Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/9421/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-28909ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/9421/16-ц
		провадження № 61-28909св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  обслуговуючий кооператив «Заміський клуб»,
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу голови обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» - Карпенко О. І., на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Муранової-Лесів І. В. від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області в складі суддів: Гуля В. В., Голуб С. А., Приходька К. П., від 25 липня 2017 року,  
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» (далі - ОК «Заміський клуб») про розірвання договору та стягнення коштів.
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 квітня 2015 року між позивачем та ОК «Заміський клуб» був укладений договір про оплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі №27-2/04/2015, згідно з яким        позивач - учасник кооперативу, сплатила повну вартість приміщення на загальну суму 1 010 250 грн, що за домовленістю сторін є еквівалентом                   41 574,07 євро, на підтвердження чого отримала довідку про повну оплату пайових внесків №01-1/10-15 від 15 жовтня 2015 року. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався організувати будівництво об`єкту будівництва, побудувати та здати його в експлуатацію, підвести необхідні комунікації (вода, світло) передати у власність приміщення та відповідну земельну ділянку, та всю необхідну документацію відповідно до законодавства України для реєстрації прав власності учасником і використання приміщення та земельної ділянки для постійного місця проживання, зокрема відповідно до пункту 7.4.4 договору зобов`язувався організувати будівництво об`єкту будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації у строк - до 10 вересня 2015 року. 
		 
		Станом на момент подання позову будівництво не завершено, об`єкт в експлуатацію не зданий, приміщення позивачу не передано, що позивач вважає істотним порушенням договору, внаслідок чого у позивача виник намір розірвати договір та повернути належним чином сплачені пайові внески.
		 
		Посилаючись з урахуванням уточнень на те, що відповідач відмовляється укласти додаткову угоду про розірвання договору з обов`язковою умовою одночасного та повного повернення їй своєчасно сплаченого у повному обсязі паю в розмірі 41 574,07 євро, що складає 1 197 062,98 грн, позивач просила суд стягнути на свою користь вказану суму. 
		 
		Крім того, позивач з урахуванням уточнень просила суд застосувати наслідки порушення зобов`язань протягом 20 повних календарних місяців за період з 10 вересня 2015 року по 10 травня 2017 року і стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі, визначеному пунктом 8.2.1 договору, що складає 4 000 грн за кожен повний календарний місяць прострочення та стягнути з відповідача 80 000 грн штрафу, а також відповідно до частини другої статті 625 ЦК України стягнути три проценти річних від простроченої суми за період 10 вересня 2016 року по 15 травня 2017 року (609 днів) у розмірі:                            41 574,07 євро*3*609/365/100 = 2 080,98 євро, що станом на момент подання заяви становить 2 080,98*28,7935 = 59 918,70 грн. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                   від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Розірвано Договір про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі №27-2/04/2015 від 27 квітня 2015 року, укладений між обслуговуючим кооперативом «Заміський клуб» та ОСОБА_1 . 
		Стягнуто з обслуговуючого кооперативну «Заміський клуб» на користь ОСОБА_1 1 277 062 грн 98 коп., з яких: вартість пайових внесків, сплачених за договором про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативні №27-2/04/2015 від 27 квітня 2015 року у розмірі 1 197 062 грн 98 коп. та штрафні санкції в порядку п. 8.2.1 договору про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі №27-2/04/2015 від 27 квітня 2015 року у розмірі 80 000 грн. 
		Стягнуто з обслуговуючого кооперативну «Заміський клуб» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі           7 210 грн.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОК «Заміський клуб» не виконав свої зобов`язання за договором про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі від 27 квітня 2015 року та не забезпечив введення об`єкта будівництва в експлуатацію до 10 вересня 2015 року, як це передбачено пунктом 7.4.4 договору. Оскільки  порушення умов договору кооперативом є істотними, то згідно статті  частини другої статті 651 ЦК України є правові підстави для розірвання спірного договору. Отже, з відповідача на користь позивача  підлягають  стягненню  суми погоджених сторонами та сплачених останньою пайових внесків у розмірі 41 574,07 євро, що станом на момент ухвалення рішення складає 1 197 062,98 грн. Крім того, суд указав на необхідність стягнення з відповідача суми штрафу, що передбачено пунктом 8.2.1 договору, а саме 4 000 грн за кожен місяць затримання виконання указаного вище пункту 7.4.4 договору, на загальну суму 80 000 грн. В частині заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, районний суд прийшов до висновку, що в цій частині вимоги є необґрунтованими, оскільки вони стосуються невиконання основного грошового зобов`язання з повернення коштів, право на отримання якого у позивача виникає з моменту розірвання договору. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від                     15 травня 2017 року залишено без змін.    
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.  
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, голова обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» - Карпенко О. І. , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про часткове задоволення позову. Указано, що судами не застосовано до вирішення спірних правовідносин Закон України «Про кооперацію» та умови статуту кооперативу. Відповідно до Закону України «Про кооперацію» право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член кооперативу набуває лише після припинення членства в кооперативі, а до припинення членства в кооперативі частка майна члена кооперативу є частиною майна кооперативу згідно принципу формування спільної власності та права членів щодо такої власності. У порушення правил членства у кооперативі позивач не внесла вступний внесок та не здійснювала сплату членських внесків. Скаржник пояснював, що затримка виконання умов договору була зумовлена не підписанням ОСОБА_1 додатку № 2 до договору, а саме поверхового плану. Суди безпідставно стягнути на користь позивача штраф за порушення договору, не врахувавши пропуск останньою строку позовної давності, який згідно вимог закону складає один рік. 
		 
