Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/12308/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 61-15686ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                            
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/12308/15-ц
		 
		провадження № 61-15686св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,              Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:   ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»,
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді                     Букіної О. М., від 26 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., від 29 червня 2017 року; касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року,
		 
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до                   ОСОБА_4 , приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», страхова компанія, страховик) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 29 липня 2012 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Fiat Doblo», рухаючись по вул. Урицького в м. Києві, внаслідок порушення Правил дорожнього руху України допустив зіткнення із автомобілем «Mazda 3», яким керував її чоловік ОСОБА_5 . 
		У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.
		Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП, на момент якої цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності страховика у розмірі 100 000 грн.
		За таких обставин на її користь з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» підлягає стягненню 100 000 грн страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров'ю, 33 983,55 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 06 листопада 2015 року до 15 вересня 2016 року та 7 689,16 грн збитків від інфляції за цей період, а з ОСОБА_2 - понесені витрати на поминальні обіди в розмірі 60 850 грн та майнова шкода у                          розмірі 6 011,15 грн, що не покривається лімітом відповідальності страховика.
		Внаслідок смерті її чоловіка, вона зазнала моральних страждань, а тому просила стягнути у відшкодування моральної шкоди 1 036 800 грн, розмір якої визначений висновком експерта від 18 грудня 2013 року.
		Враховуючи ліміт відповідальності страховика, позивач просила стягнути зі страхової компанії моральну шкоду у рахунок сплати страхового відшкодування у розмірі 5 000 грн, а решту суми - з ОСОБА_2 як винної у ДТП особи.
		 
		Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на її користь страхове відшкодування у сумі 100 000 грн, пеню в сумі 33 983,55 грн та індекс інфляції в сумі 7 689,16 грн; стягнути з                   ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду в сумі 66 861,15 грн та моральну шкоду у розмірі 1 036 800 грн.
		 
		У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до                  ОСОБА_2 , ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», третя особа - ОСОБА_1 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що він є власником пошкодженого автомобіля «Mazda 3», а тому, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у                    ПрАТ «АСК «Інго Україна», та висновок судової автотоварознавчої експертизи, з якого вбачається, що ринкова вартість вказаного автомобіля склала 109 049,89 грн, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на свою користь страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика у розмірі                    50 000 грн, пеню за період з 01 червня 2015 року до 15 вересня 2016 року у розмірі 28 827,39 грн, збитки від інфляції у розмірі 3 606,24 грн, три відсотка річних у розмірі 1 943,84 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду у розмірі 59 049, 89 грн (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою) та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
		 
		Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року  позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в                    розмірі 109 600 грн.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія» ІНГО Україна» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 50 000 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 36 077,74 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що понесені ОСОБА_1 витрати на поховання ОСОБА_6 :  на транспорт у сумі 23 400 грн, на вінки у  сумі 10 020 грн та організацію процесу у розмірі 3 800 грн не входять до визначених законом витрат на поховання, а тому не підлягають відшкодуванню страховиком. Гранична вартість пам'ятників  у м. Києві на 2012 рік складала 5 082 грн, а тому саме цю суму страховик має відшкодувати позивачу. Обґрунтована загальна сума витрат на поховання ОСОБА_5 складає 35 482 грн, витрат на лікування - 12 031,07 грн, а всього 47 513,07 грн та покривається лімітом відповідальності страховика. Позивач звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування 06 квітня 2016 року, тобто поза межами встановленого законом строку, а тому відсутні правові підстави для його стягнення.
		З урахуванням принципів розумності та справедливості суд визначив розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , у сумі 150 000 грн за вирахуванням 35 400 грн, що були сплачені їй ОСОБА_2 в якості відшкодування цієї шкоди.
		Належний ОСОБА_3 автомобіль «Мазда 3» є фізично знищеним, його залишки реалізовані останнім, а тому обґрунтованим є відшкодування власнику цього автомобіля різниці між фактичним розміром шкоди (86 077,74 грн) та лімітом страхового відшкодування (50 000 грн), що складає 36 077,74 грн. При цьому не підлягають до стягнення виплати, передбачені статтею 625 ЦК України, у зв'язку із встановленням лише у 2015 році вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП, і як наслідок відсутністю відповідальності страховика за прострочення виплати страхового відшкодування. На користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . 
		Скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
		Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 47 513,07 грн у відшкодування майнової шкоди та  5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
		В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом у червні 2015 року, тобто в межах трирічного строку, передбаченого статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для її звернення із заявою про виплату страхового відшкодування після зазначеної ДТП (29 липня 2012 року), а тому висновок суду першої інстанції щодо пропуску цього строку та відсутність правових підстав для стягнення із страховика на її користь 47 513,07 грн у відшкодування майнової шкоди та 5 000 грн моральної шкоди є безпідставним. Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, зокрема розміру цієї шкоди, а також розміру понесених останньою витрат на поховання чоловіка та передбачених статтею 625 ЦК України виплат.
		Суд апеляційної інстанції вважав також законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог                   ОСОБА_3 . 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
		Не погодившись з вказаним рішенням апеляційного суду, у липні 2017 року                     ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в якій просить скасувати судове рішення першої та апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» вказало, що ОСОБА_1 звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском встановленого законом трирічного строку для подання цієї заяви, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. При цьому висновок апеляційного суду про те, що її подання у 2015 році до суду цього позову є передбаченим законом зверненням до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування - помилковий.
		Крім того у липні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій просять змінити судові рішення попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела розмір понесених нею витрат на поховання чоловіка та встановлення надгробного пам'ятника, а суди безпідставно не взяли ці докази до уваги, неправильно розмежувавши витрати на поховання та витрати на вшанування пам'яті померлого та помилково обмеживши розмір цих витрат граничною їх вартістю. Суд безпідставно зменшив розмір заподіяної ОСОБА_1   моральної шкоди.
		 
