Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0440/5807/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: 852/9112/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		17 грудня 2019 року  справа № 0440/5807/18
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),
		суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., 
		за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 0440/5807/18 (суддя Голобутовський Р.З., повний текст судового рішення 22.11.2018р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю Комфі Трейд (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі відповідач, Офіс ВПП), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 31.07.2018, просило визнати протиправним та скасувати:
		- податкове повідомлення-рішення форми Д № 0006064606 від 19.07.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 209231,36 грн, з яких основний платіж - 108000,00грн, штрафні (фінансові) санкції - 81 000,00 грн та пеня 20 231,36 грн;
		- податкове повідомлення-рішення форми Д № 0006074606 від 19.07.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 17435,95 грн., з яких основний платіж 9000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6750,00 грн. та пеня в розмірі 1685,95 грн;
		- рішення № 0005964612 від 19.07.2018 року (надалі, - ППР № 0005964612) про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 170,00грн;
		- податкове повідомлення-рішення форми Д № 0006114617 від 19.07.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 227 061,93 грн., з яких за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб - 31863,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 195198,93 грн., в частині розрахунку штрафних санкцій на суму 195 198,93 грн.;
		- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0006014617 від 19.07.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 054 543,75 грн, з яких за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 643 635,00грн., штрафні (фінансові) санкції 410 908,75грн;
		- податкове повідомлення-рішення форми Р № 0005974611 від 19.07.2018 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 243 552 502,50 грн, з яких за платежем податок на додану вартість 194 842 002,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48710500,50 грн.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року було задоволено позовні вимоги позивача. Суд скасував у повному обсязі оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.07.2018 року: форми Д № 0006064606, форми Д № 0006074606, рішення № 0005964612, Р № 0006014617, форми Р № 0005974611, а податкове повідомлення-рішення форми Д № 0006114617 - лише в частині розрахунку штрафних санкцій на суму 195 198,93 грн..
		Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Стверджує, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, в ході якої були виявлені численні порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зобов`язання та штрафні санкції розраховані правильно, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.
		На адресу суд надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач зазначає, що цілком погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим. 
		В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягали на задоволенні вимог скарги.
		Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги відповідача, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. 
		Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
		З матеріалів справи встановлено, що у період з 28.02.2018 по 19.06.2018 уповноваженими особами Офісу великих платників податків ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» податкового валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2017р. 
		За результатами перевірки складено акт від 25.06.2018 р. № 56/28-10-46-17-36962487 (т.1 а.с. 35-173) з додатками (т.1 а.с. 174-246, т.2 а.с. 1-88).
		За висновками акту, під час перевірки виявлено наступні порушення:
		1. в частині податку на прибуток підприємств: п.44.1 ст.44, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції що діяла до 01.01.15, далі  ПК України), пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (із змінами і доповненнями, в редакції що діяла після 01.01.15), ст.1,п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, п.5 П(С)БОУ11 Зобов`язання, п. 5, 7, 21 П(С)БО 15, з урахуванням положень пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 643 653 грн.;
		2. в частині оподаткування доходів нерезидентів: п.п 141.4.1, п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, із змінами та доповненнями, з урахуванням п.4 ст.12 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування, в результаті чого занижено податки з доходів нерезидента LEDCAN HOLDINGS LIMITED, Кіпр, із джерелом їх походження з України (роялті) у сумі 31 863 грн. за півріччя 2015 року за Ліцензійними договорами №2 від 11.07.2012, №б/н від 06.03.2012, №б/н від 01.01.2014; п.п 141.4.1, п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, із змінами та доповненнями, в результаті чого несвоєчасно, не під час виплат доходів нерезидентам з джерелом їх походження з України, перераховано до бюджету податки з таких доходів, роялті у сумі 257 750,69 грн. за договором позики №1 від 13.12.2010, укладеним з BLAUDBERG FINANCE LIMITED", Кіпр, проценти у сумі 2 514,55 грн. за Ліцензійною угодою №64832LA від 01.08.2017, укладеною з "Middleware Inc", США, відповідно;
