Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/23136/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-3382ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                          
		Іменем України                                   
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа № 127/23136/17
		провадження № 61-3382св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
		учасники справи:
		позивач - Вінницька міська рада,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року у складі судді Луценко Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Копаничук С. Г. у справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		В жовтні 2017 року Вінницька міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просила зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0628 га, відповідно до кадастрового плану, складеного МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» м. Вінниця, біля будинковолодіння АДРЕСА_1 (поряд із земельними ділянками кадастрові №№ 0510100000:02:091:0205, 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207), шляхом знесення цегляного паркану, частини капітальної житлової будівлі, площею 47 кв. м, капітальної нежитлової будівлі, площею 1 кв. м, та привести земельну ділянку в первинний придатний для використання стан за його рахунок.
		Позов мотивовано тим, що виконавчими органами Вінницької міської ради було здійснено перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земель міста Вінниці, зокрема земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої працівниками Департаменту самоврядного контролю Вінницької міської ради складено акт обстеження земельної ділянки міста Вінниці від 15 серпня 2017 року № 117/9-03-3.
		Зі змісту вказаного акту встановлено, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку територіальної громади міста Вінниці, площею 0,0628 га, шляхом встановлення цегляного паркану, частини капітальної житлової будівлі, площею               47 кв. м та капітальної нежитлової будівлі площею 1 кв. м без відповідних дозвільних документів, що підтверджується кадастровим планом, складеним за результатами тахеометричної зйомки земельної ділянки від 07 серпня 2017 року, проведеної МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури». На вказаній земельній ділянці, площею 0,0628 га, наявні об`єкти нерухомості, а саме частина капітальної житлової будівлі, площею 47 кв. м та капітальна нежитлова будівля, площею 1 кв. м. Земельна ділянка, площею 0,0628 га, використовується для обслуговування житлового будинку без правовстановлюючих документів.
		Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки біля самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 0,0628 га, розташовані земельні ділянки кадастрові                    №№ 0510100000:02:091:0205, 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207, площею 0,0632 га, 0,0232 га, 0,0136 га відповідно, цільове призначення яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		На земельних ділянках кадастрові №№ 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться частина житлового будинку.
		Враховуючи вищевикладене, 16 серпня 2017 року за вих № 09-00-01-34852 виконавчими органами Вінницької міської ради на адресу відповідача направлено попередження про усунення порушення законодавства територіальної громади              м. Вінниці щодо негайного звільнення земельної ділянки, площею 0,0628 га, яка використовується без правовстановлюючих документів, розташована біля будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення паркану, частини капітальної житлової будівлі, площею 47 кв. м, та капітальної нежитлової будівлі, площею 1 кв. м, приведення земельної ділянки комунальної власності в первинний стан. Проте, відповідачем не вжито жодного заходу для усунення вказаних порушень.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня                  2018 року позов Вінницької міської ради задоволено частково.
		Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0628 га, відповідно до кадастрового плану, складеного МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» м. Вінниця, біля будинковолодіння АДРЕСА_1 (поряд із земельними ділянками кадастрові № № 0510100000:02:091:0205, 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207), шляхом знесення цегляного паркану, та привести земельну ділянку в первинний придатний для використання стан за його рахунок.
		У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради судовий збір у розмірі 800,00 грн. 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, побудувавши на ній цегляний паркан. Земельна ділянка у встановленому законом порядку відповідачу у власність не передавалась, отже в силу статті 212 ЗК України відповідач зобов`язаний її звільнити шляхом демонтажу цегляного паркану, з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Апеляційну скаргу Вінницької міської ради задоволено.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а також в частині розподілу судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове. Зобов`язано                  ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею                0,0628 га, відповідно до кадастрового плану, складеного МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» м. Вінниця, біля будинковолодіння АДРЕСА_1 (поряд із земельними ділянками кадастрові №№ 0510100000:02:091:0205, 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207), шляхом знесення частини капітальної будівлі площею           47 кв. м та капітальної нежитлової будівлі площею 1 кв. м та приведенням земельної ділянки в первинний придатний для використання стан за його рахунок. 
