Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/3490/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-19200ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 203/3490/18-ц
		провадження № 61-19200 св 19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., 
		Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		представник позивача - ОСОБА_2 ; 
		відповідач - громадська організація «Платформа громадський контроль»;
		представник відповідача - Підлужний Василь Михайлович;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги громадської організації «Платформа громадський контроль» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Дніпропетровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., від 10 жовтня 2019 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до громадської організації «Платформа громадський контроль» (далі - ГО «Платформа громадський контроль») про визнання інформації недостовірною та її спростування.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» та на власному інтернет-порталі 
		ГО «Платформа громадський контроль» у своїх публікаціях поширила відносно нього неправдиву та негативну інформацію. Зазначав, що у цих публікаціях його, іменованого «Рейдером № 1», пов`язано з підприємствами-субпідрядниками товариства з обмеженою відповідальністю «Тракція Інфра» (далі - ТОВ «Тракція Інфра»), яке перемогло у тендері із здійснення ремонту автошляху по вул. Курчатова у м. Дніпрі , а саме з: приватним підприємством «Дніпромонтаж» (далі - ПП «Дніпромонтаж»), товариством з обмеженою відповідальністю «МБК «Синергія» (далі - ТОВ «МБК «Синергія»), товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест Інжиніринг» (далі - ТОВ «Будінвест Інжиніринг»), що не відповідає дійсності. 
		Експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України від 27 серпня 2018 року № 056/258 за його замовленням були проаналізовані оспорювані ним публікації та встановлено, що текст публікацій містить негативну інформацію про нього, її виражено 
		у формі фактологічного твердження.
		Посилаючись на те, що поширена ГО «Платформа громадський контроль» інформація є неправдивою, має негативне забарвлення і завдала шкоди його честі, гідності та діловій репутації, ОСОБА_1 просив суд:
		 - визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію, яка поширена ГО «Платформа громадський контроль» 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2» на власній сторінці 
		у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що (тут і далі мовою оригіналу): «Так, один из собственников ЧП «Днипромонтаж», ОСОБА_3 , владеет целым рядом предприятий, тесно связанных 
		с близким соратником мэра Днепра ОСОБА_1 и его бизнес-партнерами. Одним из таких партнеров является ОСОБА_12, который работает директором десятков фирм, связанных с ОСОБА_1. Например, в ООО «Отельный комплекс - отель Астория», в котором ОСОБА_1 лично числится конечным бенефициаром, а ОСОБА_12 - директором. В свою очередь, ОСОБА_12 и ОСОБА_3 тесно связаны через фирму ООО «УКР АНТ Консалтинг ЛТД». ОСОБА_12 здесь директор, а ОСОБА_3 владеет половиной фирмы через другую фирму - ООО «Пивденавтоматика». А вот еще пример. Жена ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , владеет 85,71 % в ООО «ФКС-КОНСАЛТ». Эта фирма - официальный правопреемник печально известного ООО «Славутич-капитал». Именно это предприятие участвовало в целом ряде громких корпоративных захватов «Рейдера №1».Тесную связь ОСОБА_3 с ОСОБА_1 можно установить через еще десяток юрлиц, но даже эти два примера весьма красноречивы. Второй субподрядчик «поляков» по ремонту улицы Курчатова, ООО «МБК Синергия», сидит с первым в соседних комнатах, а их собственники связаны между собой. Может, конечно, это случайность, но что-то нам подсказывает, что и они тоже «оттуда». Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией «ОСОБА_1». 90 % предприятия принадлежат одному из ключевых менеджеров ЖКХ-шной империи братьев ОСОБА_13, ОСОБА_14 (вот здесь - детальная схема империи ОСОБА_13 и роль ОСОБА_14 в ней). Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_14 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_6  бывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», которым в 2011 году через фирму-прокладку владела ОСОБА_15.»;
		- зобов`язати ГО «Платформа громадський контроль» в строк не пізніше десяти календарних днів з дати набрання судовим рішення законної сили 
