Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/142/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 23.12.2019
Номер судового провадження: 61-2435ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		23 грудня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 454/142/17
		провадження № 61-2435св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Сокальська районна державна адміністрація,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		треті особи: ОСОБА_3 , інспектор ювенальної інспекції сектору превенції Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області в складі судді Струс Т. В. від 21 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. від 17 грудня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2017 року Сокальська районна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення їх батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнення аліментів на утримання дітей.
		 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що на обліку в службі у справах дітей Сокальської РДА з 28 грудня 2016 року перебувають малолітні                 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як діти, які зазнали фізичного насильства в сім`ї зі сторони батька ОСОБА_2 . Зазначає, що у службу у справах дітей 27 грудня 2016 року надійшло повідомлення Сокальського відділу поліції щодо факту злісного невиконання відповідачами обов`язків по догляду за своїми малолітніми дітьми, які зазнали фізичного та психологічного насильства в сім`ї. Відомості за фактом побиття дітей батьком Сокальським відділом поліції 27 грудня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину передбаченого статтею 166 КК України. З метою захисту прав дітей, враховуючи їх категоричне небажання повертатися  до батьків, за скеруванням служби у справах дітей 28 грудня 2016 року їх влаштовано у «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки», що в АДРЕСА_2 Зазначено, що батьки не заперечили щодо тимчасового влаштування дітей в заклад до вирішення питання подальшого проживання дітей у зв`язку із відкриттям кримінального провадження щодо них.
		 
		Просили позбавити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягувати з відповідачів аліменти на утримання малолітніх дітей щомісячно до досягнення ними повноліття в розмірі ј частини доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня позову і до досягнення дітьми повноліття.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від                          21 листопада 2017 року позовні вимоги Сокальської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та                      ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; передано малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на опікування органу опіки та піклування Сокальської районної державної адміністрації; стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аліменти на утримання                      ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь осіб чи установ, де будуть проживати діти, в розмірі 1/3 частини з усіх видів їх заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 18 січня 2017 року щомісячно і до досягнення повноліття. Вирішено питання про судові витрати.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі, як батьки малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ухиляються від виконання своїх обов`язків по їх вихованню, систематично жорстоко поводяться з дітьми, наслідком чого є позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх дітей. Суд першої інстанції дійшов висновку про розмір аліментів, які підлягають до стягнення, врахувавши обставини справи та докази, що містяться у справі, зокрема те, що крім доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 відповідачі інших дітей не мають, непрацездатних батьків не утримують, працюють, мають сталий дохід, ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати, а ОСОБА_2 у вигляді пенсії.
		 
		Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про часткове задоволення позову, зазначив про те, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини справи, вирішив дану справу згідно із законом, а відтак підстав для скасування у справі судового рішення, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги 
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено обставин для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення їх батьківських прав відносно малолітніх дітей.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 454/142/17 з Сокальського районного суду Львівської області.
		 
		Указана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		 
		З наказів служби у справах дітей Сокальської РДА № 112 та № 113 від 28 грудня 2016 року, вбачається, що на облік взято дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які  є дітьми, що, зазнали фізичного насильства в сім`ї зі сторони батька ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2
		 
		27 грудня 2016 року зареєстровано рапорт ст. інспектора ювенальної превенції Сокальського ВП ОСОБА_9 про виявлення факту невиконання батьками - усиновителями сім`єю ОСОБА_2 та                ОСОБА_1 покладених на них батьківських обов`язків по догляду за своїми малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають в м. Велики Мости Сокальського району, що стверджується витягом кримінального провадження № 12016140310001392.
		 
		З повідомлення начальника Сокальського ВП ГУНП у Львівській області від 27 грудня 2016 року на ім`я начальника служби у справах дітей Сокальської РДА, вбачається, що 24 грудня 2016 року в чергову частину Сокальського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , яка мешкає в АДРЕСА_1 з приводу неправомірних дій по вихованню своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 . В ході проведення перевірки встановлено факт злісного невиконання обов`язків по догляду за своїми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 їх батьками                 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Відомості за даним фактом внесено у ЄРДР за статтею 166 КК України. Просить вирішити питання щодо подальшого влаштування малолітніх дітей.
		 