		3. в частині податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1, п.187.8 ст.187, п.188.1 ст.188, п.190.2 ст.190, п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.208.2 ст.208 ПК України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), п.2 ст.3, ст.4, п.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 194 842 002 грн.;
		4. в частині податку на доходи з фізичних осіб та військового збору: пп. 38.9 п. 38, пп. 14.1.54 п.14.1. ст.14, п.18.1, п. 18.2 ст. 18, пп.163.1.2 п.163.1 ст. 163, п.167.1. ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки правильності нарахування, повноти утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи з фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 108 000 грн. та військового збору на загальну суму 9 000 грн.;
		5. в частині єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, та п. 1 розділу ІІІ про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.04.2015 року № 435, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України, товариством несвоєчасно 21.07.2016 року подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року (реєстраційний № 9127132051 від 21.07.2016 року), тобто із затримкою на 1 календарний день.;
		На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2018 р.:
		- № 0006064606 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 209 231,36 грн., з яких за платежем податок на доходи фізичних осіб - 108 000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81 000,00 грн. та пеня 20 231,36 грн. (т.2 а.с. 127);
		- № 0006074606 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 17 435,95 грн., з яких за платежем податок на доходи фізичних осіб 9 000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 6750,00 грн. та пеня 1 685,95 грн. (т.2 а.с. 128);
		- № 0006114617 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 227 061,93 грн., з яких за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб 31 863,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 195 198,93 грн. (т.3 а.с. 4-5) ;
		- № 0006014617 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 054 543,75 грн., з яких за платежем податок на прибуток приватних підприємств 1 643 635,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 410 908,75 грн. (т.3 а.с. 6);
		- № 0005974611 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 243 552 502,50 грн., з яких за платежем податок на додану вартість у розмірі 194 842 002,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 48 710 500,50 грн. (т.3 а.с. 7-8);
		та рішення №0005964612 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 170,00 грн. (т.2 а.с. 182).
		Вважаючи наведені вище податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування, а рішення № 0006114617 позивач оскаржив лише в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 195 198,93 грн..
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача та скасовуючи оскаржені рішення відповідача, прийшов до висновку, що позивач надав суду достатні та допустимі докази на спростування висновків контролюючого органу про допущення позивачем порушень норм податкового законодавства. В той же час, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність прийняття рішень, які оскаржує позивач.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
		Стосовно податкових повідомлень-рішень №0006064606, №0006074606. 
		Як встановлено судом, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір від 31.10.2016 р. №31/10/16 (термін дії до 30.09.2019 р.) про надання в суборенду приміщення площею 298 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 . За цим договором щомісячно виплачувалась та перераховувалась на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 орендна плата. 
		У періоді, що перевірявся, з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивач сплатив орендну плату на загальну суму 600 000 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 
		Оскільки місцезнаходження (місце проживання) ФОП ОСОБА_1 за даними інформаційних баз даних ДФС є АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , тобто тимчасово окупована територія, за висновками контролюючого органу в порушення пп. 38.9 п. 38, пп. 14.1.54 п.14.1. ст.14, п.18.1, п. 18.2 ст. 18, пп.163.1.2 п.163.1 ст. 163, п.167.1. ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 108 000,00грн та військовий збір 9000,00грн. 
		Відповідно до приписів пп.38.9. п.38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК (редакція чинна з 01.01.2017) під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов`язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 цього Кодексу.
		При цьому визначення терміну місце проживання ПК України не містить. Відповідно, з урахуванням положень п. 5.3 ст. 5 ПК України для визначення змісту такого терміну застосовується положення Цивільного кодексу України (далі  ЦК України).
		За змістом ч. 1, 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 ЦК України). Тобто, під місцем проживання розуміється конкретний об`єкт житлової нерухомості, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово. 
		В той же час, визначення податкової адреси фізичної особи, надане у п. 45.1 ст. 45 ПК України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
		Таким чином, місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами. При цьому застосування законодавцем у пп.38.9. п.38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України терміну місце проживання зумовлює з`ясування його змісту у розумінні положень ст. 29 ЦК України. 
