Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/20752/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2019
Номер судового провадження: 61-35268ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 грудня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 752/20752/17
		провадження № 61-35268св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Кузнєцова В. О., 
		суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва Коваль Любов Іванівна,
		заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зайвого Андрія Олександровича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року у складі судді Ладиченко С. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня         2018 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог скарги і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, яку уточнила у процесі розгляду справи, на дії та постанови старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва (далі - Голосіївський РВ ДВС)  Коваль Л. І., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»). Скарга мотивована тим, що на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року у справі № 752/4943/14-ц  за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 22 травня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2/752/4199/14 про стягнення з неї на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1 052 146,77 грн, а також - виконавчий лист № 752/4943/14-ц про стягнення з неї на користь ПАТ «Дельта Банк» судового збору в сумі 3 654 грн. За заявами ПАТ «Дельта Банк» постановою старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Коваль Л. І. від 04 вересня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 54629393 з примусового виконання виконавчого листа № 2/752/4199/14, а постановою цього ж державного виконавця від 05 вересня 2017 року - виконавче провадження № 54629392 з примусового виконання виконавчого листа № 752/4943/14-ц. Крім цього, постановою старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Коваль Л. І. від 04 вересня 2017 року було накладено арешт на все майно боржника. Виконавчі листи були пред`явлені до виконання після спливу річного строку, передбаченого статтею 22 Закону України               від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на час ухвалення рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року (далі - Закон № 606-XIV), і питання про поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання не вирішувалося. Тому державний виконавець повинна була повернути зазначені виконавчі листи стягувачу відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:
		-   визнати протиправними дії старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Коваль Л. І. щодо відкриття виконавчих проваджень № 54629393 та                            № 54632932; 
		-   зобов`язати старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Коваль Л. І. скасувати вищевказані постанови про відкриття виконавчих проваджень і повернути стягувачу ПАТ «Дельта-банк» виконавчі листи № 2/752/4199/14 та               № 752/4943/14-ц, видані 22 травня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва; 
		-   зняти арешт з майна, що належить їй на праві власності, а саме з квартири АДРЕСА_1 та з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , який було накладено              06 вересня 2017 року на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної 04 вересня 2017 року відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції міста Києва у виконавчому провадженні                               № 54629393, реєстраційний номер обтяження 22188253.
		 
		Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.
		 
		Ухвала місцевого суду мотивована тим, що підстави для задоволення скарги боржника ОСОБА_1 відсутні, оскільки виконавчі листи пред`явлені до примусового виконання в межах трирічного строку, передбаченого частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII.
		 
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що виконавчі листи було видано судом 22 травня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 1404-VIII, тому строк пред`явлення виконавчих листів до виконання визначається саме цим Законом з урахуванням його Прикінцевих та перехідних положень і становить три роки з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили. Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред`явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону і не може бути змінено судом. Висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
		 
		У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зайвий А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не звернули уваги на те, що строк пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання сплив 11 грудня 2015 року і питання поновлення         цього строку не вирішувалося. Суди помилково послалися на положення Закону             № 1404-VIII, оскільки він набув чинності 05 жовтня 2016 року, тобто після закінчення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                            від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.
		 
		13 серпня 2018 року справа № 752/20752/17 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України   (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		 
		Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду місті Києва від 11 грудня                2014 року у справі № 752/4943/14-ц було задоволено апеляційну скаргу представника ПАТ «Дельта Банк» - Маляра М. В., рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» заборгованість за         кредитним договором № 1671/ФКВ-07 від 07 листопада 2007 року на загальну суму 1 052 146,77 грн, в тому числі: за основним боргом - 76 382,75 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 991 225,82 грн; за нарахованими відсотками за користування кредитом - 4 694,50 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 60 920,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» витрати на сплату судового збору в сумі 3 654 грн.          
		 
		На підставі вказаного рішення 22 травня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2/752/4199/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» заборгованості за кредитним договором № 1671/ФКВ-07                          від 07 листопада 2007 року на загальну суму 1 052 146,77 грн, в тому числі: за основним боргом - 76 382,75 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 991 225,82 грн; за нарахованими відсотками за користування кредитом - 4 694,50 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 60 920,95 грн, а також видано виконавчий лист № 752/4943/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта-Банк» витрат на сплату судового збору в сумі 3 654 грн. У виконавчих листах зазначено, що рішення набрало законної сили 11 грудня 2014 року, строк пред`явлення до виконання - до 11 грудня 2015 року. 
		 
