Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/9231/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Номер судового провадження: К/9901/11945/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №520/9231/18
		адміністративне провадження №К/9901/11945/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача: Берназюка Я.О., 
		суддів: Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
		за участю секретаря судового засідання: Корецького І.О.
		представника позивача: Мамонова С.І.
		представника відповідача: Болотських Н.А., Отенка П.В., Поліванової Т.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 520/9231/18
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради
		на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гуцала М.І., Бенедик А.П., Донець Л.О. від 25 березня 2019 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради (далі - Департамент, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, які полягали у відмові в наданні паспорту прив`язки тимчасової споруди (ТС), зобов`язавши відповідача надати паспорт прив`язки ТС.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради у своєму листі від 04 вересня 2018 року № Ш-5-410/0/23-18.01.01-06 повідомив про відмову у наданні паспорта прив`язки ТС, мотивуючи тим, що у поданих документах відсутні відомості щодо площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування, що, на думку позивача, є протиправною відмовою.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційний суд, виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у наданні паспорту прив`язки з підстав, які не передбачені чинним законодавством.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга подана 27 червня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/9231/18, витребувано матеріали справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року призначено розгляд справи № 520/9231/18 у відкритому судовому засіданні колегією у складі трьох суддів на 17 грудня 2019 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 21 серпня 2018 року позивачем було подано заяву про надання паспорту прив`язки тимчасової споруди (в подальшому - ТС) до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради.
		Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради у своєму листі від 04 вересня 2018 року № Ш-5-410/0/23-18.01.01-06 повідомив про відмову у наданні паспорта прив`язки ТС, як у зв`язку з відсутністю повноважень, так і в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на землекористування.
		Відмова відповідача у наданні позивачу паспорта прив`язки тимчасової споруди ґрунтується на тому, що позивачем подано пакет документів, який не відповідає вимогам Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок). Зокрема, відповідач посилається на вимоги Порядку, згідно яких складовою комплекту документів для його отримання є схема її розміщення, яка включає в себе інформацію про площу земельної ділянки згідно з документами на землекористування. 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили усі наявні у матеріалах справи докази, які, на думку скаржника, підтверджують правомірність відмови у наданні паспорту прив`язки, зокрема, судами не досліджено подану позивачем схему розташування ТС, яка не містить відомостей про площу земельної ділянки згідно з документами на землекористування, як того вимагає Додаток 1 до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244). 
		Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне тлумачення положень Порядку № 244, що призвело до помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови. Зокрема, зазначає, що суди не врахували, що процедура оформлення паспорту прив`язки складається з двох частин - визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС та власне отримання паспорту прив`язки з урахуванням висновків щодо відповідності намірів щодо місця розташування ТС.
		Від представника ФОП Шермазанова Х.Г. надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, в якому зазначається, що суди прийняли законні та обґрунтовані рішення та дійшли до правильного висновку щодо протиправності відмови відповідача у видачі паспорту прив`язки, оскільки вказана у листі-відповіді підстава відмови не передбачена законодавством; просить залишити рішення судів без змін, а касаційну скаргу без задоволення. 
		16 грудня 2019 року від Департаменту містобудування та архітектури надійшли письмові пояснення, в яких зазначається, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували, що вказівка в Додатку 1 до Порядку № 244 на необхідність зазначення у сфері розміщення ТС площі земельної ділянки відповідно до документів на землекористування має на меті: усунення наявності двох користувачів такої земельної ділянки; усунути можливість накладення права власності і права користування різних осіб на земельну ділянку, на якій розташована ТС; можливість перевірки наявності обмежень та заборон на земельній ділянці, на якій розміщується ТС. Також вказує на те, що згідно з викопіювання із Генерального плану міста Харкова земельна ділянка, на яку позивач хоче отримати паспорт прив`язки, знаходиться в межах «червоних ліній», а розміщення об`єктів в межах «червоних ліній» заборонено Законом України «Про автомобільні дороги».
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Повноваження Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
		Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту.
		Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає:
		1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів;
		2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;
		3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
		Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надано визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, згідно з яким - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
		Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
		Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244.
		Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - ТС) є паспорт прив`язки ТС.
		Згідно з пунктом 1.4 Порядку № 244 паспорт прив`язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему Благоустрою прилеглої території.
		Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
		До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500; кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
		Пунктами 2.4 та 2.5 Порядку № 244 відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
		Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.
		Відповідно до пункту 2.6. Порядку № 244 для оформлення паспорту прив`язки ТС, замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
		Також додаток 1 Порядку № 244 передбачає надання інформації щодо площі земельної ділянки згідно з документами землекористування.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що прийняттю рішення про надання паспорту прив`язки розміщення ТС має передувати отримання висновку уповноваженого органу про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС. При цьому відповідність намірів розміщення тимчасової споруди визначається на підставі відповідності її місця розташування комплексній схемі розміщення ТС, якщо така схема розроблена.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 823/687/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 823/2149/18.
		Пунктом 1.5 Порядку № 244 визначено, що комплексна схема розміщення ТС - це текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС на території населеного пункту або його частини, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.
		Департамент містобудування та архітектури харківської міської ради у своїх доводах посилається на те, що земельна ділянка, на яку позивач хоче отримати паспорт прив`язки, знаходиться в межах «червоних ліній», а розміщення об`єктів в межах «червоних ліній» заборонено Законом України «Про автомобільні дороги». З цього приводу колегія суддів зазначає.
		Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
		Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.
		Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено, чи розташована земельна ділянка, на якій планується розміщення ТС у межах «червоних ліній вулиць», а також не встановлено, чи відповідають наміри замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС, не визначено, чи розроблена відповідна схема у місті Харкові, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
		Так, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи адміністративний позов, виходили лише з того, що вимога щодо зазначення у поданих документах для отримання паспорту прив`язки розміщення ТС площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування не є обов`язковою. При цьому, судами не враховано, що зобов`язуючи Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради видати позивачу паспорт прив`язки на розміщення ТС по вул. Героїв праці біля будинку 28 у м. Харкові, суди мали перевірити відповідність місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС у м. Харкові (якщо така розроблена), будівельним нормам, іншим вимогам законодавства.
		Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими. 
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект та повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria», заява № 30985/96, пункт 96; рішення у справі «Зakэcэ v. Turkey» [GC], заява № 23657/94, пункт 112).
		Колегія суддів також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу жителів м. Харків щодо дотримання закону місцевими органами влади при вирішенні соціально важливих питань благоустрою, зокрема, розміщення ТС.
		У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) позивача, яке виражається у гарантованому частиною першою статті 42 Конституції України праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
		Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку, що касаційна скарга Департаменту містобудування та архітектури Харківської міськради підлягає частковому задоволенню, рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
		Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради задовольнити частково.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний                                                                             
		                                                                                                      Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...