		Касаційна скарга не містить доводів стосовно незаконності та необґрунтованості рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у зв`язку із чим справа в цій частині Верховним Судом не переглядається згідно вимог статті 400 ЦПК України.    
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У грудні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оганесян А. Г., подав відзиви на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзивах на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
		 
		Обставини справи, встановлені судами 
		 
		Судами встановлено, що 27 квітня 2015 року між ОК «Заміський клуб» та ОСОБА_1 укладено договір №27-2/04/2015 про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі та підписаний Додаток №1 до вказаного договору - графік платежів.
		 
		Згідно з пунктів 2.1, 2.2 договору передбачено, що за цим договором Учасники кооперативу сплачують до Кооперативу пайові внески у розмірах та порядку, встановленому даним Договором та додатками до нього, а Кооператив за рахунок пайових внесків Учасника та пайових внесків інших асоційованих членів Кооперативу зобов`язується організувати будівництво Об`єкту будівництва, побудувати та здати його в експлуатацію та підвести необхідні комунікації (вода, світло) передати у власність Приміщення та відповідну земельну ділянку, та всю необхідну документацію відповідно до законодавства України для реєстрації прав власності Учасником і використання приміщення та земельної ділянки для постійного місця проживання.
		 
		Відомості про приміщення: квартира АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до пункту 2.3 договору, сторони домовились, що розмір всіх пайових внесків залежить від вартості будівництва одного квадратного мета у приміщенні та відповідає остаточній вартості приміщення.
		 
		За змістом пункту 3.1 договору вартість будівництва одного квадратного метру приміщення становить 7 570 гривень 14 копійок, що за погодженням сторін відповідно до частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України є еквівалентом 311,52 євро за курсом НБУ на день укладання цього договору.
		 
		Відповідно до пункту 3.3 договору на момент укладення цього договору вартість приміщення становить 1 010 250 гривень, що за погодженням сторін відповідно до частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України є еквівалентом 41 574, 07 євро за курсом НБУ на день укладення цього договору.
		 
		За змістом пункту 3.7 договору для оплати пайових внесків учасники вносять суму пайового внеску відповідно до графіку платежів (Додаток № 1 до цього Договору) на розрахунковий рахунок кооперативу з призначенням платежу - оплата пайового внеску відповідно до Договору про сплату пайових внесків до кооперативу.
		 
		Відповідно до пункту 3.11 Договору довідка про повну оплату суми пайових внесків видається кооперативом учасникам не пізніше 30 календарних днів після здійснення остаточного розрахунку учасниками за приміщення у розмірі остаточної вартості приміщення, що визначається відповідно до п.3.2 цього Договору та з урахуванням пунктів 3.4, 3.3 цього Договору.
		 