		Посилання контролюючого органу на дані інформаційних баз ДФС, які містять інформацію про податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , не є безумовною підставою для застосування положень пп. 38.9. п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.
		Ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи відповідачем не надано інформацію про місце проживання ОСОБА_1 в період проведення позивачем виплат доходу на адресу останньої. 
		Суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 отримувала дохід у вигляді плати за суборенду частини приміщення, яка знаходилося на підконтрольній Україні території, подавала податкову звітність до контролюючих органів за місцем обліку, сплачувала податки та отримала довідку про відсутність в неї заборгованості перед бюджетом (довідка, видана Головним управлінням ДФС у Донецькій області № 23704/10-05-99-17-01-06 від 04.06.2018 року), що у свою чергу свідчить що остання не перебувала у спірний період на тимчасово окупованій території.
		В даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 209 231,36 грн.. 
		Підставою для нарахування військового збору в Україні є спеціальна норма, встановлена п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, за приписами якої тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, при цьому, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.
		Як було встановлено, підставою для нарахування військового збору стали господарські відносини позивача з ФОП Плужніковою, за які донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб. Оскільки судом визначено безпідставним донарахування таких зобов`язань, відповідно, є безпідставним донарахування позивачу податковим повідомленням-рішення №0006074606 зобов`язання з військового збору. 
		Стосовно рішення №0005964612.
		Підставою для прийняття відповідачем цього рішення стало встановлення під час проведення перевірки факту несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		За змістом п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VІ) платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральними органами виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
		Як передбачено п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VІ, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів застосовує до платника штрафні санкції в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
		Відповідно до ст. 6, п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ та п.п. 5 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 року №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 року №441) затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 року за №460/26905 (далі - Порядок №435).
		За змістом пункту 1 розділу ІІІ Порядку №435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені у пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.
		Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011 (далі - Інструкція №233), пунктом 1 розділу І якої передбачено, що квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.
		Згідно з пунктами 1 - 4 розділу ІІІ Інструкції №233 податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.
		При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв`язку або ненадходження першої квитанції).
		Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну. Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів. У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.
		За змістом пункту 7 розділу ІІІ Інструкції №233 при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв`язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:
		- платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків;
		- після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв`язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків;
		- після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
		- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;
		- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;
		- якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;
		- датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
		Отже, виходячи зі змісту наведених норм, перша квитанція є підтвердженням надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС і у випадку, якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним; при цьому датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції; разом з тим друга квитанція засвідчує платнику податків факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2018 №К/9901/28995/18.
		За висновками контролюючого органу, позивачем по строку 20.07.2016року несвоєчасно  21.07.2016року подано «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за червень 2016року, тобто із затримкою на 1 день. 
		Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи, спрямовані на направлення в електронному вигляді звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Так, звіт за червень 2016 року позивачем вперше направлено 11.07.2016. У отриманій позивачем квитанції № 1 зазначено: пакет не прийнято без ідентифікації помилок, що зумовили відмову. При цьому квитанція № 2 отримана позивачем лише 20.07.2016 о 13:58.
		Крім того за відсутності інформації про прийняття звіту (квитанції № 2 для звіту за червень 2016 року) позивачем повторно 18.07.2016 направлено звіт. Квитанція № 1 отримана позивачем 18.07.2016 року о 13:11:52, а квитанція № 2 отримана лише 21.07.2016 о 13:22. 
		Втретє позивач подав звіт за червень 2016 року 21.07.2017 року. Згідно із квитанцією квитанція № 1, яка отримана 21.07.2016 о 17:37:01, та квитанції № 2, яка отримана позивачем 21.07.2016 о 17:37:01 звіт прийнято.
		Встановлені обставини свідчать про те, що позивачем дійсно остаточно подано спірну звітність з пропуском строку на 1 день - 21.07.2016. Однак, електронна квитанція № 2 з відомостями про неприйняття звіту та виявлені помилки в його заповнені надійшла позивачу після закінчення граничного строку для подання такого звіту, що позбавило позивача можливості своєчасно відкоригувати подану звітність та надіслати її до контролюючого органу в межах граничних строків подання такої звітності, що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача санкцій за несвоєчасне подання звіту "Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за червень 2016 року. 
