та протиправним діями відповідачів 1, 2. Позивачем належними засобами доказування не доведено суду знищення або пошкодження майна або зниження престижу, ділової репутації позивача.
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення 100000 грн. моральної шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
		Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
		Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони. 
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. 
		Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
		Суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок  доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича.
		Враховуючи предмет позову, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у даній справі не стягується.
		Керуючись ст.ст. 33, 34, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд  
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Прокуратури Запорізької області, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області відмовити.
		 
		Рішення оформлено та підписано 20.12.2019.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                            С.С. Дроздова
		 
		            Судді                                                                                                    О.В. Федорова
		 
		                                                                                                                          Н.Г. Зінченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...