Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/3111/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано судом: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Оприлюднено: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 12.05.2020
Результат оскарження 12.05.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/140/3173/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3111/19 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Ксензюка А. Я.,
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  Державне підприємство «Волиньвугілля», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі  ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (далі - Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області, відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  Державне підприємство «Волиньвугілля» (далі  ДП«Волиньвугілля», підприємство, третя особа) про: визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у Волинській області у зарахуванні часу роботи у відокремленому підрозділі «Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» (далі  ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля») за період з 01січня 2017 року по 30листопада 2018 року до страхового стажу для здійснення права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язання зарахувати час роботи у ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» за вказаний період до страхового стажу для здійснення права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; визнання протиправною відмови Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області у поновленні права на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у разі тимчасової непрацездатності, а саме, на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи відповідно до листків непрацездатності серія АДФ №176988 від 28 січня 2019 року, серія АДФ №177513 від 04лютого 2019 року та зобов`язання поновити право на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у разі тимчасової непрацездатності, а саме, зобов`язати ДП«Волиньвугілля» визначити допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 26 січня 2019 року по 05лютого 2019 року відповідно до листків непрацездатності: серія АДМ№200731 від 26 січня 2019 року, серія АДФ№176988 від 28 січня 2019 року, серія АДФ№177513 від 04 лютого 2019 року, виходячи з 100% особистої середньоденної заробітної плати, яка становить 462грн81коп., та доплатити недоплачену допомогу в сумі 3582грн92коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01 липня 2004 року по теперішній час працює на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля». З 26 січня 2019 року по 05лютого 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності серія АДМ№200731 від 26 січня 2019 року, серія АДФ№176988 від 28 січня 2019 року, серія АДФ№177513 від 04 лютого 2019 року. Проте, період роботи позивача на підприємстві з січня 2017 року по грудень 2018 року не був зарахований пенсійним органом до страхового стажу з тих підстав, що страхові внески ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» сплачені лише по 31 грудня 2016 року. Оскільки страхові внески за розрахунковий період не сплачені, тому розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності проведено відповідно до пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (далі  Порядок №1266), а саме, не вище за розмір мінімальної заробітної плати. Протиправні дії відповідачів призвели до недоплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 3582грн92коп.
		Позивач вважає, що сам факт відсутності в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про сплату страхових внесків роботодавцем ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» за період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2018 року, за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу. Зазначає, що відповідно до чинного законодавства він не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів. Таку відповідальність несе підприємство шляхом сплати штрафних санкцій та пені.
		Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що є кадровим донором на Володимир-Волинській станції переливання крові і відповідно до норм статті 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» та пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням у розмірі 100% середньої заробітної плати, незалежно від стажу роботи.
		Таким чином, вважає, що відмова відповідача-1 у зарахуванні до страхового стажу всіх періодів, за які фактично сплачені страхові внески, та відмова відповідача-2 у поновленні права на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у разі тимчасової непрацездатності, а саме, на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи, є безпідставною, неправомірною та такою, що порушує право на соціальне забезпечення.
		З наведених вище підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
		Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
		Відповідач-1 ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позов від 13 листопада 2019 року за №23680/06-39 його вимоги заперечив, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що несплата єдиного внеску страхувальником та не облікування єдиного внеску органом доходів і зборів унеможливило появу індивідуальних відомостей про страховий стаж ОСОБА_1 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який веде ГУ ПФУ у Волинській області.
		У відзиві на позов від 07 листопада 2019 року за №01-17/1716 та запереченнях від 21листопада 2019 року №01-17/1812 відповідач-2 Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області його вимог не визнав, мотивуючи тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату єдиного соціального внеску в розрахунковому періоді (дванадцять місяців перед настанням страхового випадку), тому, оскільки страхові внески за розрахунковий період не сплачені, то розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності проведено згідно із пунктом 29 Порядку №1266. Правильність розрахунку по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 також підтвердило Управління Держпраці у Волинській області. Так, за наслідками інспекційного відвідування у ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» не виявлено порушень трудового законодавства в частині нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 по листку непрацездатності серія АДМ№200731 від 26 січня 2019 року за період з 26 січня 2019 року по 05лютого 2019 року.
		Враховуючи викладене, Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області просило в задоволенні позову відмовити повністю.
		У поданій до суду відповіді на відзив від 18 листопада 2019 року позивач підтвердив власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.
		Третя особа ДП«Волиньвугілля» подало пояснення на позовну заяву від 29 листопада 2019 року №1469/1.10/10-39, в яких зазначило наступне. При вирішенні питання щодо розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням за позовними вимогами ОСОБА_1 необхідно врахувати, що позивач є працівником підприємства та самостійно не сплачує єдиний внесок. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обов`язок по сплаті єдиного внеску за застраховану особу  ОСОБА_1 покладено виключно на роботодавця  ДП«Волиньвугілля». Таким чином, позивач, як працівник, законодавчо позбавлений обов`язку сплачувати єдиний внесок і жодним чином не впливає на процес його перерахування підприємством.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 липня 2004 року по теперішній час працює на ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», в тому числі з 15 грудня 2015 року - гірником очисного забою 5-го розряду, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці НОМЕР_1 .
		В період з 26 січня 2019 року по 05лютого 2019 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності серія АДМ№200731 від 26січня 2019 року, серія АДФ№176988 від 28 січня 2019 року, серія АДФ№177513 від 04лютого 2019 року.
