Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/521/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про звільнення судді з посади.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2020
Номер судового провадження: П/9901/521/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		18 грудня 2019 року 
		Київ
		справа №9901/521/19
		адміністративне провадження №П/9901/521/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Шишова О.О., 
		суддів -Бевзенка В.М., Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Мельник -Томенко Ж.М.
		за участі:
		секретаря судового засідання                    Івченка М.В
		позивача                                                        ОСОБА_1 
		представника позивача                              Батюсь Т.В.
		представника відповідача                     Русакової І.Г.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення,-
		Установив:
		І. Зміст позовних вимог
		1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив:
		1.1. - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі ВРП) №2352/0/15-19 від 05.09.2019 року «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області у відставку»;
		1.2. - зобов`язати ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Господарського суду Львівської області у відставку.
		ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що відмова Вищої ради правосуддя у задоволенні його заяви про відставку є неправомірною, оскільки:
		2.1. по-перше - не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді половину строку навчання (заочна форма) у Львівському державному університеті ім.І.Франка (вечірня форма навчання) (1984-1989 роки); половину строку навчання (заочна форма навчання) в Академії державного управління при Президентові України (1999- 2002 роки), 
		2.2. по-друге - не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді, робота на посаді: заступника начальника управління дослідної перевірки - начальника відділу з проведення перевірок в галузях ПЕК, фінансово-кредитних систем; в.о. заступника начальника управління дослідної перевірки відділу перевірок у пріоритетних галузях економіки Державної податкової інспекції у місті Львові; в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок; головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок ГВПМ у місті Львові; головного державного податкового ревізора - інспектора відділення перевірок сплати інших податків та зборів відділу дослідної перевірки Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Львові (з листопада 2000 року по січень 2004 року)
		2.3. по третє - не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді 5 років відповідно до вимог ст.137 Закону України, наявність якого вимагалася для призначення на посаду судді господарського суду.
		3. У запереченнях проти позову відповідач стверджує, що оскаржуване рішення від 05.09.2019 року №2352/0/15-19 прийняте Вищою радою правосуддя за результатами ретельного дослідження та розгляду відповідного питання, з дотриманням всіх приписів законодавства України.
		4. 01 листопада 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив у якому зазначив, що у відзиві представника відповідача на позов були повторені мотиви оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень, без наведення мотивів застосування законодавства та без посилання на відповідні докази, що на його думку, не може свідчити про наявність заперечень відповідача.
		5. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Зазначив, що відповідач безпідставно не врахував половину строку навчання у вищих навчальних закладах. Крім того, не був врахований строк роботи на посадах у податковій міліції, оскільки вважав що в цей час він також виконував функції слідчого. Також не враховано п`ять років відповідно до ст. 137 Закону № 1402, які були необхідні для призначення особи суддею спеціалізованого суду. Крім того, під час розгляду його заяви про відставку Вища рада правосуддя порушила процедуру розгляду, що полягає у недотриманні строків повідомлення позивача про розгляд його заяви, що позбавило його належним чином обґрунтувати свою позицію. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
		6. Представник відповідача заперечувала проти позову. Вважала, що рішення ВРП відповідає нормам процесуального та матеріального права. Просила звідмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		7. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив наступне.
		ІІІ. Процесуальні дії у справі.
		8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 9901/5214/19 (провадження № П/9901/521/19) визначено склад колегії: головуючого суддю - Шишова О.О., суддів: Бевзенка В.М., Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		9.  Ухвалою від 02 жовтня 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом і призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Тією самою ухвалою суд надав відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
		10. 29 жовтня 2019 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що оскаржуване рішення від 05.09.2019 року №2352/0/15-19 прийняте Вищою радою правосуддя за результатами ретельного дослідження та розгляду відповідного питання, з дотриманням всіх приписів законодавства України.
		11. 01 листопада 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив у якому зазначив, що у відзиві представника відповідача на позов були повторені мотиви оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень, без наведення мотивів застосування законодавства та без посилання на відповідні докази, що на його думку, не може свідчити про наявність заперечень відповідача.
