Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/2490/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Номер судового провадження: 12980/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		23 грудня 2019 р. Справа № 480/2490/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Русанової В.Б.,
		Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року (головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек) по справі № 480/2490/19
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління ДПС у Сумській області 
		про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
		- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 30.05.2019 р. № 129823-54 про сплату податкового боргу.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 р. задоволено позов.
		Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Сумській області від 30.05.2019 р. № 129823-54 про сплату податкового боргу.
		Головне управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не відповідність висновків суду обставинам справи, наявність обов`язку у позивача сплачувати ставку єдиного податку у розмірі 20% визначену нею самостійно, відповідно ч. 11 ст. 56 ПК України самостійно визначене грошове зобов`язання не підлягає оскарженню. Також зазначає, що посилання суду на визначення податковим органом позивачу єдиного податку в розмірі 17% є помилковим, тому як такого рішення відповідачем не приймалося, а зазначення в реєстрі платників меншого розміру податку є технічною помилкою. Доказів сплати позивачем податкового боргу судом не встановлено.
		Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи , що судом першої інстанції вірно та повно з`ясовані обставини справи, помилкове внесення до реєстру платників єдиного податку ставки податку не впливає на обов`язок позивача сплачувати внесок щомісячно у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати, крім того податкова вимога сформована з порушенням строків.
		Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Судовим розглядом встановлено, що з 21.12.2017 р. по 10.12.2018р. ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особу-підприємець, перебувала на обліку у ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області як платник єдиного податку 2 групи, зі ставкою платника єдиного внеску 20% , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом з реєстру платників єдиного податку. (а.с. 12,17)
		21.12.2017 р. позивач звернулась до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2018 р., в якій самостійно для другої групи платників єдиного податку обрала ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати за КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет з місцем провадження господарської діяльності - територія України на замовлення (а.с. 13-14). 
		З січня по листопад 2018 р. позивач сплачувала до бюджету єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 632,91 грн., що становить 17% від розміру мінімальної заробітної плати, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (а.с. 33-34).
		30.05.2019р. Головне управління ДФС у Сумській області сформовано податкову вимогу № 129823-54 про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 1228,59 грн. станом на 29.05.2019р. 
		В відзиві на позов податковий орган зазначив, що ставка єдиного податку, що підлягала сплаті ОСОБА_1 становить 20% від розміру мінімальної заробітної плати (744,60 грн.), оскільки позивачем місце провадження підприємницької діяльності зазначено « Україна», а не 17% як встановлено рішенням Косівщинської сільської ради Сумської області від 17.03.2017р., а тому внаслідок сплати позивачем єдиного податку в меншому розмірі виникла заборгованість за період з січня по листопад 2018 р. у сумі 1228,59 грн.(а.с. 10).
		Позивач, не погоджуючись з податковою вимогою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для винесення податкової вимоги, оскільки позивачем щомісячно у строки визначені ПК України сплачувався податок у розмірі, встановленому саме податковим органом 17%, а тому порушення повноти сплати внеску у період з січня по листопад 2018 р. відбулося не з вини ОСОБА_1 .
		Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
		Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Згідно п. 291.3. ст. 291 ПК України фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
		Пунктом 293.1. ст. 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
		Згідно з п. 293.2 ст. 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
		1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
		2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
		Відповідно п. 293.7 ст. 293 ПК України у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку.
		Згідно п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
		Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
		У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 цього Кодексу.
		Пунктом 300.1. ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
		Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 01.01.2018 р. перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником податків другої групи, місце провадження господарської діяльності нею визначено  територія України на замовлення, та самостійно обрана ставка єдиного податку  20% до розміру мінімальної заробітної плати, про що подана відповідна заява від 20.12.2017р. (а.с.13-14)
		Тобто, ставка єдиного податку, що підлягав сплаті позивачем протягом 2018 р., становила 744,60 грн. (20% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року - 3723 грн.).
		Судом встановлено та визнається сторонами по справі, що позивачем в зазначений період сплачувався єдиний податок за ставкою 17%.
		Висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем повноти сплати з не з вини платника податку та відсутності підстав для винесення податкової вимоги є помилковими. 
		Судом встановлено, що при реєстрації фізичною особою підприємцем позивачем подавалася до податкового органу заява про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій нею самостійно обрана ставка єдиного податку 20%.(а.с.13-14)
		Доказів щодо прийняття податковим органом рішення щодо встановлення єдиного податку позивачу в розмірі 17% матеріали справи не містять.
		Під час внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку 21.12.2017р. відносно ОСОБА_1 податковим органом ставка платника єдиного податку зазначена 17%, в подальшому в реєстрі платників єдиного податку, станом на 03.12.2017р. зазначено -20%.(а.с.15,17)
		Колегія суддів зазначає, що внесення відомостей в реєстр платника єдиного податку не є рішенням податкового органу про визначення ставки єдиного податку, а зазначення в ньому відсоткової ставки може свідчити про технічну описку.
		Врахування судом першої інстанції рішення Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області від 17.03.2017 р., згідно якого з 01.04.2017 р. ставка для платників другої групи єдиного податку складає 17% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року, що у грошовому виразі з січня 2018р. складало  632,91грн. (3723,00грн. (м.н.з.п.)*17%) (а.с. 18), є необґрунтованими з наступних.
		Колегія суддів зазначає, що видом діяльності позивача є «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет», місце провадження господарської діяльності зазначено « територія України на замовлення», а тому відповідно до п. 293.7 ст. 293 ПК України у разі здійснення платником єдиного податку другої групи господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку. Отже в даному випадку у спірних правовідносинах застосуванню підлягає максимальний розмір ставки єдиного податку для 2 групи платників єдиного податку, тобто 20%.
		Оскільки позивач здійснювала діяльність на території України, рішенням сільської ради встановлено ставку єдиного податку, що діє на певній території, та п. 293.2 ст. 293 ПК України передбачено максимальну ставку 20 % для другої групи платників єдиного податку, діяльність яких розповсюджується на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо сплати єдиного податку ФОП ОСОБА_1 в меншому розмірі.
		Враховуючи відсутність доказів сплати позивачем податкового боргу зі сплати єдиного податку в період з січня по листопад 2018 р. у сумі 1228,59 грн., податкова вимога є правомірною.
		Вищезазначене суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
		Згідно ч. 1ст. 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволені позову. 
		Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - задовольнити.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі № 480/2490/19 - скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову  ОСОБА_1 - відмовити. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді   С.П. Жигилій   Т.С. Перцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...