Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3508/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 01.09.2020
Результат оскарження 01.09.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		18 грудня 2019 р. Справа № 120/3508/19-а
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі: 
		головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
		за участю: 
		секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни, 
		представника позивача: Страшка Анатолія Андрійовича,
		представника відповідача: Лозінської Ілони Анатоліївни, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
		за позовом: Приватного підприємства "Водолій" (код ЄДРПОУ: 30355390, адреса: вул. Центральна, 79, с. Рахни Лісові, Шаргородський район, Вінницька область, 23536) 
		до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028) 
		про: визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Приватне підприємство "Водолій" (код ЄДРПОУ: 30355390, адреса: вул. Центральна, 79, с. Рахни Лісові, Шаргородський район, Вінницька область, 23536) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028) про визнання протиправним та скасування рішення.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що за результатами фактичної перевірки Приватного підприємства "Водолій", Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено рішення № 4/32/30355390 від 12.09.2019 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії. Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		05.12.2019 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, прийнято правомірно та у відповідності з вимогами чинного законодавства у результаті виявлених під час перевірки порушень. 
		У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини наведені у позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.
		Представник Головного управління ДПС у Вінницькій області проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Приватного підприємства "Водолій" є вирощування зерняткових і кісточкових фруктів (код КВЕД 01.24). 
		На підставі направлень на проведення перевірки № 122, 123 від 11.09.2019 року, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 339 від 10.09.2019 року, проведена фактична перевірка Приватного підприємства "Водолій" з метою дотримання вимог законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.
		За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт (довідку) фактичної перевірки № 4/32/30355390 від 12.09.2019 року, у якому зафіксовано порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії.
		На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено рішення № 4/32/30355390 від 12.09.2019 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
		Вважаючи вказане податкове рішення протиправними, з метою його скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.
		Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначаєПодатковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI(далі Податковий кодекс України).
		Згідно зпунктом 14.1.36 Податкового кодексу Українигосподарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно достатті 42 Господарського кодексу Українипідприємництво  це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержування прибутку.
		Відповідно до підпункту 20.1.4пункту 20.1статті 20 Податкового кодексу Україниконтролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Пунктом 75.1статті 75 Податкового кодексу Українивстановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до підпункту 75.1.3пункту 75.1статті 75 Податкового кодексу України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Відповідно до положеньстатті 80 Податкового кодексу Українифактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як:
		у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
		письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
		у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Зі змісту акта (довідки) фактичної перевірки № 4/32/30355390 від 12.09.2019 року вбачається, що під час проведеної перевірки контролюючим органом встановлено здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним (дизельним паливом та бензином) без наявності ліцензії. На підставі даних ІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система", чеки РРО, контрольної стрічки, даних скороченого звіту фіскальної пам`яті за 01.07.2019 року № 4195 встановлено реалізацію пального на загальну суму 999,50 грн., а саме: бензину А95  3,57 л на суму 99,96 грн., бензину А92Е  29,08 л на суму 799,71 грн. та дизельного палива  3,63 л на суму 99,83 грн.
		Водночас, відповідно до акта на списання пального від 02.07.2019 року, зазначені обсяги пального у сумі 999,50 грн. віднесені позивачем до витрат по вирощуванню продукції садівництва. 
		Тобто, позивачем було здійснено відпуск пального на потреби виробництва, що підтверджується видатковим касовим ордером від 28.06.2019 року, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 1 від 02.07.2019 року та копіями фіскальних чеків № 1054, 1055, 1062, 1063 від 01.07.2019 року. Крім того, вказані обставини підтверджуються поясненнями, отриманими у ході проведеного, на підставі наказу директора Приватного підприємства "Водолій" № 21 від 31.09.2019 року, розслідування за фактом продажу пального 01.07.2019 року.
		Підпунктом14.1.4. пункту14.1статті14 Податкового кодексу Українипередбачено, що акцизний податок визначається як непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
		Відповідно до підпункту212.1.11пункту212.1статті212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
		Згідно з приписами пункту215.1статті215 Податкового кодексу Українидо підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
		Підпунктом213.1.9пункту213.1статті213 Податкового кодексу Україниоб`єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
		Положеннями підпункту14.1.212пункту14.1статті14 Податкового кодексу Українивизначено, що реалізація підакцизних товарів (продукції)  це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР(далі  Закон № 481/95-ВР).
		Згідно зістаттею 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля  це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування. Роздрібна торгівля пальним  це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.
		Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля  це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.
