Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/885/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Номер судового провадження: 51-6472км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016080230001051

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		12 грудня 2019 року
		м. Київ
		справа №317/885/17 
		провадження № 51-6472км18
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
		засудженого ОСОБА_6 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12016080230001051, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 15 вересня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 197-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
		Цивільний позов комунальної установи «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради (далі  комунальна установа) задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь цієї установи 199250,28 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він протягом березнятравня 2016 року (встановити більш точного часу в ході судового розгляду не виявилося можливим), діючи умисно та достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього законних підстав на використання земельної ділянки, з метою отримання прибутку від збору сільськогосподарської продукції самовільно, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, зайняв земельну ділянку загальною площею 15,7475 га, яка перебуває в користуванні комунальної установи та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки, ОСОБА_6 протягом вказаного періоду провів на цій ділянці роботи з дискування ґрунту та засіяв ділянку насінням соняшнику, чим завдав користувачу земельної ділянки  комунальній установі матеріальної шкоди в розмірі 199250,28 грн.
		Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 19 квітня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів скасувати і закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину, відмовити в задоволенні цивільного позову комунальної установи. Вважає, що суди обох інстанцій неправильно надали правову оцінку його діям, не зазначили часу подій, виду і розміру шкоди, обставин, які вплинули на вчинення дій, визнаних протиправними. Вказує, що суди безпідставно зазначили, що він мав умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки, яка перебуває в користуванні комунальної установи. На його думку, судами не встановлено, що він мав намір постійно користуватися земельною ділянкою, чи бажав мати право власності на неї, чи мав намір, щоб вона була передана в оренду. Стверджує, що відсутні суспільно небезпечні наслідки та причинний зв`язок між його діями та наслідками. Зазначає, що його дії були правомірними та, що суд безпідставно стягнув з нього на користь комунальної установи 199250,28 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. 
		У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу  без задоволення. Вважає, що винуватість 
		ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 197-1 КК України, доведено повністю, цивільний позов вирішено правильно, міра покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 немає.
		Засуджений ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Статею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно 
		до статті 94 цього Кодексу.
		За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим 
		у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю, його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 197-1 КК України. 
		Субєктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити. Психічне ставлення до значної шкоди, заподіяної власнику земельної ділянки або її законному володільцю, може бути у формі непрямого умислу. 
		За таких обставин суду належало з`ясувати, чи усвідомлював засуджений, що він використовує земельну ділянку виключно з власної волі, всупереч правам та інтересам законного володільця, та своїми діями завдає останньому значної шкоди, а також чи бажав він її захопити.
		З показань, які ОСОБА_6 давав у суді першої інстанції, убачається, що він користувався земельною ділянкою на підставі усної згоди головного лікаря комунальної установи ОСОБА_8 та голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_9 . Стверджував, що земельна ділянка протягом останніх трьох-чотирьох років стояла необробленою та заросла бур`янами, а він у квітні  на початку травня 
		2016 року власними силами провів її дискування, очистив від бур`янів, і саме за це головний лікар дозволила йому засіяти земельну ділянку соняшником. 
		Допитаний у статусі свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив показання ОСОБА_6 . Свідок зазначив, що лише коли почали збирати врожай, він дізнався про самовільне зайняття засудженим земельної ділянки та засівання її соняшником. Також підтвердив, що ОСОБА_6 звертався до нього з приводу можливого тимчасового користування цією земельною ділянкою, але він пояснив йому, що вона перебуває у власності комунальної установи 
		і порадив звернутися за дозволом до головного лікаря.
		Суди не надали оцінку зазначеним показанням ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 .
		Як на доказ винуватості ОСОБА_6 суди посилаються на акти від 
		07 квітня 2016 року, 25 квітня 2016 року та 25 травня 2016 року, складені та підписані комісією працівників комунальної установи, якими зафіксовано факти самовільного користування земельною ділянкою, що перебуває на балансі та в постійному землекористуванні лікарні, мешканцем с. Веселянка ОСОБА_6 .
		Натомість засуджений заперечував те, що він отримував таке попередження 
		та що йому було відомо про факт складання цих актів. Однак суд не звернув уваги на ці доводи ОСОБА_6 та на те, що в зазначених актах його підпис або відмітка про відмову від підпису відсутні.
		При цьому суд не з`ясував в ОСОБА_6 , чому, отримуючи неодноразово попередження про неправомірність своїх дій, засуджений продовжував самовільно працювати на земельній ділянці, нести витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, насіння соняшнику, його обробку та інші. 
		Крім того, суд першої інстанції не з`ясував, коли саме після встановлення самовільного захоплення земельної ділянки керівництво комунальної установи звернулося із заявою до правоохоронних органів. 
		У матеріалах кримінального провадження відсутній витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Однак з матеріалів кримінального провадження видно, що огляд земельної ділянки слідчим відбувся лише 17 вересня 2016 року (а.с. 44-49), а потім 
		28 жовтня 2016 року (а.с. 84).
		Крім того, задовольняючи цивільний позов комунальної установи та стягуючи з ОСОБА_6 199 250,28 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції послався на висновок судово-економічної експертизи № 48/11.2 від 09 березня 2017 року з додатками до нього. Зазначений висновок проводився відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. Згідно з наданим висновком розрахунок проводився за певною формулою з використанням наступних параметрів: площа самовільно зайнятої земельної ділянки; середньорічний дохід, який можна отримати від земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель; коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів. Однак слід зазначити, що таке встановлення розміру шкоди судом у цьому провадженні є надто формальним. Адже суду необхідно було перевірити показання засудженого та надані ним докази щодо реального стану земельної ділянки як до того, як він нею тимчасово користувався, так і після. Всі ці фактори та їхній вплив на розмір шкоди суд мав урахувати та зясувати, у тому числі, допитавши експерта в суді та за необхідності призначивши додаткову експертизу. Адже ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що вона є реально заподіяною потерпілому.
		Таким чином, слід зазначити, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для встановлення наявності чи відсутності усіх елементів складу злочину в діянні, інкримінованому ОСОБА_6 .
		За таких обставин судові рішення не можна вважати ні законними, нісправедливими. А тому вони підлягають скасуванню як постановлені з істотним порушенням вимог кримінального закону, акримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді першої інстанці.
		Під час нового судового розгляду провадження щодо ОСОБА_6 суд повинен повно й усебічно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону дослідити обставини провадження, наявні докази, дати їм належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване рішення з дотриманням прав сторін. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 15 вересня 
		2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 
		2018 року щодо  ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...