		Компенсовано Вінницькій міській раді за рахунок держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4000 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку без відповідних на те законних підстав, користується нею, а саме побудував на ній частину житлового будинку, паркан та нежитловий об`єкт площею 1 кв. м. З моменту прийняття Вінницькою міською радою рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації пройшло вже більше року, при цьому він не вжив будь-яких дій, спрямованих на придбання зазначеної земельної ділянки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду,                     ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій, в частині задоволення позовних вимог до нього та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у зазначеній справі.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 грудня              2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами неправильно встановлено ту обставину, що самовільно збудованим цегляним парканом чиняться перешкоди громадянам у користуванні відрізком дороги, адже ширина смуги руху  житловою вулицею, врегульовано ДБН та становить 2,75 м, в цьому ж випадку ширина становить 6 м. Водночас заявник вказує, що в частині знесення частини капітальної житлової будівлі  прощею 47 кв. м та капітальної нежитлової будівлі площею 1 кв. м судом апеляційної інстанції не враховано, що на розгляді комісії Вінницької міської ради зі спорів в сфері містобудування перебувало питання щодо можливості введення в правове поле самочинно збудованого  у 2008 році другого житлового будинку на земельній ділянці на яку право власності не оформлене. За його наслідками заявнику було рекомендовано набути у власність вказану земельну ділянку для вказаних потреб.
		Доводом касаційної скарги є також те, що позивачем не доведено факту порушення самочинними забудовами його законних прав та інтересів як власника спірної земельної ділянки, жодна експертиза у справі не призначалась. 
		Доводи інших учасників справи
		У квітні 2019 року Вінницька міська рада надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення через її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що виконавчими органами Вінницької міської ради було здійснено перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земель міста Вінниці, зокрема земельної ділянки, розташованої за адресою:                                АДРЕСА_1 , за результатами якої працівниками Департаменту самоврядного контролю Вінницької міської ради складено акт обстеження земельної ділянки міста Вінниці від 15 серпня 2017 року № 117/9-03-3.
		Зі змісту вищевказаного акту встановлено, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку територіальної громади міста Вінниці, площею 0,0628 га, шляхом встановлення цегляного паркану без відповідних дозвільних документів, що підтверджується кадастровим планом, складеним за результатами тахеометричної зйомки земельної ділянки від 07 серпня 2017 року, проведеної МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури».
		Окрім того, на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці, площею 0,0628 га, наявні об`єкти нерухомості, а саме: частина капітальної житлової будівлі, площею 47 кв. м та капітальна нежитлова будівля, площею 1 кв. м, на які відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджується результатами тахеометричної зйомки земельної ділянки від 07 серпня 2017 року. Земельна ділянка, площею 0,0628 га, використовується для обслуговування житлового будинку без правовстановлюючих документів.
		Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, біля самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 0,0628 га, розташовані земельні ділянки кадастрові                  №№ 0510100000:02:091:0205, 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207, площею 0,0632 га, 0,0232 га, 0,0136 га відповідно, цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться у приватній власності відповідача, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та сторонами не заперечувалось.
		На земельних ділянках кадастрові №№ 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться частина житлового будинку.
		16 серпня 2017 року за вих № 09-00-01-34852 виконавчими органами Вінницької міської ради на адресу відповідача направлено попередження про усунення порушення законодавства територіальної громади м. Вінниці щодо негайного звільнення земельної ділянки, площею 0,0628 га, яка використовується без правовстановлюючих документів, розташована біля будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення паркану, частини житлової будівлі, нежитлової будівлі та приведення земельної ділянки комунальної власності в первинний стан.
		Вищевказане попередження було отримано особисто відповідачем 06 жовтня      2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, відповідачем не вжито жодного заходу для усунення вказаних порушень.
		Рішенням Вінницької міської ради від 24 листопада 2017 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на              АДРЕСА_1 для передачі у власність шляхом викупу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 561 кв. м (понад норму безоплатної передачі у власність в межах будинковолодіння) та надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (несільськогосподарського призначення) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки.
		Відомостей про вжиття заходів щодо придбання зазначеної земельної ділянки та внесення авансового платежу в рахунок оплати земельної ділянки                    ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		Позиція Верховного Суду
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У справі, що розглядається, позов пред`явлено Вінницькою міською радою з підстав порушення ОСОБА_1 права власності територіальної громади                  м. Вінниці. На думку позивача, дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують право територіальної громади, як її власника, на самостійне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.
		Тобто позов про приведення до попереднього стану земельної ділянки обумовлено як реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, так і захистом комунальної власності, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.
		Отже, оскільки Вінницька міська рада в позовній заяві наголошувала, що позовні вимоги пов`язані з реалізацією нею як органом місцевого самоврядування права комунальної власності на землі відповідного населеного пункту, цей спір стосується цивільних прав територіальної громади, тобто є приватноправовим. Захист приватних (цивільних) прав відбувається у цивільному судочинстві.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 523/11508/18 (провадження № 14-336цс19).