		Стосовно податкового повідомлення - рішення №0006114617.
		Під час перевірки контролюючим органом встановлено факти несвоєчасного перерахування до бюджету податків з доходів нерезидентів BLAUD BERG FINANCE LIMITED (Кіпр) (проценти) у сумі 257 750,69 грн (договір позики №1 від 13.12.2010) та Middleware Inc (США) (роялті) у сумі 2514,55грн (ліцензійна угода №648 32 LA від 01.08.2017року. 
		Як стверджує відповідач, під час здійснення виплат доходів нерезидентам (20.05.2016р. та 12.12.2017року) позивачем не було вчасно перераховано до бюджету податки з таких доходів у джерела виплати, що є порушенням п.п. 141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України. До платника податку застосовано штрафні санкції, передбачені п.1 ст.127 ПК України за ознакою повторності у розмірі 75%.
		Позивачем не оскаржується правомірність донарахування контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням №0006114617 основного зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 31863 грн, а тому судом не надається оцінка обгрунтованості та законності такого донарахування.
		Позивач оскаржує рішення відповідача в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 195 198,93 грн. 
		З матеріалів справи встановлено:
		- при виплаті роялті 20.05.2016 року у сумі 12629786 грн. за договором позики №1 від 13.12.2010, укладеним з BLAUD BERG FINANCE LIMITED", податок в розмірі 257750,69 грн. був перерахований до бюджету не в день виплати доходу 20.05.2016 року, а 23.05.2016 року;
		- при виплаті процентів 12.12.2017 року у сумі 22631,20 грн. за Ліцензійною угодою №64832LA від 01.08.2017, укладеною з "Middleware Inc", сплачений податок в розмірі 2514,55 грн. був перерахований до бюджету не в день виплати доходу, тобто не 12.12.2017 року, а 14.12.2017.
		В спірних випадках мало місце не заниження податкових зобов`язань, а їх несвоєчасна сплата.
		Згідно із розрахунком штрафних санкцій, відповідачем застосовано штрафну санкцію, передбачену ст. 127 ПК України (75%): 193 313,02 грн. (257 750,69 х 75%) + 1 885,91 грн. (2 514,55 х 75%) (т.3 а.с. 5). Санкції розраховані контролюючим органом відповідно до п.127.1 ст. 127 ПК України.
		Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		Проте, в спірних випадках мало місце не заниження податкових зобов`язань (ненарахування, неутримання, несплата), а їх несвоєчасна сплата.
		Згідно із підпунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Таким чином, положення статті 126 ПК України щодо обрахування розміру штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. 
		Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.
		В свою чергу, положеннями статті 127 ПК України встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
		Оскільки в даному випадку мав місце факт не заниження суми податкового зобов`язання, а виключно факт його несвоєчасної плати, застосування штрафної санкції на підставі ст. 127 ПК України є безпідставним.
		Суд не вправі підміняти собою функції та повноваження контролюючого органу, та самостійно визначати розмір штрафних санкцій, які мав би виплатити позивач відповідно до вимог ст.126 ПК України, а тому є вірним саме скасування судом податкового повідомлення-рішення в частині визначеного контролюючим органом розміру штрафних санкції на підставі п.127.1 ст. 127 ПК України. 
		Щодо податкових повідомлень-рішень №0006014617 та №0005974611.
		Правовою підставою для визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у податкових повідомленнях  рішеннях від 19.07.2018 р. №0006014617, №0005974611 стали висновки відповідача про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ ЮФТ, ТОВ СМАРТ ДИСТРИБ`ЮШН, ТОВ НТС УКРАЇНА, ТОВ СТ КРАФТ, ТОВ МАКСУС ЮКРЕЙН, ТОВ ЕКСІМ-СТАНДАРТ, ТОВ ПРОФІКО 2014, ТОВ ФЕНІКС КОМПАНІ ЛТД, ТОВ УКРПОЛІЕН, ТОВ МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА, а також неправомірність віднесення позивачем операцій із постачання програмного продукту Comfy Assist до таких, що звільнені від оподаткування ПДВ.
