Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/2021/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 51-3904км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		18 грудня 2019 р.
		м. Київ
		справа № 761/2021/16-к
		провадження № 51-3904км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю: 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		виправданого  ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від07 травня 2019року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100100008365, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року ОСОБА_7 визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та виправданий, у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, не підтвердили участі ОСОБА_7 у вчиненні цього кримінального правопорушення. 
		УхвалоюКиївського апеляційного суду від07 травня 2019року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 18 липня 2015 року о 12.20 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, біля будинку № 22-А по вул. Грекова у м. Києві відкрито заволодів належним  ОСОБА_8 золотим кулоном вартістю 1700 грн. 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом протокол пред`явлення особи для впізнання від 18.07.2015 року та не дав оцінки всім іншим доказам, які були надані стороною обвинувачення, з точки зору належності та допустимості. Зазначає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки суд, дослідивши повторно докази, не дав їм відповідно до ст. 94 КПК України належної оцінки. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні не підтримав подану касаційну скаргу.
		Захисник та виправданий просили скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7  без зміни.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви суду
		Згідно ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами. 
		При перевірці судових рішень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судами відповідно до положень ст. 94 цього Кодексу. 
		Відповідно до ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно зі змістом ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких  ОСОБА_7 було висунуте обвинувачення, місцевий суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів та дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому встановив, що жоден із цих доказів не доводить поза розумним сумнівом, що інкримінований злочин вчинив саме ОСОБА_7 .
		Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, повторно дослідив докази і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги. Своє рішення суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України належним чином мотивував. Крім того, суд виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви ухваленого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо безпідставності виправданняОСОБА_7 та щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
		Зокрема суди обох інстанцій обґрунтовано зазначили, що протокол пред`явлення особи для впізнання потерпілою ОСОБА_8 від 18.07.2015 року є недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушення вимог ст. 228 КПК України, згідно з якою перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, але може впізнавати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністюяких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, що повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6, 7ст.228 КПК Українивстановлений порядок впізнання особи по фотознімкам. Однак, судом були встановлені порушення вказаних норм. 
		З показань потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 вбачається, що обвинуваченого перед впізнанням, яке було здійснено у відділенні міліції, пред`явили потерпілій на вулиці. При цьому інші особи для впізнання їй не пред`являлися в цей час. Також потерпіла вказала, що впізнання на досудовому розслідуванні по фотознімкам відбулося за її участі вже після того, як працівник міліції попередньо продемонстрував їй на вулиці затриманого ОСОБА_7 , як схожого по її описам чоловіка, якого вона пізніше впізнавала в ході слідчої дії. Зазначала, що особи, які пред`являлися їй для впізнання, мали інші ознаки зовнішності за тілобудовою, по віку, зросту, були старші за ОСОБА_7 . Також під час впізнання були відсутні поняті.
		Сам же ОСОБА_7 заперечував щодо вчинення грабежу відносно потерпілої ОСОБА_8 . Також він зазначав про те, що його повторно представили для впізнання потерпілій серед осіб, які за зовнішністю не були подібні до нього, мали суттєві відмінності.
		У сукупності доказів, на яких базувалось обвинувачення, протокол пред`явлення особи для впізнання відігравав вирішальну роль, він був об`єднуючим, закріплюючим елементом, адже протокол огляду місця події від 18.07.2015 року, протокол слідчого експерименту за участю потерпілої від 11.08.2015 року є непрямими доказами, і вони мали значення для доведення вини ОСОБА_7 лише в сукупності із протоколом пред`явлення особи для впізнання. Тому твердження прокурора, що судами не надано належної оцінки вищевказаним доказам, не вбачається обґрунтованим. 
		Суди належно вказали на те, що зазначенні вище докази не можуть бути достатньою підставою для висновку суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним 18 липня 2015 року грабежу щодо потерпілої ОСОБА_8 . 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які б вказували на безумовне скасування судових рішень, не вбачається. За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438 КПК України, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від07 травня 2019року щодо ОСОБА_7  залишити без зміни, а скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...