Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3578/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано судом: 24.12.2019. Зареєстровано: 24.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Номер судового провадження: 3109 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" грудня 2019 р. Справа № 922/3578/18 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф. 
		за участю секретаря Пляс Л.Ф.
		за участю представників сторін:
		позивача - не з`явився 
		відповідача - не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Київ 
		в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Харків (вх. № 3109 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 (повний текст складено 16.09.2019, суддя Рильова В.В.) у справі № 922/3578/18
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл", місто Харків 
		до  Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Київ   в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Харків 
		про  стягнення 660 273,68 грн.ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/3578/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" задоволено.
		Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" 2% від суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 654 163,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 110,32 грн. та судовий збір в розмірі 9 904,11 грн. 
		Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/3578/19 про стягнення 660 273,68 грн. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		Апеляційна скарга мотивована посилання на неправомірність нарахування позивачем 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами в розмірі 654 163,36 грн., оскільки, як вважає апелянт 2%, про які йдеться мова, є саме пенею, а не процентами за користування чужими грошовими коштами. Як зазначає апелянт, за умовами договору, передбачені п. 5.3 договору 2% включають в себе і проценти, визначені у ст. 536 ЦК України, і проценти від інфляції згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. За розрахунком відповідача, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за спірний період складає 31 334,42 грн. 
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019 у справі № 922/3578/18 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Київ в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/3578/18 залишено без руху, оскільки апелянт не надав до суду належних доказів сплати судового збору, та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.
		28.10.2019 до Східного апеляційного господарського суду від Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на виконання ухвали суду від 16.10.2019 надійшла заява, в якій апелянт просив долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 9615083977 від 20.09.2019 про сплату судового збору в розмірі 17551,91 грн. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 19.11.2019 об 09:30 год.
		07.11.2019 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, посилаючись зокрема на те, що заявлена позивачем сума є сплатою за користування чужими грошовими коштами, передбаченою сторонами у договорі, який є обов`язковим для виконання. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення  без змін.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019, у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., у справі № 922/3578/18 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Чернота Л.Ф.
		Відповідно до пункту 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.
		18.11.2019 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю забезпечити участь в призначене судове засідання та відсутністю іншого уповноваженого представника у Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес".
		В судовому засіданні 19.11.2019 оголошено перерву до 03.12.2019.
		У зв`язку з перебування судді Білецької А.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 03.12.2019, не відбулося та було перенесене на 17.12.2019, про що сторони повідомлено належним чином.
		У зв`язку з перебування судді Білецької А.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 17.12.2019, не відбулося та було перенесене на 23.12.2019, про що сторони повідомлено належним чином.
		17.12.2019 представник позивача - Лугова Г.А., звернулася до суду з заявою про відкладення судового розгляду справи, призначеного на 23.12.2019, на більш пізній час, оскільки у представника не має можливості прибути за сімейними обставинами.
		23.12.2019 відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що представник Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес"у цей час перебуває у відрядженні у м. Києві і не має змоги з`явитись до суду.
		Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
		Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
		Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
		Представник позивача в призначене судове засідання 23.12.2019 не з`явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача, а також власною відміткою представника позивача на відповідних повідомленнях суду про перенесення судового розгляду справи.
		Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, а також підтверджується поясненнями в наданій до суду заві від 23.12.2019 про обізнаність представника відповідача про судове засідання по справі, призначене на 23.12.2019 об 10:00 год.
		Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, а також враховуючи достатність часу (з 01.11.2019 по 23.12.2019) для надання можливості сторонам ознайомитись з матеріалами справи та висловити свою позицію у справі, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
		Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальні стю "Астар Оіл" (продавець) та Філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (покупець) укладено договір № 107-Н поставки нафтопродуктів, в порядку та на умовах якого продавець зобов`язується передати нафтопродукти, масла (надалі  товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість).
		Одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними продавцем. Загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору товару, згідно накладних на відпуск товару (п.п. 1.2., 1.3. договору).
		Згідно пункту 2.1. договору товар передається покупцю автомобільним транспортом на умовах EXW ("Франко склад") Інкотермс - 2010 або FCA ("Франко перевізник") Інкотермс  2010. За згодою сторін продавець може здійснити поставку товару на склад покупця. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки товару з моменту передачі його перевізнику. Всі ризики, що пов`язані з втратою чи пошкодженням товару, а також право власності на товар переходять до покупця з моменту приймання товару до перевезення.
		Пунктами 2.3., 2.4. договору сторони погодили, що кількість товару у кожній партії зазначається сторонами у відповідній видатковій та товаротранспортній накладній. Датою поставки товару вважається дата приймання товару до перевезення, що вказана в товаротранспортній накладній і видатковій накладній. Факт відвантаження підтверджується відповідними підписами і печатками на накладних уповноважених осіб.
