Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/2418/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2019.
Дата набрання законної сили: 11.12.2019
Номер судового провадження: 61-4303ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 199/2418/15-ц
		провадження № 61-4303св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого  Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
		 Усика Г. І., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи: 
		позивач  Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
		відповідач  ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 15 вересня 2016 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі  
		ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 28 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі  АКІБ «УкрСиббанк») та 
		ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11225898000, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 63 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 318 150,00 грн, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.
		 
		Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути банку кредит у повному обсязі не пізніше 27 вересня 2014 року. За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлена у розмірі 12,9 % річних. Після закінчення цього строку вона підлягала перегляду відповідно до умов договору.
		 
		ОСОБА_1 своїх зобов`язань належним чином не виконав та станом на 12 лютого 2015 року мав заборгованість у розмірі 139 359,54 доларів США.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути заборгованість за кредитним договором та процентами за користування кредитом у розмірі 139 359,54 доларів США з яких: 59 832,07 доларів США  кредитна заборгованість; 79 527,47 доларів США  заборгованість за процентами; пеня у розмірі 751134,44 грн, із яких: 338 081,84 грн  пеня за прострочення сплати кредиту; 413 052,60 грн  пеня за прострочення сплати процентів.
		 
		Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року № 11225898000, яка виникла станом на 12 лютого 2015 року та складається з кредитної заборгованості в розмірі 59 832,07 доларів США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 
		59 832,07 доларів США мотивоване тим, що такі вимоги є законними та обґрунтованими. Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пені за прострочення сплати кредиту та процентів, виходив із того, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним  з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість станом на 19 листопада 2014 року за процентами за користування кредитом від 28 вересня 2007 року № 11225898000 у 
		75582,54 доларів США та заборгованість зі сплати пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів станом на 19 листопада 2014 року в розмірі 538740,26 грн, із яких: пеня за прострочення сплати кредиту  225388,91 грн, пеня за прострочення сплати процентів  313351,35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, проте не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та пені, оскільки для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів  витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У березні 2019 року представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції доказів підписання позивачем чи відповідачем будь-якого кредитного договору в розпорядження суду не було надано та такі докази судом не досліджувались у силу їх відсутності. Апеляційний суд також не звернув уваги, що будь-яких належних та допустимих доказів отримання відповідачем коштів не надано. Крім того, висновком експерта від 08 серпня 2018 року № 2054-18 встановлено, що жодних підписів, які виконані у кредитному договорі від 28 вересня 2007 року № 11225898000 ОСОБА_1 не виконував.
		 
		У травні 2019 року від ПАТ «УкрСиббанк» надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 , у якому заявник просить залишити без задоволення вказану касаційну скаргу, а рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		Встановлено, що 28 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11225898000, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 63 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 318 150,00 грн, на умовах зазначених у цьому договорі.
		 
		Відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 27 вересня 2014 року. За користування кредитними коштами, протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлена у розмірі 12,9 % річних. Після закінчення цього строку вона підлягала перегляду відповідно до умов договору.
		 
		Станом на 12 лютого 2015 року заборгованість відповідача за договором складається з: заборгованості за кредитом  59 832,07 доларів США; заборгованості за відсотками  79 527,47 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом  338 081,84 грн, за відсотками  413 052,60 грн, а всього  751 134,44 грн.
		 
		Із висновку експерта від 08 серпня 2018 року № 2054-18 за результатами проведення почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 199/2418/15-ц убачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі «Позичальник: ОСОБА_1 НОМЕР_1 ______( ОСОБА_1 ) договору про надання споживчого кредиту 
		від 28 серпня 2007 року № 1225898000  виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 , розташований у графі «______( ОСОБА_1 ) (підпис, прізвище та ініціали особи, яка отримала)» договору про надання споживчого кредиту від 28 серпня 2007 року № 1225898000  виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Ці підписи виконані без наслідування справжнього підпису ОСОБА_1 .
		 
		Частково задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 59 832,07 доларів США, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги є законними та обґрунтованими. Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пені за прострочення сплати кредиту та процентів, виходив із того, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним  із моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
		 
		Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, проте не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та пені, оскільки для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів  витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
		 
		Верховний Суд не погоджується у повній мірі з такими висновками судів з огляду на таке.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори, тому неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов`язків.
		 
		Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта  це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом  також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		 
		Згідно із частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
		 
		Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		 
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		 
		Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором є помилковими, оскільки відсутні підстави вважати, що між сторонами укладений кредитний договір, адже оспорюваний кредитний договір не підписаний відповідачем, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, проведеної у цій справі на підставі ухвали суду.
		 
		Відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 укладав із позивачем кредитний договір, тому наявний у справі договір не є таким, що породжує цивільні права та обов`язки для відповідача. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 у цій справі є необґрунтованими.
		 
		Обґрунтування суду про те, що у судовому порядку спірний договір не визнаний недійсним, а тому до моменту визнання його недійсним такий договір має юридичну силу, є безпідставними при вирішені цієї справи, оскільки при вирішені спорів які виникають із договорів, суду у першу чергу належить встановити, чи існують між сторонами договірні відносини, та чим це підтверджується.
		 
		Отже, за відсутності беззаперечних доказів у цій справі щодо укладення між сторонами кредитного договору від 28 вересня 2007 року № 11225898000, відсутні підстави для стягнення заборгованості за таким договором із відповідача, оскільки обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		 
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7308,00 грн.
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 15 вересня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 
		7308,00 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий О. В. Ступак
		 
		Судді: І. Ю. Гулейков
		 
		 А. С. Олійник
		 
		 Г. І. Усик
		 
		 В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...