		Стосовно правомірності висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача із наведеними вище контрагентами, суд зазначає наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		За змістом положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
		У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, 2014 рік) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Відповідно до п.п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
		При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції з 01.01.2015 року) об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
		Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
		Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
		Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
		Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 вказаного Закону).
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
		Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
		Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ЮФТ був укладений договір поставки від 01.03.2015 № 56018 (з урахуванням договору про внесення змін від 30.07.2016) на виконання якого останнім здійснено поставку позивачу товарів - гіроскутерів UFT, штативів-моноподів для селфі UFT, тримачів для планшету UFT, пляшок UFT та іншої продукції.
		На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ ЮФТ позивачем надано видаткові накладні; накладні на повернення від 08.12.2016, від 06.01.2017; експрес-накладні на доставку товару; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення.
		Крім того між позивачем та ТОВ СМАРТ ДІСТРІБ`ЮШН укладений договір поставки від 27.11.2013 р. №49984 (з урахуванням Додаткової угоди до Договору поставки № 1 від 26.03.2015), за умовами якої останнім поставлено позивачу товари: екстрiм - відеокамера XIAOMI, гіроборд/гіроскутер JUST Step&GO, фітнес-браслет XIAOMI Mi, дитячий годинник-телефон з GPS/LBS/WIFI, робот - пилосос ECOVACS DEEBOT, відео реєстратори XIAOMI та інше.
		Реальність господарських операцій підтверджується рахунками на оплату; видатковими накладними; накладними на повернення; експрес-накладними на доставку товару, товарно-транспортних накладними; платіжними дорученнями; реєстрами переміщень ТМЦ з центрального складу до місць торгівлі, товарно-транспортними накладними щодо переміщення товарів з центрального складу до місць торгівлі; накладними на внутрішнє переміщення; реєстрами продажів товарів з магазинів ''Comfy''; фіскальними чеками про продаж товарів у місцях торгівлі.
		Також між позивачем та ТОВ НТС УКРАЇНА укладений договір поставки від 01.12.2014 № 54861, на підставі якого останнім поставлено позивачу товар: світильник Camelion у асортименті.
		Реальність даних господарських операцій підтверджено: видатковими накладними; експрес-накладними на доставку товару, накладною на повернення; податковими накладними; платіжними дорученнями; реєстрами переміщень ТМЦ з центрального складу до місць торгівлі; товарно-транспортними накладними щодо переміщення товарів з центрального складу до місць торгівлі; накладними на внутрішнє переміщення; реєстрами продажів товарів з магазинів ''Comfy'', фіскальними чеками про продаж товарів у місцях торгівлі.
		Крім того між позивачем та ТОВ СТ КРАФТ укладений договір постачання від 04.04.2011 №3768, на виконання якого останнім поставлено позивачу посуд PYREX у асортименті.
		Реальність господарських операцій позивача із ТОВ СТ КРАФТ підтверджується видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; податковими накладними, розрахунками коригування кількості і вартості показників до податкової накладної; платіжними дорученнями; реєстрами переміщень ТМЦ з центрального складу до місць торгівлі; товарно-транспортними накладними щодо переміщення товарів з центрального складу до місць торгівлі; накладними на внутрішнє переміщення; реєстром продажів товарів з магазинів ''Comfy'', фіскальними чеками про продаж товарів у місцях торгівлі.
		Між позивачем та ТОВ МАКСУС ЮКРЕЙН укладений договір поставки від 05.05.2014 № 52151 з Додатковою угодою № 1 від 18.08.2014, на виконання яких останнім здійснено постачання на адресу позивача товарів  ламп.
		Реальність господарських операцій з ТОВ МАКСУС ЮКРЕЙН підтверджується видатковими накладними, документами ТзОВ Торговий дім Міст Експрес на доставку товару, податковими накладними, платіжними дорученнями; реєстром переміщень ТМЦ з центрального складу до місць торгівлі, товарно-транспортними накладними щодо переміщення товарів з центрального складу до місць торгівлі, накладними на внутрішнє переміщення, реєстрами продажів товарів з магазинів ''Comfy'', фіскальними чеками в про продаж товарів у місцях торгівлі.