		у цій справі спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2» на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_3 та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 недостовірну інформацію, а саме: «Так, один из собственников ЧП «Днипромонтаж», ОСОБА_3 , владеет целым рядом предприятий, тесно связанных с близким соратником мэра Днепра ОСОБА_1 и его бизнес-партнерами. Одним из таких партнеров является ОСОБА_12, который работает директором десятков фирм, связанных с ОСОБА_1. Например, в ООО «Отельный комплекс - отель Астория», в котором ОСОБА_1 лично числится конечным бенефициаром, 
		а ОСОБА_12 - директором. В свою очередь, ОСОБА_12 и ОСОБА_3 тесно связаны через фирму ООО «УКР АНТ Консалтинг ЛТД». ОСОБА_12 здесь директор, 
		а ОСОБА_3 владеет половиной фирмы через другую фирму - ООО «Пивденавтоматика». А вот еще пример. Жена ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , владеет 85,71 % в ООО «ФКС-КОНСАЛТ». Эта фирма - официальный правопреемник печально известного ООО «Славутич-капитал». Именно это предприятие участвовало в целом ряде громких корпоративных захватов «Рейдера № 1». Тесную связь ОСОБА_3 с ОСОБА_1 можно установить через еще десяток юрлиц, но даже эти два примера весьма красноречивы. Второй субподрядчик «поляков» по ремонту улицы Курчатова, ООО «МБК Синергия», сидит с первым в соседних комнатах, а их собственники связаны между собой. Может, конечно, это случайность, но что-то нам подсказывает, что и они тоже «оттуда». Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией «ОСОБА_1». 90 % предприятия принадлежат одному из ключевых менеджеров ЖКХ-шной империи братьев ОСОБА_13, ОСОБА_14 (вот здесь - детальная схема империи ОСОБА_13 и роль ОСОБА_14 в ней). Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_14 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_6 - бывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», которым в 2011 году через фирму-прокладку владела ОСОБА_15.»; шляхом розміщенні на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» (ІНФОРМАЦІЯ_5) та на власному інтерент-порталі «Громадський контроль» (ІНФОРМАЦІЯ_6) повідомлення наступного змісту: «ГО «Платформа громадський контроль» ІНФОРМАЦІЯ_1 
		в публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2» на власній сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на власному інтернет-порталі Громадський контроль за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7» було повідомлено неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_1 , заявляємо, що згідно з рішенням суду є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності інформація про те, що «Так, один из собственников ЧП «Днипромонтаж», ОСОБА_3 , владеет целым рядом предприятий, тесно связанных с близким соратником мэра Днепра ОСОБА_1 и его бизнес-партнерами. Одним из таких партнеров является ОСОБА_12, который работает директором десятков фирм, связанных с ОСОБА_1. Например, в ООО «Отельный комплекс - отель Астория», в котором ОСОБА_1 лично числится конечным бенефициаром, 
		а ОСОБА_12 - директором. В свою очередь, ОСОБА_12 и ОСОБА_3 тесно связаны через фирму ООО «УКР АНТ Консалтинг ЛТД». ОСОБА_12 здесь директор, 
		а ОСОБА_3 владеет половиной фирмы через другую фирму - ООО «Пивденавтоматика». А вот еще пример. Жена ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , владеет 85,71 % в ООО «ФКС-КОНСАЛТ». Эта фирма - официальный правопреемник печально известного ООО «Славутич-капитал». Именно это предприятие участвовало в целом ряде громких корпоративных захватов «Рейдера № 1». Тесную связь ОСОБА_3 с ОСОБА_1 можно установить через еще десяток юрлиц, но даже эти два примера весьма красноречивы. Второй субподрядчик «поляков» по ремонту улицы Курчатова, ООО «МБК Синергия», сидит с первым в соседних комнатах, а их собственники связаны между собой. Может, конечно, это случайность, но что-то нам подсказывает, что 
		и они тоже «оттуда». Единственный конкурент «поляков» на тендере, 
		ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией «ОСОБА_1». 90 % предприятия принадлежат одному из ключевых менеджеров ЖКХ-шной империи братьев ОСОБА_13, ОСОБА_14 (вот здесь - детальная схема империи ОСОБА_13 и роль ОСОБА_14 в ней). Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_14 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_6  бывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», которым в 2011 году через фирму-прокладку владела ОСОБА_15.».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції  
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Католікяна М. О. від 12 липня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем належними і допустимими доказами спростовано доводи позивача про те, що поширена відносно нього інформація в оспорюваних публікаціях містить неправдиву інформацію, яка завдала шкоди його честі, гідності та діловій репутації, оскільки така інформація про пов`язаність позивача з підприємствами-субпідрядниками міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в ухвалі Печерського районного суду 