		Згідно з пунктом «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (частини перша, друга статті 83 ЗК України).
		Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).
		Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно до закону є правомірними.
		Частина 2 статті 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
		За правилами статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
		Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
		За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
		З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року, справа                  № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18 зазначила, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
		Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з предмета та підстав позову Вінницької міської ради, спірних правовідносин, які виникли щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що звертаючись до суду з позовом, Вінницька міська рада просила винести рішення про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідачем шляхом знесення цегляного паркану, частини капітальної житлової будівлі площею 47 кв. м та капітальної нежитлової будівлі площею 1 кв. м та приведення земельної ділянки в первинний придатний для використання стан.
		Із змісту резолютивних частин рішень судів попередніх інстанцій випливає, що суди зобов`язали ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0628 га, відповідно до кадастрового плану, складеного МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» м. Вінниця, біля будинковолодіння АДРЕСА_1 (поряд із земельними ділянками кадастрові №№ 0510100000:02:091:0205, 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207), шляхом знесення паркану, частини капітальної будівлі площею 47 кв. м та капітальної нежитлової будівлі площею 1 кв. м та приведенням земельної ділянки в первинний придатний для використання стан за його рахунок.
		Ухвалення відповідного рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, без відповідних на те законних підстав користується нею, а саме побудував на ній частину житлового будинку, паркан та нежитловий об`єкт площею 1 кв. м. З моменту прийняття Вінницькою міською радою рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації пройшло вже більше року, при цьому він не вжив будь-яких дій, спрямованих на придбання зазначеної земельної ділянки.
		Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що у разі встановлення порушення суб`єктом містобудівної діяльності факту здійснення самочинного будівництва об`єктів нерухомого майна без відповідного дозволу, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями на звернення з позовом до суду щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, як крайній захід, і лише тоді коли використані всі передбачені законодавством України заходи реагування за чотирьох умов, а саме: за умови складання припису щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства шляхом надання можливості відповідачеві для проведення відповідної перебудови; за умови, що вказане будівництво суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; за умови відсутності можливості проведення перебудови самочинно збудованого нерухомого майна; за умови, якщо особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовляється від проведення такої перебудови, при цьому відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.
		Дійшовши висновку, про можливість відновлення права позивача шляхом знесення паркану, частини капітальної житлової будівлі площею 47 кв. м, капітальної нежитлової будівлі площею 1 кв. м та приведенням земельної ділянки в первинний придатний для використання стан за рахунок відповідача суди апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими №№ 0510100000:02:091:0205, 0510100000:02:091:0206, 0510100000:02:091:0207, та не дослідив, чи маються на них інші будівлі, кому вони належать та чи ухвалення рішення у справі не вплине на права та обов`язки третіх осіб, адже правовстановлюючі документи на нерухомість у матеріалах справи відсутні.
		Судом апеляційної інстанції не встановлено чи знесення частини капітальної житлової будівлі площею 47 кв. м не спричинить негативні наслідки для капітальної житлової будівлі в цілому, шляхом зміни її властивостей за яких вона може використовуватись як житлова, адже в матеріалах справи міститься лист виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09 листопада 2016 року в якому вказано, що самочинно збудований житловий будинок зазначений літ «Е» з прибудовами зблокований з літньою кухнею «Б». 
		Крім того в матеріалах справи міститься план земельних ділянок на якому зображені інші будівлі без їх ідентифікації.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції порушення прав позивача відповідачем шляхом спорудження означених будівель не перевірив.
		Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджено можливість відновлення права позивача іншим шляхом ніж знесення паркану, частини капітальної житлової будівлі та капітальної нежитлової будівлі, адже знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише за умови, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від такої перебудови.
		Поза увагою суду апеляційної інстанцій залишилися норми цивільного процесуального закону, відповідно до яких обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, а також захист порушеного права особи, яка звернулася до суду.
		Колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі..
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статі 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		Оскільки встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції, а суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив докази у справі, ухвалене ним судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим.
		За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою частково, судове постанову суду апеляційної інстанцій необхідно скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року.
		Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Разом з тим, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції скасовується, то підстав поновлювати її виконання немає.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року, скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий    Судді:В. С. Висоцька    А. І. Грушицький    І. В. Литвиненко    В. В. Сердюк    І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...