Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/5273/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-18167ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                                  
		 
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/5273/18
		 
		провадження № 61-18167св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),   Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - лікар-психіатр 2-А відділення Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева Леміщенко Тетяна Володимирівна ,
		заінтересована особа -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду             м. Полтави від 18 вересня 2018 року у складі судді Кузіній Ж. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Чумак О. В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У вересні 2018 року лікар-психіатр 2-А відділення Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева Леміщенко Т. В. (далі - лікар-психіатр) звернулася до суду із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу.
		 
		Заява мотивована тим, що за направленням лікаря-психіатра до Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева госпіталізований ОСОБА_2 з діагнозом: «Шизофренія, галюцинаторно-параноїдний синдром». Згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів останній страждає на тяжкий психічний розлад, відмовляється від добровільного лікування, внаслідок чого виявляє реальні наміри вчинити дії, що виявляють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, а тому його необхідно примусово госпіталізувати до психіатричного стаціонару.
		Ураховуючи наведене, лікар-психіатр просив суд примусово госпіталізувати у примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до психіатричного стаціонару Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О . Ф. Мальцева .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2018 року заяву лікаря-психіатра 2-А відділення Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева Леміщенко Т. В. задоволено. 
		Госпіталізовано у примусовому порядку ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені                              О. Ф. Мальцева.
		Рішення звернуто до негайного виконання.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», висновком комісії лікарів-психіатрів Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева, а також враховано стан здоров`я і поведінки ОСОБА_2 , який страждає на психічний розлад, на підставі чого суд дійшов висновку, що примусова госпіталізація до психіатричного стаціонару є доцільною.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2018 року - без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що станом на день звернення лікаря-психіатра із відповідною заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_4 були наявні підстави для такої госпіталізації, які установлені комісією лікарів-психіатрів, госпіталізація особи до психіатричного стаціонару відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу» та вимогам процесуального законодавства та є необхідною, оскільки ОСОБА_2 виявляв реальні наміри вчинити та вчиняв дії, які становлять небезпеку для себе і оточуючих, а його обстеження і лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,                                          ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви лікаря-психіатра відмовити.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку наявним у справі доказам. Вважає, що заявник не надав суду достатніх доказів для задоволення заяви про примусову госпіталізацію, зокрема, відсутні докази про те, що він становить реальну небезпеку для себе та оточуючих.
		Вказує, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про допит свідків, а саме його матері та лікарів-психологів, які надавали направлення на примусову госпіталізацію.
		Вважає, що обов`язковим для примусової госпіталізації є проведення експертизи стану психічного здоров`я особи, що судами здійснено не було.
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою судді Верховного суду від 14 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2019 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		14 вересня 2018 року о 23.40 год. ОСОБА_2 за направленням лікаря-психіатра був госпіталізований до Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф. Мальцева з діагнозом «Шизофренія, галюцинаторно-параноїдний синдром».
		 
		Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф . Мальцева від 15 вересня                     2018 року, зважаючи на наявність у хворого тяжкого психічного розладу, відмову від добровільного лікування, внаслідок чого він виявляє реальні наміри вчинення дії, що являє собою безпосередню небезпеку для оточуючих (агресивна поведінка по відношенню до матері), на підстав статей 14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу», комісія лікарів-психіатрів дійшла висновку про необхідність госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
		 
		Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
		 
		Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
		 
		Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. 
		До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
		 
		Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
		 
		Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
		У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
		 
		Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
		 
		Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
		 
		Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
		 
		Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
		 
		Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
		 
		Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Задовольняючи заяву лікаря-психіатра про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не навів у своєму рішенні, якими доказами чи обставинами підтверджується, що стан останнього такий, який дозволяє дійти переконливого висновку про те, що є підстави для його примусового тримання у психіатричній лікарні, а саме, не вказано на підставі чого суд дійшов висновку, що  ОСОБА_2 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих.
		 
		Судові рішення судів попередніх інстанцій побудовані виключно на висновку комісії лікарів-психіатрів Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О. Ф . Мальцева від 15 вересня 2018 року, при цьому інших обставин щодо поведінки та потенційної небезпечності           ОСОБА_2 судами не досліджувалося, його заперечення до уваги не приймалися та не надавалася їм належна правова оцінка.
		Жодні докази на підтвердження вчинення ним протиправних дій щодо себе, своєї матері чи будь якої іншої особи, судами не досліджувалися.
		 
		Вказуючи, що поведінка ОСОБА_2 є небезпечною для його матері, суди безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про виклик у судове засіданні для надання пояснень у справі свідків, зокрема, його матері - ОСОБА_6 .  
		 
		Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
		Без встановлення того факту, що поведінка особи є небезпечною для нього чи оточуючих, неможливо застосувати до неї такий захід, як примусова госпіталізація до психіатричного закладу, що відповідає положенням           статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.
		 
		Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що за вимогами положень частини першої статті 339 ЦПК України, частини другої статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» із заявою про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги                 у примусовому порядку до суду може звернутися представник закладу              з надання психіатричної допомоги, у той час як у цій справі з відповідною заявою до суду звернулася безпосередньо лікар-психіатр Леміщенко Т. В. та судом першої інстанції не було перевірено, чи уповноважена вказана лікар діяти від імені Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні                імені О. Ф. Мальцева, оскільки відповідної довіреності до заяви приєднано не було.
		 
		За таких обставин, без достовірного встановлення того, що ОСОБА_2 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, а також без перевірки повноважень особи, яка звернулася до суду з відповідною заявою, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати         або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.  
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Г. В. Кривцова   Р. А. Лідовець   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...