Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/603/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 грудня 2019 рокум. ОдесаСправа № 923/603/19м. Одеса, проспект Шевченка, 29
		Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
		головуючого судді Савицького Я.Ф.,
		суддів Колоколова С.І.,
		Разюк Г.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новел-Істейт
		на рішення Господарського суду Херсонської області 
		від 16 вересня 2019 року (повний текст складено 26.09.2019р.)
		по справі № 923/603/19
		за позовом Каховської міської ради Херсонської області 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Новел-Істейт
		про стягнення 63 298,02 грн., -
		 
		суддя суду першої інстанції: Немченко Л.М.
		час та місце винесення рішення: 16.09.2019р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2019р. Каховська міська рада Херсонської області (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" (далі  відповідач, ТОВ «Новел-Істейт», підприємство), яким просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності в сумі 63 298,02 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період 2016р.  2017р. використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,3888 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шосе Чаплинське, 14 (кадастровий номер 6510400000:06:003:0040) та на якій був розміщений належний відповідачу об`єкт нерухомого майна, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідачем в період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р. та з 18.01.2017р. по 16.03.2017р. отримано дохід шляхом нездійснення орендних платежів до бюджету в розмірі 63 298,02 грн.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.09.2019р. по справі №923/603/19 (суддя Немченко Л.М.) задоволено позовні вимоги Каховської міської ради Херсонської області у повному обсязі.
		Задовольняючи позов Каховської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди, але, у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази на підтвердження оформлення ТОВ «Новел-Істейт» права власності на земельну ділянку або укладення договору користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шосе Чаплинське, 14.
		Місцевим господарським судом було зазначено, що за підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. При цьому, орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
		Суд першої інстанції вказав, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у наведені періоди часу в повному обсязі за відсутності укладеного договору, збільшував вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачав належне йому майно (кошти від орендної плати), таким чином, відбувся факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
		Також, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку про те, що оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, то у нього були відсутні правові підстави щодо сплати земельного податку за вказану земельну ділянку. 
		Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Новел-Істейт звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить рішення Господарського суду Херсонської області від 16.09.2019р. по справі №923/603/19 скасувати та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з необ`єктивним та неповним дослідженням обставин справи, в результаті чого є невідповідність висновків суду обставинам справи; крім того, судом порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.
		Так, ТОВ «Новел-Істейт» зазначає, що виходячи з положень ст.288.1. Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку с договір оренди такої земельної ділянки, а, відповідно до п.269.1.2 ст.269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є землекористувачі.
		Отже, на думку апелянта, землекористувач зобов`язаний сплачувати земельний податок до укладання договору оренди, а після укладання договору оренди землі - орендну плату.
		Відповідач наполягає на тому, що ТОВ Нвел-Істейт» за 2016р. та 2017р. було нараховано та сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6510400000:06:003:0040: за 2016р. в розмірі 36 691,48 грн.; за 2017р. в розмірі 13 800,73 грн., у зв`язку з чим апелянт вважає, що ним сплачено плату за користування земельною ділянкою у відповідності до Податкового кодексу України в повному обсязі, посилання позивача на заподіяні збитки є безпідставними.
		Крім того, ТОВ «Новел-Істейт»» вказує на відсутність реагування з боку Каховської міської ради на клопотання відповідача від 20.06.2011р. за №06/10 щодо надання в оренду відповідної земельної ділянки.
		Також, посилаючись на норми податкового законодавства, апелянт вважає Каховську міську раду неналежним позивачем з огляду на те, що зобов`язання орендаря є податковим зобов`язанням, а тому заході щодо стягнення орендної плати за земельні ділянки з боржників, на думку відповідача, мають уживати органі доходів та зборів. Тому, за твердженням ТОВ «Новел-Істейт» суб`єктом звернення до суду є орган Державної фіскальної служби, який реалізує свою владну управлінську функцію, а не орган місцевого самоврядування в особі Каховської міської ради.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новел-Істейт» на рішення Господарського суду Херсонської області від 16.09.2019р. по справі №923/603/19 
		Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
		08.11.2019р. від Каховської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами та просить у задоволенні останньої відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариству з обмеженою відповідальністю «Новел-Істейт» з 09.04.2009 року по 26.07.2016 року та з 18.01.2017 року по 16.03.2017 року належало на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: комплекс будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33 кв. м. який розташований на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Каховка. 14. Кадастровий номер даної земельної ділянки - кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, площа - 0,3888 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки: для обслуговування автозаправної станції, місцезнаходження земельної ділянки: Херсонська область, м. Каховка, шоссе Чаплинське, 14.
		Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що право користування (оренди) чи інші речові права за ТОВ Новел-Істейт» на земельну ділянку по Чаплинському шоссе, 14, площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040, на якій розташований вищевказаний об`єкт нерухомого майна, у періоди з 09.04.2009р. по 26.07.2016р. та з 18.01.2017р. по 16.03.2017р.  не зареєстровано.
		При цьому, вони не зареєстровані і за іншими особами, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 136979198 від 07.09.2018р.
		Договір оренди земельної ділянки по Чаплинському шоссе, буд.14, площею 0,3888 га, кадастровий номер: 6510400000:06:003:0040 між відповідачем та позивачем не укладався.