		Між позивачем та ТОВ Ексім-Стандарт укладений договір поставки від 02.08.2011 № 39417, за умовами якого ТОВ Ексім-Стандарт поставлено на адресу позивача товари - портативна акустична система Divoom iTour, акустичні системи F&D.
		Реальність таких господарських операцій підтверджується наданими позивачем видатковими накладними та податковими накладними, експрес-накладними на доставку товару, платіжними дорученнями, реєстром переміщень ТМЦ з центрального складу до місць торгівлі, товарно-транспортною накладною щодо переміщення товарів з центрального складу до місць торгівлі, накладною на внутрішнє переміщення, реєстром продажів товарів з магазинів ''Comfy'', фіскальними чеками про продаж товарів у місцях торгівлі.
		Між позивачем та ТОВ ПРОФІКО 2014 укладений договір поставки від 18.06.2014 № 52682, на виконання якого останнім здійснено поставку позивачу товару: холодильники побутові термоелектричні т.м. Рrofycool.
		Реальність господарських операцій з ТОВ ПРОФІКО 2014 підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною, платіжним дорученням, реєстром переміщень ТМЦ з центрального складу до місць торгівлі, товарно-транспортною накладною щодо переміщення товарів з центрального складу до місць торгівлі, накладною на внутрішнє переміщення; реєстром продажів товарів з магазинів ''Comfy'', фіскальними чеками про продаж товарів у місцях торгівлі.
		Між позивачем та ТОВ ФЕНІКС КОМПАНІ ЛТД був укладений договір поставки від 02.04.2012р. № 43197, на виконання якого ТОВ ФЕНІКС КОМПАНІ ЛТД здійснено постачання на адресу позивача товарів - захисної плівки для планшетів, плівки+накладки Kuboq, чохол Vision Stand Case для планшетів.
		Реальність такої господарської операції підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, експрес-накладними на доставку товару, платіжними дорученнями, реєстром переміщень ТМЦ з центрального складу до місць торгівлі, товарно-транспортною накладною щодо переміщення товарів з центрального складу до місць торгівлі, накладною на внутрішнє переміщення, реєстром продажів товарів з магазинів ''Comfy'', фіскальними чеками про продаж товарів у місцях торгівлі.
		Також між позивачем та ТОВ УКПОЛІЕН було укладено договір поставки від 26.05.2014 № 260514, за умовами якого здійснено постачання на адресу позивача товару - скотчу для датчика у асортименті.
		Реальність операції підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, специфікаціями, платіжними дорученнями, податковими накладними, реєстром руху товарів, отриманих від ТОВ УКПОЛІЕН, накладними на внутрішнє переміщення товарів, актами на списання щодо товарів, отриманих від ТОВ УКПОЛІЕН.
		Позивачем та ТОВ МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА укладено договір поставки від 01.11.2012р. №44942, за умовами якого здійснено постачання на адресу позивача продукції - кабелю силового ВВГ-П нг 3*2,5 та проводу з`єднувального ШВВП 2*0,75.
		Реальність господарської операції підтверджена рахунками на оплату, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, реєстром руху товарів, накладними на внутрішнє переміщення товарів, комплектаціями щодо товарів.
		Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з наведеними вище конрагентами ґрунтуються лише на даних актів перевірок таких контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді перевірки, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).
		Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платника податку мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
		Суд першої інстанції вірно вказав, що акти про результати проведення податкових перевірок (звірок) контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт).