		12. 21 листопада 2019 року  на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли  пояснення  по справі про визнання  протиправним та скасування рішення Вищої рада правосуддя №2352/0/15-19 від 05.09.2019 року.
		13. 28 листопада  та 06 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі про визнання протиправним та скасування рішення Вищої рада правосуддя №2352/0/15-19 від 05.09.2019 року.
		14. 11 грудня 2019 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшло заперечення на додаткові пояснення проти адміністративного позову.
		15. 17 грудня 2019 року а адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові заперечення на додаткові пояснення відповідача.
		ІV. Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
		16. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 7 жовтня 2005 року № 1429/2005 призначений на посаду судді господарського суду Львівської області, Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2594-VI обраний Суддею господарського суду Львівської області безстроково.
		17. 14 серпня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1 та матеріали про звільнення з посади судді господарською суду Львівської області у відставку.
		18. Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 вересня 2019 року № 2352/0/15-19 відмовлено у звільненні ОСОБА_1 з посади судді господарською суду Львівської області.
		19. Приймаючи таке рішення ВРП виходила з того, що позивач не має необхідного для звільнення у відставку стажу роботи, а тому не може бути звільнений з посади судді у відставку, оскільки періоди його навчання та період роботи заступника начальника управління дослідної перевірки - начальника відділу з проведення перевірок в галузях ПЕК, фінансово-кредитних систем; в.о. заступника начальника управління дослідної перевірки відділу перевірок у пріоритетних галузях економіки Державної податкової інспекції у місті Львові; в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок; головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок ГВПМ у місті Львові; головного державного податкового ревізора - інспектора відділення перевірок сплати інших податків та зборів відділу дослідної перевірки Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Львові (з листопада 2000 року по січень 2004 року не можуть бути зараховані до стажу судді, який дає право на звільнення у відставку.
		20. Посилання позивача на вимоги ст.137 Закону № 1402 також є безпідставними, оскільки йому було враховано 3 роки які вимагалися для призначення судді у 2005 році.
		V. Оцінка Суду
		21. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на момент їх призначення (обрання).
		22. Тобто, стаж роботи судді має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.
		23. Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2018 у справі № 9901/548/18 (Провадження № 11-829заі18).
		24. Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
		25. Згідно з частиною першою статті 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
		27. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (частина друга цієї статті).
		Щодо посад, які враховуються до стажу судді, який дає право на відставку.  
		28. За правилами частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.
		29. Згідно з вимогами статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
		30. Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
		31. Відповідно до трудової книжки на посадах, які перелічені у ст.43 Закону 2862-ХІІ, позивач не працював. 
		32. Отже, твердження позивача про те, що до стажу судді слід зарахувати його роботу в органах податкової поліції, оскільки до повноважень працівників податкової міліції належало в тому числі проведення досудового слідства, збір доказів, зокрема, вилучення фінансово-бухгалтерської документації осіб, що скоїли господарські правопорушення у сфері оподаткування, є безпідставними, оскільки законодавством не передбачено врахування таких посад до суддівського стажу.
		Щодо врахування стажу, який був вимогою для призначення особи на посаду судді. 
		33. Частиною 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 № 1402, передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення судді.
		34. У своєму Рішенні Вища Рада Правосуддя констатує, що суддю ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Указом Президента України № 1429/2005 від 07.10.2005 року.
		35. Отже, для визначення стажу роботи, який має також зараховуватись до стажу роботи судді згідно ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосовуються відповідні норми законодавства України, які були чинні станом на час набрання законної сили Указом Президента України № 1429/2005, тобто на 07.10.2005 року.
		36. Вища рада правосуддя у своєму рішенні посилається на статті 7 Закону України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 4015-ХІІ. Проте не враховує, що Позивач призначений суддею саме спеціалізованого суду, до якого чинне законодавство відносить господарські суди.