		Водночас, згідно інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки площею 0,3888 га за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шоссе Чаплинське, 14 (кадастровий номер 6510400000:06:003:0040), є Каховська міська рада. Отже, вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Каховка (а.с. 28-33).
		Тобто, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, у періоди з 09.04.2009р. по 26.07.2016р. та з 18.01.2017р. по 16.03.2017р. належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.
		Рішенням Каховської міської ради №455/31 від 30.01.2008р. Про затвердження ставки оренди землі від нормативної грошової оцінки на території м. Каховки» встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель комунальної власності Каховської міської ради, становить 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 34).
		Разом з тим, згідно листа ГУ ДФС у Херсонській області від 18.06.2019 року №6964/9/21-22-50-12 ТОВ "Новел-Істейт" на користь позивача сплачено кошти за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р. - 36691,48 грн.; за період: з 01.01.2017р. по 16.03.2017р. - 13800,73 грн. 
		При цьому, у матеріалах справи наявний розрахунок суми орендної плати за користування ТОВ «Новел-Істейт» земельною ділянкою комунальної власності, розташованої за адресою: Херсонська область, м. Каховка, шоссе Чаплинське, 14 (кадастровий номер 6510400000:06:003:0040), з якого вбачається, що: 
		з 01.01.2016р по 31.07.2016р. річна орендна плата становила 151 720,28 грн.;
		з 18.01.2017р. по 16.03.2017р. річна орендна плата становила 151 720,28 грн.
		Таким чином, сума збереженої (заощадженої) у себе відповідачем орендної плати становить 63298,02 грн. 
		Розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Каховка здійснювався на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, визначеної згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2019р. № 18-21-0.181-4947/0/209-19 з урахуванням ставки річної орендної плати за спірний період.
		Використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності без укладання договору оренди землі або іншого правовстановлюючого документу, відсутність звільнення ТОВ «Новел-Істейт» від сплати орендної плати та часткова несплата останньої стали підставою для звернення Каховської міської ради до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
		Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
		У відповідності до вимог ст. 12 Земельного кодекс України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні. 
		За змістом ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частина 1 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д ч.1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
		Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
		Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
		За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
		Предметом позову в даному випадку у справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цій об`єкт розміщений.
		Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).
		За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
		Частина 1 ст.і 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
		Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
		Отже, за змістом наведених приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
		Як зазначалося раніше, за ТОВ «Новел-Істейт» було оформлено право власності на комплекс будівлі автозаправочної станції № 31, загальною площею - 33 кв. м. який розташований на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Каховка. 14. 
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, з огляду на що судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що ТОВ «Новел-Істейт» користувалось цією земельною ділянкою у вище визначені періоди без достатньої правової підстави.
		Враховуючи вказане, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.
		Отже, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки у відповідні періоди, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до приписів ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Тобто, апеляційна колегія звертає увагу, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний сплатити ці кошти власнику земельної ділянки.
		З огляду на зазначене, у зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. 
		Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17, від 11.11.2019р. у справі №923/626/18
		Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Перевіривши розрахунок, здійснений позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, судова колегія вважає його обґрунтованим та правильним.
		За таких обстави, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та не здійснюючи плату за землю за періоди з 01.01.2016р по 31.07.2016р. та з 18.01.2017р. по 16.03.2017р. ТОВ «Новел-Істейт» за рахунок Каховської міської ради отримало дохід (безпідставно набуте майно) у вигляді грошових коштів у розмірі 63298,02 грн. 
		Щодо посилання апелянта на необхідність сплати за користування земельною ділянкою саме земельного податку до укладення договору оренди, а після укладення такого - орендної плати.
		Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу), а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).
		За підпунктами 269.1,1 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
		Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).
		За вимогами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, користування земельною ділянкою.
		Проте, як було зазначено вище, право власності, право постійного користування земельною ділянкою за ТОВ «Новел-Істейт» не зареєстровано.
		Водночас, за п.п. 288.1., 288.2., 288.3., 288.4. ст. 288 Податкового кодексу України - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
		Однак, право оренди відповідної земельної ділянки також не зареєстровано за ТОВ Новел Істейт».
		Разом з тим, податковим законодавством України розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
		Враховуючи вищезазначене та аналізуючи відповідні норми, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
		У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. 
		Щодо твердження відповідача щодо неналежності позивача у даної справі.
		Статтями 12, 189 Земельного кодексу України визначено, що повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства покладено на сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.
		Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
		Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
		Відповідно до статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, звертаються до суду у випадках, передбачених законом. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань (підпункт 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).
		Як зазначалось вище, власники та землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, користування земельною ділянкою. Оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог вище вказаного пункту 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань.
		Апеляційний суд зазначає, що предметом даного позову є стягнення орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин, за суб`єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб`єкт господарювання та орган місцевого самоврядування (Каховська міська рада), який діє як представник власника (територіальної громади м. Каховки) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб`єкт владних повноважень. 
		З огляду на встановлені обставини судова колегія вказує, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
		З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Рішення Господарського суду Херсонської області від 16.09.2019р. у справі №923/603/19 залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
		 
		Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
		Суддя Колоколов С.І.
		Суддя Разюк Г.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...