		За змістом пункту 5.1 договору фактом виконання зобов`язань кооперативу перед учасником є складання акту виконання сторонами обов`язків за даним Договором, в якому зазначається приміщення, щодо якого виконані обов`язки.
		 
		Відповідно до пункту 5.4 договору сторонами визначено, що з моменту складання сторонами письмового акта виконання сторонами обов`язків за даним Договором та реєстрації прав власності приміщення за учасником, обов`язок кооперативу щодо предмету договору та учасника щодо предмету договору вважається виконаним.
		 
		Відповідно до умов пункту 7.4.4 договору кооператив зобов`язався організувати будівництво об`єкта будівництва та забезпечити його прийняття до експлуатації в строк - до 10 вересня 2015 року.
		 
		Згідно з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору про сплату пайових внесків кооператив підтвердив сплату позивачем п`яти платежів: на загальну суму еквіваленту 41574,07 євро.
		 
		Дана обставина сторонами визнавалась та не оспорювалась. 
		 
		До 10 вересня 2015 року, а також станом на момент розгляду справи в суді, об`єкт будівництва в експлуатацію не прийнятий.  
		 
		В день укладення договору про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі, 27 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 заповнила виготовлену у вигляді бланку встановленої форми заяву про вступ до                       ОК «Заміський клуб». 
		 
		На момент складання зазначеної заяви від 27 квітня 2015 року в                               ОК «Заміський клуб» були чинними Положення про внески до ОК «Заміський клуб», затверджене загальними зборами членів ОК «Заміський клуб» протоколу № 2 від 12 лютого 2014 року, а також Статут ОК «Заміський клуб», затверджений загальними зборами членів кооперативу протокол № 6                   від 25 квітня 2014 року. 
		 
		Згідно пункту 3.1.2 Положення чинними Положення про внески до Обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» в редакції від 12 лютого           2014 року кожен член кооперативу вносить (сплачує) вступний внесок у безготівковій формі безпосередньо на поточний рахунок кооперативу шляхом одноразового перерахування 100 процентів від розміру вступного внеску, розмір якого складає 200 гривень.
		 
		Згідно пунктів 6.1, 6.2 статуту кооперативу ОК «Заміський клуб» в редакції від 25 квітня 2014 року при вступі до кооперативу для організаційного забезпечення його діяльності, кожна фізична або юридична особа сплачує вступний внесок у грошовій форму. Вступний внесок є обов`язковою умовою членства у Кооперативі.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, позивач вступний внесок не сплачувала, але є асоційованим членом даного кооперативу.
		 
		Пунктом 6.7 статуту кооперативу ОК «Заміський клуб» в редакції від 25 квітня 2014 року, чинній на 27 квітня 2015 року, було передбачено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання свого паю натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу.
		 
		Протоколом загальних зборів уповноважених Обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» № 42 від 14 березня 2016 року було затверджено нову редакцію Положення про внески до ОК «Заміський клуб», відповідно до якого збільшився розмір вступного внеску до 2 500 грн, та встановлено членські внески в розмірі 315 грн, а також затверджено нову редакцію статуту ОК «Заміський клуб», пунктом 6.7 якого передбачено, що строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюється статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати одного року, а відлік його розпочинається з моменту виходу або виключення з кооперативу. 
		 
		Також чинною редакцією статуту ОК «Заміський клуб», затвердженою загальними зборами членів ОК «Заміський клуб» протокол № 45 від 21 грудня 2016 року внесено зміни та за змістом статті 7 передбачено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми. Строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.
		 
		Встановлено, що згідно листування учасників справи відповідач направляв позивачу повідомлення, зокрема, попередження про можливе виключення з кооперативу від 18 липня 2016 року в зв`язку заборгованістю зі сплати вступного внеску 2 500 грн та членських внесків за квітень-липень в сумі                1 260 грн, а також повідомлення про виключення з кооперативу від 08 серпня 2016 року, що передбачає розірвання договору та повернення внесеного паю в строки, передбачені Статутом кооперативу - протягом одного року.
		 