		37. Відповідачем не враховано, що поряд з вищевказаним Законом на час призначення Позивача на посаду судді Господарського суду Львівської області, тобто спеціалізованого суду, діяв Закон України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 (у редакції на час призначення на посаду), відповідно до частини третьої статті 59, яка є спеціальною нормою щодо призначення на посади суддів першої інстанції господарської юрисдикції, суддями спеціалізованих суддів можуть бути призначені особи, які, зокрема, мають вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років.
		38. Отже, висновок, що міститься в оспорюваному Рішенні Вищої ради правосуддя, щодо наявності у судді ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді  судді спеціалізованого суду, що дає право на відставку, не п`яти років, а трьох років, не відповідає нормам чинного законодавства України.
		Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 був призначений на посаду у спеціалізований суд, то Вища рада правосуддя повинна була зарахувати у стаж судді, який дає право на відставку - п`ять років.
		39. Проте, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до спірного рішення Вищої ради правосуддя було нараховано суддівський стаж який дає право на відставку в розмірі 16 років 11 місяців.
		40. Враховуючи, що для виходу у відставку необхідно 20 років суддівського стажу, колегія суддів зазначає, що навіть якщо додати до нарахованого ВРП стажу у розмірі 16 років 11 місяців ще 2 роки, необхідних 20 років для відставки все одно не вистачає.
		41. Тобто, додавання ОСОБА_1 до суддівського стажу двох років не впливає на висновок рішення Вищої ради правосуддя про недостатність суддівського стажу для відставки ОСОБА_1 .
		Щодо врахування до стажу судді половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, який дає право на відставку.
		42. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо врахування йому половини строку заочної та вечірньої форми навчання у вищих навчальних закладах, Вища рада правосуддя посилалася на положення статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", якою передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
		43. Проте Вища рада правосуддя вважала, що стаття 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» № 503/97 10.06.1997, передбачає, що нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
		44. Вища рада правосуддя вважала, що цей Указ не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки був оприлюднений та відповідно набрав чинності лише 12.02.2010 (опублікований в Офіційному віснику України № 7 від 12.02.2010 (ст. 290) та на момент його оприлюднення стаття 1 втратила чинність згідно з Указом Президента України від 20.03.2008 N 248/2008.
		45. Вища рада правосуддя, застосовуючи пункт 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - постанова № 865) послалося на те, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови серед іншого зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
		46. За таких обставин ВРП не зарахувала до суддівського стажу час навчання (1984-1989 роки) у Львівському державному університеті ім. І.Франка (вечірня форма навчання) та час навчання (1999- 2002 роки) в Академії державного управління при Президентові України є (заочна форма навчання).
		47. Проте, колегія суддів вважає таке мотивування ВРП свого висновку помилковим, оскільки приписами частини 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", (у редакції, чинній на момент призначення Позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
		48. Отже, зазначена норма не містить посилання на те, яка саме форма навчання повинна бути врахована до суддівського стажу.
		49. Разом з тим, на момент прийняття Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (який має позначку «опублікуванню не підлягає») питання порядку набрання ним чинності було врегульовано Указом Президента України № 454/93 від 13 жовтня 1993 року «Про внесення змін до Положення про порядок підготовки і внесення проектів Указів і розпоряджень Президента України та про набрання чинності цими актами», згідно з абзацом 2 частини 2 якого, Укази і розпорядження, які не підлягають опублікуванню, набирають чинності через три дні після їх підписання, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні.
		50. Як підтверджено Указом Президента України № 963/2009 від 24.11.2009 року «Про зняття позначки «Опублікуванню не підлягає» з деяких актів Президента України», саме цим Указом знято позначку «Опублікуванню не підлягає», що засвідчує про набрання Указом Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» чинності через три дні після його підписання.
		51. Тобто, Указ №584/95 на час призначення позивача на посаду судді був чинним у редакції, яка не містила вимог для зарахування стажу, для можливості вийти судді у відставку, саме денної форми навчання у вищих навчальних закладах. 