		Підприємством виплачено ОСОБА_1 допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням, що розрахована з мінімальної . заробітної плати.
		Звернувшись із заявою про зарахування періоду роботи гірником очисного забою 5-го розряду, з повним робочим днем під землею, з вересня 2016 року по жовтень 2018 року та грудень 2018 року до страхового стажу, шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивач отримав відповідь від 21 червня 2019 року №599/П-01 ГУ ПФУ у Волинській області, в якій його повідомлено, що ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля», з якою він перебуває у трудових відносинах, є боржником, як по сплаті страхових внесків так і єдиного соціального внеску. ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» станом на дату звернення, сплачено єдиний соціальний внесок по 31 грудня 2016 року включно. Відсутність даних про сплату єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року по 30листопада 2018 року не дає можливості врахувати дані періоди роботи ОСОБА_1 до страхового стажу.
		Відповідно до листа Головного управління ДФС у Волинській області від 19 серпня 2019 року №3277/П/03-20-13-01-06 позивача повідомлено, що проведеним аналізом інтегрованої картки платника податку ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» встановлено, що станом на 15 серпня 2019 року загальна сума боргу зі сплати єдиного внеску по підприємству становить 59,9 млн.грн., в тому числі 39,8 млн.грн.  недоїмка по основному платежу, 20,1 млн.грн.  залишок несплачених фінансових санкцій. Єдиний внесок ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» не сплачено за період з січня 2017 року.
		На звернення ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області щодо можливих порушень трудового законодавства на ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля», Управлінням повідомлено, що під час інспекційного відвідування порушень трудового законодавства не виявлено. З Міністерства енергетики та вугільної промисловості на розрахунковий рахунок ДП«Волиньвугілля» надходять кошти за реалізовану вугільну продукцію та державна підтримка на часткове погашення витрат по собівартості, де після розподілу направляють на виплату заробітної плати працівникам ВП«Шахта №9 «Нововолинська». Кошти, які надходять на розрахунковий рахунок першочергово направляються на виплату заробітної плати. Станом на 30 липня 2019 року єдиний соціальний внесок, який нарахований на заробітну плату працівників підприємства, перерахований по листопад 2018 року включно до Нововолинського відділення Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області в повному обсязі. Із-за нарахованих штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату за попередні періоди, єдиний соціальний внесок в Пенсійному фонді зарахований по грудень 2016 року включно. Оскільки на підприємстві виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у працівників підприємства з січня 2017 року відсутній страховий стаж, що і позбавляє працівників даного підприємства проводити нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до страхового стажу.
		Правильність розрахунку матеріального забезпечення по листках непрацездатності серія АДМ№200731 від 26 січня 2019 року, серія АДФ№176988 від 28 січня 2019 року, серія АДФ№177513 від 04 лютого 2019 року підтверджено також листом Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області від 18 вересня 2019 року №01-22/П-90з-182.
		Не погодившись із такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
		Частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
		Як визначено пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною.
		Статтею 19 Закону №1105-XIV передбачено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.
		Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 19 Закону №1105-XIV застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
		Пунктами 4, 5 частини першої статті 24 Закону №1105-XIV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».
		Відповідно до частини третьої статті 30 Закону №1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
		Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
		Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
		Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України затверджено постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №12. Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.
		На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі  комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.
		Постановою Кабінету Міністрів України №675 від 26 листопада 2014 року «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затверджено розподіл єдиного внеску, що сплачується категорією платників, зокрема, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку тимчасовою втратою працездатності.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі  Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
		Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		За приписами пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
		Таким чином, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля», який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
		Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
		Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
		Отже, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
		Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд зазначає, що відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
		Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є: визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у Волинській області у зарахуванні стажу роботи на ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» за період: з 01січня 2017 року по 30листопада 2018 року до страхового стажу для здійснення права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати стаж роботи на ВП«Шахта №9 «Нововолинська» ДП«Волиньвугілля» за період: з 01січня 2017 року по 30листопада 2018 року до страхового стажу для здійснення права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; визнання протиправною відмови Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області у поновленні права на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у разі тимчасової непрацездатності, а саме, на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати; зобов`язання Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області поновити право на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у разі тимчасової непрацездатності, а саме, зобов`язати ДП«Волиньвугілля» направити до Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області заяву-розрахунок невиплаченої частини допомоги по тимчасовій непрацездатності з розрахунку 100 відсотків середньої заробітної плати за період з 26 січня 2019 року по 05лютого 2019 року з врахуванням виплачених сум.
		Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 41317393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  Державне підприємство «Волиньвугілля» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 32365965), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні ОСОБА_1 стажу роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта №9 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля» за період: з 01січня 2017 року по 30листопада 2018 року до страхового стажу для здійснення права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи на Відокремленому підрозділі «Шахта №9 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля» за період: з 01січня 2017 року по 30листопада 2018 року до страхового стажу для здійснення права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області у поновленні права ОСОБА_1 на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у разі тимчасової непрацездатності, а саме, на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із захворюванням у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати.
		Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області поновити право ОСОБА_1 на належне матеріальне забезпечення в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у разі тимчасової непрацездатності, а саме, зобов`язати Державне підприємство «Волиньвугілля» направити до Управління виконавчої дирекції ФСС у Волинській області заяву-розрахунок невиплаченої частини допомоги по тимчасовій непрацездатності з розрахунку 100 відсотків середньої заробітної плати за період з 26 січня 2019 року по 05лютого 2019 року, з врахуванням виплачених сум.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		СуддяА.Я. Ксензюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...