		За заявою ПАТ «Дельта Банк» від 22 серпня 2017 року постановою старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Коваль Л. І. від 04 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54629393 з примусового виконання виконавчого листа № 2/752/4199/14, а постановою цього ж державного виконавця від 05 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54632932 з примусового виконання виконавчого листа № 752/4943/14-ц. 
		 
		04 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС   Коваль Л. І. у виконавчому провадженні № 54629393 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 1 157 761,45 грн. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на час ухвалення рішення Апеляційного суду місті Києва від 11 грудня 2014 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
		 
		Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на час ухвалення рішення Апеляційного суду місті Києва від 11 грудня 2014 року, передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
		 
		Закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, в тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
		 
		Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, в рішеннях                    від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня             2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
		 
		05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.
		 
		Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону                    № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
		 
		Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону                    № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом                      № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
		 
		Вказаний правовий висновок наведений Верховним Судом в постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).
		 
		Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суди не звернули уваги на те, що для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону до виконавчих документів, за якими сплив строк пред`явлення до виконання. Оскільки виконавчі листи № 2/752/4199/14 та № 752/4943/14-ц були видані Голосіївським районним судом міста Києва на виконання рішення Апеляційного суду місті Києва  від 11 грудня 2014 року, то вони підлягали виконанню відповідно до Закону                          № 606-ХІV. 
		 
		З огляду на положення пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 606-XIV            річний строк пред`явлення виконавчих листів № 2/752/4199/14 та № 752/4943/14-ц сплив 11 грудня 2015 року і питання поновлення цього строку не вирішувалося, тому суди неправильно застосували пункт 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, який набув чинності лише 05 жовтня 2016 року.
		 
		За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про правомірність дій старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС Коваль Л. І. щодо      винесення постанови від 04 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54629393 з примусового виконання виконавчого листа                                   № 2/752/4199/14, а також - постанови від 05 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54632932 з примусового виконання виконавчого листа № 752/4943/14-ц є помилковими.
		 
		Відповідно до частини першої, абзаців першого, третього частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		 
		Постанова старшого державного виконавцем Голосіївського РВ ДВС Коваль Л. І.                від 04 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 54629393 про арешт майна боржника винесена після неправомірного відкриття зазначеного виконавчого провадження, тобто є наслідком попередніх незаконних дій державного виконавця, тому також не відповідає вимогам Закону № 1404-VIII.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги на підставі статті 412 ЦПК України.
		 
		Обґрунтовуючи скаргу на дії та постанови державного виконавця, заявник посилалася на те, що внаслідок неправомірного відкриття виконавчих проваджень відбулося порушення її прав, які підлягають поновленню шляхом зобов`язання державного виконавця скасувати вищевказані постанови про відкриття виконавчих проваджень та шляхом зняття арешту, який було накладено 06 вересня 2017 року на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника. 
		 
		Виходячи з наявності в особи права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, що передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Верховний Суд враховує, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, який призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.
		 
		З огляду на викладене, оскільки дії та постанови державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень, а також щодо накладення арешту на майно боржника не відповідають вимогам Закону № 1404-VIII, то порушене право заявника підлягає захисту шляхом визнання постанов старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва Коваль Л. І. від 04 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54629393, від 04 вересня               2017 року у виконавчому провадженні № 54629393 про арешт майна боржника та                від 05 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54632932 незаконними та їх скасування, а також - зобов`язання органу державної виконавчої служби повернути стягувачу виконавчі документи.
		 
		Щодо розподілу судових витрат.
		 
		Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила 352,40 грн, які підлягають стягненню з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва на її корить.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зайвого Андрія Олександровича задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.
		 
		Скаргу ОСОБА_1 на дії та постанови старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва Коваль Любові Іванівни задовольнити частково.
		 
		Визнати постанови старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва Коваль Любові Іванівни від 04 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54629393, від 04 вересня 2017 року у виконавчому провадженні № 54629393 про арешт майна боржника та від 05 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54632932 незаконними і скасувати.
		 
		Зобов`язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста             Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва повернути стягувачу Публічному акціонерному товариству «Дельта-банк» виконавчі листи                       № 2/752/4199/14 та № 752/4943/14-ц, видані 22 травня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва. 
		 
		Стягнути з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції міста Києва на користь ОСОБА_1 352 (триста п`ятдесят дві) грн 40 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. О. Кузнєцов  Судді:В. С. Жданова    С. О. Карпенко                                      В. А. Стрільчук   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...