Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1512/2-1526/11 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; спори про самочинне будівництво.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-7508ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                    
		 
		Постанова 
		Іменем України
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 1512/2-1526/11
		провадження № 61-7508св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Сімоненко В. М.,
		суддів: Висоцької В. С., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,  Штелик С. П.,          
		учасники справи:
		позивач - Київська районна адміністрація Одеської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася Київська районна адміністрація Одеської міської ради, на рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»                ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України                  № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2008 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом знесення будівлі. Після пред`явлення позову ОСОБА_3 померла, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2009 року до участі в справі залучено ОСОБА_1 як правонаступника відповідача. З урахуванням неодноразових уточнень позову районна адміністрація просила зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести у попередній стан 31/1000 частину об`єкту нерухомого майна, яке розміщено на АДРЕСА_1 , шляхом знесення прибудови літ. А1 та літ. б та приведення у попередній стан будівлі літ. Б та  літ. А.
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 на зазначеній земельній ділянці без отримання дозволів на виконання робіт здійснювала самочинне будівництво двоповерхової будівлі; протягом 2006-07 років Київською районною адміністрацією Одеської міської ради виносилися приписи про припинення будівельних робіт. Крім того, будівництво здійснювалося на межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 , з недотриманням відстаней між будівлями та протипожежних розривів.
		Короткий зміст заявлених третьою особою самостійних вимог щодо предмета спору
		У березні 2010 року третя особа ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання        ОСОБА_1 знести самочинно зведену будівлю та привести                     у попередній стан 31/1000 частину об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .
		Позовна заява мотивована тим, що на березень 2010 року ОСОБА_1 побудував чотирьох поверхову будівлю, що розміщується на межі земельної ділянки, якою вона користується; будівництвом самочинної будівлі створюються перешкоди у потраплянні сонячних променів на земельну ділянку та до її житлового будинку, здійснення аерації. П`ять вікон самочинної будівлі виходять у двір ОСОБА_2 , з чим вона не погоджується.  
		Короткий зміст зустрічного позову
		У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до  Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на дачний будинок на АДРЕСА_3 . Після уточнення позовних вимог просив відмовити у задоволенні первісного позову та позовних вимог третьої особи.
		Зустрічний позов мотивований тим, що готовність будівлі становить 100 %, що підтверджується технічним паспортом; дачна будівля є єдиними цілісно-майновим комплексом з єдиною системою електро-, водопостачання, водовідведення та опалювання, єдиним входом, кухнею та ванною кімнатою. Приведення дачної будівлі в попередній стан призведе до порушення цілісності будинку та його комунікацій, унеможливить проживання у будинку, чим порушиться його право на житло. Також зазначав, що після притягнення його до адміністративної відповідальності, він не може більше відповідати за самочинне будівництво.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року                        у складі судді Луняченко В. О. задоволено позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради та вимоги ОСОБА_2 ; зобов`язано ОСОБА_1 знести чотирьох поверховий будинок літ. А1, прибудову літ. б, що розміщені на АДРЕСА_4 ; привести до попереднього стану дачну будівлю літ. Б та дачну будівлю літ. А; стягнено з ОСОБА_6 на користь Київської районної адміністрації Одеської міської ради судові витрати у розмірі 7,50 грн; стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7 232,00 грн; відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 .
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено невідповідність об`єктів нерухомого майна на АДРЕСА_4 архітектурно-будівельним нормам і правилам, що негативно впливає щодо провітрювання території, недотримано нормовані розриви з дачним будинком, розміщеним на АДРЕСА_2 ; наявність самочинних будівель порушує права суміжних землекористувачів, перебудова зазначених будівель без знесення технічно неможлива. На підставі реєстрації 22 березня 2012 року за                            № ОД18212043445 Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК в Одеській області) Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, 12 липня 2012 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на самочинно побудовані об`єкти.                   У подальшому постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 1570/6451/2012 дії  Інспекції ДАБК в Одеській області щодо реєстрації зазначеної Декларації про готовність об`єкта до експлуатації визнано протиправними. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року скасовано, у задоволенні позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради, позову ОСОБА_2 , вимог зустрічного позову ОСОБА_6 - відмовлено. 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Декларація про готовність об`єкта до експлуатації та свідоцтво про право власності, які видавалися ОСОБА_6 , не скасовані та є дійсними; з моменту введення реконструйованого будинку в експлуатацію він вважається таким, що відповідає будівельним нормам. Наявність судового рішення про визнання протиправними дій Інспекції ДАБК в Одеській області щодо видання Декларація про готовність об`єкта до експлуатації не є безумовною підставою для знесення об`єкту нерухомості, на яке видано свідоцтво про право власності, що залишається дійсним.