		52. Посилання ВРП на постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» з посиланням на норму щодо врахування стажу, який дає право на відставку, а саме: зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах також не підлягає застосуванню, оскільки на час призначення позивача на посаду, постанова в редакції від 03.09.2005 року визначала виключно схеми посадових окладів та жодних норм про регулювання обрахування стажу не містила. Норма 3-1 Постанови № 865, яка передбачила можливість зарахування денної форми навчання у вищих юридичних закладах до стажу судді, який дає право на відставку виникла в редакції від 11.06.2008 року, яка діяла з 21.06.2008 року, включено ці обмеження. 
		53. Тобто, вимоги Постанови КМУ № 865 щодо зарахування тільки денної форми навчання виникли після призначення позивача на посаду суді, а тому застосуванню до цих правовідносин також не підлягають.
		54. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм частини 3 статті 42 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 № 1060-ХІІ (у редакції чинній на час призначення ОСОБА_1 суддею) підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.
		55. Підпунктом 6.3 п.6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти від 02.06.93 № 161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції 23.11.93 за № 173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.
		56. Відповідно до статті 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
		57. Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.93 № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. 
		58. Згідно п.2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції 17.08.93 за № 110) до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посилання на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо) у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.
		59. Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів аспірантів, клінічних ординаторів (п.2.16 Інструкції).
		60. Вищезазначене свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису у трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема коли йдеться про навчання на заочному або вечірньому факультеті, відомості про неї не можуть стосуватися трудового стажу а відповідно до п.2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних що становлять безпосередній трудовий стаж.
		61. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що заочна та вечірня форма навчання у вищому навчальному закладі на зараховується до стажу судді який дає право на відставку. Включення цього періоду суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки, крім вищезазначеного, Закон пов`язує встановлення особливих правил виходу у відставку саме з неможливістю продовжувати роботу на певних посадах.  
		62. До подібних висновків дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 05 листопада 2013 у справі № 21-289а13.
		63. Колегія суддів звертає увагу на те, що незважаючи на те, що ця постанова стосувалася працівника прокуратури, у цьому судовому рішенні була надана оцінка застосування положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, яка містила те ж саме формулювання як і в Указі Президента України № 584/95 а саме те, що до вислуги років що дає право на пенсію для прокурорів зараховується половина строку навчання у вищих навчальних закладах. 64. Тобто, Закон 1789-ХІІ також не містив положення що саме денна форма навчання повинна зараховуватися до вислуги років.
		65. Колегія суддів також звертає увагу на те, що таке трактування законодавства (до якого дійшов суд) виключає подвійне зарахування того самого періоду до стажу судді. Оскільки в іншому можливі випадки коли стаж роботи, який слід враховувати у суддівський стаж відповідно до норм Закону (як наприклад за посадою) необхідно врахувати за той самий період і заочну або вечірню форму навчання.
		66. Крім того, частиною 5 статті 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		67. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Chapman v. the United Kingdom", заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
		Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		68. За таких обставин колегія суддів вважає що, відсутні підстави не застосовувати рішення Верховного суду України та по іншому трактувати законодавство, яке існувало станом на 2005 рік.
		69. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що вечірня та заочна форма навчання у вищому навчальному закладі не враховується до стажу роботи судді.
		70. Щодо посилання позивача порушення статті 1 першого протоколу Конвенції через порушення вимоги «якість закону» з посиланням на рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року «Щокін проти України», (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) колегія суддів  зазначає, що дійсно у цьому рішенні ЄСПЛ посилається на таке порушення та зазначає у п.56 про незадовільний загальний стан національного законодавства. 
		71. Тобто, ЄСПЛ встановив наявність порушення прав через недотримання вимоги «якості закону». Проте, ЕСПЛ у цьому ж пункті зазначає і на різне тлумачення державними органами у тому числі судами цих норм законодавства, що також призводить до порушення вимоги «якості закону».
		72. Аналізуючи судову практику Верховного Суду України, Верховного Суду з питання врахування суддівського стажу для виникнення права на відставку, слід звернути увагу на те, що не має жодного судового рішення, відповідно до якого був зарахований інший вид навчання ніж денна форма навчання у вищому навчальному закладі.