		Указані рішення зборів кооперативу щодо прийняття позивача у члени (асоційовані члени) ОК «Заміський клуб», а також щодо виключення її з членів кооперативу, відповідачем не були надані суду, у зв`язку із чим відповідач не довів членство позивача у кооперативі згідно вимог закону та поширення на останню обов`язків члена кооперативу, які передбачені Законом України «Про кооперацію».   
		 
		Кооператив не видав посвідчення про членство позивача в ОК «Заміський клуб». 
		 
		Згідно з редакцією статуту, чинного на момент укладення сторонами договору про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі не було передбачено обов`язку асоційованому члену кооперативу сплачувати вступний внесок, а також не передбачалось сплата членських внесків.
		 
		Судами установлено, що відповідач порушив свої зобов`язання передбачені підпунктом 7.4.4 договору щодо завершення об`єкту будівництва та введення його в експлуатацію до 10 вересня 2015 року.
		 
		Зазначене порушення є істотним, оскільки позбавило позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору - на отримання у власність приміщення, побудованого за рахунок сплачених позивачем коштів, та, відповідно, на своє вселення в належну їй на праві власності квартиру. 
		 
		Станом на момент розгляду справи районним судом відповідач прострочив виконання умови договору про введення в експлуатацію об`єкта будівництва на 20 місяців.  
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення, в частині, яка переглядається касаційним судом, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		За змістом статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		 
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України).
		 
		Підставою для розірвання спірного договору у даній справі є невиконання         ОК «Заміський клуб» обов`язку, передбаченого пунктом 7.4.4 вказаного правочину. Всупереч умовам договору в строк до 10 вересня 2015 року, а також на момент розгляду справи в суді першої інстанції, об`єкт будівництва в експлуатацію не прийнятий. 
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили істотне порушення відповідачем умов договору про сплату пайових внесків у обслуговуючому кооперативі                 від 27 квітня 2015 року, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що могла розраховувати за цим договором, а саме отримання права на спірний будинок будівництва.  
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		 
		Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. 
		 
		Відповідно до статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
		 
		Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виконала умови спірного договору своєчасно і в повному обсязі. 
		 
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 359/5501/17 (провадження № 61-12423св18). 
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		 
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині, яка переглядається, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ОК «Заміський клуб» допустив істотне порушення умов укладеного між сторонами договору і внаслідок завданої цим шкоди друга сторона - позивач, значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні такого договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про існування у даній справі підстав для розірвання спірного договору згідно вимог частини другої статті 651 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останньою пайових внесків. Також, суди вірно установили, що погодженими сторонами умовами спірного договору передбачено стягнення з кооперативу штрафу за порушення строків введення об`єкта в експлуатацію, у зв`язку із чим спірну суму штрафу необхідно стягнути з відповідача. 
		 
		Доводи касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що судами не застосовано до вирішення спірних правовідносин Закон України «Про кооперацію», умови статуту кооперативу і не враховано обов`язки позивача щодо сплати членських внесків не відповідають дійсності, оскільки суди першої та апеляційної інстанції указані обставини дослідили та ухвалили щодо таких обстави викладені в оскаржених рішеннях висновки, які не підлягають переоцінці судом касаційної інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду із позовом в частині стягнення штрафутакож є безпідставними, оскільки згідно пункту 11.10 спірного договору сторони дійшли згоди про те, що для вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає три роки. У зв`язку із зазначеним, позивач звернулась до суду із даним позовом без пропуску строку позовної давності.  
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі  № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. 
		 
		Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.  
		 
		Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		 
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 
		2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. 
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		Рішення судів попередніх інстанції містять необхідні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		 
		З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу голови обслуговуючого кооперативу «Заміський клуб» - Карпенко О . І. , залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 липня                  2017 року залишити без змін.  
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                    С. Ю. Мартєв
		 
		В. М. Сімоненко
		 
		                                                                               І. М. Фаловська
		 
		                                                                                   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...