		Короткий зміст касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних                           і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року касаційну скаргу                       ОСОБА_2 залишено без руху з підстав несплати судового збору.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року                 № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.
		У січні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада                     2017 року, заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року наведені Київською районною адміністрацією Одеської міської ради підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, відмовлено                           у відстроченні сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху.
		Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано справу з Київського районного суду м. Одеси.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року касаційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради визнано неподаною та повернуто заявнику. 
		У квітні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Київської районної адміністрації Одеської міської ради про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
		Рішення суду першої та апеляційної інстанції у частині вирішення позову ОСОБА_1 не оскаржувалося, тому судом касаційної інстанції у цій частині не переглядається.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував преюдиції, встановленої постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 1570/6451/2012, щодо порушення прав ОСОБА_2 як суміжного землекористувача у зв`язку з виданням ОСОБА_1 . Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та щодо наявності у дозвільного органу обов`язку скасування такої Декларації.                          У матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 дозволів на виконання будівельних робіт, належно затвердженого проекту будівництва. 
		Короткий зміст заяви про приєднання до касаційної скарги
		Заява про приєднання до касаційної скарги мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної після отримання  ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на будинок, який встановлено порушення прав ОСОБА_2 як суміжного землекористувача, крім того, суд не врахував наявність судового спору стосовно оскарження третьою особою дій Інспекції ДАБК в Одеській області щодо нескасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22 березня 2012 року за                                № ОД18212043445.
		Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 30 травня 2008 року ОСОБА_3 отримала державний акт на земельну ділянку серії ЯД №758203, розташовану на                    АДРЕСА_1 .
		Згідно з технічного паспорта від 17 вересня 2009 року на зазначеній земельній ділянці знаходяться два дачні будинки літ. А та літ. Б, при цьому зазначено про самочинне збільшення площі будинку літ. Б та самочинне будівництво будинків літ. б та літ. А-1.
		28 вересня 2009 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , згідно з якого успадкував право власності на дачну будівлю, яка становить 31/1000 частини ДБК «Расцвет» за № 29а (29/9), розташованої на АДРЕСА_5 , яка складається з двох дачних будинків літ. А та                літ. Б, господарських споруд: мостіння, огорожі.
		Власником суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 10 березня 2000 року серії IV-ОД № 054521.
		22 березня 2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за                                № ОД18212043445 зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації реконструйованих дачних будинків літ. А, літ. Б, прибудов літ. А1, літ. б, розташованих на АДРЕСА_3 .
		12 липня 2012 року ОСОБА_1 замість свідоцтва про право на спадщину від 28 вересня 2009 року отримав свідоцтво про право власності на 31/1000 частину об`єкта нерухомого майна, яка складається з будинків літ. А та літ. Б, розташованих на АДРЕСА_3 .
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня                     2013 року у справі № 1570/6451/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року, визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області з реєстрації 22 березня 2012 року за № ОД18212043445 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації - реконструйованого дачного будинку, розташованого на АДРЕСА_5 .
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Щодо позовних вимог районної адміністрації
		У частині першій статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 
		Близький за змістом припис передбачений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом.
		У пункті 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, визначалася юрисдикція адміністративних судів у вирішенні, зокрема, спорів за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
		Близький за змістом припис передбачає пункт 5 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом.
		Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема,                            у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
		Підпунктом 1 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають                            у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
		Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 , а після її смерті - до ОСОБА_1 як правонаступника, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як суб`єкт владних повноважень, про що зазначено                 у позовній заяві, просила зобов`язати ОСОБА_1  за власний рахунок демонтувати (знести) самочинні прибудови літ. А1 та літ. б та привести до попереднього стану дачних будівель літ. Б та літ. А у зв`язку з тим, що відповідач не отримував дозволи на виконання робіт з будівництва нових об`єктів містобудування, будівельні роботи здійснюються без контролю відповідних органів та служб, з порушенням установлених державою норм                 і правил, та є самочинними.
		Тобто,  звернення районної адміністрації до суду обумовлене виконанням нею владних управлінських функцій та спрямоване на захист публічного інтересу, що свідчить про те, що такий спір є публічно-правовим і його належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. 
		За таких обставин, провадження у справі у частині позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради слід закрити. 
		Щодо позовних вимог третьої особи
		Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
		При цьому, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦПК України).
		У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову (частина сьому статті 376 ЦПК України).
		Відмовляючи у позові ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що Декларація про готовність до експлуатації реконструйованих дачних будинків та свідоцтво про право власності є чинними, а тому об`єкт нерухомого майна втрачає статус самочинного та вважається таким, що відповідає будівельним нормам.
		При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на підстави, з яких пред`являвся позов. 
		Між тим, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою у зв`язку зі здійсненням незаконного будівництва на суміжній земельній ділянці.
		Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 
		Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном
		Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. 
		За таких обставин, ОСОБА_2 має право вимагати усунення порушення свого права у разі доведення позову, при цьому статус самочинного будівництва не має визначального значення для правильного вирішення спору. 
		За висновками проведеної у справі судово-технічної експертизи № 424 від                 08 травня 2014 року об`єкт нерухомого майна, розміщений на АДРЕСА_1 не відповідає діючим на момент реконструкції архітектурно-будівельним нормам і правилам, його будівництво виконано, зокрема з порушенням пункту 2.15 ДБН А.2.2.-3-2004, пункту 3.25 ДБН 360-92**; реконструкція і будівництво нової будівлі має негативний вплив у частині інсоляції, нормативного провітрювання території і недотримання нормованих розривів з дачним будинком, розміщеним на АДРЕСА_2 , і прилеглою земельною ділянкою. При цьому, реконструкція і приведення об`єкта  нерухомого майна, розміщений на АДРЕСА_1 ,                    у відповідність до вимог діючих ДБН без його знесення, неможливі. 
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. 
		Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		У статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах,  передбачених законом  або загальними принципами міжнародного права.
		У своїй  практиці ЄСПЛ (справа «Трегубенко проти України», рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року, заява N 61333/00; справа «East/West Alliance Limited» проти України», рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, та ін.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. 
		ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним                     у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Принципом пропорційності, тобто дотриманням «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, визначається необхідність врахування тієї обставини, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо допущених порушень архітектурно-будівельних норм та правил при реконструкції будівель і будівництва чотирьох поверхової будівлі на АДРЕСА_4 за відсутності проектно-технічної документації та відповідних дозволів і погоджень на будівництво, та щодо порушення прав та інтересів ОСОБА_2 через негативний вплив реконструйованих і побудованих нових будівель на земельну ділянку та будинок, що належать останній. 
		Під час нового розгляду справи суду необхідно встановити та дослідити, чи відповідає інтересам суспільства та/чи іншим приватним інтересам, зокрема ОСОБА_2 , знесення спірних будівель; чи переслідує воно законні цілі та здійснюється засобами, пропорційними поставленій меті; чи дотримується справедливий баланс інтересів сторін.
		Оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження                         у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року                       у частині вирішення позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради підлягають скасуванню із закриттям провадження у цій частині з підстав, зазначених вище.
		Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, обмежившись лише оцінкою свідоцтва про право власності відповідача, та не дослідив обставини справи на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року у частині вирішення позову                      ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 402, 409, 411, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд                         у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року                    у частині вирішення позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради - скасувати, провадження у справі у цій частині - закрити.
		Рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2017 року                        у частині вирішення позову ОСОБА_2 скасувати, справу                  у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  ГоловуючийВ. М. Сімоненко  Судді:В. С. Висоцька   С. Ю. Мартєв   Є. В. Петров   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...