		Як зазначено в акті перевірки, у наданих на перевірку видаткових накладних з ТОВ ЮФТ не вказано номер та дата довіреності, за якою було отримано товар. У наданій на перевірку товарно-транспортній накладній від 13.12.2016 №Р628 не заповнено поле "відпуск за довіреністю вантажоодержувача" (серія, номер, дата, виданою), "вантаж наданий для перевезення у стані", "отримав водій/експедитор" (ПІБ, посада), "супровідний документ на вантаж", "Здав (відповідальна особа вантажовідправника) ПІБ, посада", "Прийняв водій/експедитор (ПІБ, посада)", "Здав водій/експедитор (ПІБ, посада)"; від 13.01.2017 №Р30 не заповнено поле "відпуск за довіреністю вантажоодержувача" (серія, номер, дата, виданою), "вантаж наданий для перевезення у стані", "отримав водій/експедитор" (ПІБ, посада), "супровідний документ на вантаж", "Здав (відповідальна особа вантажовідправника) ПІБ, посада", "Прийняв водій/експедитор (ПІБ, посада)", "Здав водій/експедитор (ПІБ, посада)"; від 13.01.2017 Р27 не заповнено поле "відпуск за довіреністю вантажоодержувача" (серія, номер, дата, виданою), "вантаж наданий для перевезення у стані", "отримав водій/експедитор" (ПІБ, посада), "супровідний документ на вантаж", "Здав (відповідальна особа вантажовідправника) ПІБ, посада", "Прийняв водій/експедитор (ПІБ, посада)", "Здав водій/експедитор (ПІБ, посада)"; від 13.01.2017 №Р29 не заповнено поле "відпуск за довіреністю вантажоодержувача" (серія, номер, дата, виданою), "вантаж наданий для перевезення у стані", "отримав водій/експедитор" (ПІБ, посада), "супровідний документ на вантаж", "Здав (відповідальна особа вантажовідправника) ПІБ, посада", "Прийняв водій/експедитор (ПІБ, посада)", "Здав водій/експедитор (ПІБ, посада)".
		Крім того, як зазначено в акті перевірки, у наданих на перевірку видаткових накладних з ТОВ СМАРТ ДИСТРИБ`ЮШН, з ТОВ НТС УКРАЇНА, з ТОВ СТ КРАФТ, ТОВ ФЕНІКС КОМПАНІ ЛТД, не вказано номер та дата довіреності за якою було отримано товар. Вищезазначене, за думкою Відповідача, не створює юридичних наслідків, але в той час свідчить про порушення оформлення первинних бухгалтерських документів
		Також у наданих на перевірку з ТОВ ПРОФІКО 2014 Товарно-транспортній накладній від 23.07.2015 №УК000017 у полі "ПІБ, номер посвідчення водія" не вказано посвідчення водія, не заповнено поле "відпуск за довіреністю вантажоодержувача", "вантаж наданий для перевезення у стані", відсутній підпис директора ОСОБА_2 . У наданих на перевірку товарно-транспортних накладних не заповнено поле "відпуск за довіреністю вантажоодержувача".
		Зазначені доводи відповідача не є належними для не врахування спірних господарських операцій у податковому обліку позивача, оскільки фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Наявні певні недоліки у первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції. До того ж, при дослідженні інших первинних документів у своїй сукупності вбачається можливим встановити зміст господарської операції.
		Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів та робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту (витрат з податку на прибуток) на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.
		Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, відносно певних контрагентів по ланцюгу постачання, суд оцінює критично, оскільки відповідачем не було надано вироків суду, якими б було встановлено певні факти та обставини злочинів, що мали б значення для врахування при встановленні обставин у даній справі.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 1643635,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0006014617 від 19.07.2018 року та податку на додану вартість 1 525 879,86 грн. у складі загальної суми ПДВ за податковим повідомленням-рішенням № 0005974611 від 19.07.2018 року.
		Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0005974611 від 19.07.2018 року в частині висновку відповідача щодо неправомірного віднесення операцій із постачання програмного продукту Comfy Assist до таких, що звільнені від оподаткування ПДВ, суд виходить із наступного.
		Відповідачем під час перевірки зроблені висновки про те, що реалізація програмного продукту Comfy Assist відбувається виключно разом з продажем основної групи товарів та без згоди покупців продукції, та, відповідно, вартість такого програмного продукту є складовою та невід`ємною частиною вартості основного товару, яка відображається на ціннику. З урахуванням цього відповідач дійшов до висновку щодо необхідності оподаткування податком на додану вартість операції із постачання програмного продукту Comfy Assist як такого, що є складовою частиною операції із постачання відповідного товару у магазині позивача. 