		За відсутності відомостей про звернення страховика до власника пошкодженого автомобіля із вимогою щодо отримання залишків цього автомобіля, а також відсутності волі останнього щодо отримання цих залишків, розрахунок страхового відшкодування ОСОБА_3 є помилковим.
		З моменту встановлення судовим рішенням вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної ДТП страховик не здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 , а тому вимоги останнього про відшкодування передбачених статтею 625 ЦК виплат є обґрунтованими.
		У серпні 2017 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» подало відзив на касаційну скаргу, який обґрунтований безпідставністю доводів касаційної скарги                     ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та законністю судових рішень попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 та 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У 2018 року справу передано до Верховного Суду, а ухвалою цього суду                   від 02 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.
		 
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		29 липня 2012 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Урицького в м. Києві, внаслідок порушення правил дорожнього руху України допустив зіткнення із автомобілем «Mazda3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував                     чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , у результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.
		 
		Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19 січня 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті                  286 КК України.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2015 року вирок суду в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим позовом до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» про відшкодування майнової 
		та моральної шкоди.
		 
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Fiat Doblo» ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю у розмірі                   100 000 грн, за шкоду заподіяну майну - у розмірі 50 000 грн.
		 
		На лікування свого чоловіка ОСОБА_1 понесла витрати у                              розмірі 12 031,07 грн.
		 
		Згідно із додатком №1 до договору-замовлення № 12.7047.3 від 03 серпня 2012 року замовником надання послуг на суму 572,54 грн з організації та проведення поховання ОСОБА_5 є ОСОБА_8 .
		 
		Відповідно до рахунку-фактури № 1054 від 07 серпня 2012 року, накладної  приватного підприємства «Вега-Комплекс» №1054 від 28 вересня 2012 року та відповідних квитанцій вартість та установка надгробного пам`ятника й огорожі становить 28 480 грн.
		 
		На підтвердження витрат на поховання, до яких увійшли: автобус «Ритуальний», мікроавтобуси, вінки жалобні, організатор процесу, обрядова паніхіда та труна, позивач надала рахунок-фактуру № 168/р від 03 серпня 2012 року товариства з обмеженою відповідальністю «Екватортранслайн» та відповідні квитанції, які свідчать про оплату цього рахунку на                                      суму 58 820 грн.
		 
		Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №1889/14-54 від 05 червня 2014 року  вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу складає 119 070,82 грн, тоді як ринкова вартість неушкодженого автомобіля ідентичного за комплектацією автомобіля станом на момент ДТП складала 97 280,82 грн, тобто автомобіль є фізично знищеним.
		 
		Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи № 55                            від 19 травня 2016 року товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Правозахист» утилізаційна (ринкова) вартість автомобіля «Mazda3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату виникнення ДТП складала 22 972,15 грн, утилізаційна (ринкова) вартість автомобіля станом на дату проведення експертизи - 86 647,87 грн.
		 
		На дату момент ДТП ринкова вартість автомобіля «Mazda3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складала 109 049,89 грн.
		 
		ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» із заявою на виплату страхового відшкодування 29 травня 2013 року.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційні скарги  ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» підлягають частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Таким вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій  відповідають не в повній мірі.
		 
		Щодо вирішення позову ОСОБА_1 . 
		Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		За положеннями статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Статтями 9, 22-31, 35, 36 наведеного Закону визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. 
		Відповідно до пункту 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою   для   відмови   у   здійсненні   страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове  відшкодування  впродовж одного  року,  якщо  шкода  заподіяна  майну потерпілого,  і трьох років,  якщо шкода заподіяна здоров`ю  або  життю  потерпілого,  з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		При цьому звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
		Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі                                     № 465/4621/16-к.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона у передбачений законом строк та спосіб звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
		До такого висновку суд дійшов, виходячи із дати звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до страховика у червні 2015 року.
		Проте, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди у серпні 2015 року (а.с. 28-36 т 1), тобто з пропуском встановленого пунктом 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» трирічного строку для звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. При цьому у 2012 році у рамках розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 пред'являла цивільний позов лише до ОСОБА_2 . 
		За таких обставин обґрунтованими є доводи касаційної скарги ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» щодо пропуску ОСОБА_1 трирічного строку звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, що згідно із пунктом 37.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
		Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме щодо строку звернення потерпілої особи до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та дійшов помилкового висновку про наявність підстав про стягнення зі страховика на користь ОСОБА_1 майнової шкоди.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вона звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування 06 квітня 2016 року, тобто поза межами встановленого законом строку, а тому відсутні правові підстави для його стягнення.
		Помилковість висновків суду першої інстанції щодо дати звернення                  ОСОБА_1 не впливають на законність судового рішення при вирішенні цієї частини позовних вимог.
		Проте суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо зменшення судами розміру стягнутої з                  ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди та відмову у стягненні майнової шкоди, що не покривається лімітом відповідальності страховика та витрат на поминальні обіди.
		Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю.
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду у зв`язку зі смертю її чоловіка.
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суди обґрунтовано визначили розмір цієї шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу та відповідає принципу розумності та справедливості.
		 
		Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.
		 
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з ОСОБА_2 витрат на проведення поминального обіду суди правильно виходили з того, що цей обід проводиться після поховання, а тому витрати на нього не відносяться до витрат на поховання, що передбачені статтею               2 Закону України «Про поховання та похоронну справу».
		 
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
		 
		Оскільки ОСОБА_1 окрім вимог про стягнення витрат на поховання заявлені позові вимоги про відшкодування з ОСОБА_2 як винної у ДТП особи майнової шкоди у розмірі 6 011,15 грн, що не покривається лімітом відповідальності страховика і колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні її позову до страхової компанії, то ці кошти підлягають стягненню у рахунок витрат на поховання. При цьому колегія суддів за наявності доказів здійснення позивачем витрат у більшому розмірі відповідно до статті 11 ЦПК України 2004 року не може вийти за межі заявлених нею вимог. 
		 
		Разом із тим ОСОБА_1 не позбавлена можливості компенсувати ці витрати за рахунок винної особи, пред'явивши відповідний позов.
		 
		Щодо вирішення позову ОСОБА_3 .
		 
		Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди  та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
		 
		Встановивши, що належний ОСОБА_3 автомобіль «Мазда 3» є фізично знищеним, його залишки реалізовані останнім, що він не заперечує, суди дійшли правильного висновку, що обґрунтованим є відшкодування власнику цього автомобіля різниці між фактичним розміром шкоди (86 077,74 грн) та лімітом страхового відшкодування (50 000 грн), що складає 36 077,74 грн з урахуванням вартості залишків пошкодженого автомобіля у розмірі  22 972,15 грн, яка визначена висновком судової автотоварознавчої експертизи.
		 
		Колегія суддів погоджується з цим висновком судів попередніх інстанцій.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що він продав залишки автомобіля за 18 200 грн, а не 22 972,15 грн як визначили суди, зводяться до переоцінки доказів вартості цього майна судом касаційної інстанції, що не входить до повноважень касаційного суду відповідно до положень статті 400 ЦПК України.
		 
		Натомість, не відповідає вимогам закону висновок судів щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь з                    ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, та пені, передбаченої Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Так, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 щодо стягнення на його користь з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплат, передбачених статтею                625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у вигляді виплати страхового відшкодування, а також пені, передбаченої Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суди виходили із відсутності відповідальності страховика за прострочення вказаної виплати у зв'язку з встановленням у 2015 році вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП.
		 
		Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов`язанням.
		 
		Позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16).
		 
		Відповідно до пункту 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розмір страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення  про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування  (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у  зв`язку  з  відсутністю документів,  що підтверджують розмір заявлено шкоди, страховик (МТСБУ) не  може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування  (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної  шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання  майнових  вимог  заявника  або з підстав, визначених статтями  32  та/або  37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні  страхового відшкодування (регламентної виплати). 
		 
		Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарські або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
		 
		Згідно із пунктом 36.5 цього Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної  виплати)  з  вини страховика (МТСБУ) особі, як має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової  ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_3 у передбачений законом строк (29 травня 2013 року) звернувся до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, а страховик таке відшкодування у межах ліміту відповідальності (50 000 грн) у передбачений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк не здійснив, суди не врахували наявні підстави, передбачені статтею 625 ЦК України, для покладення на останнього цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у вигляді виплати цього страхового відшкодування за період з 01 червня 2015 року до 15 вересня 2016 року у сумі 5 550,08 грн, а також відповідальність у вигляді пені, передбаченій пунктом 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за цей період у сумі 28 827,39 грн. 
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині, ОСОБА_3 надав суду розрахунок виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, та пені, передбаченої Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»                 (а.с. 158-160 т 2), розмір якого не спростований страховою компанією в порядку статті 60 ЦПК України 2004 року.
		 
		Враховуючи викладене, судові рішення попередніх інстанцій у цій частині не можуть вважатися законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог              ОСОБА_3 .
		 
		Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		                     
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування майнової шкоди скасувати та залишити у цій частині в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня                  2017 року.
		 
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
		 
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 011,15 гривень на відшкодування майнової шкоди.
		 
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення пені та трьох процентів річних із врахуванням індексу інфляції скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
		 
		Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_3 пеню за період з  01 червня 2015 року до 15 вересня 2016 року у                                     сумі 28 827,39 гривень, а також інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01 червня 2015 року до15 вересня 2016 року у сумі 5 550,08 гривень.
		 
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення майнової та моральної шкоди залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...