		Відповідно до пунктів 3.4., 3.6., 3.7. договору розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Продавець має право відвантажити товар покупцю до отримання 100% попередньої оплати. Партія товару, що була поставлена продавцем покупцю без часткової або повної передплати, підлягає повній оплаті в термін, що не перевищує 3-х банківських днів від дати поставки.
		Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна зі сторін в строк за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, договір пролонгується кожного разу строком на 1 рік (п.7.13. договору).
		Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 107-Н Товариство з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" здійснило поставку, а Філія "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" без зауважень прийняла товар (UN 1203 Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, 3, ІІ УКТ ЗЕД 2710 12 41 94) загальною вартістю 119 810,14 грн. у т.ч. ПДВ 19 968,36 грн., що підтверджується підписаною представниками та скріпленими печатками сторін видатковою накладною № 180316/01/Н від 16 березня 2018 року (том 1, арк.с. 38), а також товарно  транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 180316/01/Н від 16 березня 2018 року (том 1, арк.с. 39). Крім того, за фактом відвантаження товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" було також виписано та зареєстровано податкову накладну 16032018 на суму 119 810,14 грн. (том 1, арк..с. 40-41).
		Оплата прийнятого товару здійснена Філією "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в повному обсязі, проте з порушенням встановлених у договорі поставки строків: вже після відкриття провадження у даній справі  22 січня 2019 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 9615083087 на суму 119 810,14 грн. Вказані обставини стали підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог на суму основного боргу.
		Разом з тим, внаслідок прострочення оплати товару та керуючись умовами пунктів 5.1., 5.3. договору № 107-Н Товариством з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" нараховано відповідачу інфляційні втрати та 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами (згідно зі статтею 536 та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
		Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що між сторонами склалися відносини з поставки товару, які регулюються ст.ст. 655, 692, 712 ЦК України.
		Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, оплату отриманого 16 березня 2018 року від ТОВ "Астар Оіл" товару (UN 1203 Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, 3, ІІ УКТ ЗЕД 2710 12 41 94) загальною вартістю 119 810,14 грн. відповідач здійснив лише 22 січня 2019 року, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 3.7. договору № 107-Н. 
		При цьому, за умовами пункту 5.3. договору № 107-Н поставки нафтопродуктів, у випадку поставки товару продавцем згідно пункту 3.6. цього договору та неотримання оплати згідно пункту 3.7. цього договору покупець зобов`язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 2% (два відсотки) від суми боргу за кожен день прострочки, що є сплатою за користування чужими грошовими коштами (згідно з ст. 536 та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Відсотки сплачуються за весь період прострочки платежу.
		Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Аналіз частини другої статті 625 ЦК України вказує на те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Враховуючи наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" в частині стягнення з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" інфляційних нарахувань в розмірі 6 110,32 грн. є обґрунтованими, арифметично вірними, а отже підлягають задоволенню.
		Щодо стягнення з відповідача 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що за умовами договору № 107-Н є сплатою за користування чужими грошовими коштами, згідно статті 536 ЦК України, суд першої інстанції виходив з наступного.
		Так, досліджуючи правову природу процентів, передбачених статтею 536 ЦК України, виходячи зі змісту норм статей 692, 693, 694 ЦК України, а також норм статей 1057, 1214 цього Кодексу, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначені проценти нараховуються у випадку користування чужими грошовими коштами саме як плата за таке користування, при чому таке користування може бути як правомірним, зокрема за погодженням з кредитором (наприклад, протягом встановленого договором позики/кредиту строку), так і неправомірним, наприклад, у випадку прострочення покупцем оплати товару - коли грошові кошти постачальника перебувають у розпорядженні покупця та останній фактично користується ними.
		Водночас, місцевим господарським судом зауважено, що пеня відноситься до поняття "неустойка" та вживається зокрема у главі "Забезпечення виконання зобов`язання" та у главі "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання". Також, суд зазначив, що пеня, передбачена статтею 549 ЦК України, та проценти за статтею 536 ЦК України жодним чином не збігаються за обсягом понять, з огляду на те, що перша є способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності, а другі - встановленою законом або договором платою за користування чужими грошовими коштами як правомірне, так і неправомірне, тобто правова природа понять "пеня" та "проценти за користування чужими грошовими коштами" є різною, а норми статей 549, 536 та 692 Цивільного кодексу України не містять будь-яких виключень щодо їх одночасного застосування.
		Враховуючи положення пункту 6 частини першої статті 3, статті 6 ЦК України, приписи статей 627, 62, 629 ЦК України, принцип свободи договору, який є одним з вихідних принципів цивільного права України, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що умови п. 5.3 договору, якою сторони кваліфікували спірні 2% від суми боргу саме, як відсотки за користування чужими грошовими коштами, суперечить вимогам чинного законодавства.
