Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/13738/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-44736ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України             
		 
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 712/13738/17
		 
		провадження № 61-44736св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну 
		скаргу  ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: 
		Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1. Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.
		Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір дарування 1/2 частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., зареєстрований в реєстрі за № 1109. Вважав, що вказаний договір не відповідає вимогам статей 202, 203 ЦК України з огляду на таке.
		24 жовтня 2016 року близько 14 год 30 хв. поблизу перехрестя вулиць Ярославська та Сумгаїтська у м. Черкаси сталося зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz GLK 220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким він керував та автомобіля «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
		Зазначав, що ця дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталась з вини ОСОБА_2 . Враховуючи те, що останній має нести відповідальність 
		за завдану внаслідок ДТП шкоду, ОСОБА_2 вчинив дії, спрямовані на погіршення свого майнового стану. ОСОБА_2 продав автомобіль 
		«ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також за два з половиною тижні після ДТП він уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_3 договір дарування 1/2 частини квартири 
		АДРЕСА_1 .
		Вказував, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси 
		від 04 липня 2017 року у справі № 712/6225/17 за позовом 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої в наслідок ДТП, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 268 867,53 грн завданої матеріальної шкоди і 5 000,00 грн моральної шкоди, а всього 273 867,53 грн. Соснівським відділом Державної виконавчої служби 
		м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси у справі 
		№ 712/6225/17.
		Вважав, що дії сторін договору були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок рішення про стягнення грошових коштів. Про це свідчить той факт, що відчуження права власності відбулося 11 листопада 2016 року у короткий проміжок часу після ДТП (24 жовтня 2016 року) та встановленням збитків внаслідок ДТП 
		(08 листопада 2016 року). Отже, договір дарування укладено з метою введення в оману третіх осіб, зокрема позивача як стягувача і органи державної виконавчої служби як орган, який забезпечує примусове виконання рішення щодо відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення. В цьому правочині внутрішня воля обох сторін умисно не відповідала його зовнішньому прояву і сторони знали, що правочин не буде фактично виконаний.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування 1/2 частини двокімнатної квартири 
		АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 листопада 2016 року та повернути сторони у попередній стан шляхом скасування реєстрації права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та поновити реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року 
		у складі судді Троян Т. Є. у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір дарування відповідає дійсним намірам сторін та не носить фіктивного характеру, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, волевиявлення кожної сторони було вільним 
		і відповідало внутрішній волі, про що свідчать: пункти 6, 7, 8, 9, 10, 12 договору дарування квартири.
		Крім того, на момент укладення спірного договору дарування обтяжень на квартиру накладено не було.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову. Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири, укладений між ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 11 листопада 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., зареєстрований 
		в реєстрі за № 1109, щодо відчуження 1/2 частини квартири 
		АДРЕСА_1 . Повернуто сторони у первинний стан шляхом скасування реєстрації права власності на 1/2 частину зазначеної квартири за ОСОБА_3 та поновлено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на цю квартиру. Вирішено питання судового збору.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що недобросовісне ухилення ОСОБА_2 від добровільного відшкодування шкоди одразу після ДТП, короткий проміжок часу після встановлення розміру спричинених збитків та відчуження майна, за рахунок якого в майбутньому можна було виконати рішення суду, доводить, що дії сторін оспорюваного правочину були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховування цього майна від виконання 
		в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення, а отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору недійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 ,посилаючись нанеправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою судді Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. 
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції 
		не врахував того, що на момент ДТП ОСОБА_2 був впевнений, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем та значно перевищив дозволену у населених пунктах максимальну швидкість руху. Його вина у цій ДТП встановлена лише у березні 2017 року.
		Також апеляційним судом не враховано, що на момент ДТП автомобіль, яким керував позивач, мав поліс цивільної відповідальності. Під час огляду та складення дефектної відомості експерт не визначає вартість матеріального збитку, а лише оглядає та фіксує пошкодження транспортного засобу.
		У матеріалах справи містяться докази, що звіт про оцінку матеріального збитку був підготовлений 08 листопада 2016 року. Але про його існування та зміст йому не було і не могло бути відомо, оскільки замовником цієї оцінки був ОСОБА_1 , ознайомлювати всіх учасників ДТП з висновком оцінки експерт не зобов`язаний. Він лише видає екземпляр оцінки замовнику. Тому вважає, що апеляційний суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 
		Відзив на касаційну скаргу учасників справи 
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначає, що постанова апеляційного суду законна та обґрунтована, а доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.
		Вважає, що при укладенні спірного договору дарування відповідачем умисно приховано від нотаріуса дійсну мету укладання договору дарування, а саме приховання майна від можливого звернення стягнення на нього.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		24 жовтня 2016 року відбулася ДТП, внаслідок якої сталося зіткнення автомобілів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 
		24 жовтня 2016 року слідчим відділом Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Черкаській області зареєстровано кримінальне провадження № 1201625101008462 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості ушкодження за частиною першою статті 286 Кримінального Кодексу України.
		27 жовтня 2016 року за участю ОСОБА_2 проведений огляд автомобіля, 
		в результаті якого складено дефектну відомість і звіт про оцінку автомобіля за від 08 листопада 2016 року № 359, визначено розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП у сумі 368 867,53 грн. Вказана обставина встановлена рішенням Соснівського районного суд м. Черкаси від 04 липня 2017 року по справі № 712/6225/17.
		11 листопада 2016 року укладено договір дарування, яким ОСОБА_2 подарував матері ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
		27 лютого 2017 року слідчим відділом Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Черкаській області винесено постанову про закриття кримінального провадження та виділення матеріалів для притягнення до адміністративної відповідальності 
		ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП.
		Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 
		2017 року у справі №712/3203/17  ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КпАП України та застосувано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
		У квітні 2017 року Aкціонерне товариство «AXA Страхування» відшкодувало ОСОБА_1 частину нанесеного збитку в межах ліміту відповідальності страхової компанії ОСОБА_2 , як власнику наземного транспортного засобу у сумі 100 000,00 грн.
		18 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду 
		м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
		Заочним рішенням Соснівського районного суд м. Черкаси від 04 липня 2017 року у справі № 712/6225/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 268 867,53 грн завданої матеріальної шкоди і 5 000,00 грн моральної шкоди, а всього 273 867,53 грн.
		11 серпня 2017 року Соснівським відділом Державної виконавчої служби 
		м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області відкрито виконавче провадження № 54468436.
		Згідно з квитанцією від 10 жовтня 2017 року № 3297939, квитанцією 
		від 09 листопада 2017 року № 3360192, квитанцією від 07 грудня 2017 року 
		№ 3424941, квитанціями від 04 січня 2018 року № 3486422, від 05 лютого 
		2018 року, від 06 березня 2018 року, платіжним дорученням від 05 квітня 
		2018 року № 392 боржник ОСОБА_2 скерував на рахунки державного казначейства грошові кошти в сумі 4 531,80 грн для сплати заборгованості 
		у межах вказаного виконавчого провадження.
		Враховуючи, що ОСОБА_2 в повному обсязі добровільно не виконав рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2017 року 
		у справі 712/6225/17, позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважав, що договір дарування є фіктивним, тобто укладеним для приховування майна відповідача.
		2. Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під 
		час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 
		з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що договір дарування 1/2 частини двокімнатної квартири 
		АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 листопада 2016 року, є фіктивним та вчинений без наміру створення будь-яких правових наслідків і мав на меті уникнення звернення стягнення на належну ОСОБА_2 частину квартири 
		в рахунок відшкодування завданої шкоди.
		 
