Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/3610/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2019. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 20.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/30868/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №160/3610/19
		адміністративне провадження №К/9901/30868/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого Тацій Л.В., 
		суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019  року (прийняту судом у складі судді Букіна Л.Є.) та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.) у справі за позовом ПАТ до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,  -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2019 року ПАТ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо передачі ПАТ земельної ділянки загальною площею 3,0423 га для завершення будівництва приватизованого об`єкта незавершеного будівництва та зобов`язати відповідача укласти з позивачем договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років.
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 липня 2019 року провадження у справі закрив, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз`яснив позивачу, що цю позовну заяву належить розглядати в порядку господарського судочинства.
		Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
		Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спір виник не стільки щодо дій органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки щодо захисту приватного інтересу позивача при оформленні права користування земельною ділянкою (для комерційного використання) під належною йому на праві приватної власності «Причалу», що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.
		Якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		08 листопада 2019 року до Верховного Суду звернулося ПАТ із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду справи по суті.
		У скарзі йдеться про те, що тільки після виникнення у позивача права оренди спірної земельної ділянки можливо розглядати даний спір у порядку господарського судочинства.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08  листопада 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
		Верховний Суд ухвалою від 11 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Позивачу на праві приватної власності належить об`єкт незавершеного будівництва «Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь), розташований в м. Нікополь, №1677.
		Розробивши проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони, а також отримавши позитивний висновок відділу у Нікопольському районі Міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони Каховського водосховища в районі розташування Нікопольського річкового пороту, товариство звернулося до міськради відносно розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
		Оскільки відповідачем так і не надано вмотивованої відмови у погодженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Відповідно до  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Водночас є помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
		Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.  Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
		Натомість  приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Частинами першою, другою статті 83 ЗК визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом  або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		При цьому частиною першою статті 93 ЗК, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.
		Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 134 ЗК не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		При цьому відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
		Спірна земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна у порядку, визначеному, зокрема, статтями 116, 124 ЗК.
		Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК).
		Відповідно до частини чотирнадцятої статті 123 ЗК відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		Отже, в разі відмови в наданні спірної земельної ділянки в користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду позивач не позбавлений права оскаржити бездіяльність органу місцевого самоврядування до суду.
		Судами встановлено, що спірна земельна ділянка не є вільною, оскільки знаходиться під об`єктом незавершеного будівництва, який перебуває у власності позивача.
		Так, ПАТ є власником незавершеного будівництва «Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)», розташованого на земельній ділянці, та позивач зацікавлений в оформленні права користування ділянкою у розмірі, необхідному для обслуговування такого об`єкта шляхом укладення договору оренди.
		У цій справі позивач фактично оскаржує бездіяльність міськради стосовно оформлення відносин користування (оренди) земельною ділянкою саме під об`єктом незавершеного будівництва, яке вже перебуває у його приватній власності.
		Тобто, предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача щодо оформлення з позивачем відносин користування земельною ділянкою (укладення договору оренди) для комерційного використання під належним ПАТ об`єктом незавершеного будівництва.
		Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про те, що предметом розгляду є не стільки дії органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права користування земельною ділянкою (для комерційного використання) під належною йому на праві приватної власності об`єкта незавершеного будівництва, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №  921/158/18 зазначає, що якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
		Слід зазначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Ураховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлений спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку не адміністративного, а господарського судочинства.
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
		Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
		Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		постановив:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                           Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                                           С.Г. Стеценко 
		                                                                                                                 Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...