		З матеріалів справи видно, що програмний продукт Comfy Assist був створений як програмний продукт для мобільних та комп`ютерних пристроїв. Програмний продукт у вигляді прикладної програми є комп`ютерною програмою, що підтверджено позивачем та не заперечується відповідачем. Позивач має виключні майнові права на ПП Comfy Assist, що підтверджується Рішенням про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, виданого Державної службою інтелектуальної власності за реєстраційними номером 2806 з датою реєстрації 26.10.2015 року, копія якого є в матеріалах справи.
		Наказом позивача від 09.12.2015 № 09/12-459 Про введення в експлуатацію та використання програмного продукту Comfy Assist ПП Comfy Assist було введено в обіг у грудні 2015 року шляхом його реалізації кінцевим споживачам (фізичним особам) у мережі магазинів Comfy, при цьому затверджено його вартість у складі окремих примірників, правила використання та інструкцію з використання. Наказом визначено, що продаж примірників ПП Comfy Assist можлива як самостійного товару, так і в рамках проведення будь-яких рекламних та маркетингових заходів з просування товарів та послуг, що реалізуються позивачем кінцевим споживачам. Наказом також визначено можливість генерування кодів активації, а п.12 Загальних правил реалізації та використання ПП Comfy Assist можливість повернення за умови його не використання, при цьому, як слідує зі змісту правил (п.13) використаним вважається той примірник, якщо можна виявити його активацію.
		 
		З урахуванням викладеного, особливості використання програмного продукту Comfy Assist дозволяє його продаж як окремої одиниці товару. А також повернення коштів сплачених за його придбання.
		На обґрунтування позиції згідно із якою реалізація ПП Comfy Assist відбувається виключно разом з продажем основної групи товарів - побутової, комп`ютерної, аудіо-, відео- техніки, тобто придбати ПП Comfy Assist як самостійну одиницю неможливо, відповідач посилається на аналіз інформації у розрізі чеків, що надані ДФС України, проте такого аналізу до матеріалів справи відповідачем не додано. Будь-яких доказів на підтвердження того факту, що абсолютно усі операції із продажу товарів у торгівельній мережі позивача супроводжуються автоматичною поставкою ПП Comfy Assist відповідачем не надано.
		В той же час, позивачем підтверджено реєстрами операцій та копіями фіскальних чеків, що за період з 2015 по 2017 рік відбувалось постачання примірників ПП Comfy Assist окремо від інших товарів, робіт чи послуг. Наведене спростовує твердження відповідача про неможливість постачання ПП Comfy Assist як однієї позиції (як реалізації однієї одиниці) у фіскальному чеку.
		Відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин щодо постачання примірників програмного продукту), тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції. Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: результат комп`ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів; криптографічні засоби захисту інформації.
		З урахуванням наведеного, операція із постачання програмної продукції Comfy Assist звільняється від оподаткування податком на додану вартість.
		Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки відповідачем не було встановлено як порушення завищення чи заниження бази оподаткування, тобто обсягів продажів. Отже, дані обліку позивача та дані, отримані відповідачем з систем збору та зберігання даних від реєстраторів розрахункових операцій мали б збігатися. У випадку ж наявності розбіжностей за обсягом постачання відповідач мав би відобразити такі розбіжності в акті перевірки.
		Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про ненадання оцінки судом як доказам результатам «контрольної закупки». Колегія суддів вказує, що контролюючим органом проводилася планова перевірка, жодних «контрольних закупок» під час такої перевірки не здійснюється. В той же час під час проведення фактичних перевірок позивача, жодних порушень контролюючим органом виявлено не було. 
		З урахування наведеного, є вірними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 193 313 552,09 грн..
		За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Висновки відповідача стосовно допущення позивачем порушень податкового законодавства у періоді, що перевірявся, не підтверджені належними доказами, а тому у суду першої інстанції були підстави для скасування оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 0440/5807/18 - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки , визначені статтями 328,329 КАС України.
		 
		 
		Головуючий - суддяН.П. Баранник 
		 
		 суддяН.І. Малиш 
		 
		 суддяА.А. Щербак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...