Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/3872/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 19.12.2019
Номер судового провадження: 61-1407ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		19 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа № 359/3872/17
		провадження № 61-1407св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідачі: - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		треті особи: - приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Левицький Роман Всеволодович та Криворучко Віктор Петрович , приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Дудка Оксана Сергіївна, ОСОБА_9 , Бориспільська міська рада, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня                  2018 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливача Л. Д., Шкоріної О. І., 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		Короткий зміст позовних вимог:
		В травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,    ОСОБА_7 , треті особа, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Левицький Р. В. та Криворучко В. П. , приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Дудка О. С., ОСОБА_9 , Бориспільська міська рада, про визнання недійним договорів                              купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що він є онуком ОСОБА_2 та                        ОСОБА_11 , яким на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 3210500000:11:032:0016 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за цією ж адресою (далі - житловий будинок і земельна ділянка).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла. За час свого життя вона обіцяла заповісти позивачу її частку в домоволодінні та земельній ділянці. Водночас, 30 вересня 2009 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір                 купівлі-продажу, за яким він відчужив у власність ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку.
		10 листопада 2016 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4                         договори купівлі-продажу, за якими було відчужено домоволодіння та земельну ділянку на користь ОСОБА_4. 
		14 березня 2017 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 ,                          ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори купівлі-продажу, відповідно до яких, ОСОБА_4 відчужив у власність кожного покупця по 1/3 частці в житловому будинку та по 1/3 частці в земельній ділянці. 
		Також позивач посилається на те, що ОСОБА_11 не давала її чоловіку ОСОБА_2 письмову нотаріально посвідчену згоду на відчуження домоволодіння та земельної ділянки у власність інших осіб. Крім того, ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, не розумів значення своїх дій та діяв під впливом помилки. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними договора купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 30 вересня 2009 року, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,                    від 10 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та                                ОСОБА_4 , а також від 14 березня 2017 року, укладений між                           ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                              від 17 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки не порушують жодних прав позивача. Крім того позивач не був стороною жодного з договорів, не був власником спірного домоволодіння та земельної ділянки, а також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що за час свого життя ОСОБА_11 склала заповіт, яким вона заповіла позивачу вказані об`єкти нерухомого майна.    
		Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2018 року - залишено  без змін.
		Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
		08 січня 2019 року адвокат ОСОБА_1 - Баховський М. М. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення  Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1  посилається на те, що судами не взято до уваги та не враховано, що оспорюваний договір купівлі-продажу від                          30 вересня 2009 року укладений  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без нотаріально посвідченої згоди дружини ОСОБА_11 на відчуження домоволодіння та земельної ділянки у власність інших осіб. 
		Також судами не взято до уваги лист приватного нотаріуса Левицького Р. В., відповідно до якого він заперечив посвідчення ним спірного договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 30 вересня                      2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також те, що  бланк на якому посвідчувався даний договір витрачений 30 вересня                        2009 року для зовсім іншої нотаріальної дії з іншим реєстровим номером.
		Крім того, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що право позивача не порушено, є необґрунтованими, оскільки оскаржуваними договорами порушено його право на спадкування, у зв`язку з тим, що його батько  - третя   особа ОСОБА_9 є єдиним спадкоємцем після померлої матері ОСОБА_11 , а позивач є єдиним сином і спадкоємцем після третьої особи                   ОСОБА_9 .
		Доводи інших учасників справи:
		Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
		Рух касаційної скарги:
		Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи 
		№ 359/3872/17-ц з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Короткий зміст обставин справи:
		30 вересня 2009 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір                 купівлі-продажу, відповідно до якого він передав у власність ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку.
		10 листопада 2016 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договори купівлі-продажу, за якими він відчужив домоволодіння та земельну ділянку у власність ОСОБА_4. 
		14 березня 2017 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 ,                            ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори купівлі-продажу, за якими він відчужив у власність кожного покупця по 1/3 частці в житловому будинку, а також по 1/3 частці в земельній ділянці.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
		Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
		За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
		Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
		З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суди виходили з того, що позивач ОСОБА_1 не був стороною жодного з оспорюваним ним договорів, а також не був власником спірного домоволодіння та земельної ділянки. 
		Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, оскільки зазначені обставини свідчать про те, що договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки не порушують жодних прав позивача. Він не є заінтересованою особою в розумінні частини 3 статті 215 ЦК України та не має права оспорювати дійсність цих договорів.
		Доводи касаційної скарги про порушення спадкових інтересів позивача є безпідставними, оскільки заявником не доведено порушення його прав спірними правочинами. Спадкоємцями першої черги за законом відповідно до статті 1261 ЦК України після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 є чоловік померлої - відповідач ОСОБА_2 та син померлої - третя особа ОСОБА_9 , які до суду з вимогами про визнання договорів                              купівлі-продажу не звертались.
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу 
		без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем, залишити без задоволення
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                              від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду                       від 12 грудня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                 В. П. Курило
		А. Ю. Зайцев
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...