		У зв`язку з цим Служба у справах дітей Сокальської РДА 28 грудня                      2016 року звернулась до президента Соціально-реабілітаційного центру опіки дітей «Дитячі стежинки» з проханням влаштувати у центр дітей, що зазнали фізичного та психологічного насильства в сім`ї, до вирішення питання подальшого їх проживання, так як діти категорично відмовляються повертатися в сім`ю до батьків.
		 
		Із звіту про проведену роботу заступника начальника ССД Сокальської РДА  Ващук І. В., головного спеціаліста відділу опіки та піклування Сокальської РДА - Дещаківської Н. Я. , інспектора ювенальної інспекції сектору превенції Сокальского ВП Тимчук Н. Р., вбачається, що в ході проведеної із малолітніми дітьми бесіди встановлено, що батьки б`ють дітей за невиконання завдань та непослух. 
		 
		Згідно висновків судово-медичного експерта № 349/2016 та № 350/2016 від 27 грудня 2016 року, у малолітніх дітей на різних частинах тіла мають місце синці.
		 
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Згідно із пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
		 
		Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
		 
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).
		 
		Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
		 
		Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
		 
		Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч її бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно  і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		 
		Отже, встановивши, що батьки поводяться жорстоко з дітьми, б`ють їх протягом тривалого часу, вчиняють психологічне насильство та врахувавши, що проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та                             ОСОБА_4 з їх батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що є доцільним і правомірним позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно їх дітей.
		 
		Суди при розгляді справи врахували пояснення, надані дітьми, що насильство з боку батьків, а саме іх побиття за будь-яке дрібне порушення дисципліни, порушення правил побуту в сім`ї тощо,  як з боку батька так і з боку матері,  триває п`ять останніх років, діти змушені були це приховувати, діти пояснили, що навіть не хочуть це згадувати, оскільки відчувають душевний біль. 
		 
		Діти, які влаштовані уСоціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки», категорично відмовляються повернутися до батьків.
		 
		В судовому засіданні батьки фактично не заперечували застосування до дітей фізичного насилля, але посилались на те, що вважали це способом виховання, зазначали, що гарно харчують дітей, створили для дітей всі необхідні умови для їх належного виховання, діти відвідують школу, музикальну школу, вони люблять своїх дітей і бажають їх виховувати.
		 
		Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції про задоволення позову, Верховний Суд вважає, що навіть при доведеності турботи батьків про догляд за дітьми, створенні належних умов для їх побуту, таке тривале насильство в сім`ї по відношенню до дітей, застосування до них фізичного покарання за будь-яку провинну, не може бути виправдане, а тому тягне за собою саме в інтересах дітей застосування такого крайньої, виняткової міри як позбавлення батьківських прав. Верховний Суд зауважує, що у даному випадку перевага надається не доказам щодо створення батьками належних побутових умов для проживання дітей, а доказам щодо тривалого насильства в сім`ї з боку батьків по відношенню до дітей, що унеможливлює забезпечення розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
		 
		З врахуванням встановлених обставин справи, доказів тривалого насильства в сім`ї, внаслідок якого діти зазнавали фізичного та душевного болю, їх категоричного небажання проживати з батьками, з врахуванням інтересів дітей, доводи касаційної скарги щодо безпідставного позбавлення батьківських прав відхиляються.
		 
		Статтею 169 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав можуть бути поновлені в батьківських правах при зміні поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення.  Тому природнє бажання відповідачів виховувати своїх дітей, що випливає з доводів касаційної скарги, може бути поновлене за певних умов.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
		 
		Визначаючи розмір аліментів суди попередніх інстанцій правильно урахували, що крім доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 відповідачі інших дітей не мають, непрацездатних батьків не утримують, працюють та мають самостійний дохід, у зв`язку із чим та виходячи з наявної у відповідачів можливості, обґрунтовано визначили розмір аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх  видів їх заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 18 січня 2017 року щомісячно  і до досягнення старшою дитиною повноліття, шляхом перерахування аліментів на особисті рахунки дітей.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Сокальського районного суду Львівської області від                           21 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є Червинська  Судді:С. Ю. Бурлаков   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...