		За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 22 березня 2018 року по 19 грудня 2018 року, суд першої інстанції вважав такі нарахування арифметично правильними, а отже визнав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" про стягнення з відповідача 2% від суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 654 163,36 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідач в апеляційній скарзі, заперечуючи проти позовних вимог про стягнення 660 273,68 грн. - 2% від суми боргу за користування чужими грошовими коштами, зазначає, що 2%, про які йдеться мова, є саме пенею, а не процентами за користування чужими грошовими коштами. Як зазначає апелянт, за умовами договору, передбачені п. 5.3 договору 2% включають в себе проценти, визначені у ст. 536 ЦК України, і проценти від інфляції згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. За розрахунком відповідача, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за спірний період складає 31 334,42 грн. 
		З приводу наведених відповідачем в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів зазначає наступне.
		Нормами ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до обставин даної справи та умов договору, відповідач повинен був здійснювати оплату за отриманий товар протягом 3-х банківських днів від дати поставки.
		Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач порушив строки оплати передбачені договором.
		Як вже зазначалось, умовами пункту 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку поставки товару продавцем згідно пункту 3.6 цього договору та неотримання оплати згідно пункту 3.7 цього договору покупець зобов`язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є сплатою за користування чужими грошовими коштами (згідно з ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України). Відсотки сплачуються за весь період прострочки платежу.
		За приписами статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Частиною третьою статті 692 ЦК України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір про центів не встановлено договором або законом.
		Отже, обов`язок відповідача зі сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та їх розмір, передбачений пунктом 5.3 договору, а право позивача вимагати їх сплату визначено ч. 3 ст. 692 ЦК України.
		Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.
		Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів, а не інший спосіб їх обчислення.
		У свою чергу, згідно із статтею 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13.
		З умовою пункту 5.3 договору судом апеляційної інстанції встановлено, що визначені проценти за своєю правовою природою не охоплюють поняття процентів за користування чужими грошовими коштами, а являють собою санкцію, настання якої зумовлено простроченням боржником грошового зобов`язання зі сплати товару у визначений сторонами строк.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою передбачені у п. 5.3 договору 2% від суми боргу, що є сплатою за користування чужими грошовими коштами, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день, охоплюються визначенням пені.
		При цьому, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховую позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.10.2018 у справі № 917/63/18, відповідно до якої суд касаційної інстанції вирішив, що для визначення правомірності, меж та строку нарахування такої санкції необхідно застосувати саме норми законодавства про пеню.
		Також, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у зв`язку з простроченням відповідачем оплати товару, з урахуванням строків поставки позивачем товару і оплати відповідача, шляхом нарахування на суму заборгованості суму процентів за користування чужими грошовими коштами, які обмежено також подвійною обліковою ставкою НБУ.
		Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у зв`язку з простроченням відповідачем оплати товару, враховуючи період початку виникнення прострочення оплати товару за накладною № 180316/01/Н від 16 березня 2018 року, в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 31 334,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
		Вказані розрахунки здійснені судом апеляційної інстанції шляхом нарахування на суму заборгованості в розмірі 119 810,14 грн. суму процентів за користування чужими грошовими коштами, які обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ, за період з 22.03.21019 по 19.12.2018.
		Таким чином, судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини, що мали значення для розгляду даної справи, зокрема, щодо правомірності та меж нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами, виходячи з умов укладеного між сторонами договору. Зазначене є підставою для зміни рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 на підставі п. 1 ч.1 статті 277 ГПК України.
		У зв`язку з чим апеляційна скарга Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Київ в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Харків підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
		Керуючись статтями 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Київ в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", місто Харків задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/3578/18 змінити.
		Викласти абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:
		«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" задовольнити частково.
		Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місцезнаходження: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місцезнаходження ВП: 63262, Харківська область, Нововодолазький район, село Охоче, вулиця Польова, будинок 3; Код ЄДРПОУ ВП: 41943225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (місцезнаходження: 61001, місто Харків, провулок Байкальський, будинок 2, 4 поверх, кімната 4, код ЄДРПОУ 39647230) суму боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 31 334,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 110,32 грн. та судовий збір в розмірі 561,56 грн.».
		В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 622 828,94 грн. в позові відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (місцезнаходження: 61001, місто Харків, провулок Байкальський, будинок 2, 4 поверх, кімната 4, код ЄДРПОУ 39647230) на користь Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місцезнаходження: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; код ЄДРПОУ 01200244) в особі Філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місцезнаходження ВП: 63262, Харківська область, Нововодолазький район, село Охоче, вулиця Польова, будинок 3; Код ЄДРПОУ ВП: 41943225) 14 013,83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
		 
		 
		Повний текст постанови складено 24.12.2019
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя А.М. Білецька
		 
		Суддя О.Є. Медуниця 
		 
		Суддя Л.Ф. Чернота

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...