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		 
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України. 
		 
		Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		 
		За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		 
		Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. 
		 
		У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		 
		Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або 
		в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		 
		Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
		Судом встановлено, що відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право 
		від 29 жовтня 2009 року на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири  
		АДРЕСА_1 .
		 
		11 листопада 2016 року укладено договір дарування 1/2 частини квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у дарунок, а ОСОБА_3 прийняла у власність 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: 
		АДРЕСА_1 загальною площею 55,5 кв. м, житлова площа 31,9 кв. м, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 
		Яценко О. В.
		Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 відчужив належну йому на праві власності 1/2 частини квартири 
		 
		АДРЕСА_1 , своїй матері ОСОБА_3 , був обізнаний про ДТП, яка сталася 24 жовтня 2016 року і учасником якої він був, про порушення кримінального провадження на підставі частини першої статті 286 КК України, про розмір матеріального збитку, завданого автомобілю ОСОБА_1 унаслідок вказаної ДТП у сумі 368 867,53 грн, правильно вважав, що ОСОБА_2 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , з`ясувавши, що під час укладення 11 листопада 2016 року оспорюваного правочину воля сторін, які 
		є близькими родичами, не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їхні дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання у майбутньому зобов`язань щодо відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, 
		а отже, апеляційний суд обґрунтовано визнав недійсним оспорюваний правочин на підставі статті 234 ЦК України.
		Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                            Г. В. Кривцова
		 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець
		 
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...