		У відповідності достатті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
		Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії  250000 гривень.
		З системного аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що застосування до особи фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензій, прямо пов`язане із встановленням факту продажу такого підакцизного товару, виходячи з визначення поняття роздрібної торгівлі. При цьому, якщо пальне відпускаєтьсяна власні потребичерез паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, то такі колонки є лише засобами вимірювання пального.
		З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що відпуск позивачем пального 01.07.2019 року, у даному випадку, має місце у рамках забезпечення власних потреб, а не є роздрібною торгівлею пальним у розумінніЗакону № 481/95-ВР.
		Як уже зазначалось вище, підставою застосування фінансових санкцій до позивача стали зафіксовані в акті фактичної перевірки факти щодо роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії (бензину А95  3,57 л на суму 99,96 грн., бензину А92Е  29,08 л на суму 799,71 грн. та дизельного палива  3,63 л на суму 99,83 грн.).
		Разом із тим, перевіряючими не вчинено жодних інших дій для підтвердження наведеної в акті перевірки інформації.
		Так, дослідивши акт фактичної перевірки та додатки до нього, судом встановлено, що перевіряючими зазначено відсутність ліцензії на право здійснення роздрібної пальним; супровідних документів на товар, що реалізується; розрахункових квитанцій. В акті фактичної перевірки відсутні будь-які відомості про те, що перевіркою встановлено факт реалізації (зберігання) пального. 
		При цьому, позивачем під час проведення фактичної перевірки було надано відповідні зауваження щодо встановлених Головним управлінням ДПС у Вінницькій області обставин та зазначено, що відпуск пального здійснювався ним виключно у межах власної господарської діяльності, для власних потреб. Однак, висновків стосовно наданих позивачем зауважень до акта перевірки контролюючим органом не надано, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. 
		Слід зазначити, що нормамиПодаткового кодексу Українивстановлене право контролюючого органу проводити контрольні розрахункові операції. Розрахункова операція під час фактичної перевірки та контрольна розрахункова операція передбачає сплату споживачем на користь продавця вартості товару (послуги) та отримання споживачем такого товару (послуги).
		Тобто, здійснюючи контрольну розрахункову операцію, перевіряючий проводить свого роду збір доказової бази щодо наявності порушень суб`єкта господарювання.
		Суд звертає увагу, що під час здійснення фактичної перевірки не було проведено контрольну розрахункову операцію пального. Відсутні також фото- і відеофіксація вказаних в акті перевірки фактів реалізації пального без наявності ліцензії.
		З наведеного вище вбачається, що в акт перевірки внесені відомості, які не підтверджуються жодним доказом. Відповідні докази не надані і у судових засіданнях. Суд також звертає увагу, що представник відповідача жодним чином не зміг пояснити на довести факт реалізації позивачем пального.
		Наявні в матеріалах справи докази, у свою чергу, спростовують висновки контролюючого органу про порушення позивачемстатті 15 Закону № 481/95-ВР.
		Згідно із пунктом14.1.265пункту14.1статті14 Податкового кодексу Україништрафна санкція (фінансова санкція, штраф)  це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Враховуючи, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, суд доходить висновку про необґрунтованість накладення на позивача штрафних санкцій, а відтак прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Підпунктом4.1.4пункту 4.1статті 4 Податкового кодексу Українивизначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків, в силу вимог частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
		Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
		Відповідно до частини першої та другоїстатті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції оскарженим рішенням, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.
		Суд застосовує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 року, в якій Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.
		Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції"(Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
		Згідно з пунктом 1Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"Верховна Рада України постановила, що Україна без укладення спеціальної угоди повністю визнає обов`язковою практику та юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування норм Конвенції.
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.11.2007 року по справі "Україна-Тюмень" проти України" у пункті 49 вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів".
		У пункті 55 надано тлумачення "пропорційності втручання" в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.
		Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
		Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
		Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
		Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують порушення позивачем вимоги податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на податковий орган.
		Відповідно до статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Частиною першою та другоюстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до приписів частини першоїстатті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктомвладних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владнихповноважень, що виступаввідповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 4/32/30355390 від 27.09.2019 року про застосування до Приватного підприємства "Водолій" фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.
		Стягнути на користь Приватного підприємства "Водолій" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області. 
		 
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		Позивач: Приватне підприємство "Водолій" (код ЄДРПОУ: 30355390, адреса: вул. Центральна, 79, с. Рахни Лісові, Шаргородський район, Вінницька область, 23536); 
		Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028).
		 
		 
		Рішення у повному обсязі виготовлене: 23.12.2019 року
		 
		 
		Суддя Чернюк Алла Юріївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...