		73. За таких обставин колегія суддів вважає, що у цьому випадку відсутнє порушення прав позивача через недотримання конвенційного принципу «якості закону» як і порушення принципу «юридичної визначеності».
		Щодо порушення Вищою радою правосуддя процедури розгляду питання щодо відставки ОСОБА_1 .
		74. Так, згідно ч.4 ст.30 Закону України «Про вищу раду правосуддя», інформація і про дату, час і місце проведення засідання Вищої ради правосуддя, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених Регламентом Вищої ради правосудця, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
		75. Згідно ч.5 ст.30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», особа, питання якої має розглядатись Вищою радою правосуддя, повідомляється про такий розгляд не пізніше, як за десять календарних днів до дня засідання.
		76. Під час розгляду справи було встановлено, що станом на 30 серпня 2019 року на офіційному веб-сайті Вищої ради правосудця були опубліковані проекти порядку денного засідань Вищої ради правосуддя по 11 вересня 2019 року. Причому, питання щодо розгляду заяви судді ОСОБА_1 від 14.08.2019 року про відставку не було включено в порядок денний будь-якого засідання Вищої ради правосуддя, включаючи і засідання 05.09.2019 року, на якому фактично було розглянуто це питання.
		77. 30.08.2019 року судді ОСОБА_1 було надано запит Вищої ради правосуддя з вимогою надати додаткові матеріали, які стосуються обставин, на які мало місце посилання в обґрунтування заяви про відставку.
		78. Згідно з ч.3 ст.31 Закону України «Про Вищу раду правосудця», особа, яка отримала запит Вищої ради правосуддя, її органу або члена Вищої ради правосуддя, зобов`язана протягом десяти календарних днів з дня його отримання надати необхідну інформацію та/або відповідні документи (їх копії).
		79. Позивач зазначає, що отримавши запит 30.08.2019 року та маючи законні сподівання на надання доказів протягом 10 днів, ВРП позбавила його право на надання цих документів та пояснень, розглянувши його питання про вихід у відставку 05 вересня 2019 року.
		80. Проте, колегія суддів зазначає, що під час судового засідання було встановлено, що всі документи які були надані ОСОБА_1 на розгляд до Вищої ради правосуддя, були ним (ВРП) досліджені. Будь-яких додаткових документів, які б ВРП не дослідило не встановлено і проти цього факту позивач не заперечував. Крім того, зміст заяви поданої до ВРП подібний змісту позовної заяви і всі документи, пояснення були предметом дослідження під час судового розгляду. Тобто, колегія суддів зазначає, що всі докази у справі у тому числі були предметом судового розгляду та порушення на які вказує позивач не впливають на висновок Вищої ради правосуддя про відсутність у ОСОБА_1 необхідного суддівського стажу для виходу у відставку.
		81. Подібна практика була застосована Великою палатою Верховного суду у рішенні від 23 серпня 2018 року у справі №9901/28/17, відповідно до висновків якої суд, за наявності порушень при розрахунку суддівського стажу, відмовив у задоволенні вимог про скасування рішення ВРП, оскільки такі порушення не вплинули на висновок Вищої ради правосуддя.
		82. Таким чином, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 05.09.2019 №2352/0/15-19 про відмову у звільнені ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		83. Також відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов`язання Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про його звільнення з посади судді Господарського суду Львівської області у відставку, оскільки вона є похідної від вимоги про скасування рішення ВРП від 05.09.2019 №2352/0/15-19.
		84. За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		85. За правилами статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
		86. Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2019 року.
		87. Керуючись статтями 241-246, 262, 266, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
		2. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 23 грудня 2019 року.
		3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		4. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Головуючий суддя:                                                              О.О. Шишов
		Судді:                                                                             В.М. Бевзенко
		                                                                                                І.В. Дашутін
		                                                                                                Н.М.Мартинюк
		                                                                                                Ж.М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...