Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/7556/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 61-19823ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 635/7556/16-ц
		провадження № 61-19823св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Кузнєцова В. О.,
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,                 Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (правонаступником якої є  ОСОБА_1 ),
		відповідачі:  ОСОБА_3 , Липецька сільська рада Харківського району Харківської області,
		треті особи: Управління держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-Інвест», 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року у складі судді Панас Н. Л. та постанову апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_1 ) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, треті особи: Управління держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-Інвест» (далі - ТОВ «Терра-Інвест»), про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
		Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину належить житловий будинок АДРЕСА_1 (з надвірними будівлями та спорудами). Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу належить будинок АДРЕСА_2 . Рішенням Липецької сільської ради Харківського району Харківської області від 25 грудня 2013 року позивачу надано дозвіл на розробку документації землеустрою для встановлення меж земельної ділянки в натурі                        (на місцевості) для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Однак реалізувати своє право на отримання у власність зазначеної земельної ділянки він не може, оскільки частину земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності споруди, рішенням Липецької сільської ради Харківського району Харківської області передано у власність відповідачу. Вважає, що це рішення прийнято радою з порушенням вимог діючого законодавства.
		Таким чином, просив скасувати рішення XXXXV сесії VІ скликання Липецької сільської ради Харківського району Харківської області від 25 грудня 2013 року про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки та скасувати видане на підставі цього рішення свідоцтво про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,1817 га, розташовану за адресою:                                              АДРЕСА_2 з кадастровим № 6325182001:00:004:0066.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що є установленим те, що земельна ділянка, надана у власність  ОСОБА_3 не є тотожньою земельній ділянці, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1 , і яка знаходиться у користуванні позивачів. Висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено, що існують порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 зі сторони житлового будинку АДРЕСА_1 .
		Крім того, рішенням Харківського районного суду Харківської області                                від 15 січня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити земельну ділянку  АДРЕСА_2 від усіх самовільно розміщених на ній об`єктів (металевий паркан, літній душ, цегла). Вищезазначені судові рішення є преюдиціальними для вирішення спору за цією справою.
		Аргументи учасників справи
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду                       ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваним рішенням Липецької сільської ради порушено його право на отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, оскільки частину цієї ділянки незаконно передано у власність ОСОБА_3 . 
		Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну  скаргу
		У вересні 2018 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу та просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені відповідно до вимог законодавства.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; матеріали справи № 635/7556/16-ц витребувано з районного суду.
		У червні 2019 року указану справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Установлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 13 листопада 2013 року реєстровий № 2-1187,                         ОСОБА_1 належить 5/6 частини будинку АДРЕСА_1 , які залишились після смерті батька ОСОБА_4 .
		На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області                    29 серпня 2017 року за реєстровим № 1-1014, ОСОБА_1 належить                           1/6 частини дбудинку АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті матері ОСОБА_2 . 
		Рішенням Липецької сільської ради Харківського району Харківської області                 від 25 грудня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації на приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_2 .
		Актом встановлення меж між земельними ділянками АДРЕСА_2                  ОСОБА_3 та АДРЕСА_1 , установлено, що станом на 02 вересня 2013 року документи на користування земельною ділянкою Шевченками надані не були, а тому, відповідно до статті 107 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) прийнято рішення про розподіл спірної земельної ділянки порівну та зобов`язано Шевченків частково прибрати паркан для вільного доступу ОСОБА_3 .
		Рішенням XXXXV сесії VІ скликання Липецької сільської ради Харківського району Харківської області від 25 грудня 2013 року ОСОБА_2 та                  ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 17050319, виданого 30 січня 2014 року ОСОБА_3 , на праві приватної власності належить земельна ділянка АДРЕСА_2 площею 0,1817 га, з кадастровим                      № 6325182001:00:004:0066.
		Установлено, що земельна ділянка, надана у власність  ОСОБА_3 не є тотожною земельній ділянці, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1 , і яка знаходиться у користуванні позивача.
		Висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено, що існують порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_2 зі сторони житлового будинку АДРЕСА_1 .
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 січня                     2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року, зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити земельну ділянку  АДРЕСА_2 від усіх самовільно розміщених на ній об`єктів (металевий паркан, літній душ, цегла).
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до пункту «г» частини третьої статті 152, частини першої статті 153, частини першої статті155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. 
		Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Відповідно до частини першої, четвертої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
		Згідно із пунктом «в» частини першої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він позбавлений права на отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, оскільки частину цієї ділянки передано оскаржуваним рішенням Липецької сільської ради у власність ОСОБА_3 .
		Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що відповідач набула право власності на земельну ділянку                  АДРЕСА_2 площею 0,1817 га, з кадастровим №6325182001:00:004:0066 у порядку передбаченому законом, тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення XXXXV сесії VІ скликання Липецької сільської ради Харківського району Харківської області від 25 грудня 2013 року. Крім того, судовими рішеннями, які набрали законної сили  ОСОБА_1 зобов`язано за власний рахунок звільнити земельну ділянку АДРЕСА_2 від усіх самовільно розміщених на ній об`єктів (металевий паркан, літній душ, цегла). 
		Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Крім того, незгода ОСОБА_1 з рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року не є підставою для скасування судових рішень у справі № 635/7556/16-ц та не позбавляє позивача його права на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень.
		Суди попередніх інстанцій посилалися на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 120 ЗК України, у редакції чинній на час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
		Разом з тим, за відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості необхідно враховувати таке.
		Відповідно до статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) до особи, яка придбала жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята жилим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Аналіз змісту наведених норм права дає підстави для висновку про загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.
		Переважному застосуванню підлягає не частина перша статті 120 ЗК України, а частина перша статті 377 ЦК України, яка передбачає, що в таких випадках до набувача переходить право власності на земельну ділянку або право користування, оскільки спеціальна норма загального закону регулює ті ж самі відносини, що і стаття 120 ЗК України.
		Якщо співставити обсяг регулювання статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, то обидві норми будуть мати однаковий предмет правового регулювання, проте статтю 377 ЦК України запроваджено законодавцем пізніше у часі, тому за темпоральним принципом вирішення колізій норм права саме їй необхідно надати перевагу під час визначення належної до застосування правової норми.
		Верховний Суд враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин правила статті 120 ЗК України, однак помилкове посилання на указану норму не вплинуло на правильністьухваленого рішення, оскільки вирішуючи спір суди врахували, що відповідач набула право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 у порядку, передбаченому законом, тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення XXXXV сесії VІ скликання Липецької сільської ради Харківського району Харківської області від 25 грудня 2013 року. 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 листопада                2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. О. Кузнєцов
		 
		Судді:                                                                                                 В. С. Жданова
		 
		                                                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		                                                                                                            В. А. Стрільчук
		 
		                                                                                                            М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...