		м. Києва від 04 липня 2018 року у справі № 757/27383/18-к, що свідчить про його пов`язаність з цими підприємствами, яка має корпоративний характер. Також суд виходив із факту вживання позивачем у засобах масової інформації самим до себе терміну «рейдер», його особисто ставлення до цього поняття, а тому не знайшов підстав для висновку про негативний характер вказаного терміну у контексті поширеної відповідачем публікації. При цьому суд першої інстанції частково погодився із доводами відповідача на публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо його особи, що свідчить про більш ширші межі допустимої критики відносно нього, пославшись на положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідну практику Європейського суду з прав людини та Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 
		2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано недостовірною інформацію, наведену в 6 абзаці публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2» стосовно ОСОБА_1 , а саме: «Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией ОСОБА_1 . Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_14 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_6  бывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» 
		за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Зобов`язано ГО «Платформа громадський контроль» у межах місячного строку після набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 наведену в 6 абзаці публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией ОСОБА_1 . Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_14 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_6  бывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» 
		за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 шляхом опублікування 4 абзацу резолютивної частини даної постанови на персональній сторінці ГО «Платформа громадський контроль» у соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_8 та на власному інтернет порталі Громадський Контроль ІНФОРМАЦІЯ_6. 
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що позивачем доведено, що інформація, яка наведена у абзаці 6 оспорюваної публікації, а саме: «Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией ОСОБА_1 . Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_14 долей в «Будинвест Инжиниринг» 
		всё ещё владела ОСОБА_6 - бывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», 
		є недостовірною, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а також містить некоректні висловлювання і є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями. 
		При цьому апеляційний суд вказав, що інформація, яка міститься у абзацах 1-5 спірної публікації, є оціночним судженням, право на висловлювання яких гарантоване статтею 34 Конституції України, частина публікації, яка містить вказану інформацію, не носить стверджувального чи обвинувального характеру, а ґрунтується на інформації, що міститься у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців 
		та громадських формувань та суб`єктивною думкою автора. Позивача у цій частині публікації прямо не названо рейдером та цей термін вживається 
		у лапках, що також свідчить про його оціночний характер.
		Апеляційний суд також послався на положення статей 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини та Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 
		2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи. 
		Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд відмовив у відшкодуванні позивачу витрат на виготовлення висновку експерта від 27 серпня 2018 року № 056/256 у розмірі 4 800 грн та витрат 
		за проведення дослідної роботи з аналізу текстового матеріалу публікації 
		у розмірі 45 тис. грн, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції на цих висновках не ґрунтується та ці витрати були понесені позивачем без призначення судом експертизи.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг 
		У касаційній скарзі ГО «Платформа громадський контроль», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись 
		на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року за касаційною скаргою ГО «Платформа громадський контроль» відкрито касаційне провадження 
		у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року представнику 
		ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - поновлено строк на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року 
		та відкрито касаційне провадження у вказаній справі за його касаційною скаргою. 
		У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про розгляд справи за участю представника позивача відмовлено. 
