Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/1048/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.03.2020
Результат оскарження 17.03.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/620/1091/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/1048/19
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі  ГУПФ України в Чернігівській області), у якому, враховуючи заяву про виправлення технічної помилки у позовній заяві, просить:
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначенні пенсії ОСОБА_1 по інвалідності в розміру 80% грошового забезпечення, як інваліду II групи, інвалідність пов`язана з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, отриманими при виконанні інтернаціонального обов`язку;
		- скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.07.2018 за пенсійною справою 2501011445 ОСОБА_1 , відповідно до якого пенсію ОСОБА_1 з 27.06.2018 було призначено по інвалідності в розміру 80% грошового забезпечення, як інваліду II групи, інвалідність пов`язана з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, отриманими при виконанні інтернаціонального обов`язку;
		- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 , відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
		Позов мотивовано тим, що позивачу з 18.04.1995 була призначена пенсія з розрахунку 90% від суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія. У подальшому, з 27.06.2018 позивача переведено на пенсію по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення, як інваліду ІІ групи, інвалідність пов`язана з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, отриманими при виконанні інтернаціонального обов`язку. Вважає, що до його пенсії, що обчислена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може бути застосоване обмеження її максимальним розміром 70% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки відповідні обмеження були введені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року, в той час, як його пенсія призначена в 1995 році, тобто, застосування такого обмеження суперечить конституційному принципу дії норми в часі. Окрім того, позивач наполягає на тому, що при переведенні його на пенсію по інвалідності його відсотковий розмір пенсії також повинен складати 90% грошового забезпечення, як було встановлено при виході на пенсію. 
		Представник відповідача в установлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що пенсія зменшена не була, а під час перерахунку основний її розмір обчислений у розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства на момент здійснення перерахунку. Враховуючи наведене вважає, що відповідачем в межах чинного законодавства, не порушуючи статті 22 Конституції України, проведений перерахунок пенсії, не обмежено, не звужено чи скасовано обсяг існуючих прав і свобод позивача. Крім того, представником відповідача зазначено, що на пенсію по інвалідності позивача переведено за його особистою заявою з 27.06.2018, і відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» позивачу проведено перерахунок пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення.
		Ухвалою суду від 18.04.2019 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою суду від 18.04.2019 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/58/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
		Ухвалою суду від 07.11.2019 провадження у справі поновлено.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
		ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та з 1995 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90% грошового забезпечення, а з 27.06.2018 переведено на пенсію по інвалідності, яку обраховано відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» в розмірі 80% грошового забезпечення.
		ГУПФ України в Чернігівській області здійснило позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
		У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про перерахунок його пенсії із розрахунку 90% від суми місячного грошового забезпечення, з якого йому було призначено пенсію. 
		Листом від 15.02.2019 за №591/03/Р-12 відповідач повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії в розмірі 70 % грошового забезпечення, а з 27.06.2018 позивача переведено на пенсію по інвалідності та проведено перерахунок виходячи з розміру 80% грошового забезпечення (а.с. 33-34).
		Вважаючи такі дії відповідача щодо перерахунку пенсії у розмірі 70%, а у подальшому 80% протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. 
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
		Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі  Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. 
		Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
		У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27.03.2014 також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення. 
		Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
		У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
		Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
		Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17).
		Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №1166-VII не зазнала.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
		За таких обставин у період з 01.01.2018 по 27.06.2018 (по дату переведення на пенсію по інвалідності) у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
		Щодо протиправних дій відповідача в частині перерахунку пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення при переведенні ОСОБА_1 на пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням інтернаціонального обов`язку в країнах де велись бойові дії, суд зазначає таке.
		Слід зазначити, що із загальних норм пенсійного законодавства вбачається, що процедура призначення пенсії пов`язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів пенсій.
		У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший не змінює сутності такої процедури та сутності пенсійних виплат, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.
		Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення з одного виду пенсії на інший» не є співставними та визначення «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії на що вказують також положення п. 4.7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункт 12 розділу XV цього Закону.
		Відповідно до п. а) ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент переведення позивача на пенсію по інвалідності) пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
		Водночас ст. 23 названого Закону передбачає, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13).
		Так відповідачем не враховано, що позивач на момент звільнення зі служби та призначення йому пенсії за вислугу років мав вислугу 41 рік та пенсія останньому призначена в розмірі 90% грошового забезпечення, а тому розмір його пенсії по інвалідності повинен дорівнюватися розміру пенсії за вислугою років.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення ст.58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		З аналізу наведених норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
		Що стосується вимоги позивача скасування протоколу від 20.07.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності суд зазначає, що у даному випадку обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права. 
		З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій ГУПФУ в Чернігівській області щодо призначення пенсії в ОСОБА_1 в розмірі 80% грошового забезпечення, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, отриманого при виконанні інтернаціонального обов`язку; визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення; зобов`язання ГУПФУ в Чернігівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення пенсії в ОСОБА_1 в розмірі 80% грошового забезпечення, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, отриманого при виконанні інтернаціонального обов`язку. 
		Визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940. 
		Дата складення повного рішення суду - 23.12.2019. 
		 
		Суддя Ю. О. Скалозуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...