		Справу за позовом ОСОБА_1 до ГО «Платформа громадський контроль» про визнання інформації недостовірною та її спростування призначено 
		до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги 
		Касаційна скарга ГО «Платформа громадський контроль» мотивована тим, що апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, послався на положення частини третьої статті 277 ЦК України (презумпція добропорядності), проте не врахував, що указане положення закону було виключено з цієї статті 27 березня 2014 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації». Отже, суд апеляційної інстанції незаконно переклав тягар доказування з позивача на відповідача. При цьому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та врахував втрату чинності вищезазначеної норми. Позивачем не надано доказів щодо недостовірності або наявності фактологічних тверджень у частині публікації відповідача, 
		а апеляційний суд не врахував відсутність таких доказів. Також суд апеляційної інстанції, визначаючи певний абзац спірної публікації таким, що 
		є недостовірним, вибірково процитував відповідний абзац, чим викривив його контекстний зміст. Крім того, апеляційний суд не врахував, що будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту. 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що відносно позивача повинні застосовуватися більш широкі межі допустимої критики, визначені Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, оскільки в поширеній відповідачем публікації не йдеться про особу позивача, як політичного діяча, або посадову особу державного органу чи органу місцевого самоврядування. Крім того, апеляційний суд не врахував, що право на свободу вираження поглядів, встановлене у статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. У кожному конкретному випадку необхідно розглядати питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом ділової репутації особи. Також суд апеляційної інстанції безпідставно не врахували висновок експерта від 27 серпня 2018 року 
		№ 056/256, в якому зазначено, що негативну інформацію, у тому числі щодо пов`язаності позивача з певними підприємствами, застосування до нього терміну «рейдер», виражено у формі фактологічного твердження. Крім того, помилковим є посилання суду на витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як на доказ того, що інформація, зазначена у публікаціях, є оціночними судженнями, оскільки оціночні судження - це висловлювання, які не місять фактичних даних, в оціночних судженнях висловлюються суб`єктивні думки і погляди особи, які не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам. Якщо витяги, на які послався суд, є підставою для перевірки фактів на предмет їх дійсності, то зазначена інформація не може бути оціночними судженнями. Також суд дійшов помилкового висновку про те, що не підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язанні з проведенням дослідної роботи з аналізу текстового матеріалу оспорюваних публікацій та витрати з виготовлення експертного висновку від 27 серпня 2018 року, так як ці докази отримувались адвокатом відповідно до Закону України «Про адвокатуру» і на виконання умов договору про надання правової допомоги. 
		Відзиви на касаційні скарги не надходили.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_1 на персональній сторінці у соціальній мережі 
		«Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 ГО «Платформа громадський контроль» поширила наступну інформацію:
		«Так, один из собственников ЧП «Днипромонтаж», ОСОБА_3 , владеет целым рядом предприятий, тесно связанных с близким соратником мэра Днепра ОСОБА_1 и его бизнес-партнерами.
		Одним из таких партнеров является ОСОБА_12, который работает директором десятков фирм, связанных с ОСОБА_1. Например, в ООО «Отельный комплекс - отель Астория», в котором ОСОБА_1 лично числится конечным бенефициаром, а ОСОБА_12 - директором. В свою очередь ОСОБА_12 и ОСОБА_3 тесно связаны через фирму ООО «УКР АНТ Консалтинг ЛТД». ОСОБА_12 здесь директор, а ОСОБА_3 владеет половиной фирмы через другую фирму - ООО «Пивденавтоматика».
		А вот еще пример. Жена ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , владеет 85,71 % 
		в ООО «ФКС-КОНСАЛТ». Эта фирма - официальный правопреемник печально известного ООО «Славутич-капитал». Именно это предприятие участвовало в целом ряде громких корпоративных захватов «Рейдера № 1».
		Тесную связь ОСОБА_3 с ОСОБА_1 можно установить через ещедесяток юрлиц, но даже эти два примера весьма красноречивы.
		Второй субподрядчик «поляков» по ремонту улицы Курчатова, ООО «МБК Синергия», сидит с первым в соседних комнатах, а их собственники связаны между собой. Может конечно случайность, но что-то нам подсказывает, что и они тоже «оттуда».
		Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией ОСОБА_1. 90 % предприятия принадлежат одному из ключевых менеджеров ЖКХ-шной империи братьев ОСОБА_13, ОСОБА_14 (вот здесь детальная схема империи ОСОБА_13 и роль ОСОБА_14 в ней). Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_14 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_6  бывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», которым в 2011 году через фирму-прокладку владела ОСОБА_15» (т. 1, а. с. 34-38).
		Поширення вищевказаної інформації підтверджено належними і допустимими доказами та сторонами не заперечується. 
		У висновку експерта від 27 серпня 2018 року № 056/258 державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз» Національної академії наук України, отриманого на замовлення позивача, зазначається, що текст публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2» містить негативну інформацію про ОСОБА_1 такого змісту: ОСОБА_1 займається рейдерською діяльністю; негативну інформацію про ОСОБА_1 в публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2» виражено у формі фактологічного твердження (т. 1, а. с. 90-118).
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ГО «Платформа громадський контроль» підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - 
		ОСОБА_2 -задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає. 
		Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
		Частиною першою статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. 
		Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 
		2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів 
		та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, тлумачення наведених норм права свідчать про те, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки 
		і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» 
		від 08 липня 1986 року (заява № 12/1984/84/131).
		Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 
		2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. 
		Судом встановлено, що у поширеній відповідачем інформації не йдеться 
		про позивача, як політичного діяча, проте Верховний Суд погоджується 
		з висновками судів про те, що особистість ОСОБА_1 , як у м. Дніпрі, так і загалом в Україні, є доволі відомою, оскільки згідно з Резолюцією 1165 
		(1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя публічні фігури - це особи, які займають державні посади і/чи використовують державний ресурс, а також усі ті, хто відіграє певну роль 
		у громадському житті, чи то в галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи будь-якій іншій сфері (пункт 7). 
		Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_11 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Проте, у порушення наведених норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини апеляційний суд належним чином не дослідив та не розрізнив фактичні твердження і оціночні судження. При цьому суд без будь-якого фактичного й правового мотивування послалися лише на те, що поширена ГО «Платформа громадський контроль» інформація про позивача (абзац 6 спірної публікації) не є оціночним судженням, а є твердженням про факт. Отже, висновок суду ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням вимог частини шостої статті 81 ЦПК України. 
		Визначаючи цей абзац недостовірним, апеляційний суд без будь-якого обґрунтування зазначив узагальнюючу фразу, а саме: «недостовірною й такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , містить некоректні висловлювання та являється фактичними твердженнями». 
		Крім того, визначаючи абзац 6 публікації таким, що є недостовірним, апеляційний суд послався на неповний його текст, чим викривив контекстний зміст публікації. 
		Також, апеляційний суд не врахував, що поширена ГО «Платформа громадський контроль» інформація, яка містила оціночні судження, стосувалися публічної особи, інтерес до якої у суспільстві є високим, а тому рівень критики цієї особи або суб`єктивні думки про неї є значно ширшим.
		При цьому межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. 
		Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновками районного суду 
		про те, що поширена інформація в частині, що стосується терміну «рейдер», не містить фактичних даних, натомість містить оціночні судження відповідача та критику дій позивача, як широко відому особу. 
		Також суд першої інстанції правильно виходив із того, що поширена інформація про пов`язаність позивача з підприємствами-субпідрядниками міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року у справі 
		№ 757/27383/18-к, що безумовно свідчить про пов`язаність позивача з цими підприємствами, яка має корпоративний характер. 
		Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про те, що суди не врахували висновок експерта від 27 серпня 2018 року 
		№ 056/256, в якому чітко зазначено, що негативну інформацію, у тому числі щодо пов`язаності позивача з певними підприємствами, застосування до нього терміну «рейдер», виражено у формі фактологічного твердження, безпідставні, так як згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. При цьому термін «рейдер» висловлено в суб`єктивній думці, яке спростуванню не підлягає. 
		Інші доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу громадської організації «Платформа громадський контроль» задовольнити. 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. 
		Постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року скасувати, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 12 липня 2019 року залишити в силі. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова 
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Кривцова 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...